Ухвала № 141355866 у справі № 260/6894/26 від 10.11.2026

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

про залишення позовної заяви без розгляду

10 листопада 2026 року м. Ужгород № 260/6894/26

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинець Д.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою за позовною заявою Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 13592841) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврорембуд» (вул. Пряшівська-бічна, буд. 3/Г, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 32055527) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврорембуд» (далі - відповідач), яким просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврорембуд» на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в загальній сумі 47008,94 грн.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

В подальшому, судом було встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2026 року позовну заяву Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю залишено без руху та запропоновано у п`ятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із наведенням обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню позову та доказів на їх підтвердження.

На виконання вимог ухвали судді, позивачем 06 листопада 2026 року подано до суду заяву про усунення недоліків, у якій зазначено, що на виконання ухвали суду від 04.11.2026 року вважає за необхідне звернути увагу на особливості законодавчого регулювання спірних правовідносин та зміну положень Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Зокрема, позивач послався на те, що Законом України №3911-ІХ частину четверту статті 20 Закону №875-XII було викладено в новій редакції, якою встановлено шестимісячний строк звернення до суду з позовами про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені. При цьому, незважаючи на введення з 01 січня 2026 року в дію Закону №4219-ІХ, його перехідними положеннями збережено попередній порядок нарахування та сплати таких санкцій за звітні періоди до цієї дати. На переконання позивача, у зв`язку із цим до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина четверта статті 20 Закону №875-XII у редакції, чинній до 01.01.2026, якою було встановлено шестимісячний строк пред`явлення позовів про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені після закінчення строку для їх самостійної сплати.

Розглядаючи питання строків звернення до суду, судом враховано таке.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Отже, Кодексом адміністративного судочинства України для суб`єктів владних повноважень установлено тримісячний строк звернення до суду.

Натомість, представник позивача вважає, що строк звернення до суду з відповідним позовом визначений ст.20 Закону України «Про основу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», яка підлягає застосуванню відповідно до ст.5 розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю».

Частиною 4 статті 20 Закону України «Про основу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», у редакції Закону України від 21.08.2024 р. №3911-IX, передбачалося, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, а позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати.

Суддя враховує, що Законом України «Про внесення змін до законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» від 15.01.2025 р. №4219-ІХ, який введений в дію з 01.01.2016 року, статтю 20 Закону України «Про основу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» виключено.

Статтею 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №4219 визначено, що нарахування і сплата адміністративно-господарських санкцій підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону, здійснюються у порядку, що діяв до дати введення в дію цього Закону.

Адміністративно-господарські санкції та пеня за їх несвоєчасну сплату зараховуються до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та використовуються відповідно до статті 11 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Нараховані, але не сплачені роботодавцями до дати введення в дію цього Закону адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та пеня адмініструються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зараховуються до державного фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та підлягають використанню відповідно до статті 11 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Таким чином, відповідно до абзацу 1 статті 5 розділу ІІ Закону №4219 порядок, що діяв до дати введення в дію цього Закону підлягає застосуванню підприємствами, які не забезпечили виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в періодах до дати введення в дію цього Закону під час нарахування та сплати адміністративно-господарських санкцій.

Водночас, адміністрування нарахованих, але не сплачених роботодавцями до дати введення в дію цього Закону адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та пені здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З системного аналізу статті 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №4219, суддя висновує, що законодавцем збережено попередній порядок щодо «нарахування і сплати» санкцій, однак не передбачено збереження порядку їх судового стягнення або строку звернення до суду. Разом з цим, суддею встановлено, що у частині 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» розмежовувалися строки самостійної сплати санкцій та строки пред`явлення позову про їх стягнення. Тобто у розумінні Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» примусове стягнення санкцій у судовому порядку не є тотожним їх самостійній сплаті роботодавцем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2026 року затверджено Порядок адміністрування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені за їх несвоєчасну сплату, нарахованих, але не сплачених станом на 1 січня 2026 року (далі - Порядок №1124), який визначає механізм обліку, звірки, інформування про вжиття передбачених законом заходів щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені за їх несвоєчасну сплату, які були нараховані відповідно до законодавства, що діяло до 1 січня 2026 р., та залишалися несплаченими станом на 1 січня 2026 року.

З огляду на абзац 2 пункту 1 Порядку №1124, цей Порядок не є підставою для повторного нарахування адміністративно-господарських санкцій або пені, зміни їх розміру, виникнення нового грошового зобов`язання, зміни чи поновлення строку звернення до суду або строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Пунктом 4 Порядку №1124 визначено, що адміністрування нарахованих, але не сплачених санкцій здійснює Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Фонд) та його територіальні відділення.

Згідно з п.21 Порядку №1124 щодо суми нарахованих, але не сплачених санкцій, не сплаченої добровільно, територіальне відділення Фонду незалежно від надсилання повідомлення вживає передбачених законом заходів до їх стягнення з дотриманням строку звернення до суду, встановленого законом для відповідної вимоги, та строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, зокрема шляхом: звернення до суду з позовом про стягнення нарахованих, але не сплачених санкцій; вжиття заходів до виконання судових рішень, що набрали законної сили; заявлення вимог та вчинення інших передбачених законом дій у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) роботодавця або прийняття рішення про його припинення; вчинення інших дій, прямо передбачених законом.

У разі спливу строку звернення до суду або строку пред`явлення виконавчого документа до виконання територіальне відділення Фонду діє відповідно до встановленого процесуальним законом порядку вирішення питання про поновлення відповідного строку. Надсилання або повторне надсилання повідомлення не є підставою для поновлення такого строку та не поновлює і не перериває встановлених законом строків звернення до суду або пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заходи до стягнення не вживаються стосовно нарахованих, але не сплачених санкцій, стан грошової вимоги за якими визначено як «вимогу припинено на прямо встановленій законом або судовим рішенням підставі», «сплачено» або «нараховані, але не сплачені санкції відсутні».

Тимчасова неможливість вжиття окремих заходів щодо стягнення не припиняє грошової вимоги і не звільняє територіальне відділення Фонду від обов`язку вчиняти в межах установлених законом строків ті дії, вчинення яких є можливим.

Таким чином, Порядком №1124 визначено, що Фонд вживає передбачених законом заходів до їх стягнення з дотриманням строку звернення до суду, встановленого законом для відповідної вимоги. При цьому Порядком №1124 не унормовує застосування строків визначених у статті 20 Закону України «Про основу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», яка втратила чинність.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що єдиною чинною нормою, яка встановлює строк звернення до суду з відповідним позовом є абзац 2 частини 2 статті 122 КАС України.

Позивач обґрунтовує підставу звернення до суду з даним позовом не сплатою відповідачем у добровільному порядку у строк до 15 квітня 2026 року адміністративно-господарських санкцій.

Отже, станом на 16.04.2026 року, коли після закінчення строку самостійної сплати санкцій виникли підстави для пред`явлення позову про їх примусове стягнення, спеціальна норма про шестимісячний строк звернення до суду вже не діяла. Тому до спірного звернення позивача як суб`єкта владних повноважень підлягає застосуванню тримісячний строк, передбачений абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.

Таким чином, строк на звернення до суду з вимогами про примусове стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2025 році розпочався з 16.04.2026 року та сплив 16.07.2026 року.

Заява про усунення недоліків не містить обґрунтування причин, які перешкоджали вчасно звернутися до суду у встановлений законом строк, та не надано доказів існування таких обставин. Доводи заяви зводяться виключно до іншого тлумачення позивачем норм матеріального та процесуального права і заперечення самого факту пропуску строку.

Саме по собі інше розуміння позивачем порядку застосування законодавства за відсутності об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не свідчить про наявність поважних причин пропуску процесуального строку.

Зважаючи на викладене, суддя визнає неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду вказані позивачем у заяві про усунення недоліків.

Принагідно суд зауважує, що безпідставне застосування до відповідного позову шестимісячного строку замість тримісячного призводить до додаткового нарахування суб`єкту господарювання пені за відповідні три місяці.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

Згідно з ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

На підставі п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку (ч.4 ст.240 КАС).

Керуючись ст.ст. 122, 123, 160-161, 240, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 13592841) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврорембуд» (вул. Пряшівська-бічна, буд. 3/Г, м. Мукачево, Мукачівський район, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 32055527) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - залишити без розгляду.

Повідомити позивача, що особа, заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.

Суддя Д.В. Іванчулинець