Ухвала № 141355045 у справі № 160/30834/26 від 09.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

09 листопада 2026 року Справа № 160/30834/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини ВЧ НОМЕР_2 Міністерства оборони України, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (у тому числі додаткові види грошового забезпечення: надбавки, доплати, підвищення та премії, які були фактично виплачені чи підлягали виплаті), грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у період з 23.02.2024 по 04.04.2024, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2024);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Міністерства оборони України, здійснити на користь ОСОБА_1 , перерахунок та виплату грошового забезпечення (у тому числі додаткові види грошового забезпечення: надбавки, доплати, підвищення та премії, які були фактично виплачені чи підлягали виплаті), а також виплачених за вказаний період з 23.02.2024 по 04.04.2024 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2024), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше проведених виплат.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження в адміністративній справі № 160/30834/26; призначено справу до розгляду одноособово суддею в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано у відповідача додаткові докази у справі.

Від відповідача 20.10.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема просить суд позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач фактично заявляє, що строк, визначений законом для звернення з позовом до суду, не сплив тому, що інформацію про обсяг та характер виплачених сум позивач отримав через свого представника лише після надання відповідей на адвокатські запити, оскільки раніше таких відомостей не мав; оскільки позивач продовжує військову службу, грошовий атестат під час остаточного звільнення він не отримував, тому відраховувати строк від дати його видачі неможливо. Водночас 04.04.2024 позивача звільнено для подальшого проходження військової служби до Державної прикордонної служби України та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 04.04.2024 №99. У зв`язку зі звільненням позивачу виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 та компенсацію за невикористані дні додаткової відпуски відповідно до вимог п. 2 розділу ХХХІV наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». 04.04.2024 позивач був ознайомлений з відомостями щодо розміру та складових його грошового забезпечення, про що свідчить особистий підпис останнього у грошовому атестаті від 04.04.2024 № 257/250. Отже, 04.04.2024 позивача було звільнено з лав Збройних Сил України, а також позивач станом на 04.04.2024 був обізнаний про розмір та складові його грошового забезпечення. Те, що позивач був обізнаний про розмір та складові його грошового забезпечення, яке він отримав за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 свідчить адвокатський запит від 25.05.2026 за вих. №25-05/2026-3, за змістом якого вбачається, що позивач, звертаючись до адвоката за правовою допомогою, повідомив, що йому за час проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 з 23.02.2024 по 04.04.2024 було невірно нараховано грошове забезпечення, що підтвердив «доступними для огляду документами». Наведені обставини, на думку відповідача, дозволяють зробити висновок, що позивач, звертаючись до суду з позовом 29.09.2026 з підстав, що, на його думку, виникли в квітні 2024 року, вийшов за межі строку, визначеного ст. 233 КЗпП України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2026 позовну заяву було залишено без руху, встановивши позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи: доказів подальшого проходження військової служби (довідку з місця проходження служби форми 5, послужний список, складений на час звернення з позовом до суду, довідку форми ОК-5 тощо); або заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами поважності причин такого пропуску.

В установлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви в повному обсязі.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2026 представником позивача заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, вмотивоване тим, що ОСОБА_1 починаючи з 25.02.2022 та по теперішній час проходить військову службу, а саме, у військових частинах НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_2 (Міністерство оборони України) та НОМЕР_6 (Державна прикордонна служба України), а саме: ВЧ НОМЕР_4 у період з 25.02.2022 по 12.11.2023; ВЧ НОМЕР_5 у період з 13.11.2023 по 22.02.2024; ВЧ НОМЕР_2 у період з 23.02.2024 по 04.04.2024; ВЧ НОМЕР_6 у період з 05.04.2024 по даний час. Тобто, позивач не був звільнений із військової служби, а був переведений в іншу військову частину, та після переведення з військової частини НОМЕР_2 у 2024 році продовжив проходження військової служби в іншій військовій частині НОМЕР_6 та проходить службу і по даний день. Зазначене вище вбачається, серед іншого, із копії військового квитка, а токож Довідки форми ОК-5, в якій вказано джерело доходів/нарахувань позивача. Таким чином, саме по собі вибуття позивача з військової частини НОМЕР_2 та його переведення до іншого місця служби не означало припинення військової служби та не могло автоматично свідчити про отримання ним документа, який містив би повну інформацію про склад, розмір та порядок розрахунку всіх виплачених йому сум. Позивачу при переведенні не було видано грошового атестата, який би містив достовірні та документально підтверджені відомості про нараховані та виплачені йому за спірний період суми грошового забезпечення. Таким чином, сам факт отримання щомісячного грошового забезпечення не означає, що позивач знав про неправильність його нарахування.

Розглянувши вказані клопотання, суд зазначає наступне.

У судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 07.05.2002 № 8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п`ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 «… період до 19.07.2022 регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022, частини другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до військового квитка позивача та індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ).

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану у постанові від 29.11.2024 у справі №120/359/24, за змістом якої під час служби військовослужбовці обмеженні у доступі до правничої допомоги, можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду; перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори; обов`язком держави є забезпечення реалізації принципу рівного доступу до правосуддя.

Таким чином, позивачем не пропущено процесуальний строк звернення до суду з цим позовом, який передбачено ч. 2 ст. 233 КЗпП України, адже позивач не звільнений із військової служби, а тому підстав для застування вказаної норми у цій справі у суду відсутні.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Приписами ч. 14 ст. 171 КАС України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом - відмовити.

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду - відмовити.

Продовжити розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.В. Загацька