Рішення № 141355367 у справі № 160/9829/26 від 10.11.2026

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року Справа № 160/9829/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 , номер у реєстрі «Оберіг»: НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 , номер у реєстрі «Оберіг»: 030720201425077400007, з військового обліку з внесенням відповідних відомостей до реєстрів.

В мотивування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами медичних оглядів у 2014-2015 роках його було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що внесено відповідний запис до військового квитка. Проте у березні 2026 року позивачу стало відомо про його перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки відсутність у відповідача первинних та архівних документів щодо його виключення з військового обліку не може нівелювати раніше прийняті рішення медичних комісій та створювати для нього негативні правові наслідки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.04.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

30.04.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність у матеріалах військового обліку первинних документів, зокрема постанови військово-лікарської комісії, протоколів та відповідних рішень, які підтверджували б факт виключення позивача з військового обліку. Відповідач зазначає, що сам по собі запис у військовому квитку про непридатність до військової служби без належного документального підтвердження не свідчить про прийняття уповноваженим органом рішення щодо виключення позивача з військового обліку. З огляду на викладене відповідач вважає свої дії правомірними та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , проходив службу в системі Міністерства надзвичайних ситуацій України з травня 1997 року, мав спеціальне звання прапорщика служби цивільного захисту та виконував службові обов`язки за спеціальністю рятувальника.

Як зазначено у позовній заяві, під час проходження служби у позивача спостерігалося погіршення стану здоров`я, яке він пов`язує з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталася у липні 1996 року.

У зв`язку із зазначеними обставинами позивача було направлено для проходження медичного огляду лікарсько-експертною комісією Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області.

11.12.2014 року за результатами проведеного медичного огляду лікарсько-експертною комісією складено свідоцтво про хворобу №833/59, у якому відображено відомості про стан здоров`я позивача, встановлені захворювання та відповідний висновок щодо його придатності до подальшого проходження служби.

Зі змісту зазначеного свідоцтва вбачається, що на підставі статей 39 «а», 40 «в», 41 «б», 53 «в» графи II Розкладу хвороб комісією зроблено висновок про непридатність позивача до служби з виключенням з військового обліку.

У подальшому, 16.02.2015 року, ОСОБА_1 пройшов медичний огляд при ІНФОРМАЦІЯ_5 .

На підтвердження зазначених обставин позивачем до матеріалів справи долучено копію військового квитка серії НОМЕР_3 , на сторінці 17 якого містяться записи щодо проходження медичного огляду та визначення придатності до військової служби.

Позивач стверджує, що за результатами медичного огляду від 16.02.2015 року його було визнано непридатним до військової служби та виключено з військового обліку, у зв`язку із чим він вважав, що відповідний військово-обліковий статус припинено.

За твердженням позивача, протягом періоду з 2015 року до березня 2026 року він не отримував повісток щодо необхідності прибуття до військового комісаріату або територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не викликався для проходження повторного медичного огляду та не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.

Крім того, позивач зазначає, що протягом вказаного періоду місця свого проживання не змінював.

Як убачається зі змісту позовної заяви, у березні 2026 року під час прямування до місця роботи позивача було зупинено працівниками Національної поліції України, які повідомили йому про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв`язку з наявністю відомостей про порушення ним правил військового обліку.

Після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_7 позивач повідомив посадових осіб про проходження ним медичного огляду 16.02.2015 року та наявність відповідного запису у військовому квитку.

За твердженням позивача, він звернувся до посадових осіб відповідача з проханням надати інформацію щодо дати та правових підстав його перебування на військовому обліку, однак відповідної інформації не отримав.

Також позивач зазначає, що його письмову заяву щодо військово-облікового статусу посадовими особами відповідача не було прийнято та зареєстровано, натомість йому видано направлення на проходження військово-лікарської комісії.

Матеріали справи містять направлення від 11.03.2026 року №6820348, видане ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до якого ОСОБА_1 направлено для проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Відповідно до зазначеного направлення медичний огляд мав проводитися на базі комунального некомерційного підприємства «Петриківська центральна лікарня» Петриківської селищної ради.

Водночас матеріали справи не містять документів, які підтверджують результати проходження позивачем військово-лікарської комісії за вказаним направленням.

23.03.2026 року позивач уточнив свої військово-облікові дані, що підтверджується відповідними відомостями електронного військово-облікового документа.

Після уточнення даних позивачу стало відомо, що він продовжує перебувати на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

З метою з`ясування обставин перебування позивача на військовому обліку та отримання документів щодо результатів проходження медичного огляду його представником, адвокатом Щербиною Максимом Володимировичем, направлено відповідні адвокатські запити.

Так, 18.03.2026 року представником позивача направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_10 щодо надання належним чином засвідченої копії висновку медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_11 від 16.02.2015 року.

Листом від 24.03.2026 року №610 третій відділ ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомив, що 18.03.2026 року за вхідним №3160 отримано адвокатський запит щодо надання документів стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У зазначеному листі відповідачем повідомлено, що відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_3 , наданому до адвокатського запиту, станом на 16.02.2015 року позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_5 та був визнаний непридатним до військової служби на підставі статей 53 «в», 54 «в», 38 «в», 39 «б» графи II Розкладу хвороб відповідно до наказу Міністерства оборони України №402 у редакції, чинній на той час.

Також у листі зазначено, що у 2015 році було створено ІНФОРМАЦІЯ_12 , у зв`язку із чим облікові та архівні документи призовників, військовозобов`язаних та інших категорій громадян, які перебували на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_13 , були передані за відповідними актами до ІНФОРМАЦІЯ_14 , який наразі є ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомив, що відповідно до даних інформаційної системи «Оберіг» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

При цьому у ІНФОРМАЦІЯ_10 відсутня інформація щодо проходження позивачем військово-лікарської комісії, у зв`язку із чим представнику позивача рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

26.03.2026 року представником позивача направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_7 з проханням надати належним чином засвідчену копію висновку медичної комісії ІНФОРМАЦІЯ_11 від 16.02.2015 року.

Листом від 02.04.2026 року №646 перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомив, що за результатами перевірки матеріалів військового обліку, які перебувають у його розпорядженні, архівні матеріали, рішення військово-лікарської комісії, протоколи ВЛК, витяги з наказів або інші первинні документи, які підтверджують факт виключення ОСОБА_1 з військового обліку, відсутні.

У зазначеній відповіді також повідомлено, що сам по собі запис у військово-обліковому документі без підтвердження первинними матеріалами не створює правових наслідків у вигляді виключення особи з військового обліку.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_15 зазначив, що відповідно до статей 33, 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 військовий облік ведеться на підставі належних облікових документів та відповідних рішень уповноважених органів.

Відповідач також повідомив, що для вирішення питання щодо виключення позивача з військового обліку необхідне належне підтвердження відповідного рішення військово-лікарської комісії, а за відсутності такого підтвердження питання може бути розглянуте після отримання відповідних документів або проходження військово-лікарської комісії в установленому порядку.

06.04.2026 року о 08:05 сформовано електронний військово-обліковий документ стосовно ОСОБА_1 .

Зі змісту зазначеного документа встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 (Петриківка).

У військово-обліковому документі відображено такі відомості:

категорія обліку - військовозобов`язаний;

військове звання - солдат;

військово-облікова спеціальність - 999097;

номер у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» - 030720201425077400007;

дата уточнення військово-облікових даних - 23.03.2026 року;

дата формування документа - 06.04.2026 року;

строк дії документа - до 06.04.2027 року;

підстава зняття або виключення з військового обліку - відомості відсутні;

постанова військово-лікарської комісії - відомості відсутні;

дата проходження військово-лікарської комісії - відомості відсутні.

Таким чином, відповідно до відомостей електронного військово-облікового документа станом на 06.04.2026 року позивач продовжував перебувати на військовому обліку як військовозобов`язаний, незважаючи на наявність у його військовому квитку записів щодо проходження медичного огляду у 2015 році.

При цьому судом встановлено, що матеріали справи містять документи, які підтверджують проходження позивачем медичних оглядів 11.12.2014 року та 16.02.2015 року, однак не містять окремого рішення уповноваженого органу про виключення позивача з військового обліку.

Разом із тим відсутність такого рішення серед наданих документів сама по собі не підтверджує, що відповідне рішення не приймалося.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що адвокатські запити від 18.03.2026 року та 26.03.2026 року були спрямовані на отримання документів щодо результатів медичного огляду позивача, а не містили самостійної вимоги про прийняття рішення щодо виключення його з військового обліку.

Водночас позивач у позовній заяві зазначає, що безпосередньо звертався до посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_7 з питанням щодо свого військово-облікового статусу, однак його письмове звернення не було прийнято та зареєстровано.

Належних документальних доказів реєстрації такого звернення, його розгляду та прийняття за результатами розгляду окремого рішення щодо виключення позивача з військового обліку матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності перебування ОСОБА_1 на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 за наявності документів про проходження медичних оглядів у 2014-2015 роках та відсутності у відповідача первинних матеріалів щодо прийняття рішення про виключення позивача з військового обліку.

Вважаючи дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо перебування його на військовому обліку протиправними, оскільки за результатами медичних оглядів у 2014-2015 роках його було визнано непридатним до військової служби, а відповідні відомості не враховано відповідачем під час ведення військового обліку, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Отже, виконання громадянами України військового обов`язку здійснюється відповідно до вимог законодавства, яке визначає порядок ведення військового обліку, проведення військово-лікарської експертизи та виключення громадян з військового обліку.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно та з дотриманням інших установлених законом критеріїв.

Таким чином, предметом судової перевірки у цій справі є наявність правових підстав для перебування ОСОБА_1 на військовому обліку, доведеність протиправності дій відповідача щодо його взяття на військовий облік та наявність передбачених законом підстав для зобов`язання відповідача виключити позивача з такого обліку.

Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється Законом України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України та інших військових формувань.

Статтею 33 Закону №2232-XII визначено загальні засади військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Питання взяття громадян України на військовий облік, зняття та виключення з нього врегульовано статтею 37 Закону №2232-XII.

За змістом пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

Системний аналіз наведених положень свідчить, що виключення особи з військового обліку за станом здоров`я пов`язується із встановленням юридичного факту непридатності до військової служби у визначеному законодавством порядку.

При цьому висновок про непридатність до військової служби повинен бути прийнятий компетентною військово-лікарською комісією та належним чином оформлений відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють проведення військово-лікарської експертизи.

Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначено Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402.

Зазначеним Положенням урегульовано порядок проведення медичних оглядів, визначення ступеня придатності до військової служби, прийняття постанов військово-лікарськими комісіями та оформлення результатів відповідних оглядів.

Суд наголошує, що сам факт наявності захворювань або проходження медичного огляду не є тотожним юридичному факту визнання особи непридатною до військової служби з відповідними правовими наслідками для її військово-облікового статусу.

Крім того, під час оцінки медичних документів, складених у 2014-2015 роках, необхідно враховувати правове регулювання, чинне на момент їх оформлення, а також компетенцію органу, який прийняв відповідне рішення.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487.

Правові та організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Законом України від 16.03.2017 року №1951-VIII.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення або невключення до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Таким чином, законодавством передбачено спеціальний механізм звернення особи до органу ведення Реєстру з метою перевірки та виправлення відомостей, які особа вважає недостовірними.

Щодо оцінки свідоцтва про хворобу від 11.12.2014 року №833/59.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проходив службу в органах цивільного захисту.

11.12.2014 року лікарсько-експертною комісією Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області складено свідоцтво про хворобу №833/59.

Зі змісту пункту 13 зазначеного свідоцтва вбачається, що комісією сформульовано висновок про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд бере до уваги наведений документ та зазначає, що він підтверджує факт проходження позивачем відповідного медичного огляду, а також зміст висновку лікарсько-експертної комісії.

Водночас зазначене свідоцтво складено лікарсько-експертною комісією органу Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а не військово-лікарською комісією відповідного військового комісаріату.

При цьому матеріали справи не містять належних доказів того, що зазначена лікарсько-експертна комісія була наділена повноваженнями приймати обов`язкове для органів військового обліку рішення про виключення позивача з військового обліку.

Отже, наявність у свідоцтві про хворобу формулювання щодо непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку не є достатньою підставою для висновку про фактичне виключення позивача з військового обліку в установленому законодавством порядку.

Суд зазначає, що правові наслідки відповідного медичного висновку повинні визначатися з урахуванням компетенції комісії, яка його склала, та нормативно-правового регулювання, чинного на час проведення медичного огляду.

За відсутності належного підтвердження повноважень зазначеної комісії щодо вирішення питання про військово-обліковий статус позивача суд не має підстав ототожнювати її висновок із постановою компетентної військово-лікарської комісії, яка є підставою для виключення особи з військового обліку.

Щодо оцінки запису від 16.02.2015 року у військовому квитку позивача.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 має військовий квиток серії НОМЕР_3 .

На сторінці 17 зазначеного військового квитка міститься запис від 16.02.2015 року щодо проходження позивачем медичного огляду при ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Наявність зазначеного запису підтверджується також листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.03.2026 року №610.

Таким чином, суд вважає підтвердженим факт проходження позивачем медичного огляду 16.02.2015 року та внесення відповідного запису до військового квитка.

Разом із тим суд зазначає, що надана копія військового квитка не дозволяє однозначно встановити повний зміст відповідного запису, зокрема наявність у ньому висновку компетентної військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби саме з виключенням з військового обліку.

Крім того, судом досліджено розділ VIII військового квитка «Прийом на облік і зняття з обліку».

На сторінці 26 військового квитка міститься відмітка ІНФОРМАЦІЯ_16 від 16.02.2015 року у графі «Прийнятий на облік».

Водночас на сторінці 27 військового квитка у графі «Знятий з обліку» відсутня окрема відмітка про зняття або виключення позивача з військового обліку у 2015 році.

Отже, наявні у справі документи підтверджують факт проведення медичного огляду, однак не містять однозначного підтвердження факту виключення позивача з військового обліку.

Суд наголошує, що відсутність відмітки про виключення з військового обліку сама по собі не є безумовним доказом того, що відповідне рішення не приймалося.

Водночас у сукупності з відсутністю первинної постанови військово-лікарської комісії та неможливістю однозначного встановлення змісту запису від 16.02.2015 року зазначена обставина не дозволяє суду дійти достовірного висновку про виключення позивача з військового обліку в установленому порядку.

За таких обставин доводи позивача щодо наявності безумовних правових підстав для виключення його з військового обліку не знайшли достатнього підтвердження під час судового розгляду.

Щодо правового значення відсутності архівних матеріалів військово-лікарської комісії.

Як встановлено судом, 18.03.2026 року представником позивача направлено адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо надання копії висновку військово-лікарської комісії від 16.02.2015 року.

Листом від 24.03.2026 року №610 ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомив, що архівні документи ІНФОРМАЦІЯ_16 передані до ІНФОРМАЦІЯ_14 , який наразі є ІНФОРМАЦІЯ_8 .

26.03.2026 року представником позивача направлено відповідний адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Листом від 02.04.2026 року №646 зазначений відділ повідомив про відсутність у його розпорядженні первинних документів, зокрема постанов військово-лікарської комісії, протоколів та інших матеріалів, які підтверджували б виключення позивача з військового обліку.

Оцінюючи наведені обставини, суд зазначає, що відсутність архівних матеріалів не може автоматично свідчити про недійсність раніше складених офіційних документів.

Водночас відсутність первинної постанови військово-лікарської комісії не може сама собою підтверджувати прийняття рішення з конкретним змістом, на який посилається позивач.

Суд ураховує, що в матеріалах справи відсутні інші належні та достатні докази, які б дозволяли достовірно встановити, що 16.02.2015 року компетентною військово-лікарською комісією прийнято постанову про непридатність ОСОБА_1 до військової служби з виключенням з військового обліку.

За таких обставин відсутність архівних матеріалів не є самостійною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки не усуває необхідності встановлення передбачених законом юридичних фактів.

Суд ураховує правові висновки Верховного Суду, сформульовані у постанові від 31.01.2024 року у справі №953/2790/23 (провадження №61-10394св23).

У зазначеній справі Верховний Суд розглядав питання встановлення юридичних фактів щодо непридатності особи до військової служби, її виключення з військового обліку та відсутності статусу військовозобов`язаної особи.

Верховний Суд зазначив, що визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку належить до компетенції відповідної військово-лікарської комісії, здійснюється в установленому законодавством порядку та оформлюється відповідною постановою.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що чинним законодавством передбачено спеціальний позасудовий порядок вирішення питання щодо виключення особи з військового обліку.

Особа, яка вважає, що має законні підстави для виключення з військового обліку, не позбавлена можливості звернутися до уповноваженого органу з відповідною заявою, а в разі прийняття рішення про відмову - оскаржити таке рішення в установленому законом порядку.

Суд зазначає, що наведена постанова Верховного Суду ухвалена у справі цивільної юрисдикції щодо можливості встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження, а тому її висновки не можуть тлумачитися як обмеження права особи на оскарження рішень, дій чи бездіяльності територіального центру комплектування та соціальної підтримки в порядку адміністративного судочинства.

Водночас сформульований Верховним Судом висновок щодо компетенції військово-лікарської комісії та необхідності належного оформлення результатів визначення придатності до військової служби має значення для вирішення цього спору.

Застосовуючи зазначений правовий підхід до обставин справи, суд наголошує, що самостійне встановлення адміністративним судом факту непридатності особи до військової служби з виключенням з військового обліку за відсутності достатніх доказів прийняття відповідної постанови компетентною комісією не відповідало б установленому законодавством розмежуванню повноважень.

При цьому суд не заперечує юридичного значення наданих позивачем медичних документів, однак зазначає, що їх зміст у сукупності з іншими матеріалами справи не підтверджує всіх необхідних обставин для безпосереднього зобов`язання відповідача виключити позивача з військового обліку.

Отже, правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.01.2024 року у справі №953/2790/23, узгоджуються з висновком суду про неможливість підміни судом компетентного органу при встановленні обставин, які потребують відповідного рішення військово-лікарської комісії.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача з взяття позивача на військовий облік.

Судом встановлено, що відповідно до електронного військово-облікового документа, сформованого 06.04.2026 року, ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку як військовозобов`язаний у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

У зазначеному документі відображено номер запису в Реєстрі «Оберіг» 030720201425077400007, військове звання «солдат», військово-облікову спеціальність 999097 та дату уточнення військово-облікових даних 23.03.2026 року.

Водночас суд зазначає, що сам факт відображення відомостей про особу в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не є безумовним підтвердженням прийняття відповідачем окремого рішення про повторне взяття такої особи на військовий облік.

Внесення, уточнення та актуалізація військово-облікових відомостей повинні відрізнятися від юридичної процедури взяття особи на військовий облік.

При цьому матеріали справи не містять належних доказів прийняття ІНФОРМАЦІЯ_2 окремого рішення про повторне взяття позивача на військовий облік після проходження медичного огляду 16.02.2015 року.

Навпаки, на сторінці 26 військового квитка серії НОМЕР_3 міститься відмітка ІНФОРМАЦІЯ_16 про прийняття позивача на військовий облік 16.02.2015 року.

Доказів подальшого виключення позивача з військового обліку та наступного повторного взяття його на такий облік відповідачем матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем не доведено фактичного вчинення відповідачем саме тих дій щодо повторного взяття на військовий облік, протиправність яких він просить встановити.

Суд наголошує, що оскарження дій суб`єкта владних повноважень передбачає необхідність установлення факту їх вчинення, правових підстав та наслідків для правового становища особи.

За відсутності належного підтвердження факту вчинення відповідачем оскаржуваних дій суд не має правових підстав визнавати такі дії протиправними.

Отже, позовна вимога про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача виключити позивача з військового обліку та внести відповідні відомості до Реєстру.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону №1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення або невключення до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Суд зазначає, що наведеною нормою передбачено спеціальний механізм реалізації права особи на перевірку та виправлення відомостей Реєстру.

Як установлено судом, 18.03.2026 року та 26.03.2026 року представником позивача направлялися адвокатські запити, предметом яких було отримання копій документів щодо проходження позивачем медичного огляду у 2015 році.

Зазначені адвокатські запити не містили належним чином сформульованої вимоги про прийняття рішення щодо виключення позивача з військового обліку або виправлення конкретних недостовірних відомостей Реєстру.

Матеріали справи також не містять належних доказів направлення позивачем до відповідача окремої мотивованої заяви про виправлення недостовірних відомостей Реєстру відповідно до статті 9 Закону №1951-VIII та отримання такої заяви відповідачем.

Посилання позивача на відмову посадових осіб прийняти відповідне звернення не підтверджується належними доказами, які дозволяли б установити дату, зміст звернення, обставини його подання та факт відмови у прийнятті.

Отже, судом не встановлено факту звернення позивача до відповідача в установленому порядку із заявою, за результатами розгляду якої відповідач був зобов`язаний прийняти рішення щодо виправлення відомостей Реєстру.

Також матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем рішення про відмову у виключенні позивача з військового обліку.

При цьому надання відповідачем відповідей на адвокатські запити щодо наявності або відсутності архівних документів не може ототожнюватися з прийняттям рішення про відмову у виключенні позивача з військового обліку.

Суд наголошує, що відсутність звернення особи із відповідною заявою не виключає існування самостійних обов`язків органу ведення Реєстру щодо забезпечення достовірності відомостей.

Водночас у цій справі не встановлено конкретної обставини, з якою законодавство пов`язувало б виникнення у відповідача обов`язку без окремого звернення позивача прийняти рішення про його виключення з військового обліку.

За таких обставин відсутні достатні підстави для висновку про протиправне невиконання відповідачем обов`язку щодо виключення позивача з військового обліку.

Крім того, суд зазначає, що зобов`язання відповідача виключити позивача з військового обліку є способом судового захисту, застосування якого можливе за умови встановлення всіх необхідних юридичних обставин, що відповідно до законодавства зумовлюють виникнення такого обов`язку.

У цій справі відповідні обставини належними та достатніми доказами не підтверджені.

Відтак вимога про зобов`язання відповідача виключити ОСОБА_1 з військового обліку та внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є передчасною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 245 КАС України суд у разі задоволення адміністративного позову може визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язати його вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі №821/925/18 розглянуто питання застосування частини четвертої статті 245 КАС України та можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

Зазначена правова позиція свідчить про необхідність установлення всіх передбачених законодавством умов для прийняття рішення на користь позивача.

Водночас суд зазначає, що у справі №821/925/18 Верховний Суд розглядав спір іншої категорії, а тому наведений висновок застосовується в цій справі лише в частині загальних засад визначення належного способу судового захисту.

У цьому випадку матеріали справи не дозволяють встановити всі передбачені законодавством підстави для виключення позивача з військового обліку.

Крім того, судом не встановлено протиправного рішення або дій відповідача щодо повторного взяття позивача на військовий облік чи протиправної відмови у вирішенні належним чином поданої заяви про виключення з військового обліку.

За таких обставин відсутні правові підстави як для безпосереднього зобов`язання відповідача виключити позивача з військового обліку, так і для покладення на нього обов`язку повторно розглянути питання, щодо якого не встановлено факту належного звернення позивача та порушення відповідачем конкретного процедурного обов`язку.

Суд зазначає, що вихід за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 9 КАС України допускається з метою ефективного захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

Однак застосування зазначеного процесуального механізму не може підміняти необхідність установлення факту порушення відповідного права суб`єктом владних повноважень.

Отже, підстав для виходу за межі заявлених позовних вимог та застосування іншого способу судового захисту у цій справі суд не встановив.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд зазначає, що позивачем підтверджено факт проходження медичних оглядів у 2014-2015 роках та наявність відповідних записів щодо його стану здоров`я.

Водночас не доведено належними та достатніми доказами факту прийняття компетентною військово-лікарською комісією постанови, яка зумовлювала виключення позивача з військового обліку, факту здійснення відповідачем повторного взяття позивача на військовий облік після такого виключення, а також факту протиправної відмови у задоволенні належним чином поданої заяви про виправлення військово-облікових відомостей.

Суд наголошує, що передбачений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок відповідача довести правомірність своїх дій не звільняє суд від необхідності встановити факт існування оскаржуваних дій та обставини, з якими закон пов`язує виникнення відповідного обов`язку суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд не може виходити з припущення, що відсутність у відповідача архівних документів автоматично підтверджує факт виключення позивача з військового обліку.

Так само сам факт перебування позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів не свідчить про протиправність дій відповідача без встановлення відповідних юридичних обставин.

Узагальнюючи наведене, суд доходить висновку, що надані позивачем документи підтверджують проходження ним медичних оглядів у 2014-2015 роках, однак не є достатніми для встановлення факту його виключення з військового обліку в установленому законодавством порядку.

Судом також не встановлено факту прийняття відповідачем окремого рішення про повторне взяття позивача на військовий облік після 16.02.2015 року.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів подання позивачем мотивованої заяви про виправлення недостовірних відомостей Реєстру або виключення з військового обліку, а також прийняття відповідачем рішення про відмову в задоволенні такої заяви.

Отже, позивачем не доведено наявності тих фактичних та юридичних обставин, з якими законодавство пов`язує протиправність оскаржуваних дій відповідача та виникнення обов`язку щодо виключення позивача з військового обліку.

При цьому відмова у задоволенні позову не позбавляє ОСОБА_1 права звернутися до компетентного органу із заявою щодо визначення його військово-облікового статусу, перевірки документів та вирішення питання про наявність підстав для виключення з військового обліку.

За результатами розгляду такої заяви позивач не позбавлений права на судове оскарження відповідного рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у разі порушення його прав та законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень ст. 139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна