Рішення № 141355288 у справі № 160/15422/26 від 10.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Справа № 160/15422/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

04.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо:

1) не проведення індексації пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для призначення та обчислення позивачу пенсії, у розмірі 1,121 з 01.03.2026 року;

2) не проведення перерахунку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , доплати за понаднормовий стаж з 01.01.2026 року, виходячи з 1% мінімального розміру пенсії за віком або прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого з 01.01.2026 року, що становить 25,95 грн;

3) не нарахування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.08.2025 року по час звернення до суду;

4) невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , поточної пенсії за період з 25.03.2026 року.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:

1) здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для призначення та обчислення позивачу пенсії, у розмірі 1,121 з 01.03.2026 року, а також із застосуванням 1% мінімального розміру пенсії за віком або прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого з 01.01.2026 року, що становить 25,95 грн, для визначення доплати за понаднормовий стаж з 01.01.2026 року;

2) здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.08.2025 року по час фактичного розрахунку з виплати всіх пенсійних виплат, що належать позивачу;

3) виплачувати ОСОБА_1 поточну пенсію за період з 25.03.2026 року щомісячно, до 25 числа кожного місяця, та виплатити заборгованість, що утворилася за період з 25.03.2026 року.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України №1058-IV, призначену з 01.08.2025 року на виконання судового рішення у справі №160/27109/25, яке набрало законної сили 25.03.2026 року. Водночас позивач зазначає, що відповідачем протиправно не проведено індексацію його пенсії з 01.03.2026 року із застосуванням коефіцієнта 1,121, не здійснено перерахунок доплати за понаднормовий страховий стаж з 01.01.2026 року виходячи з 25,95 грн за кожний повний рік понаднормового стажу, не нараховано компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з 01.08.2025 року та не забезпечено своєчасної виплати поточної пенсії з 25.03.2026 року. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони порушують його право на належне та своєчасне пенсійне забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду документа про сплату судового збору в розмірі 2662,40 грн.

10.06.2026 року на виконання вимог зазначеної ухвали суду позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено квитанцію про доплату судового збору в розмірі 2662,40 грн, чим усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом спосіб.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/15422/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

01.08.2025 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV.

За принципом екстериторіальності зазначену заяву було передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яке рішенням від 08.08.2025 року №046050017291 відмовило позивачу у призначенні пенсії.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року у справі №160/27109/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.08.2025 року №046050017291 про відмову у призначенні пенсії, а також зобов`язано зарахувати відповідні періоди роботи позивача до пільгового страхового стажу та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії від 01.08.2025 року.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026 року у справі №160/27109/25 рішення суду першої інстанції змінено в частині визначення територіального органу Пенсійного фонду України, на який покладено обов`язок зарахувати позивачу періоди роботи до пільгового страхового стажу та повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу періоди роботи з 02.06.1998 року по 26.12.2008 року, з 10.01.2009 року по 01.02.2009 року, з 07.02.2009 року по 23.12.2012 року, з 31.12.2012 року по 07.03.2015 року, з 10.03.2015 року по 16.03.2015 року, з 18.03.2015 року по 27.03.2015 року, з 29.03.2015 року по 12.04.2015 року, з 14.04.2015 року по 29.01.2016 року та з 01.02.2016 року по 01.08.2025 року включно на посадах респіраторника та командира відділення у підрозділах гірничорятувальних частин.

Також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву позивача від 01.08.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV з урахуванням висновків суду.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року залишено без змін.

Таким чином, судове рішення у справі №160/27109/25 набрало законної сили 25.03.2026 року.

На виконання зазначеного судового рішення наприкінці квітня 2026 року позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 01.08.2025 року.

Згідно з наданими позивачем відомостями з пенсійної справи, рішенням про перерахунок пенсії від 25.05.2026 року №046050017291 визначено, що пенсія позивачу призначена з 01.08.2025 року на виконання судового рішення. У зазначеному рішенні відображено середньомісячний заробіток у розмірі 57 530,23 грн, а також проведення перерахунку пенсії 25.05.2026 року із зазначенням виду перерахунку «Індивідуально (масовий). Індексація заробітку».

Водночас позивач стверджує, що відповідачем не проведено належної індексації його пенсії з 01.03.2026 року із застосуванням коефіцієнта 1,121 до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2022-2024 роки, який використовувався під час призначення пенсії.

Крім того, позивач вважає, що з 01.01.2026 року відповідач повинен був здійснити перерахунок доплати за понаднормовий страховий стаж із застосуванням 1% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що, за розрахунком позивача, становить 25,95 грн за кожний повний рік понаднормового стажу.

За твердженням позивача, розмір призначеної йому пенсії становить 22 036,63 грн. При цьому позивач посилається на отримання у травні 2026 року пенсійної виплати в розмірі 4945,00 грн та зазначає, що відповідач не забезпечив своєчасної виплати поточної пенсії з 25.03.2026 року.

Позивач також зазначає, що за відомостями пенсійної справи обліковується заборгованість з виплати пенсії, зокрема поточна заборгованість у розмірі 68 627,90 грн та відкладена заборгованість у розмірі 165 299,79 грн.

У зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсійних сум позивач вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів за період з 01.08.2025 року до дня фактичного проведення відповідних виплат.

Таким чином, предметом спору в цій адміністративній справі є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2026 року, перерахунку доплати за понаднормовий страховий стаж з 01.01.2026 року, нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з 01.08.2025 року та забезпечення своєчасної виплати поточної пенсії з 25.03.2026 року.

Вважаючи, що відповідачем порушено його право на належне та своєчасне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади призначення, перерахунку та виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Судом встановлено, що 01.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини третьої статті 114 Закону №1058-IV.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 08.08.2025 року №046050017291 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 року у справі №160/27109/25, з урахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2026 року, вирішено питання щодо зарахування відповідних періодів роботи позивача до пільгового страхового стажу та повторного розгляду його заяви про призначення пенсії.

На виконання зазначеного судового рішення позивачу призначено пенсію з 01.08.2025 року.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 встановлено, що з 01.03.2026 року перерахунок пенсій згідно із зазначеним Порядком проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 1,121 з урахуванням установлених цією постановою обмежень.

Таким чином, законодавством передбачено механізм щорічного підвищення пенсійних виплат з метою забезпечення належного рівня пенсійного забезпечення.

Суд зазначає, що право на індексацію пенсії має визначатися відповідно до дати призначення пенсії та правового механізму її обчислення, а не виключно залежно від дати фактичного оформлення пенсійним органом відповідного рішення.

У цій справі пенсію позивачу призначено з 01.08.2025 року, хоча фактичне оформлення призначення відбулося у квітні 2026 року.

Отже, станом на 01.03.2026 року позивач мав право на пенсію, призначену з 01.08.2025 року.

Несвоєчасне оформлення призначення пенсії внаслідок попередньої протиправної відмови пенсійного органу не повинно створювати для позивача додаткових негативних наслідків.

Водночас суд враховує, що підпунктом 6 пункту 2 постанови №236 передбачено окремий механізм перерахунку пенсій, призначених за зверненнями, що надійшли до 31.12.2025 року включно, які не підвищені відповідно до пункту 1 цієї постанови.

Для пенсій, призначених із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався для призначення пенсій у 2025 році, передбачено коефіцієнт збільшення 1,024.

Таким чином, для вирішення питання щодо застосування до пенсії позивача коефіцієнта 1,121 визначальним є встановлення того, чи підлягала його пенсія підвищенню за загальним механізмом, передбаченим пунктом 1 постанови №236, або за спеціальним механізмом підпункту 6 пункту 2 цієї постанови.

Судом досліджено рішення про перерахунок пенсії від 25.05.2026 року №046050017291, в якому зазначено вид перерахунку «Індивідуально (масовий). Індексація заробітку».

Водночас зазначене рішення не містить окремого відображення коефіцієнта індексації, фактично застосованого відповідачем.

Саме по собі зазначення виду перерахунку не підтверджує правильності застосованого коефіцієнта та не дає можливості встановити відповідність проведеного перерахунку вимогам постанови №236.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваних дій покладається на відповідача.

За таких обставин суд зазначає, що відповідач повинен підтвердити належними доказами правильність застосованого механізму індексації та обчислення пенсії позивача з 01.03.2026 року.

З огляду на наведене, за умови встановлення застосовності пункту 1 постанови №236 та відсутності належного підтвердження проведення відповідного перерахунку, вимоги позивача щодо індексації пенсії з 01.03.2026 року із застосуванням коефіцієнта 1,121 підлягають задоволенню.

При цьому зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок має забезпечувати відновлення порушеного права позивача з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про перерахунок доплати за понаднормовий страховий стаж.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону №1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком.

Частиною третьою статті 42 Закону №1058-IV передбачено особливості перерахунку пенсій у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому для пенсіонерів, які продовжують працювати, законодавством встановлено спеціальні умови проведення відповідного перерахунку.

Як встановлено судом, у рішенні про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 25.05.2026 року №046050017291 зазначено, що позивач продовжує працювати.

Відповідно до зазначеного розрахунку позивачу враховано 22 повні роки понаднормового страхового стажу, за які встановлено доплату в розмірі 519,42 грн.

Отже, доплату за один повний рік понаднормового страхового стажу обчислено в розмірі 23,61 грн.

Позивач просить здійснити перерахунок відповідної доплати з 01.01.2026 року із застосуванням 1% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого на зазначену дату, що становить 25,95 грн.

Водночас суд зазначає, що право на встановлення доплати за понаднормовий страховий стаж та право на її подальший перерахунок у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму не є тотожними.

З огляду на те, що позивач продовжує працювати, а доказів припинення ним трудової діяльності станом на 01.01.2026 року матеріали справи не містять, підстави для перерахунку доплати саме з цієї дати відповідно до частини третьої статті 42 Закону №1058-IV не встановлені.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання протиправним не проведення перерахунку доплати за понаднормовий страховий стаж з 01.01.2026 року виходячи з 25,95 грн за кожний повний рік понаднормового стажу та зобов`язання здійснити такий перерахунок задоволенню не підлягають.

Щодо компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

Правовідносини щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюються Законом України від 19.10.2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до статей 1 та 2 зазначеного Закону компенсація проводиться у разі порушення встановлених строків виплати доходів, зокрема пенсій, за умови затримки їх виплати на один і більше календарних місяців.

Статтею 3 Закону №2050-III встановлено порядок обчислення суми компенсації, а статтею 4 визначено, що її виплата проводиться у тому самому місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20.

У зазначеній постанові Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що обов`язок органу Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії підлягає виконанню в тому самому місяці, у якому здійснюється виплата відповідної заборгованості.

Верховний Суд також зазначив, що законодавство не покладає на особу обов`язку додатково звертатися із заявою про виплату такої компенсації, а її невиплата в установленому законом порядку може свідчити про порушення прав особи.

Застосовуючи зазначені правові висновки до спірних правовідносин, суд виходить із того, що пенсію позивачу призначено з 01.08.2025 року, проте фактичне оформлення її призначення відбулося лише у квітні 2026 року.

Водночас на момент звернення позивача до суду заборгованість за відповідними пенсійними виплатами в повному обсязі не погашена.

Таким чином, передбачений статтею 4 Закону №2050-III момент виконання обов`язку щодо виплати компенсації разом із відповідною заборгованістю за пенсійними виплатами ще не настав.

Суд наголошує, що зазначений висновок не означає відсутності у позивача права на компенсацію втрати частини доходів.

Таке право підлягає реалізації у порядку та строки, встановлені Законом №2050-III.

Однак на час розгляду справи відсутні підстави для констатації протиправної невиплати компенсації за ті пенсійні суми, заборгованість щодо яких ще не погашено.

Отже, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача з не нарахування компенсації втрати частини доходів за період з 01.08.2025 року та зобов`язання здійснити її нарахування і виплату до моменту майбутнього фактичного розрахунку є передчасними.

У задоволенні зазначених вимог належить відмовити.

Щодо вимог про виплату поточної пенсії з 25.03.2026 року.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця у строк не пізніше 25 числа місяця, за який вона виплачується.

Зазначена норма покладає на орган Пенсійного фонду України обов`язок забезпечувати своєчасну виплату призначеної пенсії.

Водночас суд зазначає, що необхідно розмежовувати поточні пенсійні виплати та заборгованість, яка утворилася за минулий період у зв`язку з призначенням пенсії на виконання судового рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821 врегульовано порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених або перерахованих на виконання судових рішень.

Разом із тим положення зазначеного нормативно-правового акта не скасовують обов`язку відповідача забезпечувати виплату поточної пенсії у строки, встановлені статтею 47 Закону №1058-IV.

Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію з 01.08.2025 року, а в матеріалах справи наявні відомості про облік заборгованості з пенсійних виплат.

Проте сама наявність відповідних облікових відомостей не дає можливості без додаткового дослідження встановити, які саме суми належать до поточних пенсійних виплат, а які становлять заборгованість за минулий період.

Суд зазначає, що вимога про зобов`язання відповідача здійснювати щомісячну виплату пенсії до 25 числа кожного місяця на майбутнє фактично спрямована на запобігання можливим порушенням прав позивача.

Відповідно до статей 2 та 5 КАС України адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав, свобод та інтересів особи.

При цьому судовий захист не може ґрунтуватися виключно на припущенні про можливе порушення права в майбутньому.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача забезпечувати майбутні щомісячні виплати пенсії до 25 числа кожного місяця є передчасними.

Водночас вимога про погашення вже наявної заборгованості може бути визнана передчасною лише за відсутності встановленого факту порушення строків виплати відповідних сум. Якщо строк виплати настав, а пенсію фактично не виплачено, така вимога потребує вирішення по суті.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема щодо належного проведення індексації пенсії з 01.03.2026 року, за умови встановлення застосовності відповідного механізму індексації.

Водночас вимоги про перерахунок доплати за понаднормовий страховий стаж з 01.01.2026 року, нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів до погашення відповідної пенсійної заборгованості, а також зобов`язання здійснювати майбутні щомісячні пенсійні виплати з наведених вище підстав задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 5324,80 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а отже сплачений позивачем судовий збір в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , індексації пенсії за віком з 01.03.2026 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перерахунок та виплату пенсії за віком з 01.03.2026 року відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 1,121, установленого пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко