Рішення № 141355837 у справі № 260/1810/26 від 10.11.2026

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 листопада 2026 року м. Ужгород № 260/1810/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадження в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника - адвоката Аннишинця Миколи Васильовича (далі - представник позивача) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідачі), яким просить суд:

1) визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 13.06.2025 року за № 072150001712 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

2) визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.12.2025 року за № 072150001712 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати в повному обсязі до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоди її роботи в колгоспі ім. Мічуріна з 01.01.1986 року по 31.12.1986 року, з 01.01.1987 року по 31.12.1987 року, з 01.01.1990 року по 31.12.1990 року, з 01.01.1993 року до 14.05.1993 року та в Агроторговому об`єднанні «Нарцис» з 14.05.1993 року по 02.01.1999 року та здійснити призначення та виплату їй пенсії з 13.06.2025 року з моменту набуття ОСОБА_1 права на пенсійне забезпечення.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком та надала всі необхідні документи. Вважає протиправними рішення відповідачів щодо не врахування в повному обсязі в її страховий стаж періодів роботи з 01.01.1986 року по 31.12.1986 року, з 01.01.1987 року по 31.12.1987 року, з 01.01.1990 року по 31.12.1990 року, 01.01.1993 року до 14.05.1993 року в колгоспі ім. Мічуріна та з 14.05.1993 року по 02.01.1999 року в АТО «Нарцис».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 березня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

30 березня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач 1) подало до суду відзив на позов в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, аргументуючи їх безпідставністю. Зокрема, зазначив, що ОСОБА_1 05.06.2025 року звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій. Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. За принципом екстериторіальності вказана заява позивача від 05.06.2025 розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Однак, Головним управлінням Пенсійного Фонду у Львівській області Рішенням №072150001712 від 13.06.2025 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж позивача становить 13 років 09 місяців 21 день, що є недостатнім для призначення пенсії (необхідно 15 років). Відповідно до п.3 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з січня 2025 року - не менше 15 років. В результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача зараховано усі періоди роботи. Однак, періоди роботи в колгоспі згідно довідки №816 від 30.05.2019 року зараховано по фактично вироблених днях, оскільки згідно довідки про заробіток №817 від 30.05.2019 року прослідковується, що позивач працювала по сезонно та відсутня інформація про вихід з членів колгоспу. Зазначено, що періоди роботи можливо буде переглянути після проведення зустрічної перевірки.

15.12.2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася із заявою про призначення пенсії за віком до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій. Нова технологія передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. За принципом екстериторіальності вказана заява позивача від 15.12.2025 розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. Однак, Головним управлінням Пенсійного Фонду в Житомирській області Рішенням №072150001712 від 19.12.2025 було відмовлено у призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж позивача становить 13 років 09 місяців 23 дні, що є недостатнім для призначення пенсії (необхідно 15 років). В результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача зараховано всі періоди трудової діяльності. Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб зараховано всі періоди трудової діяльності.

06 квітня 2026 року на виконання вимог ухвали суду від відповідача 1 надійшла пенсійна справа позивача.

Також, 06 квітня 2026 року представник позивача скористався своїм правом та подав до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив відповідача 1.

21 квітня 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2) подало до суду відзив на позов в якому проти заявлених позовних вимог заперечив, аргументуючи їх безпідставністю. Зокрема, зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 09.07.2003 № 1058-IV. За принципом екстериторіальності та за результатом розгляду заяви позивачки з урахуванням поданих нею документів, Головним управлінням прийнято рішення від 13.06.2025 № 072150001712 про відмову у призначенні пенсії за віком з огляду на наступне. Періоди роботи в колгоспі згідно довідки № 816 від 30.05.2019 зараховано по фактично вироблених днях, згідно довідки про заробіток № 817 від 30.05.2019 прослідковується, що позивачка працювала посезонно та відсутня інформація про вихід з членів колгоспу. За доданими документами до страхового стажу позивачки зараховано усі періоди. Страховий стаж позивачки становить 13 років 9 місяців 21 день.

27 квітня 2026 року представник позивача скористався своїм правом та подав до суду через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідь на відзив відповідача 2.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 3) відзив на позовну заяву не надходило.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 05.06.2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.

До заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 було надано такі документи, а саме: трудову книжку серії НОМЕР_2 від 15.04.1985 року, довідку №171-2 від 07.05.2019 року, довідку про вироблені трудодні № 816 від 30.05.2019 року, довідку про заробітну плату за період страхового стажу № 817 від 30.05.2019 року, довідку про реорганізацію колгоспу № 818 від 30.05.2019 року, свідоцтва про народження дітей НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; свідоцтво про шлюб НОМЕР_5 .

13.06.2019 року ОСОБА_1 отримала рішення № 072150001712 відповідача 1 про відмову в призначенні їй пенсії за віком. Рішення обґрунтоване тим, що відповідачем 1 зараховано до страхового стажу ОСОБА_1 16 років 11 місяців 25 днів, що було недостанім для призначення пенсії за віком з 13.06.2019 року.

05.06.2025 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 було надано такі ж самі документи як і до заяви від 05.06.2029 року, а саме: трудову книжку серії НОМЕР_2 від 15.04.1985 року, довідку №171-2 від 07.05.2019 року, довідку про вироблені трудодні № 816 від 30.05.2019 року, довідку про заробітну плату за період страхового стажу № 817 від 30.05.2019 року, довідку про реорганізацію колгоспу № 818 від 30.05.2019 року, свідоцтва про народження дітей НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ; свідоцтво про шлюб НОМЕР_5 .

За принципом екстериторіальності вказана заява ОСОБА_1 від 05.06.2025 року розглядалася структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

13.06.2025 року Головним управлінням Пенсійного Фонду у Львівській області Рішенням №072150001712 було відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Рішення про відмову у призначенні пенсії від 13.06.2025 року відповідач 2 мотивує тим, що згідно з довідкою про заробіток № 817 від 30.05.2019 року ОСОБА_1 працювала «посезонно», а в документах відсутні відомості про її вихід із членів колгоспу. Разом з тим, зменшено страховий стаж ОСОБА_1 з 16 років 11 місяців 25 днів до 13 років 09 місяців та 21 день.

15.12.2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії. До заяви про призначення пенсії за віком було додано документи, отримані відповідачем 1, а саме: Акт перевірки № 0700-0903-1/3457, складений 15.07.2025 року. довідку архівного відділу Хустської районної військової адміністрації від 15.07.2025 року за № 07-04/721, видану відповідачу 1 після проведеної ним зустрічної перевірки, Акт перевірки № 0700-0903-1/5636, складений 11.12.2025 року, довідку видану відповідачем 1 архівним відділом Хустської районної військової адміністрації від 11.12.2025 року за № 07-04/1375, за результатами проведеної 11 грудня 2025 року зустрічної перевірки.

19.12.2025 року Головним управлінням Пенсійного Фонду в Житомирській області Рішенням №072150001712 було відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Рішення про відмову у призначенні пенсії від 19.12.2025 року відповідач 3 мотивує тим, що до страхового стажу зараховано «всі періоди роботи». Разом з тим, відповідач 3 застосував вибірковий принцип підрахунку страхового стажу, зокрема: з 01.01.1986 року по 31.12.1986 року зараховано лише - 3 місяці і 4 дні; з 01.01.1987 року по 31.12.1987 року - 2 місяці і 8 днів; з 01.01.1990 року по 31.12.1990 року - 2 місяці і 11 днів; з 01.01.1993 року по 31.12.1993 року - 2 місяці 12 днів.

Вважаючи, протиправними рішення відповідача 2 та відповідача 3, твердження відповідача 3 про зарахування всіх періодів трудової діяльності такими, що не відповідають дійсності та не зарахування відповідачем 2 та відповідачем 3 в повному обсязі періоди її роботи з 01.01.1986 року по 31.12.1986 року, з 01.01.1987 року по 31.12.1987 року, 01.01.1990 року по 31.12.1990 року, з 01.01.1993 року до 14.05.1993 року в колгоспі ім. Мічуріна та з 14.05.1993 року по 02.01.1999 року в АТО «Нарцис», ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788) та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058).

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною 4 ст. 24 Закону №1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 56 Закону №1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи фактичною тривалістю.

Згідно статті 48 КЗпП України основним документом про трудову діяльність працівника є трудова книжка. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів.

Згідно п. 5 Постанови № 310 в трудову книжку колгоспника вносяться, в тому числі, відомості про трудову участь, а саме, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в суспільному господарстві, та стан його виконання.

Отже, норми пенсійного законодавства передбачають необхідність врахування при обчисленні страхового стажу особи, що була членом колгоспу, виконання мінімуму трудової участі в громадському господарстві.

Відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_2 виданій ОСОБА_1 15.04.1985 року, на сторінках 2 та 3 містяться відомості про встановлений річний мінімум трудової участі колгоспі ім. Мічуріна, фактично виконаний нею мінімум трудової участі в колгоспі ім. Мічуріна, перейменованому в АТО «Нарцис» (вироблені нею людино-дні (трудоднів)) за кожен календарний рік, а також нараховану та виплачену їй за результатами її праці річну заробітну плату.

Згідно з записами про виконання ОСОБА_1 мінімуму трудової участі в колгоспі ім. Мічуріна в спірні періоди, зокрема є: з 01.01.1986 року по 31.12.1986 року - вироблено 81 л/днів при встановленому мінімумі 40 л/днів, з 01.01.1987 року по 31.12.1987 року - 58 л/днів при встановленому мінімумі 40 л/днів, з 01.01.1990 року по 31.12.1990 року - 62 л/днів при встановленому мінімумі 40 л/днів, з 01.01.1993 року по 31.12.1993 року - 63 л/днів при встановленому мінімумі 40 л/днів.

Достовірність відомостей, внесених до трудової книжки серії НОМЕР_2 , підтверджується архівною довідкою № 816 від 30.05.2019 року.

Також, факт виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків та її членства у колгоспі підтверджується архівною довідкою № 817 від 30.05.2019 року, згідно з якою, їй нараховувалася заробітна плата протягом всього періоду з 1985 року по 1991 рік.

Згідно протоколу № 2 загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Мічуріна від 14 травня 1993 року колгосп ім. Мічуріна реорганізовано в Агроторгове об`єднання «Нарцис» (АТО «Нарцис»).

Не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи в АТО «Нарцис» з 14.05.1993 року (дати реорганізації колгоспу ім. Мічуріна в АТО «Нарцис») по 02.01.1999 року (дату звільнення її з роботи) є протиправним та таким, що у відповідачів не було правових підстав для не зарахування до страхового стажу позивачки в повному обсязі періодів її роботи з 14.05.1993 року по 02.01.1999 в Агроторговому об`єднанні «Нарцис», оскільки виробіток мінімуму трудової участі в господарстві встановлений виключно для колгоспів.

Колгосп «Мічуріна» припинив свою діяльністю в 1993 році коли в результаті реорганізації було утворено Агроторгове об`єднання «Нарцис», яке в подальшому було реорганізовано в Сільськогосподарське товариство «Колос» (далі - СТ «Колос»).

Отже, відповідачами протиправно не враховано до страхового стажу ОСОБА_1 в повному обсязі періоди її роботи з 14.05.1993 року по 02.01.1999 в Агроторговому об`єднанні «Нарцис», реорганізованому 10.02.2000 в СТ «Колос».

Таким чином, не зарахування відповідачами в повному обсязі періодів роботи ОСОБА_1 з 01.01.1986 року по 31.12.1986 року, з 01.01.1987 року по 31.12.1987 року, з 01.01.1990 року по 31.12.1990 року, з 01.01.1993 року до 14.05.1993 року в колгоспі ім. Мічуріна та з 14.05.1993 року по 02.01.1999 року в АТО «Нарцис», реорганізованому 10.02.2000 року СТ «Колос» до її страхового стажу є порушенням принципу правової визначеності.

Порядок ведення та заповнення трудових книжок у спірні періоди регулювався положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України за № 58 від 29.07.93 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 (із змінами та доповненнями) - далі - Інструкція 58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.07.1974 року (із змінами та доповненнями) - далі по тексту Інструкція 162.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно пункту 2.2 Інструкції №162 у трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.

Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається про відсутність записів про прийом її на роботу, про реорганізацію колгоспу та про звільнення з роботи, однак такі відомості містяться в архівній довідці № 07-04/590 від 05.06.2025 року, складеній на основі архівного витягу з протоколу № 18 засідання правління колгоспу ім. Мічуріна від 07.12.1985 року, згідно якого ОСОБА_1 було прийнято в члени колгоспу «Мічуріна» відколи вона працює, тобто з дати початку її роботи, архівній довідці № 07-04/1375 від 11.12.2025 року, складеній на основі архівного витягу з протоколу № 12 засідання правління колгоспу ім. «Мічуріна» від 01.08.1985 року, якою було відмінено рішення правління колгоспу про звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв`язку з великим об`ємом робіт у саду, та поновлено останню на посаді помічника бригадира бригади № НОМЕР_6 . Даною довідкою № 07-04/1375 підтверджується, що ОСОБА_1 було прийнято в члени колгоспу ім. «Мічуріна» з 01 серпня 1985 року - дати її прийняття на роботу помічником бригадира бригади №2 та звільнено з роботи з 02.01.1999 року згідно розпорядження № 5 від 25 січня 1999 року, архівній довідці № 818 від 30.05.2019 року, в якій зазначено, що згідно протоколу № 2 загальних зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Мічуріна від 13 травня 1993 року був реорганізований в АТО «Нарцис».

Відсутність формальних текстових записів про «прийняття» чи «звільнення» у відповідних розділах трудової книжки не може бути підставою для невизнання трудового стажу, оскільки таблиця обліку трудової участі записана в трудовій книжці серія НОМЕР_2 від 15.04.1985 року на сторінках 2 та 3, є спеціальною нормою обліку саме для членів колгоспу.

Враховуючи вимоги Інструкції 58, вірним є твердження про те, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Тому, технічні недоліки або помилки у заповненні трудової книжки, допущені відповідальними особами колгоспу ім. «Мічуріна» (АТО «Нарцис»), не можуть бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки право особи на пенсійне забезпечення не може бути обмежене через неналежне виконання роботодавцем своїх посадових обов`язків.

Таким чином суд вважає, що період роботи ОСОБА_1 в колгоспі ім. Мічуріна з 01.01.1986 року по 31.12.1986 року, з 01.01.1987 року по 31.12.1987 року, з 01.01.1990 року по 31.12.1990 року, 3 01.01.1993 року до 14.05.1993 року та в АТО «Нарцис» з 14.05.1993 року по 02.01.1999 року за наявності відповідних записів в трудовій книжці, наявності архівних довідок про нарахування заробітної плати та підтвердженого факту виконання встановленого мінімуму трудової участі (трудоднів), підлягають зарахуванню до страхового стажу в повному обсязі.

А отже, у відповідачів відсутні правові підстави для не зарахування до страхового стажу позивачки усіх наведених вище спірних періодів її роботи в повному обсязі, за наявності відповідних записів в трудовій книжці, довідок, тощо. оскільки працівник не може відповідати за те чи інше оформлення довідок на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.

Верховний Суд в постанові від 24.05.2018 року по справі №490/12392/16-а виклав правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Враховуючи подані ОСОБА_1 документи разом із заявою про призначення пенсії за віком від 05.06.2025 року, дії відповідачів щодо неврахування до страхового стажу позивачки спірних періодів її роботи не відповідають вимогам п.3 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (із змінами) «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», згідно якої:

- за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених приписів нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що відповідачами протиправно не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 в колгоспі ім. Мічуріна з 01.01.1986 року по 31.12.1986 року, з 01.01.1987 року по 31.12.1987 року, з 01.01.1990 року по 31.12.1990 року, з 01.01.1993 року до 14.05.1993 року та в Агроторговому об`єднанні «Нарцис» з 14.05.1993 року по 02.01.1999 року, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Враховуючи, що ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії звернулася після досягнення нею пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком (65 років) та за наявності відповідного страхового стажу, суд дійшов висновку, що пенсія має бути призначена позивачу з 13 червня 2025 року, тобто, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку.

В силу вимог статті 139 КАС України судові витрати понесені позивачем при сплаті судового збору підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 та відповідача 3, оскільки вони приймали оскаржувані рішення.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 13.06.2025 року за № 072150001712 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

3. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.12.2025 року за № 072150001712 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати в повному обсязі до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 періоди її роботи в колгоспі ім. Мічуріна з 01.01.1986 року по 31.12.1986 року, з 01.01.1987 року по 31.12.1987 року, з 01.01.1990 року по 31.12.1990 року, з 01.01.1993 року до 14.05.1993 року та в Агроторговому об`єднанні «Нарцис» з 14.05.1993 року по 02.01.1999 року та здійснити призначення та виплату їй пенсії з 13.06.2025 року з моменту набуття ОСОБА_1 права на пенсійне забезпечення.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, буд. 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Д.В. Іванчулинець