Рішення № 141354504 у справі № 160/20183/26 від 09.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Справа № 160/20183/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №121630011981 від 12.05.2026 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02 березня 2025 року із зарахуванням до її страхового стажу: - періодів здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2002 по 31.01.2002 (01 місяць); з 01.01.2004 по 28.02.2005 (01 рік 02 місяців); з 01.04.2005 по 24.05.2006 (01 років 01 місяців 24 днів); з 01.07.2007 по 31.01.2010 (02 років 07 місяців); з 01.03.2010 по 31.03.2010 (01 місяць); - періоду роботи в Естонській Республіці з 18.08.2022 по 31.12.2024 у кількості 2 роки 5 місяців 16 днів.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 12 червня 2025 року про призначення пенсії за віком, та своїм рішенням №121630011981 від 12.05.2026 року знову відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за відсутності необхідного страхового стажу 32 роки. Але при цьому до страхового стажу не були зараховані періоди підприємницької діяльності з 01.01.2002 по 31.01.2002, з 01.01.2004 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 24.05.2006, з 01.07.2007 по 31.01.2010 та з 01.03.2010 по 31.03.2010. Причиною не зарахування згідно рішення пенсійного органу є те, що згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Також не був зарахований період роботи ОСОБА_1 з 18.08.2022 по 31.12.2024 в Естонії. Причиною незарахування згідно рішення пенсійного органу є відсутність формуляру відповідно до Договору між Україною та Естонською Республікою про соціальне забезпечення від 01.02.2012. Згідно зазначеного рішення пенсійного органу та розрахунку страхового стажу (форма РС-право) страховий стаж заявниці 30 років 06 місяців 21 день, для права 30 років 09 місяців 21 день. Однак ОСОБА_1 не згодна із прийнятим рішенням №121630011981 від 12.05.2026 року Головного управління ПФУ в Одеській області за результатами повторного розгляду її заяви про призначення пенсії за віком від 12.06.2025 року. ОСОБА_1 вважає його необґрунтованим, протиправним та таким, що порушує її права на отримання пенсії за віком. Згідно зазначених відомостей протягом періодів з вересня 2003 року по грудень 2004 року, з березня 2005 року по липень 2005 року, а також з липня 2007 року по грудень 2010 року зафіксовані відомості про подання звітності та сплату єдиного податку. Сплата єдиного податку за вказаний період була обов`язковою. Як і раніше, згідно діючого на той час законодавства України платники єдиного та фіксованого податку окремо не сплачували страхові внески до Пенсійного фонду України, оскільки для них законодавством не було визначено порядку сплати пенсійного внеску за себе. Вони сплачували єдиний або фіксований податок, з якого до Пенсійного фонду України мали здійснюватися відповідні відрахування - це частина єдиного (42%) або фіксованого (10%) податку. Обов`язку доплачувати до мінімального страхового внеску не було до липня 2010 року. А ось уже з липня 2010 року така доплата стала обов`язковою (п. 2 Закону України Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 №2461-V). Натомість відповідачем при розрахунку стажу для призначення пенсії безпідставно не було включено до страхового стажу періоди: з 01.01.2004 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 24.05.2006, з 01.07.2007 по 31.01.2010, та з 01.03.2010 по 31.03.2010. Під час подання заяви 12.06.2025 року про призначення пенсії за віком були подані усі необхідні та достатні документи для врахування для призначення пенсії стажу роботи в Естонії, в тому числі і відповідний формуляр ЕЕ/UA-205. Але відповідач при повторному розгляді заяви позивачки про призначення їй пенсії за віком взагалі проігнорував зазначені документи не надавши їм належної оцінки, безпідставно зазначивши про відсутність формуляру відповідно до Договору між Україною та Естонською Республікою про соціальне забезпечення від 01.02.2012 року. З огляду на вказане позивач просила задовольнити позовні вимоги.

16.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

29.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що необхідний страховий стаж у відповідності до статті 26 Закону становить 32 роки. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу : -починаючи з 1 січня 2028 - від 25 до 35 років. Страховий стаж заявниці 30 років 06 місяців 21 день, для права 30 років 09 місяців 21 день. За доданими документами до страхового стажу не враховано: - періоди підприємницької діяльності з 01.01.2002 по 31.01.2002, з 01.01.2004 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 24.05.2006, з 01.07.2007 по 31.01.2010 та з 01.03.2010 по 31.03.2010, оскільки згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. - період роботи з 18.08.2022 по 31.12.2024 в Естонії, оскільки відсутній формуляр відповідно до Договору між Україною та Естонською Республікою про соціальне забезпечення від 01.02.2012. Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення № 121630011981 від 12.05.2026 (далі-Рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону за відсутності необхідного страхового стажу 32 роки.

04.08.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) протягом 2002 року ОСОБА_1 обліковувалась в Пенсійному фонді України за кодами типу ставки страхового внеску: 6 Фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок та 8 Фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - єдиний податок, та сплачувала єдиний та фіксований податок, з якого частина спрямовувалась до Пенсійного фонду України. Згідно довідки Рубіжанської ОДПІ №335 від 12.09.2002 року з 01.01.2002 по 30.06.2002 року ОСОБА_1 був сплачений єдиний податок у сумі 240 грн., а в період з 01.07.2002 по 31.07.2002 року - сплачений фіксований патент 40 грн. Крім того, згідно довідки Рубіжанського міськвідділу ПФУ від 09.10.2002 року №113 про сплату збору до Пенсійного фонду України, виданої за період з 20.02.1996 року по 31.07.2002 року, у 2002 році ОСОБА_1 було сплачено єдиний податок та фіксований податок. Таким чином зазначеними доказами підтверджено сплату Позивачкою за січень 2022 року єдиного податку. А отже, Відповідачем безпідставно не враховано до страхового стажу для призначення пенсії період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2002 року по 31.01.2002 року. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 в період з 20.08.2003 року по 24.05.2006 року та з 26.06.2007 року по 23.07.2014 року також була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності. Згідно зазначеної інформації ОСОБА_1 20.08.2003 року була взята на облік Рубіжанською ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області як платник єдиного внеску. Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) протягом 2003 - 2010 років обліковувалась в Пенсійному фонді України за кодами типу ставки страхового внеску: 8 Фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - єдиний податок. Згідно зазначених відомостей протягом періодів з вересня 2003 року по грудень 2004 року, з березня 2005 року по липень 2005 року, а також з липня 2007 року по грудень 2010 року зафіксовані відомості про подання звітності та сплату єдиного податку.

04.08.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли копія матеріалів пенсійної справи позивача.

09.11.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2025 року ОСОБА_1 звернулася через вебпортал Пенсійного фонду України із заявою про призначення їй пенсії за віком із зарахуванням страхового стажу, отриманого нею за кордоном (в російській федерації та Естонії).

В порядку екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області та рішенням №121630011981 від 20.06.2025 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки.

Згідно вищезазначеного рішення за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не враховано: - періоди роботи на території РРФСР з 11.05.1988 по 27.07.1991 та з 01.12.1991 по 31.12.1991 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 11.05.1988, оскільки відсутні документи про неотримання в російській федерації пенсійних виплат за зазначений період; - період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 29.03.1992, у зв`язку із припиненням дії Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Також при розрахунку стажу для визначення права на пенсію не було враховано набутий заявницею стаж в Естонії - 2 роки 5 місяців 16 днів (станом на 31.12.2024 року).

Крім того, ОСОБА_1 не було зараховано до страхового стажу періоди, коли вона здійснювала підприємницьку діяльність: з 01.09.1992 по 01.10.1994 року; з 01.01.2002 по 31.01.2002; з 01.07.2002 по 31.07.2002; з 01.01.2004 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 24.05.2006, з 01.07.2007 по 31.01.2010, та з 01.03.2010 по 31.03.2010.

При цьому було неповністю зараховано до страхового стажу і період з 01.02.2010 по 28.02.2010 (замість зарахування 1 повного місяця було зараховано лише 2 дні), а також період з 01.04.2010 по 30.06.2010 (замість зарахування 3 повних місяців було зараховано лише 28 днів).

Не погодившись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 оскаржила його у встановленому законодавством порядку до Луганського окружного адміністративного суду.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі №360/1632/25, залишеним у силі Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області № 121630011981 від 20.06.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 червня 2025 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти вимог суд відмовив.

В мотивувальній частині зазначеного рішення суд зробив висновки про безпідставність неврахування Відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на території РРФСР з 11.05.198 по 27.07.1991 та з 01.12.1991 по 31.12.1991, а також періоду роботи з 01.01.1992 по 29.03.1992.

Щодо неврахування відповідачем періодів здійснення підприємницької діяльності, зазначених у позові, а також періоду роботи позивача в Естонії з 18.08.2022 по 31.12.2024, Луганський окружний адміністративний суд констатував, що оскаржуване рішення пенсійного органу не містить інформації щодо зазначення відповідачем усіх періодів, які не зараховано при призначенні пенсії позивачу та інформація про які, міститься розрахунку стажу при призначенні пенсії, не зазначено мотивів з яких виходив відповідач при їх незарахуванні, з наведенням правових підстав для їх незарахування щодо кожного періоду. Відповідачем не зазначено в чому полягає неповнота або невідповідність записів трудової книжки. Суд виснував, що відсутність в оскаржуваному рішенні конкретних періодів, правових обґрунтувань щодо кожного періоду та мотивів не зарахування до стажу позивача таких періодів, не дозволяє суду перевірити, чи правомірно відповідні періоди роботи не зараховані до страхового стажу, і свідчить про те, що Відповідач діяв необґрунтовано.

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянуло заяву ОСОБА_1 від 12 червня 2025 року про призначення пенсії за віком, та своїм рішенням №121630011981 від 12.05.2026 року знову відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного страхового стажу 32 роки.

На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 по справі №360/1632/25 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2026 до страхового стажу ОСОБА_1 було зараховано періоди роботи на території РРФСР з 11.05.1988 по 27.07.1991, з 01.12.1991 по 31.12.1991 та з 01.01.1992 по 29.03.1992, а також періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.09.1992 по 01.10.1994 та з 01.07.2002 по 31.07.2002.

До страхового стажу не були зараховані періоди підприємницької діяльності з 01.01.2002 по 31.01.2002, з 01.01.2004 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 24.05.2006, з 01.07.2007 по 31.01.2010 та з 01.03.2010 по 31.03.2010.

Причиною незарахування згідно рішення пенсійного органу є те, що згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Також, не був зарахований період роботи ОСОБА_1 з 18.08.2022 по 31.12.2024 в Естонії. Причиною незарахування згідно рішення пенсійного органу є відсутність формуляру відповідно до Договору між Україною та Естонською Республікою про соціальне забезпечення від 01.02.2012.

Згідно зазначеного рішення пенсійного органу та розрахунку страхового стажу (форма РС-право) страховий стаж заявниці 30 років 06 місяців 21 день, для права 30 років 09 місяців 21 день.

Позивач не згодна із прийнятим рішенням відповідача за результатами повторного розгляду її заяви про призначення пенсії за віком та вважає його необґрунтованим, протиправним та таким, що порушує її права на отримання пенсії за віком, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

За змістом пункту першого частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XIІ (далі - Закон №1788-ХІІ), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 7 Закону № 1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Аналіз вищевикладеного дає підстави вважати, що за загальним правилом для виникнення у осіб права на призначення пенсії за віком є наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Так, до страхового стажу не були зараховані періоди підприємницької діяльності з 01.01.2002 по 31.01.2002, з 01.01.2004 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 24.05.2006, з 01.07.2007 по 31.01.2010 та з 01.03.2010 по 31.03.2010. Причиною незарахування згідно рішення пенсійного органу є те, що згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Згідно із пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 01 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 розділу П Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Отже, до страхового стажу включається період здійснення особою підприємницької діяльності, за певних умов, а саме:

- до 01 травня 1993 року час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків;

- з 01 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців при підтвердженні цього статусу довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування чи сплати фіксованого податку, або спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, або довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; тобто особа має підтвердити статус підприємця і обрану систему обліку і звітності (через сплату єдиного податку, фіксованого податку), або сплату страхових внесків;

- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК);

- з 01 травня 1993 для осіб, які обрали загальний спосіб оподаткування, період провадження підприємницької діяльності до 01 липня 2000 зараховується до страхового стажу за умови надання особою документів про сплату страхових внесків, а з 01 липня 2000 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням загальної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058-IV) визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно із частиною першою статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

При обчисленні заробітної плати (доходу), з якої фактично сплачено страхові внески згідно з Законом № 1058-IV за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу) для застрахованих осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність і обрали особливий спосіб оподаткування своїх доходів (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та членів їхніх сімей, що беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності, береться за основу отриманий ними дохід за відповідний місяць (частина третя статті 20 Законом № 1058-IV).

Обов`язковою умовою для врахування доходу, що був отриманий за час здійснення підприємницької діяльності особою при обчисленні пенсії та набутого за цей час страхового стажу, є сплата за весь наведений період внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску, та/або подання відповідних звітів до відділу персоніфікованого обліку органів Пенсійного фонду України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.1994 за № 5-5 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, де підпунктом 5.2 Розділу ІІІ визначено тарифи обов`язкових внесків до Пенсійного фонду, а саме: для громадян-підприємців, які використовують найману працю,

- у розмірі 33,3 відсотка суми винагород, які виплачуються громадянам за договорами цивільно-правового характеру;

- для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно на їхній праці - 9 відсотків суми доходу;

Інструкція від 10.06.1994 за № 5-5 втратила чинність на підставі постанови Правління Пенсійного фонду України Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів від 06.09.1996 за №11-1.

За змістом пунктів 2.1, 2.2, 2.7 Інструкції від 06.09.1996 за № 11-1 платниками зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування є як фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, такі і ті, які її не використовують.

Згідно із пунктом 4.3 Розділу 4 Інструкції № 11-1 для платників збору, визначених у підпунктах 2.2, 2.4, ставка збору складає 32 відсотки фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4.7 Розділу 4 Інструкції № 11-1 передбачено, що для платників збору, визначених у пункті 2.7 Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 7.2 Розділу 7 Інструкції № 11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.

В подальшому прийнято Інструкцію про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постанову правління ПФ України від 03.06.1999 за № 4-6.

Відповідно до пунктів 2.1.1 та 2.1.3 Інструкції № 4-6, платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують прац найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб`єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов`язаною з одержанням доходу.

Згідно із підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 03.06.1999 за № 4-6 встановлено ставки збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.1.3, та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1.1. пункту 2.1 цієї Інструкції, - у розмірі 32 відсотків від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яка обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.3 Розділу ІІІ Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджену постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.10.2001 за № 16-6, ставка збору на обов`язкове державне пенсійне страхування для платників збору, визначених у підпункті 2.3, та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, визначених у підпункті 2.1 пункту 2 цієї Інструкції, - у розмірі 32.

Зважаючи на вказані вище положення Інструкцій за № 5-5, № 11-1, № 4-6 і № 16-6, у фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності був наявний обов`язок щодо сплати страхових внесків у відповідному розмірі, та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Як вбачається із розрахунку страхового стажу (Форма РС - право) ОСОБА_1 за 2002 рік до страхового стажу було зараховано період з 01.02.2002 по 30.06.2002 року, з 01.07.2002 по 31.07.2002 року, та з 15.10.2002 року по 31.12.2002 року. При цьому їй не було зараховано до страхового стажу періоди: з 01.01.2002 року по 31.01.2002 року, коли вона здійснювала підприємницьку діяльність.

Так, згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) протягом 2002 року ОСОБА_1 обліковувалась в Пенсійному фонді України за кодами типу ставки страхового внеску: 6 Фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок та 8 Фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - єдиний податок, та сплачувала єдиний та фіксований податок, з якого частина спрямовувалась до Пенсійного фонду України.

Згідно діючого на той час законодавства України платники єдиного та фіксованого податку окремо не сплачували страхові внески до Пенсійного фонду України, оскільки для них законодавством не було визначено порядку сплати пенсійного внеску за себе. Вони сплачували єдиний або фіксований податок, з якого до Пенсійного фонду України мали здійснюватися відповідні відрахування - це частина єдиного (42%) або фіксованого (10%) податку.

Згідно довідки Рубіжанської ОДПІ №335 від 12.09.2002 року з 01.01.2002 по 30.06.2002 року ОСОБА_1 був сплачений єдиний податок у сумі 240 грн., а в період з 01.07.2002 по 31.07.2002 року - сплачений фіксований патент 40 грн.

Крім того, згідно довідки Рубіжанського міськвідділу ПФУ від 09.10.2002 року №113 про сплату збору до Пенсійного фонду України, виданої за період з 20.02.1996 року по 31.07.2002 року, у 2002 році ОСОБА_1 було сплачено єдиний податок та фіксований податок.

З урахуванням зазначеного, а також у відповідності до зазначених вище норм права до страхового стажу підлягає зарахуванню увесь період здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності з 01.01.2002 року по 31.07.2002 року. А отже відповідачем безпідставно невраховано до страхового стажу для призначення пенсії період з 01.01.2002 року по 31.01.2002 року.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 в період з 20.08.2003 року по 24.05.2006 року та з 26.06.2007 року по 23.07.2014 року також була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності (безкоштовні витяги з Єдиного державного реєстру додаються).

Згідно зазначеної інформації ОСОБА_1 20.08.2003 року була взята на облік Рубіжанською ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області як платник єдиного внеску.

Згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) протягом 2003 - 2010 років обліковувалась в Пенсійному фонді України за кодами типу ставки страхового внеску: 8 Фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - єдиний податок.

Згідно зазначених відомостей протягом періодів з вересня 2003 року по грудень 2004 року, з березня 2005 року по липень 2005 року, а також з липня 2007 року по грудень 2010 року зафіксовані відомості про подання звітності та сплату єдиного податку.

Натомість відповідачем при розрахунку стажу для призначення пенсії безпідставно не було включено до страхового стажу періоди: з 01.01.2004 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 24.05.2006, з 01.07.2007 по 31.01.2010, та з 01.03.2010 по 31.03.2010.

Згідно ж абз. 3 підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Таким чином, до страхового стажу ОСОБА_1 для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону № 1058-IV мають бути включені також у повному обсязі періоди здійснення нею підприємницької діяльності: з 01.01.2004 по 28.02.2005, з 01.04.2005 по 24.05.2006, з 01.07.2007 по 31.01.2010, та з 01.03.2010 по 31.03.2010.

Згідно з частиною 1 статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; податкових органів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством. Персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є складовою частиною Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок ведення якого встановлюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до частин 2, 5, 6 статті 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

За частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

При цьому слід зазначити, що хоча витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці або у інших наданих документах відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Орган же пенсійного фонду, відмовивши у зарахуванні до страхового стажу Позивачці періоду здійснення нею підприємницької діяльності з підстав відсутності відомостей про сплату страхових внесків, не скористався наданими йому законодавством інструментами, спрямованими на надання допомоги у зборі необхідних даних, не вчинив жодних заходів щодо перевірки та підтвердження факту перерахування фіскальним (податковим) органом до Пенсійного фонду України частини єдиного та фіксованого податку за спірні періоди й не витребував в уповноважених суб`єктів відповідних документів та інших відомостей для визначення права на пенсію.

Натомість надані позивачем документи, зазначені вище повністю підтверджують правомірність її вимог щодо необхідності включення до страхового стажу для визначення права на пенсію спірних періодів здійснення нею підприємницької діяльності.

Незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів здійснення підприємницької діяльності у зв`язку із перебуванням підтверджуючих первинних документів на окупованій території, не буде пропорційним та порушить баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням органу пенсійного фонду щодо перевірки підстав для призначення пенсії.

Таким чином, позивач не може бути позбавлена права на зарахування до страхового стажу спірних періодів здійснення нею підприємницької діяльності у зв`язку із відсутністю у контролюючих органів відповідних відомостей, що не залежать від волі позивача та не можуть ставитись їй у вину.

Вказані висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 січня 2025 року по справі №120/8471/23.

Щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи в Естонській Республіці з 18.08.2022 по 31.12.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Угоди між Україною та Естонською Республікою у сфері соціального забезпечення від 05.10.2010 року (ратифікованого Україною 02.11.2011 року), яка набрала чинності для України з 01.02.2012 року, якщо право на пенсію виникає на підставі законодавства однієї Сторони без урахування страхового стажу, набутого на підставі законодавства іншої Сторони, то відповідна Сторона призначає пенсію тільки за страховий стаж, набутий на підставі свого законодавства, незалежно від проживання на території однієї із Сторін.

Відповідно до п. 2 ст. 6 зазначеної Угоди, якщо право на пенсію виникає в результаті підсумовування страхового стажу, то при призначенні пенсії враховується страховий стаж, набутий відповідно до законодавства кожної із Сторін, за умови, що інша Сторона не виплачує пенсію за той самий страховий стаж. Кожна із Сторін нараховує і виплачує пенсію на підставі фактичного страхового стажу, набутого на її території, якщо цією Угодою не передбачено інше.

Відповідно до ч. 1 ст. 24-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 26-1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою статті 26 цього Закону, для визначення права на призначення пенсії за віком включаються періоди роботи особи в іншій державі (за наявності) у календарному обчисленні, за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави. Порядок підтвердження та зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №562 від 16 травня 2025 року особи, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, передбачений частинами першою - третьою статті 26 Закону, додають до заяв про призначення пенсії підтвердні документи.

Якщо за змістом документів неможливо підтвердити зарахування періодів роботи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави або якщо особа не подала підтвердних документів, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів після надходження заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами подає до МЗС запит для надсилання протягом п`яти робочих днів з дня його отримання дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо надання підтвердних документів з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальними органами Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в інших державах, запит надсилається після появи можливості здійснення обміну.

Підтвердні документи, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, позивачем при поданні заяви на призначення пенсії 12.06.2025 року в окремій заяві, яка була додана до заяви про призначення пенсії, просила нарахувати їй пенсію з урахуванням стажу в Естонії.

До заяви про призначення пенсії було додано довідку Департаменту соціального страхування Естонії від 13.05.2025 року №Р5-V2025-162227 про те, що ОСОБА_2 не стоїть на обліку як отримувач пенсії в Естонії, довідку про підтвердження страхового (трудового) стажу в Естонії (формуляр ЕЕ/UA-205), довідку з місця роботи від 19.05.2025 року №2025/PEJ7/3139-1 з перекладом на українську мову та інші документи.

Згідно довідки Департаменту соціального страхування Естонії від 13.05.2025 року №Р5-V2025-162227 Департамент соціального страхування Естонії підтверджує, що ОСОБА_2 (персональний код в Естонії 46503010064), ІНФОРМАЦІЯ_1 , не перебуває на обліку як отримувач пенсії в Естонії.

Згідно довідки про підтвердження страхового (трудового) стажу в Естонії (формуляр ЕЕ/UA-205) ОСОБА_2 (персональний код в Естонії 46503010064) має стаж пенсійного страхування в Естонській Республіці всього 2 роки 5 місяців і 16 днів, з яких: за 2022 рік з коефіцієнтом зарахування 0,462 (робота на загальних підставах в Естонії); за 2023 рік з коефіцієнтом зарахування 1,000 (робота на загальних підставах в Естонії); за 2024 рік з коефіцієнтом зарахування 1,000 (робота на загальних підставах в Естонії).

Згідно довідки з місця роботи від 19.05.2025 року №2025/PEJ-7/3139-1 Маргарита Щербінова (персональний код НОМЕР_2 ) працює в Службі соціального забезпечення AS Hoolekandeteenused на підставі трудового договору від 18.08.2022 року на умовах повної зайнятості на посаді доглядальниці.

Тобто, під час подання заяви 12.06.2025 року про призначення пенсії за віком були подані усі необхідні та достатні документи для врахування для призначення пенсії стажу роботи в Естонії, в тому числі і відповідний формуляр ЕЕ/UA-205.

При цьому, відповідач при повторному розгляді заяви про призначення їй пенсії за віком взагалі проігнорував зазначені документи не надавши їм належної оцінки, безпідставно зазначивши про відсутність формуляру відповідно до Договору між Україною та Естонською Республікою про соціальне забезпечення від 01.02.2012 року.

Пункт 3 Порядку №562 від 16 травня 2025 року чітко визначає, що для врахування для призначення пенсії періодів роботи за межами України особа подає підтверджуючі документи про роботу.

При цьому, п. 3 Порядку №562 містить процедуру на випадок, якщо за змістом документів неможливо підтвердити зарахування періодів роботи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави або якщо особа не подала підтвердних документів: територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів після надходження заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами подає до МЗС запит для надсилання протягом п`яти робочих днів з дня його отримання дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо надання підтвердних документів з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними.

Так, в оскаржуваному рішенні взагалі не зазначено про те, що за змістом наданих документів неможливо підтвердити зарахування зазначеного періоду роботи в Естонії до страхового стажу та не містить рішення і відомостей про те, що територіальний орган Пенсійного фонду України звернувся чи буде звертатися із відповідним запитом до МЗС з метою отримання інформації від компетентного органу Естонії у відповідності до умов укладеного між Україною та Естонською Республікою договору.

З огляду на викладене, період роботи в Естонській Республіці з 18.08.2022 по 31.12.2024 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, оскільки ним надані належні документи.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №121630011981 від 12.05.2026 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2002 по 31.01.2002; з 01.01.2004 по 28.02.2005; з 01.04.2005 по 24.05.2006; з 01.07.2007 по 31.01.2010; з 01.03.2010 по 31.03.2010 та період роботи в Естонській Республіці з 18.08.2022 по 31.12.2024, суд зазначає наступне.

Згідно ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Як слідує зі змісту Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р. під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

Натомість, у даному випадку суд не вважає повноваження відповідача, як дискреційними, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24 березня 1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Таким чином, враховуючи, що наявність підстав для зарахування такого періоду, суд вважає за необхідне для повного відновлення порушених прав зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2002 по 31.01.2002; з 01.01.2004 по 28.02.2005; з 01.04.2005 по 24.05.2006; з 01.07.2007 по 31.01.2010; з 01.03.2010 по 31.03.2010 та період роботи в Естонській Республіці з 18.08.2022 по 31.12.2024.

Щодо вимог в частині зобов`язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 02 березня 2025 року та розрахунку стажу, суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати страховий стаж позивача, у зв`язку вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, то саме цей орган і має завершити процедуру розгляду заяви про призначення позивачу пенсії за віком .

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку, що з метою належного захисту прав позивача зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.06.2025 року про призначення пенсії за віком з 02 березня 2025 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта і владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1064,96 грн., що документально підтверджується квитанцією №LD71-R4ZK-R76E від 11.07.2026 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 532,48 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №121630011981 від 12.05.2026 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди здійснення підприємницької діяльності з 01.01.2002 по 31.01.2002; з 01.01.2004 по 28.02.2005; з 01.04.2005 по 24.05.2006; з 01.07.2007 по 31.01.2010; з 01.03.2010 по 31.03.2010 та період роботи в Естонській Республіці з 18.08.2022 по 31.12.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.05.2026 року від 12.06.2025 року про призначення пенсії за віком з 02 березня 2025 року, з урахування правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 532,48 грн. (п`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв