Рішення № 141354396 у справі № 140/7282/26 від 10.11.2026

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Луцьк Справа № 140/7282/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за формою, визначеною Додатком 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 (далі - Порядок №413);

зобов`язання видати Довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, за додатком 6 до Порядку №413 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №887), за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 з 15.06.2023 по 12.01.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.06.2023 ОСОБА_1 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №65/2022 призвано на військову службу під час мобілізації до в/ч НОМЕР_1 . Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 16.06.2023 №171 (по стройовій частині) його зараховано до списків особового складу та призначено на посаду начальника відділення медичного постачання медичної роти. Прибуття до військової частини зафіксовано 28.06.2023.

Позивач зазначає, що під час проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 виконував бойові (спеціальні) завдання, пов`язані із захистом Батьківщини, в умовах воєнного стану.

У вересні 2023 року під час проходження військової служби у нього виникли ознаки психічного розладу, внаслідок чого 03.10.2023 він залишив місце служби. З 13.09.2023 у позивача діагностовано психоповедінкові розлади на тлі вживання сурогатів та похідних алкоголю, а з 16.09.2023 - параноїдальну шизофренію. У період з 02.12.2023 по 19.03.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька».

За результатами службового та досудового розслідувань установлено, що залишення позивачем місця служби було зумовлене психічним захворюванням. Постановою старшого слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, від 08.01.2025 кримінальне провадження №6202417002000415 від 30.01.2024 за частиною четвертою статті 408 Кримінального кодексу України закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення з огляду на захворювання позивача.

Відповідно до довідки МСЕК від 10.10.2024 №875447 позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання строком до 01.11.2026. При цьому причину інвалідності визначено як не пов`язану з проходженням військової служби, що, за твердженням позивача, зумовлено відсутністю документів, які підтверджують зв`язок захворювання із захистом Батьківщини.

З метою оформлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та отримання відповідних соціальних гарантій представник позивача, адвокат Ходачинська Ю.Ю., 19.02.2026 звернулася до командира в/ч НОМЕР_1 з адвокатським запитом №06-2026/01 щодо видачі довідки за формою додатка 6 до Порядку №413, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2023 №887, про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України.

Однак листом від 01.04.2026 №1918/10979 командир в/ч НОМЕР_1 відмовив у видачі зазначеної довідки, мотивуючи це відсутністю у військовій частині підтвердних документів, зокрема записів у журналах бойових дій, бойових донесень, наказів тощо, які б засвідчували безпосередню участь позивача як старшого лейтенанта медичної служби у відповідних заходах.

Позивач не погоджується з такою відмовою та вважає її протиправною, оскільки вона позбавляє його можливості оформити статус особи з інвалідністю внаслідок війни та реалізувати право на відповідні соціальні гарантії.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.27).

У відзиві на позовну заяву (а.с.32-35) відповідач позовних вимог не визнає та просить суд відмовити позивачу в їх задоволенні з тих підстав, що відповідно до Порядку №413 довідка за формою додатка 6 видається на підставі документів, які підтверджують безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, зокрема бойових донесень, журналів бойових дій, вахтових журналів, книг служби, наказів про залучення до відповідних заходів, відомостей про виконання розвідувальних заходів або довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва).

Відповідач зазначає, що обов`язковою умовою для підтвердження безпосередньої участі особи у зазначених заходах є встановлення факту виконання нею особисто або у складі військової частини (підрозділу) бойових (службових) завдань. Наявність таких обставин та відповідних підтвердних документів є підставою для подання командиром військової частини довідки за формою додатка 6 до Порядку №413 на розгляд уповноваженої комісії для вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій.

Водночас відповідач стверджує, що позивач не брав безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у зв`язку із чим у військовій частині НОМЕР_1 відсутні документи, які підтверджують таку участь, зокрема записи в журналах бойових дій та рапорти командира підрозділу про виконання позивачем бойових завдань у складі військової частини.

Крім того, позивач, стверджуючи про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, не конкретизував, які саме функції та бойові завдання він виконував у відповідний період і де саме.

Отже, на думку відповідача, відсутні належні докази безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також виконання ним особисто або у складі військової частини бойових (службових) завдань на підставі бойових розпоряджень, наказів, журналів бойових дій чи інших документів, передбачених Порядком №413. У зв`язку із цим відповідач вважає, що підстави для видачі позивачу довідки за формою додатка 6 до Порядку №413 відсутні.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в період з 15.06.2023 ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації у команду в/ч НОМЕР_1 , що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_2 від 08.06.2023 (а.с.9).

Згідно з наказом в/ч НОМЕР_1 від 08.02.2024 №9 (а.с.8) військова служба позивача з 12.01.2024 призупинена у зв`язку із самовільним залишенням військової частини та останній виключений зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Волинського обласного бюро МСЕК від 10.10.2024 №875447 позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, не пов`язаного з проходженням військової служби, строком до 01.11.2026 (а.с.7зворот).

На адвокатський запит представника позивача, адвоката Ходачинської Ю.Ю., щодо видачі довідки за формою додатка 6 до Порядку №413, про безпосередню участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України вч НОМЕР_1 листом від 01.04.2026 №1918/10979 повідомила про відмову у видачі зазначеної довідки (а.с.12). Відмову обґрунтовано тим, що у в/ч НОМЕР_1 відсутні будь-які підтвердження (записи в журналах бойових дій, бойові донесення, накази тощо) про те, що старший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 брав безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації.

Не погоджуючись із відмовою в/ч НОМЕР_1 у видачі довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України, затвердженими законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частиною першою статті 1 Закону №2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами другою, четвертою статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991№2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Суспільні відносини з приводу набуття громадянином правового статусу учасника бойових дій регламентовані, зокрема, приписами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон №3551-ХІІ).

Згідно із статтею 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Порядок надання статусу учасника бойових дій (крім осіб, особливості набуття статусу учасника бойових дій якими визначені у статті 6-1 цього Закону) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України, а райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

Аналіз наведених положень свідчить, що законодавець у кожному випадку пов`язує надання статусу учасника бойових дій із фактичною участю у збройному протистоянні, яка має ознаки безпосередності, тобто особистого виконання бойових (службових) завдань у складі військових формувань під час здійснення відповідних заходів. Йдеться не про будь-яке виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, а про реальне та особисте залучення до виконання завдань, безпосередньо пов`язаних із відсіччю та стримуванням збройної агресії, що за своїм змістом і характером передбачають підвищений рівень небезпеки для життя і здоров`я військовослужбовця. Виконання завдань забезпечувального, чергового чи охоронного характеру, навіть у період дії воєнного стану, саме по собі не може ототожнюватися з такою безпосередньою участю.

При цьому, зміст поняття «безпосередня участь» підлягає системному тлумаченню у взаємозв`язку з нормативними актами, прийнятими на виконання Закону №3551-ХІІ, які визначають порядок підтвердження такої участі та критерії її встановлення. У цьому контексті територіальна складова не є самостійно встановленим обмеженням, а виступає елементом правової моделі, відповідно до якої безпосередність участі пов`язується з виконанням бойових (спеціальних) завдань у межах районів ведення воєнних (бойових) дій, визначених у встановленому порядку. Відсутність встановленого факту виконання завдань у таких районах виключає можливість визнання відповідної діяльності як безпосередньої участі у розумінні пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ.

Подібний підхід щодо обов`язковості встановлення у сукупності, зокрема, функціональної та територіальної ознак застосований Верховним Судом, зокрема, у постанові від 29 березня 2024 року у справі №440/3321/23.

Механізм надання статусу учасника бойових дій визначений Порядком №413.

Згідно положень підпункту 4 пункту 4 Порядку №413 підставою для надання статусу учасника бойових дій для заявників з числа осіб, зазначених в абзаці першому пункту 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ (крім осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади), які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, є довідка за формою згідно з додатком 6.

Заявники, зазначені в абзаці першому цього підпункту, за власним бажанням можуть додавати інші документи, які містять докази та підтверджують факт виконання ними особисто або у складі військової частини (органу, підрозділу), установи та закладу бойових (службових) завдань.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 Порядку №413, для надання статусу учасника бойових дій документи подаються командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи чи організації стосовно заявників, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону №3551-XII, або самостійно заявником з їх числа - у разі неподання таких документів відповідним командиром (начальником).

