ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2026 року м. Житомир справа № 240/19193/26
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати грошової компенсації за невикористанні календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019 та за 2021 роки;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористанні календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015, 2016, 2017, 2018 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019 та за 2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у здійсненні розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового за кожний повний календарний рік служби без урахування індексації;
- зобов`язати перерахувати розмір одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням суми індексації та здійснити виплату донарахованих сум даного додаткового виду грошового забезпечення.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу на посадах Головного управління Національної поліції в Житомирській області. За спірний період, на думку позивача, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено компенсацію за невикористані дні відпусток. Також, зауважує, про протиправну бездіяльність відповідача, що виразилася в не включенні до складу місячного розміру грошового забезпечення позивача, застосованого для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, сум індексації грошового забезпечення.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач у період з 07.11.2015 року по 30.11.2021 року проходив службу на посадах Головного управління Національної поліції в Житомирській області.
Наказом ГУНП в Житомирській області від 26.11.2021 № 465 о/с ОСОБА_1 звільнено з органів Національної поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про національну поліцію» (через хворобу) з 30.11.2021.
У квітні 2026 року позивач звернувся до ГУНП в Житомирській області з проханням повідомити його про кількість днів невикористаних відпусток за період служби в поліції та в разі наявності таких просив нарахувати та виплатити компенсацію за всі невикористані дні відпусток.
Відповідач листом від 22.04.2026 № 74835-2026 повідомив позивача про кількість днів невикористаних відпусток за період служби в поліції, однак у виплаті компенсації за всі дні невикористаних відпусток було відмовлено, а також відмовлено у перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням суми індексації та здійсненні виплати донарахованих сум даного додаткового виду грошового забезпечення.
Також, зазначено, що за період проходження служби в ГУНП в Житомирській області з 07.11.2015 по 30.11.2021, щорічні основні та додаткові за стаж служби оплачувані відпустки, було надано наступним чином: за 2015 рік - не надано 3 доби щорічної відпустки (пропорційно до відпрацьованого у році часу (з 07.11.2015 по 31.12.2015), за 2016 рік - не надано щорічну основну відпустку у кількості 30 діб та додаткову відпустку за стаж служби в поліції у кількості 8 діб, за 2017 рік - не надано щорічну основну відпустку у кількості 30 діб та додаткову відпустку за стаж служби в поліції у кількості 9 діб, за 2018 рік - не надано щорічну основну відпустку у кількості 30 діб, додаткову відпустку за стаж служби в поліції у кількості 10 діб, за 2019 рік - надано щорічну основну відпустку у кількості 30 діб та додаткову відпустку за стаж служби в полії у кількості 11 діб (накази ГУНП в Житомирській області від 27.01.2020 № 23 о/с та від 22.06.2020 № 161 о/с), за 2020 рік - надано щорічну основну відпустку у кількості 30 діб та додаткову відпустку за стаж служби в поліції у кількості 12 діб (наказ ГУНП в Житомирській області від 21.12.2020 № 344 о/с), за 2021 рік - щорічна основна та додаткова за стаж служби відпустки не надавалися.
При звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 компенсовано 39 діб невикористаної відпустки пропорційно відпрацьованого часу за 2021 рік (наказ ГУНП від 26.11.2021 № 465 о/с).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неповноти нарахування усіх сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015-2018 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2021 роки, суд зазначає наступне.
Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Закон України «Про відпустки» установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про відпустки установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4)соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5)відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону України «Про відпустки»).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Відповідно до частин дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону №580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Аналізуючи наведені норми законодавства, вбачається, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки положеннями Закону №580-VIII і Порядком МВС №260, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України «Про відпустки».
Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Дана правова позиція узгоджується із позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 19 січня 2021 року по справі №160/10875/19, від 31 березня 2021 року в справі №320/3843/20.
Щодо додаткових відпусток позивача, суд зазначає наступне.
Статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" передбачено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до п. 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги (серед іншого) з використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Як убачається з матеріалів справи, на момент звільнення зі служби в поліції позивач не використав додаткову відпустку відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2015, 2018, 2019, 2021 роки не використана та компенсацію за вказані невикористані календарні дні відпусток при звільненні з поліції не отримав.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог та відновлення порушеного права позивача на отримання спірних компенсацій.
Щодо перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням суми індексації та здійснити виплату донарахованих сум даного додаткового виду грошового забезпечення, суд, зазначає, наступне.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 розділу VI Порядку № 260 поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров`я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення (абзац перший пункту 6 розділу VI Порядку № 260).
Суд відзначає, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не заперечується, натомість спірним у цій справі є питання включення до складу місячного грошового забезпечення позивача, із якого розраховується розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення.
Відповідно до частини п`ятої статті 94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із статтями 1, 2 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Водночас проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Ураховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер.
Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Суд враховує, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Тож індексація є складовою грошового забезпечення поліцейських, яке, своєю чергою, враховується під час обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічний правовий підхід щодо юридичної природи індексації та її врахування у складі грошового забезпечення під обчислення такої виплати як одноразова грошова допомога при звільненні викладений у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі №200/638/24, яка ураховується судом на підставі приписів частини п`ятої статті 242 КАС України.
Також Верховний Суд уже неодноразово висловлював позицію щодо необхідності врахування індексації як складової грошового забезпечення військовослужбовців під час обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, яка має однакову правову природу з одноразовою грошовою допомогою при звільненні поліцейських, зокрема у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17.
Отже, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських як розрахункова величина одноразової грошової допомоги при звільненні.
Виходячи з інформації наявної у розрахунку ГУНП, на момент звільнення позивачеві нараховувалася та виплачувалася індексація, що підтверджує систематичний характер її виплати у складі грошового забезпечення позивача.
Натомість індексація не була включена до складу грошового забезпечення, з якого позивачеві розраховувалась одноразова грошова допомога при звільненні.
За цих обставин суд дійшов висновку, що оскільки індексація грошового забезпечення повинна бути включена до складу місячного грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні поліцейських, то її неврахування відповідачем у спірній ситуації є неправомірним та свідчить про вчинення протиправної бездіяльності відповідача у цій частині.
Вказаний висновок щодо врахування індексації грошового забезпечення узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 26 серпня 2021 року у справі № 240/7853/19, від 14 травня 2019 року у справі № 428/11103/16-а, від 12 червня 2019 року у справі № 643/212/17 та від 12 вересня 2019 року у справі № 235/6160/16-а.
Враховуючи викладене, суд, з метою належного способу захисту прав позивача вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправною бездіяльності щодо не включення до складу місячного грошового забезпечення, застосованого для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, сум індексації грошового забезпечення та зобов`язання перерахувати та доплатити одноразову грошову допомогу при звільненні із служби, визначивши її розмір з місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, і доказів понесення ним інших судових витрат до суду не подано, тому виходячи з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10008, код ЄДРПОУ 40108625) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015-2018 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2021 роки.
Зобов`язати Головного управління Національної поліції в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2015-2018 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2018, 2019, 2021 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не включення до складу місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , застосованого для визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, сум індексації грошового забезпечення.
Зобов`язати Головного управління Національної поліції в Житомирській області перерахувати та доплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні із служби, визначивши її розмір з місячного грошового забезпечення з урахуванням сум індексації грошового забезпечення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко
10.11.26