Рішення № 141355889 у справі № 280/9376/26 від 10.11.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 листопада 2026 року Справа № 280/9376/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07.09.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо визначення ОСОБА_1 як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії, протиправною бездіяльність щодо не виплати боргу, протиправною бездіяльність щодо не здійснення запитів щодо отримання довідок по заробітній платі, що враховується для обчислення пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виключити ОСОБА_1 з кола осіб, яким не здійснюється масовий перерахунок розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити запити щодо отримання довідок по заробітній платі, що враховується для обчислення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Запорізькій області як отримувач пенсії за віком, призначеної на виконання рішення суду у справі № 280/8993/24. Відповідач протиправно визначив позивача як особу, якій не здійснюється щорічний масовий перерахунок (індексація) пенсії, виплачуючи її у «твердому розмірі», чим порушує вимоги статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо обов`язкового щорічного проведення індексації пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, з якої обчислюється пенсія. Також відповідачем включено доплату, нараховану на виконання рішення суду, до переліку боргів та зупинено виплату поточної пенсії, посилаючись на Постанову КМУ від 14.07.2025 № 821 та повернення коштів банком через невідповідність реквізитів. Водночас, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026) Постанову КМУ № 821 визнано протиправною та нечинною, а тому законних підстав для відстрочення виплати заборгованості та призупенння виплати пенсії немає. Відповідач відмовився вживати заходів для витребування довідок про заробітну плату позивача за періоди її роботи (зокрема з 04.09.1975 по 28.06.1976 та з 16.09.1985 по 11.09.1997), мотивуючи це тим, що підприємства розташовані на тимчасово окупованій території. Позивач зауважує, що згідно з Порядком № 22-1 та Постановою КМУ № 919 від 05.07.2006 орган ПФУ зобов`язаний надавати допомогу в отриманні відсутніх документів, а у разі неможливості їх отримання - обчислювати заробіток виходячи з мінімальних тарифних ставок за відповідною галузевою угодою або середньомісячної заробітної плати, чого відповідачем виконано не було. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 11.09.2026 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

14.09.2026 від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надано доказ сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

15.09.2026 ухвалою суду відкрито провадження у адміністративній справі № 280/9376/26 за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику учасників справи та проведення судового засідання.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 30.09.2026 за вх. №56728. З позиції відповідача, покладені на нього зобов`язання рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 280/8993/24 (із урахуванням постанови Третього ААС від 01.12.2025) із зарахуванням до страхового стажу позивача періоду з 04.09.1975 по 28.06.1976 та призначення пенсію за віком з 23.02.2024 виконані у повному обсязі. Після виконання судового рішення позивачу встановлено примітку «не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд. розм.», оскільки в рішенні суду відсутні зобов`язання проводити індексацію пенсії на виконання ч. 3 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Щодо виплати заборгованості за рішенням суду вказано, що вона здійснюється відповідно до Постанови КМУ від 19.08.2026 № 1046 та п. 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Зазначеними положеннями законодавства встановлено спеціальний порядок пропорційного розподілу бюджетних коштів між усіма одержувачами за судовими рішеннями в межах виділених бюджетних асигнувань, а тому відповідач не має повноважень самостійно змінювати черговість чи виплачувати борги поза цим механізмом. Повідомлено про неможливість здійснити запити для отримання довідок про заробітну плату за періоди роботи позивача з 04.09.1975 по 28.06.1976 та з 16.09.1985 по 11.09.1997, оскільки згідно із записами в трудовій книжці позивач працювала на підприємствах у м. Мелітополь, яке перебуває під тимчасовою окупацією та не має поштового зв`язку. Просить суд відмовити позивачу у їх задоволенні у повному обсязі.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, яка постійно проживає в Державі Ізраїль.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.06.2024 у справі № 280/3987/24, яке набрало законної сили 05.08.2024, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути Заяву ОСОБА_1 від 23.02.2024 щодо призначення пенсії за віком та вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

На виконання рішення суду відповідач розглянув заяву позивача від 23.02.2024, за результатом чого ухвалив рішення від 14.08.2024 № 084650011968 про відмову у призначенні пенсії.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 280/8993/24, яке набрало законної сили 01.12.2025: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 14.08.2024 № 084650011968; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.02.2024, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 04.09.1975 по 28.06.1976.

Постановою Третього апеляційного суду від 01.12.2025 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 280/8993/24 скасовано в зобов`язальній частині, та прийнято нове рішення, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області: зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 04.09.1975 по 28.06.1976; повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та зарахованих періодів роботи ОСОБА_1 .

На виконання рішень суду у справі №280/8993/24 відповідач здійснив призначення позивачу пенсії за віком з 23.02.2024 та встановив особливість: «не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд. розм. - з 23.02.2024 по довічно; Рішення суду згідно ПКМУ №821 - з 01.12.2025 по довічно».

На звернення представника позивача листом від 04.05.2026 №0800-0202-8/38135 відповідачем повідомлено про те, що рішеннями суду у справі №280/8993/24 не було покладено зобов`язань щодо здійснення масових перерахунків пенсії. Щодо надання допомоги в отриманні довідок про заробітну плату, зокрема, за періоди роботи з 04.09.1975 по 28.06.1976 та з 16.09.1985 по 11.09.1997, зазначено, що підприємства, де працювала позивача, знаходяться на тимчасово окупованій російською федерацією території, отже здійснити запити не вбачається за можливе.

Також на звернення позивача листом від 12.05.2026 №22324-20458/Б-02/8-0800/26 відповідач повідомив про те, що виплата заборгованості, яка виникла внаслідок призначення пенсії 23.02.2024 на виконання рішень суду у справі №280/8993/24, здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі - Постанова № 821). Доплату, нараховану на виконання рішення суду, включено до переліку боргів. Нарахування доплати та основного розміру пенсії буде проводитись після здійснення відповідного фінансування, відповідно до Постанови № 821, тому надати інформацію щодо точної дати нарахування неможливо. Повідомлено, що нараховані відповідно до Постанови № 821 на лютий та березень поточного року кошти були повернені банківською установою через невідповідність реквізитів банківського рахунку та особистих даних пенсіонера. Враховуючи зазначене, виплату пенсії призупинено.

Позивач, не погодившись з розміром призначеної пенсії, з вимогами її перерахунку звернулась до суду із вказаним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Як зазначено у статті 1 цього Закону, мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Положенням частини 2 ст. 5 Закону №1058-IV від 09.07.2003 визначено, що виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

Статтею 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Умови призначення та розмір пенсії за віком визначено статтями 26, 27 Закону №1058-IV. В свою чергу, статтею 28 Закону №1058-IV врегульовано мінімальний розмір пенсії за віком.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Для пенсій, призначених після 1 січня 2018 року, мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим цієї частини, виплачується після досягнення особою віку 65 років. До досягнення цього віку таким особам може бути призначена державна соціальна допомога на умовах і в порядку, визначених Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям".

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Статтею 42 Закону №1058-IV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.

Отже, з дня призначення виплати пенсії позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з Законом №1058-IV, будь-яких обмежень його прав як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, наведеним Законом не встановлено.

Отже, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.

Суд зазначає, що рішеннях суду по справі №280/8993/24 не вказано застережень щодо встановлення твердого розміру пенсійної виплати позивачеві та щодо того, що пенсія позивача не підлягає масовим перерахункам, а Закон №1058-IV також не містить застережень щодо встановлення фіксованого (твердого) розміру пенсійної виплати та заборону перерахунків пенсій осіб, які постійно проживають за межами України.

Таким чином, суд робить висновок про те, що перерахунок пенсії на виконання рішення суду повинен був автоматично розрахувати пенсію позивача за матеріалами пенсійної справи, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму у відповідному році, з урахуванням масових перерахунків на виконання ч. 2 ст. 42 Закону № 1058-ІV.

Водночас, відповідачем всупереч вказаним нормам законодавства не було проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням підвищень, індексації, передбачених Законом України.

При цьому, застосовуючи до пенсійних виплат позивача в графі "Особливості" позначку "не підлягає масовому перерахунку, призначені за рішенням суду в твердому розмірі", відповідачем на підтвердження своїх дій не надано рішення суду, згідно якого відповідача зобов`язано призначити пенсію позивачу в твердому розмірі.

Суд вказує на те, що вирішуючи питання про призначення позивачу пенсії, відповідач зобов`язаний був розрахувати пенсію позивачу відповідно до положень Закону № 1058-ІV, в т.ч. враховуючи заробітну плату (дохід) позивача, розмір стажу (коефіцієнт стажу), надбавки, на які позивач має право, тощо, а також в обов`язковому порядку врахувати усі зміни у законодавстві України, які були спрямовані на проведення перерахунків та підвищення пенсій громадянам України.

Таким чином, перерахунок пенсій повинен здійснюватися автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Виконання вимог закону, в тому числі щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій, є обов`язком відповідача.

Отже, позивач отримала право на призначення пенсії за віком, відтак відповідач зобов`язаний це право реалізовувати шляхом проведення послідуючих перерахунків, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.

Щодо оскаржуваної позивачем бездіяльності відповідача з невиплати заборгованості суд враховує наступне.

Відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Положення Закону № 1058-IV не надають права встановлення окремих вимог щодо виплат пенсій за минулий час, делегування таких прав Кабінету Міністрів України при вирішенні питання виплати пенсій після поновлення.

Таким чином, нормативно-правовим актом, яким визначено здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

За змістом статей 46 та 47 Закону № 1058-IV нарахована пенсія є належною пенсіонеру грошовою виплатою, яка підлягає виплаті у встановленому законом порядку. При цьому законодавець не передбачив можливості поставити виплату вже нарахованих сум пенсії в залежність від наявності окремих бюджетних призначень, визначення черговості їх виплати чи встановлення будь-яких граничних розмірів такої виплати.

З моменту нарахування відповідних сум між особою та державою виникає грошове зобов`язання, змістом якого є обов`язок держави забезпечити виплату належних особі коштів у повному обсязі.

Пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX (далі - Закон № 4695) передбачено, що механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (далі - Постанова №1046) визначено, що розподіл бюджетних коштів на виплату пенсій за рішеннями суду здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи з виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

При цьому, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною.

Постановою Верховного Суду від 10.09.2026 у справі №320/51895/25 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

У цій постанові Верховний Суд виходив із того, що Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади не наділений повноваженнями самостійно змінювати встановлені законом умови отримання пенсійних виплат та порядок виконання остаточних судових рішень шляхом запровадження додаткових обмежень, черговості або відстрочення виплат.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що передбачене законом виокремлення бюджетних видатків на виплати за судовими рішеннями не є тотожним наданню Кабінету Міністрів України повноважень обмежувати фактичне отримання особами належних пенсійних сум.

Суд ураховує зазначені висновки Верховного Суду під час оцінки правомірності застосування позивачем пропорційного механізму виплати пенсії.

Таким чином, зазначені положення Порядку № 821 та в наступному Постанови № 1046 фактично змінюють встановлений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» механізм реалізації права на отримання нарахованої пенсії, пов`язують реалізацію права на отримання пенсії із дотриманням вимог, які законом не встановлені, що виключає можливість їх застосування у спірних правовідносинах в частині, яка звужує зміст і обсяг гарантованого законом права на пенсійне забезпечення. Такі положення не можуть бути покладені в основу рішень суб`єкта владних повноважень, оскільки підзаконний нормативно-правовий акт не вправі змінювати зміст правового регулювання, визначеного законом.

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, а також від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 і від 7 листопада 2018 року № 9-р/2018 послідовно виходив із того, що держава не може ставити реалізацію гарантованих законом соціальних прав у залежність від бюджетних призначень чи наявності фінансових ресурсів, а також не вправі шляхом підзаконного регулювання або бюджетного законодавства звужувати зміст та обсяг соціальних гарантій, установлених законом. Допустимість зміни механізму реалізації соціальних прав не означає можливості позбавлення особи самого змісту такого права або відмови держави від виконання взятих на себе соціальних зобов`язань.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо не виплати позивачу нарахованої заборгованості у повному розмірі, а також про зобов`язання відповідача здійснювати виплату позивачу нарахованої щомісячної пенсії в повному розмірі.

Щодо не здійснення відповідачем запитів для отримання довідок про заробітну плату позивача з 04.09.1975 по 28.06.1976 та з 16.09.1985 по 11.09.1997 суд враховує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 919 від 05.07.2006 затверджено Порядок визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату (далі - Порядок № 919).

Цей Порядок встановлює механізм визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії застрахованої особи, страховий стаж якої починаючи з 1 липня 2000 р. становить менш як 60 місяців, за основним місцем роботи за період страхового стажу до 1 липня 2000 р. за умови відсутності заробітної плати (доходу) за будь-які інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 1 липня 2000 р. у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин (пункт 1 Порядку № 919).

За період до 1 січня 1998 р. та у разі відсутності даних у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків і Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування заробітна плата (дохід) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується під час призначення пенсії, визначається:

1) за наявності підприємства, установи, організації, де працювала особа, або їх правонаступника - виходячи з розміру середньої заробітної плати за відповідною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи про нарахування та виплату заробітної плати (доходу).

За відсутності на підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника відповідної професії (посади) заробітна плата визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації або в їх правонаступника, що склалася у кожному місяці роботи, за який втрачено документи.

У випадку повної втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) за відповідний період заробітна плата визначається за відповідною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації за календарний рік, що передує року, з якого призначається пенсія.

При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який визначається заробітна плата, календарного року, що передує року, з якого призначено пенсію.

Довідка про заробітну плату у випадках, передбачених цим підпунктом, надається підприємством, установою, організацією, де працює (працювала) особа, або їх правонаступником;

2) у разі коли підприємство, установу, організацію ліквідовано, а документи до органу вищого рівня або архівним установам не передано, - виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченої відповідною галузевою угодою, за календарний рік, що передує року, з якого призначено пенсію. При цьому коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи визначається виходячи з розміру середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за місяць, за який розраховується заробітна плата, календарного року, що передує року, з якого призначено (перераховано) пенсію.

Довідка про заробітну плату виходячи з мінімальної тарифної ставки (посадового окладу) за відповідною або аналогічною професією (посадою), передбаченої відповідною галузевою угодою, видається управліннями праці та соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, структурними підрозділами з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах рад (пункт 3 Порядку № 919).

Аналіз вищевказаних положень свідчить про те, що застосування абзацу підпункту 1 пункту 3 Порядку № 919 відбувається лише випадку повної втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) за відповідний період заробітна плата визначається за відповідною професією (посадою) на зазначеному підприємстві, в установі, організації за календарний рік, що передує року, з якого призначається пенсія, то як вказано Верховним Судом в постановах від 26.06.2018 у справі № 453/500/15-а та від 18.10.2019 у справі № 547/1211/16-а, Порядок №919, застосовується лише при призначенні, а не під час перерахунку пенсії, та лише у випадках, встановлених в пункті 1, де цей Порядок встановлює механізм визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії застрахованої особи, страховий стаж якої починаючи з 1 липня 2000 р. становить менш як 60 місяців, за основним місцем роботи за період страхового стажу до 1 липня 2000 року за умови відсутності заробітної плати (доходу) за будь-які інші 60 календарних місяців страхового стажу підряд незалежно від перерв до 1 липня 2000 р. у разі втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями заробітної плати (доходу) у зв`язку із стихійним лихом, аваріями, катастрофами або з інших незалежних від застрахованої особи обставин.

Необхідно звернути увагу, що на відміну від другого випадку, в разі, якщо починаючи з 1 липня 2000 року стаж пенсіонера становить менше 60 місяців, законодавцем не вимагається обов`язкового підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.

Таким чином, законодавцем фактично встановлено додаткову гарантію для забезпечення права на призначення пенсії особам, страховий стаж яких починаючи з 1 липня 2000 року становить менше як 60 місяців та документи яких втрачені з незалежних від них обставин.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не має страхового стажу з 1998 року, та під час призначення пенсії здійснено зарахування до страхового стажу періоди роботи з 04.09.1975 по 28.06.1976 та з 16.09.1985 по 11.09.1997, та враховано до коефіцієнту заробітної плати за останні 60 місяців (з 1992 по 1997 рік) показник середньої заробітної плати.

За таких обставин, у спірному випадку відсутні підстави для обов`язкового врахування довідок про заробітну плату, оскільки вони застосовуються виключно під час призначення пенсії, а також за умови наявності у пенсіонера більше 60 місяців страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Відповідно п. 3.3. постанови правління ПФУ № 22-1 від 25.11.2005 про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" орган, що призначає пенсію, надає допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.

Суд робить висновок про відсутність обов`язку у відповідача щодо отримання довідок про заробітну плату позивача з 04.09.1975 по 28.06.1976 та з 16.09.1985 по 11.09.1997, оскільки вони у спірному випадку не є обов`язковими для призначення пенсії.

Щодо обраного позивачем способу захисту прав позивача суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, а також необхідності вийти за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За таких обставин, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає відшкодуванню позивачу у розмірі 798,72 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо визначення ОСОБА_1 як особи, якій не здійснюється перерахунок розміру пенсії, в порядку передбаченому ст. 27, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 23.02.2024 в порядку передбаченому ст. 27, 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" без застосування до пенсійних виплат особливості - «Не підлягають МП, признач.за ріш.суду в тверд.розм.; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо застосування при виплаті заборгованості пенсії ОСОБА_1 , положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату заборгованості пенсії ОСОБА_1 без застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)», з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 798,72 грн (сімсот дев`яносто вісім гривень 72 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 11.11.2026.

Суддя М.С. Лазаренко