Водночас пунктом 8 Порядку №413 прямо встановлено, що для надання статусу учасника бойових дій особам, які брали безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій зобов`язані протягом 30 календарних днів з дня участі таких осіб у виконанні бойових (службових) завдань подати на розгляд відповідної комісії довідку за формою згідно з додатком 6 або додатком 7 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 11 Порядку №413 для надання статусу учасника бойових дій заявник подає комісії (міжвідомчій комісії) заяву.

Заява може подаватися: у паперовій формі за формою згідно з додатком 8: безпосередньо комісії (міжвідомчій комісії), у тому числі шляхом надсилання засобами поштового зв`язку; через центр (заявниками з числа осіб, зазначених у пунктах 21 та 25 частини першої статті 6 Закону); в електронній формі заявниками з числа осіб, зазначених у пункті 19 частини першої статті 6 Закону засобами Порталу Дія (для законних представників або уповноважених осіб зазначених осіб за наявності технічної можливості) або засобами Реєстру.

Подати заяву в електронній формі засобами Порталу Дія може громадянин України, засобами Реєстру - громадянин України, іноземець або особа без громадянства (за наявності реєстраційного номеру облікової картки платника податків).

Заявники, рішення про надання та позбавлення статусу учасника бойових дій яким приймається відповідними комісіями розвідувальних органів, можуть подавати заяву на адресу такої комісії виключно у паперовій формі за формою згідно з додатком 8.

Пунктом 14 Порядку №413 визначено, що до заяви в електронній формі додаються за наявності електронні копії оригіналів паперових документів, визначених підпунктами 1-4 пункту 4 цього Порядку, шляхом їх завантаження заявником для подальшого опрацювання комісією.

У разі відсутності документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 4 цього Порядку, вони витребовуються комісіями у порядку, передбаченому пунктом 22 цього Порядку.

Відповідно до пункту 19 Порядку №413 рішення про надання (відмову у наданні) статусу учасника бойових дій приймається комісіями - стосовно заявників з числа осіб, зазначених у пунктах 19 і 20 частини першої статті 6 Закону.

Згідно з пунктом 24 Порядку №413 комісія або міжвідомча комісія відмовляє заявнику в наданні статусу учасника бойових дій у разі відсутності необхідних документів, визначених пунктом 4 цього Порядку.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що довідка за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413 із відповідним змістом про участь особи у заходах, визначених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ, є необхідною передумовою для позитивного вирішення питання щодо надання статусу учасника бойових дій відповідною комісією. Водночас підстави внесення інформації до такої довідки та її зміст підлягають перевірці на відповідність вимогам законодавства, у тому числі в межах здійснення судового контролю за рішеннями суб`єктів владних повноважень.

Обов`язок командира (начальника) військової частини щодо подання такої довідки виникає лише за умови наявності підтверджених належними документами фактів безпосередньої участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Суд при цьому наголошує, що командир (начальник) військової частини, оформлюючи довідку за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413, не здійснює оцінку доцільності чи обґрунтованості надання статусу учасника бойових дій, оскільки такі повноваження належать відповідній комісії. Його функція полягає у внесенні до довідки відомостей про участь військовослужбовця у відповідних заходах та оформленні її на підставі наявних документів, що підтверджують виконання завдань, передбачених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ.

Судом встановлено, що представник позивача звернулася до в/ч НОМЕР_1 із заявою про видачу довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, за формою, встановленою додатком 6 до Порядку №413.

За результатами розгляду вказаної заяви відповідач повідомив про відсутність підстав для оформлення позивачу відповідної довідки, оскільки відсутні будь-які підтвердження (записи в журналах бойових дій, бойові донесення, накази тощо) про те, що старший лейтенант медичної служби ОСОБА_1 брав безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації (а.с.12-13).

Обґрунтовуючи своє право на отримання спірної довідки, позивач вказує, що виконував бойові (спеціальні) завдання, пов`язані із захистом Батьківщини, в умовах воєнного стану.

Проте, жодних доказів на підтвердження факту виконання бойових завдань позивач не надав, при цьому відповідач заперечує такий факт, вказуючи на відсутність журналів бойових дій, наказів командира тощо).

При вирішенні спору суд враховує, що на виконання указів Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 та «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), якою установлено на період воєнного стану виплату військовослужбовцям додаткової винагороди та диференційовано додаткову винагороду залежно від характеру виконуваних завдань.

Так, особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій території України або на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення таких заходів, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.

Окремо передбачено можливість збільшення розміру додаткової винагороди (але не більше ніж до 50000 гривень) для військовослужбовців, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органів військового управління або штабів угруповань військ, у тому числі поза районами ведення бойових дій, за умови здійснення ними оперативного (бойового) управління підрозділами, що ведуть бойові дії.

Крім того, за здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Таким чином, розмежування розмірів додаткової винагороди (100000, 50000 та 30000 гривень) залежить від фактичних обставин, інтенсивності та умов залучення військовослужбовця до виконання бойових (спеціальних) завдань, зокрема від характеру таких завдань і території їх здійснення. Виплата у розмірі 100000 гривень поставлена у залежність від встановлення факту безпосередньої участі у бойових діях або заходах з національної безпеки і оборони за умови перебування в районах їх ведення. Натомість виконання бойових (спеціальних) завдань поза межами таких районів або здійснення завдань забезпечувального чи охоронного характеру, що зумовлює виплату додаткової винагороди у меншому розмірі (30000 гривень), саме по собі не може розцінюватися як безпосередня участь у бойових діях.

Отже, факт виплати військовослужбовцю додаткової винагороди в збільшеному розмірі може опосередковано вказувати на виконання ним бойових завдань.

Разом з тим, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували виплату йому додаткової винагороди в збільшеному розмірі. Також позивач не надав жодного наказу про його відрядження в зону бойових дій для виконання бойових завдань. При цьому суд зауважує, що в/ч НОМЕР_1 дислокується в АДРЕСА_1 , де бойові дії не ведуться.

Суд наголошує, що лише сукупність установлених обставин щодо характеру виконуваних завдань, території їх здійснення та їх належного документального підтвердження відповідно до вимог законодавства є передумовою виникнення обов`язку щодо оформлення довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413 і, відповідно, підставою для подальшого розгляду питання про надання статусу учасника бойових дій.

Відсутність установленого факту виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених відповідними наказами Головнокомандувача Збройних Сил України, а також відсутність у матеріалах справи інформації та документів, передбачених законодавством і локальними актами (бойових наказів, розпоряджень, доручень, рішень Головнокомандувача Збройних Сил України чи начальника Генерального штабу Збройних Сил України, які підтверджують перебування у складі діючих угруповань або в районах ведення бойових дій), виключає виникнення у відповідача обов`язку щодо оформлення та видачі довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413.

При цьому суд не перешкоджає реалізації права особи у разі наявності належних і допустимих доказів, однак за встановлених у цій справі обставин правових підстав для покладення на відповідача обов`язку щодо видачі відповідної довідки не вбачається, а тому відмова у її наданні є правомірною та такою, що відповідає вимогам законодавства.

З урахуванням викладеного, враховуючи розмежування характеру участі військовослужбовців у виконанні завдань в умовах воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на отримання довідки за формою, визначеною додатком 6 до Порядку №413.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі №200/7237/24.

При цьому суд зазначає, що оформлення довідки за формою згідно з додатком 6 до Порядку №413 не є дискреційним правом командира військової частини, а здійснюється виключно за наявності визначених законодавством підстав та належного документального підтвердження таких обставин. Відсутність документів, що підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у заходах, передбачених пунктом 19 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ, виключає можливість складання відповідної довідки, оскільки її видача за відсутності належних підстав суперечила б вимогам чинного законодавства.

Суд також наголошує, що предметом розгляду у цій справі є дії відповідача щодо відмови у видачі довідки, а не встановлення судом факту безпосередньої участі позивача у бойових діях. Суд не наділений повноваженнями підміняти компетентних посадових осіб військового управління та самостійно встановлювати такі обставини за відсутності передбачених законодавством первинних документів.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій