Рішення № 141355284 у справі № 160/17130/26 від 10.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Справа № 160/17130/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

18.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2023, 2024, 2025 роки з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 05.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2023, 2024, 2025 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначає, що раніше їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а з 05.01.2026 року її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. На переконання позивача, оскільки пенсія за вислугу років була призначена відповідно до іншого законодавчого акта, призначення пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV повинно здійснюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2023, 2024, 2025 роки. З метою реалізації свого права на належне пенсійне забезпечення 28.04.2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2023-2025 роки, з урахуванням раніше виплачених сум. Однак листом від 21.05.2026 року відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для проведення такого перерахунку, зазначивши, що пенсію обчислено відповідно до вимог чинного законодавства України. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідачем неправильно застосовано положення статей 40 та 45 Закону №1058-IV, не враховано правову природу раніше призначеної пенсії за вислугу років та відмінність законодавчого регулювання пенсії за вислугу років і пенсії за віком. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на положення статті 46 Конституції України, статей 9, 10, 40, 45 Закону №1058-IV, відповідно до яких громадянам гарантується право на соціальний захист, зокрема на належне пенсійне забезпечення, а обчислення пенсії за віком здійснюється із застосуванням визначеного законодавством показника середньої заробітної плати. Позивач наголошує, що положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, які передбачають можливість застосування під час переведення з одного виду пенсії на інший показника середньої заробітної плати, що враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, регулюють правовідносини щодо переведення між видами пенсій, призначеними саме за Законом №1058-IV. Водночас, на думку позивача, у випадку, коли особа раніше отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а згодом набула право на пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV, має місце призначення пенсії за іншим законом, а не переведення між видами пенсій у розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. На підтвердження своєї правової позиції позивач посилається на висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 10.07.2018 року у справі №520/6808/17, від 22.01.2019 року у справі №577/2457/17, від 10.04.2019 року у справі №211/1898/17, від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 27.11.2024 року у справі №560/11681/23, щодо особливостей застосування показника середньої заробітної плати під час призначення пенсії за віком особам, яким раніше було призначено пенсію за вислугу років відповідно до іншого закону. Крім того, позивач зазначає, що відмова відповідача у проведенні відповідного перерахунку порушує її право на належний розмір пенсійного забезпечення та суперечить принципам верховенства права, правової визначеності й ефективного захисту порушених прав. Таким чином, позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпідставно відмовило у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2023, 2024, 2025 роки, у зв`язку із чим звернулася до суду з цією позовною заявою за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/17130/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії паспорта громадянина України та витягу з реєстру територіальної громади позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що пенсійне забезпечення ОСОБА_1 здійснюється Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно з відомостями, зазначеними в матеріалах пенсійної справи, дата первинного призначення пенсії позивачу - 29.05.2006 року.

Зокрема, у долученому до матеріалів справи розрахунку пенсії, сформованому 27.02.2026 року, зазначено дату призначення пенсії 29.05.2006 року, а також відомості щодо страхового стажу, заробітної плати та інших показників, які враховувалися під час обчислення пенсійної виплати.

Водночас позивач стверджує, що первинно їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Разом із тим належним чином засвідченої копії рішення пенсійного органу про первинне призначення пенсії від 29.05.2006 року матеріали справи не містять, у зв`язку із чим вид первинно призначеної пенсії та законодавчі підстави її призначення підлягають оцінці судом з урахуванням усієї сукупності наявних доказів.

Як убачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.05.2026 року, з 05.01.2026 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

У зазначеному листі відповідач повідомив, що переведення на пенсію за віком здійснено відповідно до положень статей 10 та 45 Закону №1058-IV.

При цьому пенсійним органом застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку пенсії позивача.

Зокрема, відповідач зазначив, що при переведенні позивача на пенсію за віком з 05.01.2026 року застосовано показник середньої заробітної плати у розмірі 8913,83 грн.

Відповідно до наявного у матеріалах справи розрахунку пенсії, сформованого 27.02.2026 року, пенсійним органом визначено загальний страховий стаж ОСОБА_1 тривалістю 34 роки 5 місяців 1 день.

При цьому страховий стаж після 01.01.2004 року становить 6 років 8 місяців 25 днів.

Коефіцієнт страхового стажу позивача визначено у розмірі 0,34417.

У зазначеному розрахунку також відображено показники заробітної плати позивача, які використовувалися для обчислення пенсії, та відповідні складові пенсійної виплати.

Зокрема, розмір пенсії за віком за результатами проведеного пенсійним органом обчислення становив 2945,47 грн.

Крім того, до матеріалів справи долучено розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії, який містить відомості про періоди трудової діяльності позивача, суми заробітної плати, індивідуальні коефіцієнти заробітку та показники середньої заробітної плати, які застосовувалися при визначенні розміру пенсії.

Із зазначеного розрахунку вбачається, що при обчисленні пенсії враховувалися відомості про заробітну плату позивача за відповідні періоди страхового стажу, у тому числі до 01.07.2000 року та після зазначеної дати.

При цьому розрахунок містить інформацію щодо застосованого індивідуального коефіцієнта заробітної плати та показника середньої заробітної плати, який використовувався пенсійним органом під час визначення пенсійної виплати.

Відповідно до матеріалів адміністративної справи 28.04.2026 року представник позивача - адвокат Дзісь Андрій Романович звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

У зазначеній заяві представник позивача просив здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023, 2024, 2025 роки, тобто за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.

Також представник позивача просив здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум пенсійного забезпечення.

Обґрунтовуючи подану заяву, представник позивача зазначив, що пенсія за вислугу років була призначена ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тоді як з 05.01.2026 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

На переконання представника позивача, оскільки попередній вид пенсії був призначений відповідно до іншого законодавчого акта, при обчисленні пенсії за віком необхідно застосувати показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року її призначення.

Представник позивача наголошував, що положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV регулюють порядок переведення з одного виду пенсії на інший виключно у випадках, коли обидва види пенсій призначені відповідно до зазначеного Закону.

Водночас, на думку представника позивача, призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV після отримання пенсії за вислугу років, призначеної за Законом №1788-XII, є призначенням пенсії за іншим законом, що зумовлює необхідність застосування положень частини другої статті 40 Закону №1058-IV.

За результатами розгляду зазначеного звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 21.05.2026 року повідомило представника позивача про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023, 2024, 2025 роки.

У вказаному листі відповідач зазначив, що пенсійне забезпечення ОСОБА_1 здійснюється відповідно до положень Закону №1058-IV, а обчислення пенсійних виплат проводиться з урахуванням норм чинного законодавства України.

Відповідач послався на положення статті 10 Закону №1058-IV, відповідно до якої особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Також пенсійний орган зазначив, що відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання відповідної заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, які містяться у пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

Відповідач наголосив, що під час переведення з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, визначені частиною першою статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку попереднього виду пенсії.

Крім того, у листі від 21.05.2026 року відповідач навів положення законодавства щодо проведення індексації пенсійних виплат, зокрема відповідно до статті 42 Закону №1058-IV та постанов Кабінету Міністрів України, якими визначався порядок підвищення пенсій у відповідні роки.

Пенсійний орган зазначив, що протягом 2019-2025 років проводилися перерахунки пенсій із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, а з 01.03.2026 року проведено черговий перерахунок пенсії відповідно до законодавства.

Водночас відповідач вказав, що проведення зазначених перерахунків не змінює правових підстав для застосування під час переведення позивача на пенсію за віком показника середньої заробітної плати, який враховувався під час попереднього призначення або перерахунку пенсії.

Таким чином, за результатами розгляду звернення від 28.04.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області фактично відмовило ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2023, 2024, 2025 роки.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник у зв`язку з різним тлумаченням та застосуванням положень статей 40 та 45 Закону №1058-IV щодо визначення показника середньої заробітної плати під час обчислення пенсії за віком особі, яка раніше отримувала інший вид пенсії.

При цьому позивач наполягає на тому, що призначення їй пенсії за віком з 05.01.2026 року відповідно до Закону №1058-IV повинно здійснюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки, оскільки раніше вона отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону №1788-XII.

Натомість відповідач вважає, що у спірних правовідносинах має місце переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, у зв`язку із чим підстави для застосування нового показника середньої заробітної плати відсутні.

Отже, визначальними обставинами для правильного вирішення цього спору є встановлення виду пенсії, первинно призначеної ОСОБА_1 29.05.2006 року, законодавчого акта, відповідно до якого її було призначено, правових підстав переведення позивача з 05.01.2026 року на пенсію за віком, а також правомірності застосування відповідачем показника середньої заробітної плати, який враховувався під час попереднього призначення або перерахунку пенсії.

Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії протиправними та такими, що порушують її право на належне пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернулася до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Водночас умови та порядок призначення пенсій за вислугу років окремим категоріям працівників визначалися Законом України від 05.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII).

Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV у солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Отже, законодавець визначив самостійні види пенсійних виплат, які призначаються відповідно до Закону №1058-IV, та встановив порядок реалізації права особи на вибір відповідного виду пенсійного забезпечення.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000 року. У передбачених законом випадках для обчислення пенсії також може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу до 01.07.2000 року.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс Ч (Ск : К),

де Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць;

К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати.

Таким чином, одним із визначальних показників, які безпосередньо впливають на розмір пенсії за віком, є показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за її призначенням.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при первинному призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати за три календарні роки, які передують року звернення за призначенням такої пенсії.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, які містяться на час переведення в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що необхідно розмежовувати переведення особи з одного виду пенсії на інший у межах Закону №1058-IV та призначення пенсії за віком відповідно до цього Закону особі, яка раніше отримувала пенсію за вислугу років, призначену на підставі іншого законодавчого акта.

Визначальне значення для застосування відповідного правового механізму має не формальне найменування проведеної пенсійним органом дії, а правова природа попередньої пенсії, законодавчі підстави її призначення та обставини набуття особою права на новий вид пенсійного забезпечення.

Щодо правової природи призначення пенсії за віком після отримання пенсії за вислугу років суд зазначає наступне.

Пенсія за вислугу років, передбачена Законом №1788-XII, та пенсія за віком, передбачена Законом №1058-IV, мають різні правові підстави та умови призначення.

Право на пенсію за вислугу років пов`язується із виконанням особою певної професійної діяльності протягом установленого законодавством періоду, тоді як право на пенсію за віком виникає за наявності визначених законом умов щодо досягнення відповідного віку та набуття необхідного страхового стажу.

При цьому обставина, що обчислення розміру пенсії за вислугу років здійснювалося з використанням окремих положень Закону №1058-IV, сама по собі не змінює правової природи такої пенсії та не свідчить про її призначення саме відповідно до Закону №1058-IV.

Аналогічний правовий підхід сформульовано Верховним Судом України у постанові від 29.11.2016 року у справі №133/476/15-а, відповідно до якого у разі призначення особі пенсії за вислугу років за Законом №1788-XII та подальшого звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV має місце призначення пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Зазначена правова позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 року у справі №876/5312/17.

У постанові від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 Верховний Суд, досліджуючи питання застосування показника середньої заробітної плати при призначенні пенсії за віком особі, яка раніше отримувала пенсію за вислугу років за Законом №1788-XII, дійшов висновку про необхідність застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.11.2024 року у справі №560/11681/23.

У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив на необхідності розмежування призначення пенсії за іншим законом та переведення з одного виду пенсії на інший у межах одного законодавчого акта.

При цьому Верховний Суд виходив із того, що у випадку, коли пенсію за вислугу років призначено відповідно до Закону №1788-XII, а за призначенням пенсії за віком за Законом №1058-IV особа звернулася вперше, застосування частини третьої статті 45 Закону №1058-IV щодо збереження попереднього показника середньої заробітної плати є необґрунтованим.

У постанові від 10.09.2025 року у справі №580/4912/24 Верховний Суд також зазначив, що перехід особи з пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону №1788-XII, на пенсію за віком за Законом №1058-IV є первинним призначенням пенсії за віком у розумінні останнього Закону.

Верховний Суд наголосив, що при обчисленні розміру такої пенсії підлягають застосуванню положення частини другої статті 40 Закону №1058-IV, які передбачають використання показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення.

Також у постанові від 30.09.2025 року у справі №460/26237/23 Верховний Суд підтвердив, що призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV після отримання пенсії за вислугу років за Законом №1788-XII не є переведенням з одного виду пенсії на інший у межах одного Закону.

Наведена правова позиція знайшла своє подальше підтвердження у постанові Верховного Суду від 13.05.2026 року у справі №560/9942/25.

У цій постанові Верховний Суд виходив із того, що при первинному призначенні пенсії за віком особі, яка раніше отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, застосуванню підлягає актуальний показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком.

Отже, судова практика Верховного Суду виходить із необхідності застосування положень частини другої статті 40 Закону №1058-IV у випадках, коли особа вперше реалізує право на пенсію за віком відповідно до цього Закону після отримання пенсії за вислугу років, призначеної за Законом №1788-XII.

Суд також враховує правовий висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 12.05.2026 року у справі №460/25663/23, щодо необхідності встановлення правової природи попереднього пенсійного забезпечення та розмежування призначення пенсії за іншим законом і переведення на інший вид пенсії.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно з долученим до матеріалів справи розрахунком пенсії, сформованим 27.02.2026 року, дата первинного призначення пенсії позивачу зазначена як 29.05.2006 року.

Позивач стверджує, що первинно їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII.

Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 21.05.2026 року вбачається, що з 05.01.2026 року позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

При цьому відповідач застосував показник середньої заробітної плати, який враховувався під час попереднього призначення або перерахунку пенсії, у розмірі 8913,83 грн.

Водночас позивач вважає, що при призначенні пенсії за віком з 05.01.2026 року необхідно застосувати показник середньої заробітної плати в Україні за 2023, 2024, 2025 роки.

28.04.2026 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про проведення відповідного перерахунку пенсії.

Однак листом від 21.05.2026 року відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії із застосуванням зазначеного показника середньої заробітної плати.

Оцінюючи правомірність такої відмови, суд виходить із того, що за умови первинного призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII та подальшого первинного призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV застосування показника середньої заробітної плати, який використовувався під час обчислення попередньої пенсії, не відповідає правовому регулюванню спірних правовідносин.

У такому випадку застосуванню підлягає частина друга статті 40 Закону №1058-IV, відповідно до якої показник середньої заробітної плати визначається за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Оскільки пенсія за віком призначена позивачу з 05.01.2026 року, відповідними календарними роками є 2023, 2024 та 2025 роки.

Суд наголошує, що саме по собі використання пенсійним органом терміна «переведення» не є достатньою правовою підставою для застосування частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи була попередня пенсія призначена за Законом №1788-XII, а також чи є пенсія за віком, призначена з 05.01.2026 року, першим призначенням такого виду пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

У разі підтвердження зазначених обставин відмова відповідача у застосуванні показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки суперечитиме положенням частини другої статті 40 Закону №1058-IV та наведеним правовим висновкам Верховного Суду.

Суд також зазначає, що проведення пенсійним органом індексації пенсії відповідно до статті 42 Закону №1058-IV не є тотожним застосуванню показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року первинного призначення пенсії за віком.

Індексація пенсійних виплат спрямована на підвищення раніше призначених пенсій відповідно до встановленого законодавством механізму, тоді як застосування показника середньої заробітної плати за частиною другою статті 40 Закону №1058-IV є складовою первинного обчислення пенсії.

Отже, проведення відповідачем індексації пенсії позивача, у тому числі з 01.03.2026 року, саме по собі не спростовує права особи на застосування належного показника середньої заробітної плати при первинному призначенні пенсії за віком.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області покладається обов`язок довести правомірність застосування відповідного показника середньої заробітної плати під час обчислення пенсії позивача.

Водночас обов`язок доказування правомірності дій відповідача не звільняє суд від необхідності встановлення фактичних обставин, які визначають характер спірних правовідносин, зокрема виду та правових підстав первинно призначеної пенсії.

Суд звертає увагу, що матеріали справи містять розрахунок пенсії із зазначенням дати її первинного призначення 29.05.2006 року, однак не містять самого рішення про первинне призначення пенсії, яке дозволило б безпосередньо встановити законодавчі підстави її призначення.

Зазначена обставина має істотне значення для застосування положень статей 40 та 45 Закону №1058-IV.

За умови встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII та первинного призначення з 05.01.2026 року пенсії за віком за Законом №1058-IV суд доходить висновку, що відповідач не мав правових підстав застосовувати механізм переведення з одного виду пенсії на інший, передбачений частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

За таких обставин відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023, 2024, 2025 роки є протиправною.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

При цьому захист порушеного права повинен бути ефективним та забезпечувати реальне поновлення прав особи, а не обмежуватися формальним встановленням протиправності дій суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що належне обчислення пенсії є обов`язком органу Пенсійного фонду України, який здійснює відповідні владні управлінські функції.

У випадку, коли судом встановлено наявність у особи права на обчислення пенсії із застосуванням конкретного показника середньої заробітної плати, зобов`язання пенсійного органу здійснити відповідний перерахунок не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки порядок такого обчислення визначено законом.

Водночас суд не підміняє собою пенсійний орган у здійсненні відповідних арифметичних розрахунків, а визначає правовий механізм, який підлягає застосуванню при обчисленні пенсійної виплати.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023, 2024, 2025 роки та зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд зазначає, що проведення перерахунку пенсії з 05.01.2026 року відповідає заявленим позовним вимогам та даті, з якої, за наявними матеріалами справи, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.

З урахуванням викладеного, за умови підтвердження первинного призначення пенсії за вислугу років за Законом №1788-XII та відсутності попереднього призначення пенсії за віком за Законом №1058-IV, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2023, 2024, 2025 роки та зобов`язання здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії з 05.01.2026 року з урахуванням раніше виплачених сум підлягають задоволенню за умови встановлення наведених судом фактичних обставин.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1065 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1065 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме за 2023, 2024, 2025 роки, відповідно до частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 05.01.2026 року перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком, а саме за 2023, 2024, 2025 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1065 грн (одна тисяча шістдесят п`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко