Рішення № 141355296 у справі № 160/15313/26 від 10.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Справа № 160/15313/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ) в інтересах неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

04.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФД113618 від 23.09.2025 року, виданої на ім`я померлого ОСОБА_3 , про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФД113618 від 23.09.2025 року, виданої на ім`я померлого ОСОБА_3 , про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року, відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», із здійсненням виплати різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії за період з 01.04.2019 року по день проведення відповідного перерахунку.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовлено довідку від 23.09.2025 року №ФД113618 про розмір грошового забезпечення померлого годувальника ОСОБА_3 станом на 05.03.2019 року, на підставі якої позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.04.2019 року. Однак пенсійний орган відмовив у проведенні такого перерахунку, посилаючись на відсутність відповідного рішення Кабінету Міністрів України. Позивач вважає зазначену відмову протиправною, оскільки з 05.03.2019 року виникли правові підстави для перерахунку пенсії з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення та премії відповідно до статей 43, 51, 63 Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України №704 та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №160/8324/19. Вважаючи, що такими діями відповідача порушено право неповнолітньої дитини на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/15313/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується матеріалами справи.

16.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність правових підстав для проведення перерахунку пенсії на підставі довідки від 23.09.2025 року №ФД113618. Відповідач зазначає, що після визнання протиправними та нечинними окремих положень постанови Кабінету Міністрів України №103 Урядом не приймалося відповідного рішення про перерахунок пенсій, а отримана довідка, на його думку, не відповідає встановленим вимогам та не може бути самостійною підставою для перерахунку. Крім того, відповідач посилається на положення статті 63 Закону №2262-XII щодо обмеження перерахунку пенсії за минулий час дванадцятьма місяцями та на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду. З огляду на викладене, відповідач вважає свої дії правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та діє в її інтересах як законний представник.

У зв`язку зі смертю батька дитини - ОСОБА_3 - ОСОБА_1 призначено пенсію в разі втрати годувальника відповідно до положень Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З матеріалів справи вбачається, що з 01.10.2015 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як одержувач пенсії в разі втрати годувальника.

Відповідно до відомостей, наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, пенсію в разі втрати годувальника первинно було призначено на двох осіб - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у розмірі 45 відсотків відповідного грошового забезпечення годувальника на кожного одержувача.

Починаючи з 01.01.2017 року, пенсія виплачується на одну особу - ОСОБА_2 - у розмірі 70 відсотків відповідного грошового забезпечення померлого годувальника.

Отже, спірні правовідносини виникли щодо перерахунку пенсії в разі втрати годувальника, призначеної неповнолітній дитині відповідно до Закону №2262-XII, право на отримання якої реалізується через її законного представника.

Судом також встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, було змінено структуру та розміри грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

У подальшому рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, а також зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45.

23.09.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовлено довідку №ФД113618 про розмір грошового забезпечення померлого годувальника ОСОБА_3 станом на 05.03.2019 року.

Зазначену довідку складено для проведення перерахунку пенсії відповідно до положень статей 43, 63 Закону №2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704.

У довідці визначено складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню під час обчислення та перерахунку пенсії, зокрема посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію.

Вказана довідка містить відомості про грошове забезпечення станом на 05.03.2019 року та призначена для визначення розміру пенсії з 01.04.2019 року.

Після виготовлення зазначеної довідки ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про проведення перерахунку пенсії в разі втрати годувальника на її підставі.

У зверненні позивач просила здійснити перерахунок пенсії з 01.04.2019 року з урахуванням усіх складових грошового забезпечення померлого годувальника, зазначених у довідці від 23.09.2025 року №ФД113618, та провести виплату належних сум за відповідний період.

За результатами розгляду звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило про відсутність підстав для проведення відповідного перерахунку пенсії.

Відмову мотивовано тим, що після визнання протиправними та нечинними окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 Кабінетом Міністрів України не приймалося нового рішення, яким було б визначено умови та порядок проведення перерахунку пенсій на підставі оновлених довідок про розмір грошового забезпечення.

Таким чином, пенсійний орган фактично відмовив у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки від 23.09.2025 року №ФД113618, посилаючись на відсутність відповідного нормативного рішення Кабінету Міністрів України.

При цьому з наявних матеріалів справи не вбачається, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року на підставі зазначеної довідки.

Не погоджуючись із відмовою пенсійного органу, позивач вважає, що така відмова суперечить положенням статей 43, 51, 63 Закону №2262-XII та порушує право неповнолітньої ОСОБА_2 на отримання пенсії в разі втрати годувальника в належному розмірі.

Зокрема, позивач виходить із того, що з 05.03.2019 року виникли правові підстави для проведення перерахунку пенсій із урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, а тому перерахунок пенсії має бути проведений з 01.04.2019 року.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 , діючи в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , звернулася до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей регулюються Законом України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).

Зазначеним Законом визначено умови, норми та порядок пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, а також членів їхніх сімей, зокрема у випадку втрати годувальника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку зі смертю її батька ОСОБА_3 .

Із матеріалів справи вбачається, що пенсію в разі втрати годувальника призначено з 01.10.2015 року відповідно до Закону №2262-XII.

ІНФОРМАЦІЯ_2 виготовлено довідку від 23.09.2025 року №ФД113618 про розмір грошового забезпечення померлого ОСОБА_3 станом на 05.03.2019 року для проведення перерахунку пенсії.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 року на підставі зазначеної довідки.

Проте Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило у проведенні такого перерахунку, мотивуючи свою позицію відсутністю відповідного рішення Кабінету Міністрів України щодо перерахунку пенсій після визнання протиправними та нечинними окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103.

Оцінюючи правомірність зазначеної відмови, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 29 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби. Сім`ям пенсіонерів із числа цих осіб пенсії призначаються за встановлених Законом умов.

Статтею 36 Закону №2262-XII визначено розміри пенсій у разі втрати годувальника залежно від передбачених законом підстав смерті годувальника та категорії непрацездатних членів сім`ї.

При цьому пенсія в разі втрати годувальника є самостійним видом пенсійного забезпечення, однак її розмір визначається з урахуванням відповідного грошового забезпечення померлого годувальника.

Отже, зміна складових грошового забезпечення, які відповідно до законодавства враховуються під час обчислення пенсії, може впливати на розмір пенсії в разі втрати годувальника.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їхніх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, установлених законодавством.

Таким чином, законодавець визначив складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню під час обчислення пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.

Частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII передбачено, що всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 року, визначено нову структуру та розміри грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Зокрема, зазначеною постановою передбачено встановлення посадових окладів, окладів за військовими званнями, надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій.

Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 було внесено зміни до порядку проведення перерахунку пенсій, якими фактично обмежено перелік складових грошового забезпечення, що враховувалися під час такого перерахунку.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України №103, а також зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45.

Отже, з 05.03.2019 року втратили чинність положення підзаконного нормативно-правового акта, якими було обмежено склад грошового забезпечення для перерахунку пенсій.

У зв`язку із цим виникли правові підстави для врахування під час перерахунку пенсій не лише посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, але й щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у рішенні від 17.12.2019 року у зразковій справі №160/8324/19, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року.

У зазначеній справі Верховний Суд дійшов висновку, що з 05.03.2019 року виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, а відповідний перерахунок повинен проводитися з 01.04.2019 року.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що відсутність нового рішення Кабінету Міністрів України після визнання протиправними та нечинними положень постанови №103 не усуває передбаченого законом механізму перерахунку пенсій, оскільки відповідна процедура визначена Порядком №45.

Суд враховує наведені правові висновки Верховного Суду відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом із тим суд зазначає, що зразкова справа №160/8324/19 стосувалася насамперед обов`язку уповноваженого органу виготовити та надати довідку про розмір грошового забезпечення. У справі, що розглядається, предметом спору є відмова пенсійного органу здійснити перерахунок пенсії на підставі вже виготовленої довідки.

Незважаючи на відмінність безпосереднього предмета спору, правові висновки Верховного Суду щодо складу грошового забезпечення, дати виникнення підстав для перерахунку та відсутності необхідності прийняття нового рішення Уряду є застосовними до спірних правовідносин.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262-XII, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, у порядку, встановленому статтею 63 Закону №2262-XII.

Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Відтак підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначеної пенсії, може бути не лише рішення Кабінету Міністрів України, але й звернення особи з відповідними документами, які підтверджують право на такий перерахунок.

Подібний підхід до визначення підстав для перерахунку пенсій відображено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі №553/3619/16-а.

У цій справі позивачем надано довідку від 23.09.2025 року №ФД113618 про розмір грошового забезпечення померлого годувальника станом на 05.03.2019 року, видану уповноваженим органом.

Зазначена довідка є документом, призначеним для визначення розміру грошового забезпечення, що підлягає врахуванню під час перерахунку пенсії.

При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не наділене повноваженнями самостійно змінювати визначені уповноваженим органом складові грошового забезпечення або відмовляти у проведенні перерахунку виключно з мотивів відсутності нового рішення Кабінету Міністрів України.

Суд зазначає, що за наявності належним чином оформленої довідки про розмір грошового забезпечення пенсійний орган зобов`язаний розглянути питання щодо проведення відповідного перерахунку пенсії з урахуванням положень Закону №2262-XII.

Саме по собі посилання відповідача на відсутність нового урядового рішення не є достатньою правовою підставою для відмови у проведенні такого перерахунку.

Окремо суд враховує, що пенсія в разі втрати годувальника призначена в інтересах неповнолітньої дитини, право якої на соціальний захист підлягає особливій охороні держави.

Відповідно до статті 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу у визначених законом випадках.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При цьому положення зазначеної Конвенції не встановлюють самостійних підстав для перерахунку пенсії, однак підлягають врахуванню під час застосування норм національного законодавства, які регулюють соціальне забезпечення неповнолітніх осіб.

Суд наголошує, що право на пенсію в разі втрати годувальника належить непрацездатному члену сім`ї померлого годувальника, а законний представник здійснює захист такого права в установленому законом порядку.

Таким чином, обставина отримання пенсії ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 не змінює правової природи відповідної пенсійної виплати та не звільняє відповідача від обов`язку застосовувати законодавчі положення щодо її перерахунку.

Щодо дати, з якої має бути здійснено перерахунок пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій проводиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Оскільки відповідні правові підстави для перерахунку пенсії виникли з 05.03.2019 року, перерахунок має здійснюватися з 01.04.2019 року.

Частиною третьою статті 51 Закону №2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або у зв`язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, здійснюється з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Зазначена норма є спеціальною щодо правовідносин, пов`язаних із перерахунком пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII.

Тому встановлене частиною другою статті 63 Закону №2262-XII обмеження перерахунку пенсії за минулий час дванадцятьма місяцями не може застосовуватися автоматично без з`ясування причин, з яких відповідний перерахунок не було проведено своєчасно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі №160/8324/19 також звернуто увагу на положення частини третьої статті 51 Закону №2262-XII щодо проведення перерахунку пенсії без обмеження строком у випадках, коли такий перерахунок не проведено з вини відповідних державних органів.

Суд враховує, що довідку про розмір грошового забезпечення видано 23.09.2025 року, однак вона містить відомості про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 року.

Сам факт виготовлення довідки у 2025 році не свідчить про виникнення права на перерахунок пенсії виключно з дати її видачі, оскільки довідка підтверджує розмір грошового забезпечення на визначену в ній дату, а не встановлює нове право на пенсію.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права є визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити такий перерахунок з 01.04.2019 року на підставі довідки від 23.09.2025 року №ФД113618.

При цьому відповідний перерахунок має здійснюватися з урахуванням передбачених законодавством складових грошового забезпечення померлого годувальника, встановленого для одержувача пенсії відсоткового розміру пенсії в разі втрати годувальника та інших законодавчо визначених умов її обчислення.

Отже, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії та зобов`язання здійснити такий перерахунок з 01.04.2019 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії за період з 01.04.2019 року по день проведення перерахунку.

Окремо суд вважає за необхідне надати правову оцінку позовним вимогам у частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії за період з 01.04.2019 року по день проведення відповідного перерахунку.

Вирішуючи зазначене питання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Зі змісту наведених положень убачається, що судовому захисту підлягають права, свободи та законні інтереси особи, порушення яких уже відбулося або щодо яких існує реальна загроза порушення.

Адміністративне судочинство не призначене для вирішення абстрактних питань щодо можливих майбутніх дій суб`єкта владних повноважень, правомірність яких на час розгляду справи ще не може бути оцінена.

Суд зазначає, що предметом спору в цій справі є правомірність відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки від 23.09.2025 року №ФД113618.

Водночас матеріали справи не свідчать про те, що відповідачем на виконання зазначеної довідки вже проведено відповідний перерахунок пенсії, визначено конкретний розмір належних до виплати сум та прийнято окреме рішення про відмову у виплаті нарахованої різниці.

Отже, на час розгляду справи відповідачем не здійснено дій, за результатами яких можна було б установити конкретний розмір різниці між належною до виплати та фактично виплаченою пенсією, а також надати правову оцінку можливому порушенню права позивача саме на отримання такої різниці.

При цьому суд звертає увагу, що обов`язок здійснити перерахунок пенсії та обов`язок виплатити визначені за результатами такого перерахунку суми є взаємопов`язаними, проте мають різний фактичний зміст.

Проведення перерахунку передбачає визначення належного розміру пенсії відповідно до вимог законодавства, тоді як виплата різниці між належними та фактично виплаченими сумами потребує встановлення результатів такого перерахунку, врахування раніше проведених виплат та визначення відповідних сум.

У межах цієї справи судом установлено протиправність відмови відповідача у проведенні перерахунку пенсії, що є достатньою підставою для покладення на пенсійний орган обов`язку здійснити відповідний перерахунок з 01.04.2019 року.

Разом із тим суд не може наперед визначати, які саме дії будуть вчинені відповідачем після проведення перерахунку, чи виникне спір щодо визначеного розміру пенсійних виплат та чи буде допущено порушення права позивача на отримання відповідних сум.

Застосовуючи положення статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру встановленого порушення та бути спрямованим на його усунення.

Суд також бере до уваги правовий підхід Верховного Суду щодо необхідності надання ефективного судового захисту, який полягає у реальному поновленні порушеного права, а не у формальному констатуванні протиправності дій суб`єкта владних повноважень.

Водночас ефективність судового захисту не означає необхідності вирішення судом усіх можливих майбутніх спорів, які можуть виникнути між сторонами під час виконання судового рішення.

У цьому контексті суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10.10.2019 року у справі №553/3619/16-а, щодо правового значення документів, які є підставою для перерахунку пенсії, та необхідності здійснення пенсійним органом передбачених законом дій після їх отримання.

Крім того, правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 24.06.2020 року у справі №160/8324/19, підтверджує необхідність проведення перерахунку пенсії з урахуванням належних складових грошового забезпечення, однак сама по собі не встановлює факту протиправної відмови у виплаті конкретних сум пенсійної різниці в цій справі.

Таким чином, зазначені правові висновки підтверджують обов`язок відповідача здійснити перерахунок пенсії, проте не усувають необхідності встановлення фактичних обставин порушення права на виплату відповідних сум.

Суд наголошує, що відмова у задоволенні цієї частини позовних вимог з мотивів передчасності не означає заперечення права позивача на отримання належних пенсійних виплат, визначених за результатами проведеного перерахунку.

Відповідач зобов`язаний діяти відповідно до вимог Закону №2262-XII та виконати судове рішення з урахуванням його мотивувальної і резолютивної частин.

У разі якщо після проведення перерахунку пенсії відповідач безпідставно відмовить у виплаті належних сум або здійснить їх виплату не в повному обсязі, позивач не позбавлена права на судовий захист відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії за період з 01.04.2019 року по день проведення перерахунку є передчасними та задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірності відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі довідки від 23.09.2025 року №ФД113618.

Наведені у відзиві заперечення не спростовують установлених судом правових підстав для проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 року.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Зокрема, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії в разі втрати годувальника на підставі довідки від 23.09.2025 року №ФД113618 та зобов`язати відповідача здійснити відповідний перерахунок пенсії з 01.04.2019 року.

Водночас у задоволенні позовних вимог у частині зобов`язання відповідача здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром пенсії за період з 01.04.2019 року по день проведення перерахунку належить відмовити з огляду на їх передчасність.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Попри часткове задоволення позовних вимог, зважаючи, що спір у цілому вирішений на користь позивача, суд вважає за необхідне, здійснити розподіл судових витрат за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у повному обсязі, а отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , у проведенні перерахунку пенсії в разі втрати годувальника з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2025 року №ФД113618 про розмір грошового забезпечення померлого годувальника ОСОБА_3 станом на 05.03.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.09.2025 року №ФД113618 про розмір грошового забезпечення померлого годувальника ОСОБА_3 станом на 05.03.2019 року, відповідно до вимог статей 43, 51, 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко