Рішення № 141354401 у справі № 140/7699/26 від 10.11.2026

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Луцьк Справа № 140/7699/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОМСЕЛ ТРАНС ЛОГІСТИК» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМСЕЛ ТРАНС ЛОГІСТИК» (далі - ТОВ «РОМСЕЛ ТРАНС ЛОГІСТИК», позивач) звернулося в суд із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №104119 від 05.05.2026.

Позов обґрунтований тим, що 11.03.2026 посадовими особами відповідача на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 06.03.2026 №ЕНР000453 на автомобільній дорозі М-06 Київ - Чоп (529 км + 200 м) проведено рейдову перевірку транспортного засобу Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності. За результатами перевірки складено акт від 11.03.2026 №ЕАР012039, у якому зафіксовано порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III): відсутність посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також недопуск водієм посадових осіб до перевірки тахографа. На підставі цього акта постановою Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 05.05.2026 №104119 до позивача як автомобільного перевізника застосовано відповідальність, передбачену абзацом шостим частини першої статті 60 Закону №2344-III, у вигляді адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000 грн.

Позивач вважає цю постанову протиправною, оскільки під час рейдової перевірки посадові особи відповідача не дотрималися вимог пунктів 3 та 11 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567): інспектор не пред`явив водієві службового посвідчення, не надав для ознайомлення направлення на рейдову перевірку та не повідомив причини й підстави зупинки транспортного засобу. Оскільки посадові особи не підтвердили своїх повноважень у встановленому порядку, у водія не було підстав вважати їхні вимоги законними та обов`язковими до виконання. За твердженням позивача, водій від перевірки не відмовлявся і не перешкоджав її проведенню, а лише просив пред`явити службове посвідчення та направлення на перевірку, однак відповідач безпідставно розцінив такі дії як недопуск до перевірки тахографа.

Позивач також зазначає, що акт перевірки складено за відсутності водія. Відеозаписом з бодікамери посадової особи відповідача підтверджується, що інспектор дозволив водієві продовжити рух і о 08:45 11.03.2026 транспортний засіб залишив місце перевірки, тоді як в акті часом перевірки зазначено 09:21. Отже, водій був позбавлений можливості ознайомитися з актом, надати пояснення чи заперечення, а зазначена в акті відмова водія від надання пояснень не відповідає дійсності. На думку позивача, відомості в акті внесено посадовою особою одноособово, вони суперечать відеозапису й не підтверджені іншими доказами, тому акт не є належним і допустимим доказом вчинення порушення.

Крім того, позивач стверджує, що відповідач не встановив і не довів, що саме позивач на момент перевірки здійснював перевезення вантажу як автомобільний перевізник. Постанову винесено лише з огляду на те, що транспортний засіб належить позивачу на праві власності (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19.07.2025), однак за змістом статті 1 Закону №2344-III відповідальність несе автомобільний перевізник, а не власник транспортного засобу. Матеріали перевірки не містять доказів того, що водій перебував у трудових відносинах з позивачем, виконував перевезення за його дорученням чи діяв у його інтересах; в акті відсутні відомості про вантаж, його відправника та одержувача, замовника перевезення та місце роботи водія.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 22.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

26.06.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідач зазначає, що 11.03.2026 його посадова особа на підставі направлення на рейдову перевірку №ЕНР000453 провела перевірку додержання позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт. Під час перевірки водій надав CMR (документ на вантаж), тобто транспортним засобом Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом виконувалося міжнародне перевезення вантажу. Перевіркою виявлено, що перевезення виконувалося за відсутності посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, а водій не допустив до перевірки тахографа, що зафіксовано в акті від 11.03.2026 №ЕАР012039. Перевірку зафіксовано на боді-камеру інспектора відповідно до Порядку застосування засобів фото- і відеофіксації посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2022 №590, який не вимагає безперервності відеофіксації.

Щодо доводів позивача про непред`явлення службового посвідчення та направлення відповідач зазначає, що відеозаписом вони не підтверджуються, а реквізити направлення зазначено в акті. Натомість відеозапис відображає, що водій вимагав не пред`явлення цих документів, а поставив умову, що надасть роздруківку з тахографа лише за умови проставлення на ній індивідуальної печатки інспектора. Однак після викладення Порядку №1567 у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2025 №141 індивідуальні печатки посадових осіб ліквідовано, про що інспектор неодноразово повідомляв водієві. Тому вимога водія не відповідала законодавству, а висунення такої умови та залишення місця перевірки без дозволу інспектора відповідач розцінює як відмову від надання документів, перешкоджання перевірці та відмову від ознайомлення з актом, його підписання й отримання копії. Крім того, на думку відповідача, законодавство не передбачає, що непред`явлення направлення та службового посвідчення на початку перевірки тягне недійсність акта, а порушення процедури може бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише тоді, коли воно вплинуло на зміст цього рішення.

Щодо складення акта за відсутності водія відповідач зазначає, що акт складено о 09:21, після того як водій залишив місце перевірки, а дата й час перевірки вносяться до акта програмою автоматично за часом його складення, тому суперечності немає. Порядок №1567 не зобов`язує інспектора складати акт у присутності водія, а копію акта надіслано позивачу листом від 02.04.2026 №25410/25/24-26, який він отримав 03.04.2026.

По суті порушення відповідач зазначає, що надана водієм CMR свідчить про виконання міжнародного перевезення, тому до спірних правовідносин застосовуються стаття 53 та абзац шостий частини першої статті 60 Закону №2344-III, а наведені позивачем стаття 48, абзац третій частини першої статті 60 Закону №2344-III, накази Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 та від 24.06.2010 №385, які регулюють внутрішні перевезення, не застосовуються. Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 водій зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та розпочинати рух лише з її дозволу. Водій відмовився надати документи, передбачені статтею 53 Закону №2344-III, і залишив місце перевірки, а ненадання документів ототожнюється з їх відсутністю. Відповідальність перевізника настає за відсутності хоча б одного з документів, передбачених цією статтею. Відповідач також вказує, що позивач не заперечує обладнання транспортного засобу цифровим тахографом, відсутності свідоцтва про реєстрацію причепа та роздруківок інформації про роботу й відпочинок водія.

Щодо визначення автомобільного перевізника відповідач зазначає, що позивач з 04.07.2019 зареєстрований як юридична особа з основним видом діяльності за КВЕД 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», а наказом Державної служби України з безпеки на транспорті від 27.06.2022 №315 йому видано ліцензію на міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями. Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1001, ліцензіат використовує транспортні засоби, внесені як засоби провадження діяльності, а використання транспортного засобу одночасно декількома ліцензіатами заборонено. Скриншотами з інформаційної системи «Шлях» підтверджується, що транспортний засіб НОМЕР_1 є засобом провадження діяльності саме позивача, а в графах 16 і 23 CMR міститься відтиск печатки позивача як перевізника. Доказів виконання перевезення іншою особою позивач не надав. На думку відповідача, наявність чи відсутність трудових відносин водія з перевізником не впливає на визначення автомобільного перевізника, що узгоджується з визначенням поняття «водій» у статті 1 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Відповідач також зазначає, що листом від 02.04.2026 №25410/25/24-26, надісланим рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення, позивача повідомлено про розгляд справи про порушення 05.05.2026 і це відправлення позивач отримав 03.04.2026, тобто вимоги пункту 17 Порядку №1567 щодо повідомлення перевізника виконано. Неявка перевізника не перешкоджає розгляду справи, а відсутність особи під час розгляду не позбавляє її права спростовувати вину в суді.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи сторін, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМСЕЛ ТРАНС ЛОГІСТИК» (код ЄДРПОУ 43093120) зареєстроване як юридична особа 04.07.2019, основним видом його діяльності є 49.41 «Вантажний автомобільний транспорт», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Згідно з Реєстром виданих та анульованих ліцензій Державної служби України з безпеки на транспорті наказом від 27.06.2022 №315 позивачу видано ліцензію, зокрема, на міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями (крім перевезення небезпечних вантажів та небезпечних відходів), статус ліцензії - чинна. Позивач є власником транспортного засобу RENAULT T.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску (спеціалізований вантажний сідловий тягач), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , дата реєстрації - 19.07.2025. За відомостями ліцензійного реєстру перевізників (система «Шлях») за номерним знаком НОМЕР_1 перевізником зазначено ТОВ «РОМСЕЛ ТРАНС ЛОГІСТИК», статус ліцензії - чинна.

06.03.2026 начальником Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті видано направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №ЕНР000453 старшим державним інспекторам (у Львівській області), у тому числі Сагану І. В., для проведення рейдових перевірок транспортних засобів у місті Львові та Львівській області в період з 09.03.2026 до 15.03.2026.

11.03.2026 старшим державним інспектором відділу державного контролю на наземному транспорті (у Львівській області) Саганом І. В. на підставі зазначеного направлення на автомобільній дорозі М-06 Київ - Чоп (529 км 200 м) проведено рейдову перевірку транспортного засобу Renault, номерний знак НОМЕР_1 , за результатами якої складено акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 11.03.2026 №ЕАР012039. Датою і часом перевірки в акті зазначено 11.03.2026 09:21; у графі «серія і номер свідоцтва про реєстрацію» - «Не надав»; водієм - «Невідомо»; у графі «документ, що посвідчує особу водія» - «Інше. №Не надав»; автомобільним перевізником - ТОВ «РОМСЕЛ ТРАНС ЛОГІСТИК» (43093120).

В акті зафіксовано порушення: «ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - відсутнє посвідчення водія відповідної категорії, ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - відсутнє свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ст. 53 ЗУ «Про автомобільний транспорт» - водій не допустив до перевірки тахографів перевіряючих посадових осіб», відповідальність за які передбачена абзацом шостим частини першої статті 60 Закону №2344-III. У графі «Пояснення водія про причини порушення» зазначено «відсутнє», у графі для підпису водія - «відмовився». Акт підписано посадовою особою, яка провела перевірку.

Листом від 02.04.2026 №25410/25/24-26 Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті запросило позивача на розгляд справи про порушення абзацу шостого частини першої статті 60 Закону №2344-III, виявлене під час рейдової перевірки, який відбудеться 05.05.2026 з 10 до 12 години в приміщенні Управління за адресою: м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 3 (4 поверх, 9 каб.). У листі зазначено, що до нього додається копія акта ЕАР №012074. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення №R067138667682 цей лист вручено адресату особисто 03.04.2026.

05.05.2026 начальником Управління державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Соколом П. винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №104119, якою з огляду на те, що автомобільним перевізником ТОВ «РОМСЕЛ ТРАНС ЛОГІСТИК» 11.03.2026 на «М-06 132 км» допущено відсутність документів, перелік яких визначений статтею 53 Закону №2344-III (згідно з актом від 11.03.2026 №ЕАР012039), на підставі абзацу шостого частини першої статті 60 Закону №2344-III з позивача стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 34000 грн. Графу постанови «у присутності/за відсутності представника» не заповнено.

Листом від 07.05.2026 №36434/25.2/24-26 копію постанови надіслано позивачу. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення №R067165934595, у якому зазначено вихідний номер 36265/25.2/24-26 та адресу отримувача: с. Полонка, вул. Стрілецька, 22, відправлення вручено особисто 13.05.2026.

Не погоджуючись із постановою від 05.05.2026 №104119, позивач звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом №2344-III.

Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник це суб`єкт господарювання, який здійснює на комерційній основі чи за рахунок власних коштів перевезення пасажирів та/або вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

За змістом положень статті 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Згідно приписів статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком №1567.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами пунктів 3, 4 Порядку №1567 рейдові перевірки на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення і направлення на рейдову перевірку.

Рейдова перевірка проводиться на підставі направлення на рейдову перевірку (у паперовій або електронній формі (за наявності технічної можливості) із зазначенням посадових осіб за формою згідно з додатком 1 (далі - направлення), що складається та підписується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу.

Згідно із пунктом 5 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 водій транспортного засобу після зупинки транспортного засобу зобов`язаний надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, виконувати вимоги посадової особи, передбачені законодавством про автомобільний транспорт, та розпочинати рух лише з дозволу посадової особи.

Нормами пункту 13 Порядку №1567 визначено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки транспортного засобу порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою, яка провела перевірку, складається акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 2 (далі - акт проведення перевірки).

Відповідно до пункту 16 Порядку №1567 матеріали, складені за результатами рейдової перевірки, формуються у справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - справа про порушення) та розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою автомобільного перевізника або його уповноваженої особи) протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно із пунктом 19 Порядку №1567 за результатами розгляду справи про порушення керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник:

за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за які передбачена частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", виносить постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за формою згідно з додатком 5;

за наявності порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт (відповідальність за які не передбачена частиною першою статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт") виносить припис щодо усунення порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (далі - припис) за формою згідно з додатком 6;

за відсутності належного підтвердження порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт виносить постанову про закриття справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за формою згідно з додатком 7.

Як встановлено судом, підставою для винесення оскаржуваної постанови №104119 від 05.05.2026 слугувало встановлення відповідачем порушення статті 53 Закону №2344-III під час міжнародних перевезень вантажів згідно з актом від 11.03.2026 №ЕАР012039, відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ.

Статтею 53 Закону №2344-III визначено вимоги до організації міжнародних перевезень пасажирів і вантажів.

Так, у відповідності до вимог статті 53 Закону №2344-III організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:

дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;

дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;

сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

документи на вантаж.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Таким чином, автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб відповідача, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 140/5466/23, від 11.04.2025 у справі №500/4485/24.

Підставою для накладення штрафу згідно з оскаржуваною постановою №104119 від 05.05.2026 стало непред`явлення водієм транспортного засобу Renault, номерний знак НОМЕР_1 , посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також недопуск водієм посадової особи до перевірки тахографа.

Позивач, заперечуючи правомірність оскаржуваної постанови, не стверджує, що під час перевірки водій пред`явив посадовій особі відповідача посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а зводить свої доводи до порушення процедури проведення рейдової перевірки, складення акта за відсутності водія та недоведеності того, що саме позивач є автомобільним перевізником. Суд надає оцінку кожному із цих доводів.

Щодо доводів позивача про непред`явлення посадовою особою водієві службового посвідчення та направлення на рейдову перевірку суд зазначає, що повноваження посадової особи на проведення перевірки підтверджуються наявним у матеріалах справи направленням на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 06.03.2026 №ЕНР000453, у якому серед посадових осіб, уповноважених на проведення рейдових перевірок у період з 09.03.2026 до 15.03.2026, зазначено старшого державного інспектора Сагана І. В. Перевірку проведено 11.03.2026, тобто в період дії направлення, саме цією посадовою особою, а реквізити направлення зазначено в акті проведення перевірки.

Позивач не навів норми законодавства, яка б зобов`язувала посадову особу Укртрансбезпеки проставляти індивідуальну печатку на роздруківці з цифрового тахографа. Обов`язок водія допускати до перевірки тахографів посадових осіб та роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв, установлений статтею 53 Закону №2344-III, а також обов`язок надавати посадовій особі документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та виконувати її вимоги, передбачений пунктом 12 Порядку №1567, не поставлено в залежність від виконання таких умов водія.

Отже, відповідач обґрунтовано розцінив ненадання водієм документів і роздруківки з тахографа як відсутність документів, передбачених статтею 53 Закону №2344-III, та недопуск посадової особи до перевірки тахографа.

Крім того, порушення процедури проведення перевірки може бути підставою для визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень лише тоді, коли таке порушення вплинуло або могло вплинути на зміст цього рішення. Позивач не навів обставин, які б свідчили, що непред`явлення водієві направлення на перевірку на її початку, навіть якби воно мало місце, вплинуло на встановлення факту ненадання водієм документів, передбачених статтею 53 Закону №2344-III.

Щодо доводів позивача про складення акта проведення перевірки за відсутності водія суд зазначає, що відповідно до пункту 13 Порядку №1567 акт проведення перевірки складається посадовою особою, яка провела перевірку. Сторони не заперечують, що на момент складення акта транспортний засіб уже залишив місце перевірки. Тому відсутність в акті підпису та пояснень водія є наслідком від`їзду транспортного засобу до завершення оформлення результатів перевірки і сама по собі не свідчить про недостовірність зафіксованих в акті обставин, які полягають у ненаданні водієм документів під час перевірки, тобто до від`їзду транспортного засобу.

Зазначення в акті часу перевірки 09:21, який, за поясненнями відповідача, автоматично формується програмою під час складення акта, не спростовує того, що перевірка транспортного засобу відбулася 11.03.2026 до від`їзду транспортного засобу з місця перевірки, що не заперечує і сам позивач.

Права позивача як автомобільного перевізника у зв`язку з цим також не порушено, оскільки лист від 02.04.2026 №25410/25/24-26, до якого, за поясненнями відповідача, додано копію акта, позивач отримав 03.04.2026, тобто більш ніж за місяць до розгляду справи про порушення, і мав можливість надати пояснення, заперечення та докази щодо зафіксованих в акті обставин. Доказів того, що позивач скористався цим правом, матеріали справи не містять.

Позивач також вважає, що відомості в акті внесено посадовою особою одноособово, вони суперечать відеозапису і не підтверджені іншими доказами, тому акт не є належним і допустимим доказом вчинення порушення.

З цього приводу, в контексті відповідних доводів позивача, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 14.11.2024 у справі №420/24932/23, в якій суд наголосив, що не здійснення відео фіксації процесу перевірки жодним чином не спростовує факту вчинення порушення, оскільки порушення було зафіксоване уповноваженою особою Укртрансбезпеки в акті проведення перевірки.

Позивач не стверджує, що водій пред`явив посадовій особі посвідчення водія відповідної категорії та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, і не надав доказів їх наявності у водія на момент перевірки.

При цьому суд зауважує, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.10.2023 у справі №640/27759/21, від 30.09.2025 у справі №440/5385/24.

Щодо доводів позивача про недоведеність того, що саме він на момент перевірки здійснював перевезення вантажу як автомобільний перевізник, суд зазначає таке.

Як установлено судом, позивач є власником транспортного засобу RENAULT T.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , має чинну ліцензію на міжнародні перевезення вантажів вантажними автомобілями, а за відомостями ліцензійного реєстру перевізників (система «Шлях») перевізником за цим транспортним засобом зазначено саме ТОВ «РОМСЕЛ ТРАНС ЛОГІСТИК».

Як зазначає відповідач і не заперечує позивач, під час перевірки водій надав посадовій особі документ на вантаж - міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR), що свідчить про виконання транспортним засобом позивача міжнародного перевезення вантажу. У графах 16 та 23 CMR міститься відтиск печатки позивача як перевізника. Позивач цих обставин не спростував, доказів того, що на момент перевірки транспортний засіб перебував у володінні чи користуванні іншої особи або що перевезення виконував інший перевізник, суду не надав.

Визначення поняття «автомобільний перевізник», наведене у статті 1 Закону №2344-III, не пов`язує статус перевізника з наявністю трудових відносин між ним і водієм транспортного засобу. Тому відсутність в акті відомостей про місце роботи водія, замовника перевезення, відправника та одержувача вантажу не спростовує того, що перевезення виконувалося позивачем.

За таких обставин відповідач обґрунтовано визначив позивача автомобільним перевізником, який виконував міжнародне перевезення вантажу транспортним засобом Renault, державний номерний знак НОМЕР_1 , а отже, і суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом шостим частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Щодо дотримання відповідачем порядку розгляду справи про порушення суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 17 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності автомобільного перевізника або уповноваженої ним особи.

Про час і місце розгляду справи про порушення автомобільному перевізнику або його уповноваженій особі повідомляється не пізніше ніж за сім календарних днів до дня розгляду особисто під підпис чи шляхом надсилання повідомлення засобами поштового зв`язку (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або на адресу електронної пошти (за наявності) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративну процедуру».

У разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі.

З аналізу викладеного законодавства вбачається, що Порядком № 1567 установлено обов`язок органу державного контролю повідомити автомобільного перевізника про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Водночас, неявка уповноваженої особи автомобільного перевізника на розгляд такої справи не є перешкодою для її розгляду та прийняття відповідного рішення.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.03.2018 у справі №820/4810/17, від 14.12.2023 у справі №280/1426/20, від 21.12.2023 у справі №560/11763/22, від 06.06.2024 у справі №340/1617/22.

Матеріалами справи підтверджується, що листом від 02.04.2026 №25410/25/24-26 відповідач проінформував позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, виявлених під час рейдової перевірки, а саме: за адресою: м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 3 (4 поверх, 9 кабінет) з 10 до 12 год. 05.05.2026.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення №R067138667682 цей лист вручено позивачу особисто 03.04.2026, тобто більш ніж за сім календарних днів до дня розгляду справи.

Тобто, відповідач виконав свій обов`язок щодо повідомлення суб`єкта господарювання про час і місце розгляду справи про порушення транспортного законодавства. При цьому, таке запрошення було надіслано завчасно (більше ніж за місяць) до дати розгляду справи в Управлінні державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті.

Зазначення в цьому листі про додання до нього копії акта «ЕАР №012074», а не акта від 11.03.2026 №ЕАР012039, суд розцінює як технічну описку, оскільки в листі йдеться про розгляд справи про порушення абзацу шостого частини першої статті 60 Закону №2344-III, виявлене під час рейдової перевірки, позивач не стверджує, що до листа додано акт іншої перевірки, а в позовній заяві посилається саме на акт від 11.03.2026 №ЕАР012039 та наводить його зміст.

Технічною опискою є і зазначення в оскаржуваній постанові місця вчинення порушення «М-06 132 км», оскільки постанова містить посилання на акт від 11.03.2026 №ЕАР012039, у якому місцем перевірки зазначено автомобільну дорогу М-06 Київ - Чоп (529 км 200 м), а позивач не заперечує, що оскаржуваною постановою його притягнуто до відповідальності саме за результатами цієї перевірки.

Незаповнення в постанові графи «у присутності/за відсутності представника», а також розбіжності у вихідному номері листа та адресі отримувача, зазначених у повідомленні про вручення поштового відправлення №R067165934595, яким позивачу надіслано копію постанови, не впливають на зміст оскаржуваної постанови та на правомірність притягнення позивача до відповідальності. Отримання копії постанови позивач не заперечує та реалізував право на її оскарження в судовому порядку.

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт установлена статтею 60 Закону №2344-ІII.

Так, абзацом 6 частини першої статті 60 Закону №2344-III передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Посилання позивача на статтю 48 та абзац третій частини першої статті 60 Закону №2344-III суд відхиляє, оскільки ці норми стосуються внутрішніх перевезень вантажів, тоді як транспортним засобом позивача виконувалося міжнародне перевезення вантажу.

Ураховуючи наведене вище, суд дійшов висновок, що у цій справі контролюючий орган вірно кваліфікував порушення перевізника саме за абзацом шостим частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

Розмір застосованого до позивача адміністративно-господарського штрафу - 34000 грн - відповідає санкції абзацу шостого частини першої статті 60 Закону №2344-III.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 05.05.2026 №104119 винесена за наявності фактичних та правових підстав, є правомірною та такою, що прийнята відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, доводи позивача про безпідставність застосування до нього адміністративно-господарського штрафу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідача відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «РОМСЕЛ ТРАНС ЛОГІСТИК» (45608, Волинська область, Луцький район, село Полонка, вулиця Стрілецька, будинок 21, код ЄДРПОУ 43093120).

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 51, код ЄДРПОУ 39816845).

Суддя О. О. Андрусенко