ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
10 листопада 2026 року м. Ужгород № 260/7505/26
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ВК БАС ТРЕВЕЛ» забезпечення позову у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВК БАС ТРЕВЕЛ» (90314, Закарпатська область, Берегівський район, с. Широке, вул. Миру, буд. 111, код ЄДРПОУ 44803361) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, код ЄДРПОУ 39816845), управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті (88006, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Карпатської України, буд. 38 В) про визнання протиправною та скасування постанови, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВК БАС ТРЕВЕЛ» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті, управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просить суд визнати протиправною та скасувати постанову управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ОПШ 019693 від 06.10.2026 року.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06 листопада 2026 року до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.
10 листопада 2026 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області №ОПШ 019693 від 06 жовтня 2026 року про застосування адміністративно-господарського штрафу до набрання законної сили судовим рішенням у справі №260/7505/26.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що оскаржуваною постановою від 06.10.2026 року №ОПШ 019693 на ТОВ «ВК БАС ТРЕВЕЛ» накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 34000,00 грн., яка є виконавчим документом та може бути пред`явлена до примусового виконання. На думку позивача, у разі відкриття виконавчого провадження можливе накладення арешту на банківські рахунки ТОВ «ВК БАС ТРЕВЕЛ», стягнення виконавчого збору та внесення відомостей про товариство до Єдиного реєстру боржників, що негативно вплине на господарську діяльність позивача та обмежить можливість розпоряджатися коштами. При цьому позивач наголошує, що відповідач може пред`явити постанову до примусового виконання вже після ухвалення рішення суду першої інстанції, що, на його переконання, ускладнить застосування заходів забезпечення позову та призведе до тимчасового поширення на нього негативних наслідків виконавчих дій. Позивач зазначає, що станом на сьогодні відповідач хоч і не пред`явив оскаржувану постанову до виконання, однак негативні наслідки можуть настати у випадку такого пред`явлення після ухваленням судом рішення, що унеможливить позивача скористатись і інструментом забезпечення позову. У зв`язку з цим просить зупинити дію оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та наведені в ній підстави для вжиття відповідних заходів, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При розгляді та вирішенні заяви про забезпечення позову суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя у разі задоволення вимог позивача (заявника).
Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи призвести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача у разі задоволення позову.
У відповідності до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Нормами частини 1 статті 151 КАС України передбачені наступні види заходів забезпечення позову:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Слід зазначити, що у випадку звернення сторони із клопотанням про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. Постанова про застосування адміністративно-господарських штрафів є виконавчим документом.
Адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до загального фонду Державного бюджету України, крім 50 відсотків адміністративно-господарських штрафів, передбачених абзацами чотирнадцятим - сімнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, та плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, що зараховуються до державного дорожнього фонду, створеного у складі спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Суд враховує, що в межах цього судового провадження позивач оспорює правомірність постанови Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.10.2026 року №ОПШО 19693 про застосування до ТОВ «ВК БАС ТРЕВЕЛ» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 34000,00 грн.
Так, до заяви про вжиття заходів забезпечення позову представник позивача долучила копію постанови головного державного виконавця Виноградівського відділу державної виконавчої служби у Берегівському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 20.10.2026 року про відкриття виконавчого провадження №82226856 з примусового виконання постанови Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 01.09.2026 року №ОПШО 19628.
Разом з тим, предметом даної адміністративної справи є постанова Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.10.2026 року №ОПШО 19693.
Отже, заявником не надано суду доказів на підтвердження того, що оскаржувана постанова Управління державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 06.10.2026 року №ОПШО 19693 пред`явлена до примусового виконання та доказів винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаної постанови, а також не надано доказів вчинення державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання вищевказаної постанови.
Оскільки до моменту пред`явлення оскаржуваної постанови до примусового виконання не виникає реальної загрози стягнення з позивача адміністративно-господарського штрафу, а відтак ймовірності ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, суд звертає увагу і на таке.
Щодо ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача, то такі не є очевидними, як стверджує позивач, та можуть бути виявлені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Сама ж лише незгода позивача з рішенням (діями) суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суд вказує, що згідно усталеної практики Верховного Суду підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акта суб`єкта владних повноважень особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.
Аналогічне викладено у постановах 11.12.2019 у справі №826/16216/18, від 13.10.2020 року у справі №460/549/20, від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 та від 25.12.2024 у справі №280/2973/24.
У згаданих справах Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень здійснюють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до ст.150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Представник позивача посилається не те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є виконавчим документом, а невжиття заходів забезпечення позову може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат, обмеження доступу до грошових коштів.
На вказані доводи, суд вказує не необхідність подання доказів, а самі припущення, що існує реальна загроза порушення прав позивача не є достатньою підставою для застосування визначених ст.151 КАС видів забезпечення позову.
Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено необхідності вжиття застосованих судами заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 ст.150 КАС України, а відтак заява позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволенню не підлягає.
Заразом суд роз`яснює, що заявник не позбавлений можливості ініціювати питання перед судом про доцільність забезпечення його позову на будь-якій стадії розгляду справи у разі встановлення відповідних підстав для цього.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» підстави для повернення судового збору відсутні.
За правилами ч.8 ст.154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст.150, 151, 154, 243, 248, 294, 295 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвалу з питань вжиття заходів забезпечення позову може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Я. М. Калинич