Рішення № 141354835 у справі № 160/23088/26 від 09.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Справа № 160/23088/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної Гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 »

про визнання відмову протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31.07.2026 року через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної Гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 2 корпусу Національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » здійснити виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 06.05.2021 ОСОБА_1 підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу строком на три роки проходження військової служби та був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 . В подальшому 10.08.2023 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 2 корпусу національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Військову службу позивач проходить і до сьогодні. 11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»» та затверджено «Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». З огляду на вище перераховані вимоги законодавства, вік позивача та строки військової служби, він має право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) млн. гривень. 21.07.2026 позивач через свого представника звернувся до військової частини НОМЕР_1 2 корпусу національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » із заявою про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) млн. гривень. Листом від 28.07.2026 відповідачем було повідомлено, що правові підстави для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153, відсутні в зв`язку з тим, що на військовослужбовця ОСОБА_1 не розповсюджується дія пункту 4 Постанови КМ №153 , так як він станом на 24 лютого 2022 року уже був діючим військовослужбовцем. Тобто, відмова мотивована тим, що права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн. не мають особи, які станом на 24.02.2022 вже перебували на військовій службі за контрактом. Позивач вважає вказану відмову відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки згідно наданих до суду документів, позивач повністю відповідає критеріям даної Постанови №153: на момент укладення контракту, під час дії воєнного стану, 06 травня 2021 року йому було лише 19 рік. Військову службу позивач проходить і до сьогодні; безпосередньо брав участь у бойових діях на території України, у тому числі на тимчасово окупованих територіях, на лінії бойового зіткнення або на території держави-агресора тривалістю більше шести місяців; під час військової служби отримував порання; до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності під час служби не притягувався. Перебування позивача з 06.05.2021 року на військовій службі не впливає на набуття ним права на отримання одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, оскільки як в редакції на момент її прийняття, так і в подальшому в редакції внесених до неї змін, вказана Постанова № 153 не містить таких умов та/або обмежень у виплаті спірної грошової винагороди щодо осіб, які до введення на території України воєнного стану вже проходили військову службу, а в подальшому під час воєнного стану, перебуваючи на військовій службі продовжили дію контракту про проходження військової служби. З огляду на вказане, позивач просив задовольнити позовні вимоги.

06.08.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито сплощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

25.08.2026 року від Військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної Гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що позивач не звертався до командування військової частини НОМЕР_1 НГУ або до своїх безпосередніх чи прямих командирів (начальників) із відповідним рапортом, доказів такого звернення до суду не надав. Натомість в інтересах позивача до відповідача звернулась адвокат Балюра Олена Володимирівна на підставі договору про надання правничої допомоги із заявою від 21.07.2026. Відповідач листом № 25/102/14-Б-325-Аз від 28.07.2026 (35337) інформаційно повідомив адвоката про невідповідність позивача критеріям, передбаченим пунктом 4 Постанови №153. Жодного протоколу комісії, призначеної наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 09.12.2025 №4165 з цього питання не складалось. Вказана відповідь від 28.07.2026 не є розглядом рапорту військовослужбовця по суті поставленого питання (виплати одноразової грошової винагороди). Позивач був прийнятий на військову службу за контрактом не під час воєнного стану введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, а раніше дати його введення (раніше 24 лютого 2022 року), а саме - 06 травня 2021 року. Таким чином на позивача не розповсюджується дія пункту 4 Постанови КМ №153, тому позивач не може претендувати на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень, передбаченої вказаною правовою нормою.

25.08.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої вказано, що відповідач фактично розглянув заяву представника позивача по суті, надавши відповідь листом від 28.07.2026 № 25/102/14-Б-325-Аз (35337), в якому чітко зазначив, що правові підстави для виплати позивачу одноразової грошової винагороди відсутні. Саме ця відмова і є предметом оскарження в даній справі. Метою Постанови №153 є підвищення мотивації до проходження військової служби окремими категоріями громадян України під час воєнного стану. Тобто законодавець прагнув винагородити осіб, які у молодому віці (до 25 років) стали на захист Батьківщини та безпосередньо брали участь у бойових діях. Позивач повністю відповідає цим критеріям: на момент укладення контракту йому було 19 років; він проходить військову службу до сьогодні; він брав безпосередню участь у бойових діях сумарно 224 дні; до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався. Таким чином, позивач, перебуваючи на військовій службі, продовжив виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану на підставі прямої вимоги закону. Фактично між позивачем та державою в особі відповідача виникли нові правовідносини, що регулюються законодавством про проходження військової служби під час воєнного стану.

05.10.2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі, відповідно до яких вказано, що позивач, перебуваючи на військовій службі, продовжив виконання обов`язків військової служби в умовах воєнного стану на підставі прямої вимоги закону. Фактично між позивачем та державою в особі відповідача виникли нові правовідносини, що регулюються законодавством про проходження військової служби під час воєнного стану. Продовження строку дії контракту на підставі Закону під час воєнного стану є юридичним фактом, який змінює істотні умови служби: військовослужбовець у цей момент не просто продовжує виконувати обов`язки, а набуває нового статусу, пов`язаного з воєнним станом.

09.11.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 06.05.2021 ОСОБА_1 підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу строком на три роки проходження військової служби та був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

10.08.2023 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 2 корпусу національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

За весь час несення військової служби позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується відповідними довідками № 3420 від 30.07.2023, № 3421 від 30.03.2023, № 3421 від 30.03.2023, № 3421 від 30.03.2023, № 3421 від 30.03.2023, № 76 від 11.03.2026.

21.07.2026 позивач через свого представника звернувся до військової частини НОМЕР_1 2 корпусу національної гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » із заявою про виплату йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 (один) млн. гривень.

Листом від 28.07.2026 відповідачем було повідомлено, що правові підстави для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153, відсутні в зв`язку з тим, що на військовослужбовця ОСОБА_1 не розповсюджується дія пункту 4 Постанови КМ №153 , так як він станом на 24 лютого 2022 року уже був діючим військовослужбовцем. Тобто, відмова мотивована тим, що права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн. не мають особи, які станом на 24.02.2022 вже перебували на військовій службі за контрактом.

Позивач вважає таку відмову протиправною, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

На підставі статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема,: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Як визначено частиною сьомою статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

На підставі частини першої статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову (направлення) громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону № 2232 (встановлено, що базова загальновійськова підготовка для громадян, визначених підпунктом 7 пункту 2 розділу ІІ Закону № 3633-IX від 11.04.2024, розпочинається з 1 вересня 2025 року) базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 2232 для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

На підставі частини першої статті 20 Закону № 2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:

особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

Відповідач вказав, що позивач не звертався до командування військової частини НОМЕР_1 НГУ або до своїх безпосередніх чи прямих командирів (начальників) із відповідним рапортом, доказів такого звернення до суду не надав.

Натомість в інтересах позивача до відповідача звернулась адвокат Балюра Олена Володимирівна на підставі договору про надання правничої допомоги із заявою від 21.07.2026 року.

Відповідач листом № 25/102/14-Б-325-Аз від 28.07.2026 (35337) інформаційно повідомив адвоката про невідповідність позивача критеріям, передбаченим пунктом 4 Постанови №153 (додаток 4 до позовної заяви). Жодного протоколу комісії, призначеної наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 09.12.2025 №4165 з цього питання не складалось.

Відповідно до частини четвертої преамбули Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV) дія вказаного Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Згідно статті 110 розділу V Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов`язків або незаконного притягнення до відповідальності.

Відповідно до статті 115 розділу V Дисциплінарного статуту Збройних Сил України вимоги до звернення військовослужбовця, порядок розгляду пропозицій, заяв та скарг, строки розгляду, права військовослужбовця під час розгляду заяви чи скарги, обов`язки командирів, органів військового управління щодо розгляду звернень військовослужбовців регулюються законодавством України про звернення громадян, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Згідно статті 117 розділу V Дисциплінарного статуту Збройних Сил України пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді.

Виходячи з викладеного, порядок розгляду рапортів військовослужбовців Національної гвардії України врегульований нормами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Суд зазначає, що відповідач своїм листом фактично відмовив позивачу у виплаті, що і є предметом спору у цій справі.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок № 153, у редакції від 08.04.2025)

Відповідно до пункту 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Як визначено пунктом 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 153 встановлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно пункту 4 Постанови № 153 встановлено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу "молодший лейтенант";

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (…).

Контракт з окремими категоріями громадян укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту.

Укладення нового контракту з окремими категоріями громадян, які проходили військову службу на умовах експериментального проекту, здійснюється відповідно до статті 19 та частини четвертої статті 23 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

На підставі пункту 13 Порядку № 153 однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контракту. Для громадян України, зазначених у пункті 2-1 цього Порядку, однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше дванадцяти місяців за сукупністю протягом дії контракту.

Спірним у справі є наявність підстав для виплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн відповідно до Постанови № 153, враховуючи, що контракт укладено до введення воєнного стану.

Відповідач вважає, що позивач не має права на виплати, оскільки до набрання чинності Постановою №153 був прийнятий на військову службу за контрактом з 06.05.2021 року, тобто до введення воєнного стану та до набрання чинності Постановою №153, тому на нього не поширюються положення Постанови №153, які є застосовними щодо громадян певної вікової категорії (18-24 роки), які вперше вступили на військову службу.

Пункт 4 Постанови №153 регламентує, що виплата одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень здійснюється до набрання чинності цією постановою за наступних умов:

- громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, у віці до 25 років;

- які прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Так, при дослідженні наданих доказів судом встановлено, що 06.05.2021 ОСОБА_1 підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу строком на три роки проходження військової служби та був зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

На момент укладення контракту 06.05.2021 року ОСОБА_1 виповнилось 18 років.

Частиною 6 статті 2 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час призову позивача на військову службу) встановлено види військової служби:

строкова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів);

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Тобто, залежно від виду військової служби, громадяни України призиваються на строкову військову службу чи на військову служби за призовом під час мобілізації або ж приймаються на військову службу за контрактом.

З вищезазначеного слідує, що момент прийняття або призову на військову службу є юридично значущою обставиною, яка визначає коло суб`єктів, на яких поширюється дія відповідної норми.

Таким чином, відсутність у постанові прямої згадки про дату укладення контракту не свідчить про можливість її застосування до військовослужбовців, які розпочали проходження служби до введення воєнного стану, оскільки системне та телеологічне тлумачення пункту 4 Постанови №153 однозначно вказує на те, що законодавець мав на меті встановити спеціальний порядок заохочення саме тих осіб, які вступили на службу в умовах воєнного стану, тобто за підвищеного ризику та навантаження.

Визначальним критерієм для застосування положень пункту 4 є саме факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, а не сам по собі факт проходження служби.

Враховуючи, що позивач, як військовослужбовець, станом на 24 лютого 2022 року вже перебував на військовій службі за контрактом положення норм Постанови №153 на нього не поширюються, як наслідок відповідач правомірно відмовив йому у задоволенні рапорту щодо отримання одноразової грошової винагороди.

Щодо посилань представника позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 року у справі №160/30467/25, суд зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.09.2026 року у справі №160/30467/25 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 року у справі №160/30467/25 скасовано, у задоволенні позову - відмовлено.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України, не вирішується.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 2 корпусу Національної Гвардії України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання відмову протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв