Рішення № 141355290 у справі № 160/17466/26 від 10.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Справа № 160/17466/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

22.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у відмові від 08.05.2026 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 22.12.2025 року перерахунок пенсії (індексацію пенсії) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197 з 01.03.2023 року, 1,0796 з 01.03.2024 року та 1,115 з 01.03.2025 року, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №168 від 24.02.2023 року, №185 від 23.02.2024 року та №209 від 25.02.2025 року, визначивши збільшений показник середньої заробітної плати в розмірі 15 628,46 грн та застосувавши індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 3,81158;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» здійснити ОСОБА_1 за період з 22.12.2025 року по 28.02.2026 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% від середньомісячного заробітку 59 569,14 грн, без обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, без обмеження індексації пенсії та з доплатою за понаднормовий страховий стаж;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2026 року перерахунок пенсії (індексацію пенсії) відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням коефіцієнтів індексації за 2023-2026 роки, визначивши збільшений показник середньої заробітної плати в розмірі 17 519,50 грн та застосувавши індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 3,81158;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» здійснити ОСОБА_1 з 01.03.2026 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 80% від середньомісячного заробітку 66 776,97 грн, без обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, без обмеження індексації пенсії та з доплатою за понаднормовий страховий стаж;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 22.12.2025 року з урахуванням раніше проведених пенсійних виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач є отримувачем пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та має право на застосування положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», якою передбачено особливий порядок визначення мінімального розміру пенсії шахтарям. Представник позивача зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 року у справі №160/15276/22 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було зобов`язано зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року та здійснити з 14.03.2022 року перерахунок і виплату пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% заробітної плати, але не менше трьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум. На виконання зазначеного судового рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 14.03.2022 року, однак, на переконання останнього, фактична виплата пенсії здійснювалася у меншому розмірі, ніж визначений за результатами її обчислення, внаслідок застосування обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Так, відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у відповіді від 03.03.2026 року на адвокатський запит від 28.01.2026 року, загальний страховий стаж позивача, врахований станом на 28.02.2022 року, становив 39 років 10 місяців 03 дні, з яких до пільгового стажу за Списком №1 на підземних роботах зараховано 16 повних років. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу становив 0,39833, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,71967, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки - 40 344,92 грн. Загальний розмір пенсії позивача, обчислений з 14.03.2022 року з урахуванням доплат відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», становив 32 275,94 грн. Водночас фактичний розмір пенсії до виплати з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії становив з 14.03.2022 року - 19 340 грн, з 01.07.2022 року - 20 270 грн, з 01.12.2022 року - 20 930 грн. Позивач вважає, що застосування відповідачем такого обмеження призвело до порушення його права на отримання пенсії у розмірі, визначеному відповідно до законодавства, яке регулює пенсійне забезпечення осіб, зайнятих на підземних роботах. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не було проведено належної індексації його пенсії у 2023-2026 роках відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідних постанов Кабінету Міністрів України. На переконання позивача, індексація пенсії повинна здійснюватися шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки, який застосовувався під час обчислення його пенсії та становив 10 846,37 грн, на коефіцієнти збільшення, встановлені законодавством на відповідні роки. Натомість відповідач під час визначення розміру індексації застосовував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, який з урахуванням відповідних коефіцієнтів становив 7405,03 грн у 2023 році, 7994,47 грн у 2024 році, 8913,83 грн у 2025 році та 9992,40 грн у 2026 році. Позивач вважає, що застосування зазначеного показника замість середньої заробітної плати за 2019-2021 роки призвело до заниження належного йому розміру пенсії. Також представник позивача посилається на те, що з 01.04.2025 року відповідачем проведено автоматизований перерахунок пенсії відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням додатково набутого страхового стажу та заробітної плати. За результатами зазначеного перерахунку загальний страховий стаж позивача становив 42 роки 10 місяців 03 дні, індивідуальний коефіцієнт страхового стажу - 0,42833, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,81158, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 43 243,52 грн. При цьому загальний розмір пенсії позивача з 01.04.2025 року становив 34 794,82 грн, тоді як фактичний розмір пенсійної виплати з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії становив 23 610 грн, а з 01.01.2026 року - 25 950 грн. З метою отримання належних пенсійних виплат позивач 01.04.2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку пенсії, в якій просив здійснити індексацію пенсії із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати та забезпечити виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром. Однак листом від 08.05.2026 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у запропонованому ним порядку, посилаючись на застосування під час індексації показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та здійснення перерахунків відповідно до чинного пенсійного законодавства. Позивач не погоджується з такою позицією пенсійного органу, оскільки вважає, що вона суперечить положенням статей 28, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та порушує його право на отримання пенсії у належному розмірі. На переконання позивача, встановлення йому пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» передбачає визначення її розміру на рівні 80% середньомісячного заробітку, обчисленого з урахуванням належних коефіцієнтів індексації, а також проведення відповідної доплати за понаднормовий страховий стаж. Позивач наголошує, що фактична виплата пенсії у розмірі, меншому за обчислений відповідно до зазначених положень законодавства, призводить до систематичного недоотримання належних йому пенсійних коштів. Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні відповідного перерахунку пенсії, застосування обмеження її максимального розміру та неналежного проведення індексації протиправними, такими, що порушують його права та законні інтереси у сфері пенсійного забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду з цією позовною заявою за захистом порушених прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/17466/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 14.03.2022 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 року у справі №160/15276/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року та здійснити з 14.03.2022 року перерахунок і виплату пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до статті 8 Закону України від 02.09.2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» у розмірі 80% заробітної плати, але не менше трьох розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем зараховано до пільгового стажу позивача за Списком №1 період роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року та проведено перерахунок пенсії з 14.03.2022 року відповідно до статті 8 Закону №345-VI.

Як убачається з наданих пенсійним органом відомостей, під час проведення зазначеного перерахунку загальний страховий стаж позивача, зарахований станом на 28.02.2022 року, становив 39 років 10 місяців 03 дні, з яких до пільгового стажу за Списком №1 на підземних роботах враховано 16 повних років.

Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% становив 0,39833.

Заробітну плату для обчислення пенсії визначено за даними системи персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 року по 28.02.2022 року, при цьому індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 3,71967.

Для обчислення пенсії відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн.

Відповідно середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії визначено в розмірі 40 344,92 грн (10 846,37 грн Ч 3,71967).

Загальний розмір пенсії позивача, обчислений з 14.03.2022 року з урахуванням доплат, передбачених Законом №345-VI, становив 32 275,94 грн.

Разом із тим, незважаючи на визначений розрахунковий розмір пенсії, відповідачем здійснювалася її виплата із застосуванням обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність.

Зокрема, розмір пенсії позивача до виплати становив:

з 14.03.2022 року - 19 340 грн;

з 01.07.2022 року - 20 270 грн;

з 01.12.2022 року - 20 930 грн.

У подальшому відповідачем проводилися перерахунки пенсії позивача відповідно до постанов Кабінету Міністрів України, якими врегульовано питання індексації пенсійних виплат у 2023-2025 роках.

Так, з 01.03.2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» позивачу встановлено надбавку до пенсії в розмірі 100 грн.

Унаслідок зазначеного перерахунку загальний розрахунковий розмір пенсії позивача з 01.03.2023 року становив 32 375,94 грн, водночас фактичний розмір пенсійної виплати з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії залишився на рівні 20 930 грн.

З 01.03.2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» позивачу встановлено надбавку до пенсії в розмірі 100 грн.

За результатами проведеного перерахунку загальний розрахунковий розмір пенсії позивача з 01.03.2024 року становив 32 475,94 грн, однак розмір пенсії до виплати з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії становив 23 610 грн.

З 01.03.2025 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» відповідачем проведено черговий перерахунок пенсії позивача.

При цьому застосовано коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати в розмірі 1,046, унаслідок чого середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 42 200,77 грн (10 846,37 грн Ч 1,046 Ч 3,71967).

Загальний розрахунковий розмір пенсії позивача з 01.03.2025 року становив 33 960,62 грн, тоді як розмір пенсійної виплати з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії - 23 610 грн.

Крім того, з 01.04.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено автоматизований перерахунок пенсії позивача за страховим стажем та заробітною платою відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV.

За результатами зазначеного перерахунку загальний страховий стаж позивача, зарахований по 28.02.2025 року, становив 42 роки 10 місяців 03 дні.

Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% становив 0,42833.

Заробітну плату для обчислення пенсії визначено за даними системи персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000 року по 28.02.2025 року, а індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації становив 3,81158.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки та коефіцієнта збільшення 1,046 визначено в розмірі 43 243,52 грн (10 846,37 грн Ч 1,046 Ч 3,81158).

Загальний розрахунковий розмір пенсії позивача з 01.04.2025 року становив 34 794,82 грн.

Водночас фактичний розмір пенсійної виплати з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії становив з 01.04.2025 року 23 610 грн, а з 01.01.2026 року - 25 950 грн.

Отже, із наведених відомостей убачається, що розрахунковий розмір пенсії позивача перевищував суму, яка фактично визначалася відповідачем до виплати з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії.

Крім того, судом встановлено, що 28.01.2026 року представник позивача - адвокат Ратушна Руслана Павлівна звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з адвокатським запитом щодо надання інформації про порядок обчислення, проведення перерахунків та виплату пенсії ОСОБА_1 .

У зазначеному запиті представник позивача просила повідомити розмір пенсії, визначений за результатами перерахунку з 14.03.2022 року на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 року у справі №160/15276/22, надати відповідні розрахунки із зазначенням показників середньомісячного заробітку, індивідуального коефіцієнта заробітної плати, страхового та пільгового стажу, а також інформацію щодо нарахованої та фактично виплаченої заборгованості.

Окремо представник позивача порушила питання щодо проведення індексації пенсії у 2022, 2023, 2024 та 2025 роках, застосованих коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати та здійснення автоматизованих перерахунків відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV.

Листом від 03.03.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надало відповідь на адвокатський запит від 28.01.2026 року, в якій повідомило про проведені перерахунки пенсії, застосовані показники страхового стажу, заробітної плати, розрахункові розміри пенсії та суми, визначені до фактичної виплати.

Зокрема, відповідач зазначив, що під час проведення індексації пенсії у 2023-2025 роках застосовувалися показники середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, збільшені на відповідні коефіцієнти, які становили 7405,03 грн, 7994,47 грн та 8913,83 грн.

При цьому пенсійний орган повідомив про відсутність підстав для проведення автоматизованих перерахунків пенсії позивача з 01.03.2023 року, 01.03.2024 року та 01.03.2025 року шляхом застосування зазначених коефіцієнтів безпосередньо до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн.

Також у відповіді від 03.03.2026 року відповідач повідомив, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 року у справі №160/15276/22 ОСОБА_1 за період з 14.03.2022 року по 28.02.2026 року нараховано доплату до пенсії в загальному розмірі 60 432,15 грн.

Водночас із зазначеної суми позивачу фактично виплачено:

у жовтні 2025 року - 187,35 грн;

у листопаді 2025 року - 187,35 грн;

у грудні 2025 року - 187,35 грн;

у лютому 2026 року - 103 грн.

Таким чином, за інформацією відповідача, станом на 28.02.2026 року загальна сума виплачених коштів на виконання попереднього судового рішення становила 665,05 грн.

Пенсійний орган зазначив, що виплата решти нарахованих сум здійснюватиметься відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року №821, у межах відповідного бюджетного фінансування.

Після отримання зазначеної відповіді позивач 01.04.2026 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку пенсії.

У поданій заяві позивач просив здійснити перерахунок пенсії з 01.11.2025 року шляхом послідовного застосування до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн коефіцієнтів збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115, установлених постановами Кабінету Міністрів України №118 від 16.02.2022 року, №168 від 24.02.2023 року, №185 від 23.02.2024 року та №209 від 25.02.2025 року.

Крім того, позивач просив провести з 01.03.2026 року перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, визначити належний розмір пенсії відповідно до статті 8 Закону №345-VI та здійснювати її виплату без обмеження максимальним розміром.

За результатами розгляду зазначеної заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 08.05.2026 року повідомило позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у запропонованому ним порядку.

У зазначеному листі відповідач підтвердив, що з 14.03.2022 року позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, а на виконання судового рішення від 13.01.2023 року у справі №160/15276/22 йому проведено перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону №345-VI.

Відповідач зазначив, що під час індексації пенсії з 01.03.2023 року, 01.03.2024 року, 01.03.2025 року та 01.03.2026 року застосовувалися показники середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, збільшені на відповідні коефіцієнти індексації.

Зокрема, з 01.03.2026 року такий показник становив 9992,40 грн.

Водночас відповідач повідомив, що з 01.03.2025 року пенсію позивача було перераховано шляхом збільшення показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки на коефіцієнт 1,046, а з 01.04.2025 року проведено перерахунок за стажем та заробітною платою із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 3,81158.

З огляду на наведене пенсійний орган дійшов висновку про відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії позивача із застосуванням до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 у запропонованому позивачем порядку.

За твердженням представника позивача, відповідь від 08.05.2026 року надійшла позивачу засобами поштового зв`язку 12.06.2026 року.

Не погоджуючись із відмовою пенсійного органу у проведенні перерахунку пенсії, застосованим порядком її індексації та обмеженням максимального розміру пенсійної виплати, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права особи на соціальний захист, а його реалізація повинна забезпечуватися відповідно до принципів законності, правової визначеності, рівності перед законом та недопущення безпідставного звуження змісту й обсягу встановлених державою соціальних гарантій.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно, своєчасно та з дотриманням інших передбачених законом критеріїв.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України від 02.09.2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці», а також нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на виконання зазначених законів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 14.03.2022 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 року у справі №160/15276/22 зобов`язано відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 період роботи з 12.04.2000 року по 07.12.2000 року та здійснити з 14.03.2022 року перерахунок і виплату пенсії відповідно до статті 8 Закону №345-VI.

На виконання зазначеного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача, під час якого застосовано показник середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн та індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 3,71967.

У подальшому з 01.04.2025 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до частини четвертої статті 42 Закону №1058-IV з урахуванням додатково набутого страхового стажу та заробітної плати.

За результатами зазначеного перерахунку загальний страховий стаж позивача становив 42 роки 10 місяців 03 дні, індивідуальний коефіцієнт страхового стажу - 0,42833, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,81158, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії - 43 243,52 грн.

Загальний розрахунковий розмір пенсії з 01.04.2025 року становив 34 794,82 грн, тоді як фактичний розмір пенсійної виплати з урахуванням обмеження максимального розміру пенсії становив 23 610 грн, а з 01.01.2026 року - 25 950 грн.

Судом також встановлено, що 01.04.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії із застосуванням відповідних коефіцієнтів індексації до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки, який використовувався під час обчислення його пенсії.

Листом від 08.05.2026 року відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у запропонованому порядку, посилаючись на застосування під час індексації показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки та здійснення перерахунків відповідно до чинного пенсійного законодавства.

Отже, спірним у цій справі є питання правомірності застосованого відповідачем механізму індексації пенсії, визначення належного показника середньої заробітної плати, застосування коефіцієнтів збільшення, а також правомірності обмеження максимального розміру пенсії та розміру її підвищення внаслідок індексації.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 01 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Зазначеною нормою передбачено збільшення відповідного показника середньої заробітної плати на коефіцієнт, визначений з урахуванням зростання споживчих цін та середньої заробітної плати в Україні.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджету Пенсійного фонду України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Пунктом 5 зазначеного Порядку передбачено проведення перерахунку пенсій шляхом збільшення відповідного показника середньої заробітної плати, який використовувався для обчислення пенсій станом на 01.10.2017 року, з урахуванням установлених коефіцієнтів збільшення.

Разом із тим, положення підзаконного нормативно-правового акта повинні відповідати закону та не можуть змінювати встановлений законом механізм реалізації права особи на пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Суд ураховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 передбачено проведення індексації пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 установлено коефіцієнт збільшення 1,0796.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 установлено коефіцієнт збільшення 1,115.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236 передбачено проведення чергової індексації пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121.

Таким чином, законодавством передбачено механізм щорічного збільшення показника середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії.

При цьому визначальне значення для вирішення спірних правовідносин має встановлення показника середньої заробітної плати, до якого повинні застосовуватися відповідні коефіцієнти збільшення.

Суд звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23, відповідно до якого під час проведення індексації пенсії згідно з частиною другою статті 42 Закону №1058-IV збільшенню підлягає саме той показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався під час обчислення пенсії конкретної особи.

Особливе значення для вирішення цієї справи має постанова Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд здійснив системний аналіз положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV та Порядку №124, зокрема щодо визначення показника середньої заробітної плати, який підлягає збільшенню під час проведення індексації пенсії.

Судова палата Верховного Суду дійшла висновку, що положення пункту 5 Порядку №124 в частині застосування умовного показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 року не узгоджуються з положеннями частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Верховний Суд наголосив, що під час проведення індексації пенсії повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати, який фактично враховувався для обчислення пенсії відповідної особи.

Крім того, Судова палата зазначила, що застосування положень Порядку №124 допускається лише в частині, яка не суперечить Закону №1058-IV.

За результатами розгляду справи №200/5836/24 Верховний Суд не знайшов підстав для відступлення від правового висновку, викладеного в постанові від 13.01.2025 року у справі №160/28752/23.

При цьому Верховний Суд визнав неправомірним установлення пенсійним органом щомісячних доплат у фіксованому розмірі замість проведення належної індексації шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався під час обчислення пенсії.

Зазначені висновки викладено, зокрема, у пунктах 94-100 постанови Верховного Суду від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи зазначене, суд доходить висновку, що правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 16.04.2025 року у справі №200/5836/24, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що під час обчислення пенсії ОСОБА_1 відповідачем застосовано показник середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн.

Водночас під час проведення індексації пенсії відповідач застосовував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, який з урахуванням відповідних коефіцієнтів збільшення становив 7405,03 грн у 2023 році, 7994,47 грн у 2024 році, 8913,83 грн у 2025 році та 9992,40 грн у 2026 році.

При цьому з 01.03.2023 року та 01.03.2024 року позивачу встановлювалися щомісячні доплати до пенсії в розмірі 100 грн.

З 01.03.2025 року відповідачем застосовано до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки коефіцієнт збільшення 1,046, унаслідок чого середньомісячний заробіток позивача для обчислення пенсії становив 42 200,77 грн.

Суд зазначає, що застосування відповідачем зазначеного коефіцієнта не свідчить про належне проведення індексації пенсії позивача за всі спірні періоди, оскільки не забезпечує послідовного збільшення показника середньої заробітної плати, який фактично використовувався для обчислення його пенсії.

З урахуванням правового висновку Верховного Суду у справі №200/5836/24 суд доходить висновку, що застосування відповідачем під час індексації пенсії позивача показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки замість показника за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн не відповідає положенням частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Отже, відповідачем не забезпечено належного проведення індексації пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог закону.

За таких обставин суд вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії позивача із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки.

Судом встановлено, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії з 22.12.2025 року.

Зазначена дата визначена позивачем як початок періоду, за який він просить поновити порушене право на отримання пенсії в належному розмірі.

Суд зазначає, що станом на 22.12.2025 року під час обчислення пенсії позивача повинні були враховуватися результати індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, від 23.02.2024 року №185 та від 25.02.2025 року №209.

Крім того, з 01.03.2026 року виникли підстави для проведення чергової індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236.

Отже, суд доходить висновку, що належним способом поновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити з 22.12.2025 року перерахунок пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115 до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн, а з 01.03.2026 року - додатково із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121.

При цьому зазначений перерахунок повинен здійснюватися з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача, його страхового стажу, положень статті 8 Закону №345-VI та статті 28 Закону №1058-IV.

Щодо застосування статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Відповідно до статті 8 Закону України від 02.09.2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1, установлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80% середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Суд зазначає, що зазначена норма встановлює спеціальну державну гарантію пенсійного забезпечення осіб, які протягом визначеного законодавством періоду працювали на підземних роботах з особливо шкідливими та важкими умовами праці.

Судом встановлено, що позивач має 16 повних років пільгового стажу за Списком №1 на підземних роботах.

Крім того, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2023 року у справі №160/15276/22 встановлено право позивача на перерахунок пенсії відповідно до статті 8 Закону №345-VI.

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, право позивача на застосування спеціальних гарантій пенсійного забезпечення, передбачених статтею 8 Закону №345-VI, не підлягає повторному доказуванню.

Водночас зазначена норма не виключає застосування до пенсії позивача положень частини другої статті 42 Закону №1058-IV щодо проведення щорічної індексації.

Суд зазначає, що стаття 8 Закону №345-VI та частина друга статті 42 Закону №1058-IV регулюють різні, але взаємопов`язані аспекти пенсійного забезпечення.

Зокрема, стаття 8 Закону №345-VI визначає спеціальну гарантію мінімального розміру пенсії шахтарям, тоді як частина друга статті 42 Закону №1058-IV передбачає механізм щорічного збільшення показника середньої заробітної плати для забезпечення індексації раніше призначених пенсій.

Отже, під час проведення перерахунку пенсії відповідач повинен застосувати зазначені норми у взаємозв`язку, забезпечивши дотримання передбачених законодавством гарантій пенсійного забезпечення позивача.

Щодо нарахування та виплати доплати за понаднормовий страховий стаж.

Відповідно до частини другої статті 28 Закону №1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад установлену законом тривалість пенсія за віком збільшується на 1% розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1% мінімального розміру пенсії за віком.

Судом встановлено, що загальний страховий стаж позивача станом на 28.02.2025 року становив 42 роки 10 місяців 03 дні.

Таким чином, позивач має страховий стаж, тривалість якого перевищує встановлену законом тривалість, необхідну для призначення пенсії за віком.

Разом із тим, розмір доплати за понаднормовий страховий стаж визначається відповідно до спеціальних положень статті 28 Закону №1058-IV з урахуванням дати призначення пенсії, кількості повних років понаднормового страхового стажу та інших передбачених законом умов.

Суд зазначає, що під час проведення перерахунку пенсії відповідач зобов`язаний урахувати належну позивачу доплату за понаднормовий страховий стаж, визначивши її розмір відповідно до статті 28 Закону №1058-IV.

При цьому нарахування такої доплати повинно здійснюватися з урахуванням фактичних відомостей пенсійної справи та раніше встановлених складових пенсійної виплати, без подвійного врахування одних і тих самих сум.

Щодо обмеження максимального розміру пенсії.

Оцінюючи вимоги позивача щодо здійснення виплати пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 27 Закону №1058-IV максимальний розмір пенсії з урахуванням передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткових пенсій, індексації та інших доплат, крім визначених законом винятків, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідне обмеження також передбачене статтею 2 Закону України від 08.07.2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».

Судом встановлено, що пенсію позивачу призначено з 14.03.2022 року, тобто після набрання чинності зазначеними законодавчими положеннями.

При цьому пенсія позивача призначена відповідно до Закону №1058-IV, а спеціальні гарантії її мінімального розміру визначаються статтею 8 Закону №345-VI.

Суд звертає увагу, що положення статті 8 Закону №345-VI встановлюють мінімальний гарантований розмір пенсії шахтарям, однак не містять прямої норми щодо незастосування максимального розміру пенсії, передбаченого Законом №1058-IV.

Крім того, суд ураховує, що правові висновки Верховного Суду стосовно обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України №2262-XII, не можуть автоматично застосовуватися до пенсій, призначених відповідно до Закону №1058-IV, оскільки зазначені правовідносини мають різне законодавче регулювання.

За таких обставин суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення вимог позивача щодо зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії без обмеження її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами.

Щодо обмеження розміру індексації пенсії.

Суд зазначає, що право на проведення індексації пенсії та порядок визначення суми її підвищення внаслідок індексації є взаємопов`язаними, однак не тотожними правовими питаннями.

Частина друга статті 42 Закону №1058-IV визначає загальний механізм щорічної індексації пенсій шляхом збільшення відповідного показника середньої заробітної плати.

Водночас постановами Кабінету Міністрів України, якими врегульовано проведення індексації у відповідні роки, передбачено особливості визначення розміру підвищення пенсійних виплат.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 передбачено обмеження розміру збільшення пенсії внаслідок відповідного перерахунку сумою 1500 грн.

Суд зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії та обмеження суми її підвищення внаслідок індексації мають різний предмет правового регулювання.

При цьому встановлення неправомірності застосованого пенсійним органом показника середньої заробітної плати саме собою не означає автоматичної протиправності всіх установлених нормативними актами обмежень розміру підвищення пенсії внаслідок індексації.

Отже, вимоги позивача щодо здійснення індексації пенсії без будь-яких обмежень її розміру потребують самостійного правового обґрунтування.

За відсутності встановлених судом підстав для незастосування відповідних нормативних обмежень вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про визначення конкретного розміру пенсії.

Позивач просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за період з 22.12.2025 року по 28.02.2026 року виходячи із середньомісячного заробітку в розмірі 59 569,14 грн, а з 01.03.2026 року - виходячи із середньомісячного заробітку в розмірі 66 776,97 грн.

Оцінюючи зазначені вимоги, суд виходить із того, що визначення конкретного розміру пенсії здійснюється відповідно до статей 25, 27, 28, 40 та 42 Закону №1058-IV з урахуванням страхового стажу, індивідуального коефіцієнта заробітної плати, відповідного показника середньої заробітної плати, доплат, підвищень та інших передбачених законом складових пенсійної виплати.

Судом встановлено, що з 01.04.2025 року індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача становив 3,81158.

Водночас остаточний розмір пенсії за спірний період повинен бути визначений відповідачем за результатами проведення належного перерахунку відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Суд зазначає, що здійснення пенсійним органом розрахунків не є дискреційним повноваженням у розумінні можливості самостійного вибору розміру пенсійної виплати, оскільки відповідні розрахунки повинні проводитися за встановленими законодавством правилами.

Разом із тим, за відсутності належного перерахунку пенсії та перевірених вихідних даних суд не має достатніх підстав для самостійного визначення остаточного розміру пенсійної виплати у конкретно зазначених позивачем сумах.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок пенсії із застосуванням належних показників та коефіцієнтів, а не встановлення судом остаточного розміру пенсії без проведення передбаченого законодавством розрахунку.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості з пенсійних виплат.

Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення заборгованості з пенсійних виплат за період з 22.12.2025 року є похідною від вимог про проведення перерахунку пенсії.

При цьому належний розмір пенсії позивача за відповідний період з урахуванням результатів індексації, яка є предметом цього спору, відповідачем не визначено.

Отже, остаточний розмір заборгованості може бути встановлений після проведення належного перерахунку пенсії.

За таких обставин вимога про безпосереднє стягнення заборгованості, розмір якої ще не визначено, є передчасною.

Водночас зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії повинно включати обов`язок здійснити виплату належних сум пенсії за відповідний період з урахуванням раніше виплачених коштів.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог, однак може вийти за їх межі, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання його вчинити певні дії.

Суд зазначає, що ефективний спосіб судового захисту повинен забезпечувати не лише констатацію порушення права особи, а й реальне його поновлення.

У цій справі судом встановлено, що відповідачем не забезпечено належного проведення індексації пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати, який фактично враховувався під час обчислення його пенсії.

З огляду на зазначене, суд вважає належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні належної індексації пенсії та зобов`язання відповідача здійснити з 22.12.2025 року відповідний перерахунок і виплату пенсії.

При цьому перерахунок повинен бути проведений шляхом послідовного застосування до показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки в розмірі 10 846,37 грн коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115, а з 01.03.2026 року - додатково коефіцієнта 1,121, з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача, положень статті 8 Закону №345-VI та статті 28 Закону №1058-IV.

Водночас суд не встановив достатніх правових підстав для задоволення вимог позивача щодо здійснення виплати пенсії без обмеження її максимального розміру, без обмеження розміру індексації, визначення пенсії у конкретно зазначених сумах та безпосереднього стягнення заборгованості, розмір якої підлягає визначенню за результатами перерахунку.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2129,92 грн.

Попри часткове задоволення позовних вимог, зважаючи, що спір у цілому вирішений на користь позивача, суд вважає за необхідне, здійснити розподіл судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у повному обсязі, а отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2129,92 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні належного перерахунку (індексації) пенсії, викладеної у листі від 08.05.2026 року, відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії за 2019-2021 роки, у розмірі 10 846,37 грн, із застосуванням відповідних коефіцієнтів індексації, встановлених постановами Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, від 23.02.2024 року №185, від 25.02.2025 року №209 та від 25.02.2026 року №236.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 22.12.2025 року перерахунок (індексацію) та виплату пенсії відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховувався для обчислення пенсії за 2019-2021 роки, у розмірі 10 846,37 грн, із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, від 23.02.2024 року №185 та від 25.02.2025 року №209, а з 01.03.2026 року - додатково із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,121 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача, положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з нарахуванням та виплатою належної доплати за понаднормовий страховий стаж, з урахуванням установлених законодавством обмежень максимального розміру пенсії та розміру її підвищення внаслідок індексації, правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2129,92 грн (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень 92 копійки).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко