Рішення № 141355893 у справі № 280/11124/26 від 10.11.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 листопада 2026 року Справа № 280/11124/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

про скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

16.10.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Білана Д.Г. від 01.10.2026 ВП № 81722696 про накладення штрафу на Головне управління у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова була винесена без урахування об`єктивних обставин, які унеможливили повне виконання судового рішення у справі №280/2517/25, а саме відсутності у позивача можливості здійснювати виплату нарахованої заборгованості пенсії в межах бюджетних асигнувань на цю мету. Державного виконавця було повідомлено, що погашення заборгованості за рішенням суду буде здійснюватися відповідно до бюджетного фінансування. Вважає, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Враховуючи вищевикладене, на переконання позивача, оскаржувана постанова державного виконавця про накладення штрафу є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

22.10.2026 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/11124/26 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 26.10.2026 за вх. №61886. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що на виконанні у Відділі перебуває виконавчий лист №280/2517/25 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховано для обчислення його пенсії на коефіцієнт збільшення в розмірі 1,115, з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2025. Відповідно до перерахунку пенсії (який надано боржником відділу у листі від 18.09.2026), розмір пенсїї ОСОБА_1 з надбавками складає 13825.26 грн. Відповідно до листа стягувача ОСОБА_1 від 09.09.2026 та додатків, які підтверджують цю інформацію, усупереч вимогам рішення суду стягувачу продовжують виплачувати поточну пенсію у розмірі 11012,68 грн. Враховуючи викладене, рішення в повному обсязі не виконано. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі №280/2517/25 було, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати розмір пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховано для обчислення його пенсії в розмірі 7763,17 грн, на коефіцієнт збільшення в розмірі 1,115 з 01.03.2025 відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», у зв`язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 01.03.2025.

На виконання зазначеного судового рішення Запорізьким окружним адміністративним судом 24.04.2026 видано виконавчий лист.

01.10.2026 постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №81722696 з примусового виконання виконавчого листа № 280/2517/25, який видав 24.04.2026 Запорізький окружний адміністративний суд, про накладення штрафу за не виконання позивачем рішення суду у розмірі 5 100,00 грн.

Зі змісту вказаної постанови слідує, що відповідно до перерахунку пенсії (який надано боржником відділу у листі від 18.09.2026), розмір пенсїї ОСОБА_1 з надбавками складає 13825.26 грн. Відповідно до листа стягувача ОСОБА_1 від 09.09.2026 та додатків, які підтверджують цю інформацію, усупереч вимогам рішення суду стягувачу продовжують виплачувати поточну пенсію у розмірі 11012,68 грн. Враховуючи викладене, рішення в повному обсязі не виконано.

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу за невиконання рішення суду у справі №280/2517/25, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою із вимогою про її скасування.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частинами першою статті 5 Закону №1404-VІІІ передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частини першої, пунктів першого частини другої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункти 1, 16 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону №1404-VІІІ).

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). (частина 6 статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовано статтею 63 Закону №1404-VІІІ.

Так, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. (частини 1, 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ).

За правилами, встановленими частиною 1 статті 75 Закону №1404-VІІІ у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Таким чином, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин, про що вірно зазначив суд першої інстанції у рішенні.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Рішеннями суду у справі №280/2517/25 було, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації пенсії з 01.03.2025.

На виконання вказаного рішення у справі №280/2517/25 ОСОБА_1 проведено відповідний перерахунок, за наслідком чого донараховано суму пенсії у розмірі 89 906,97 грн. Позивач повідомив державного виконавця, що частина заборгованості у розмірі 15 371,00 грн була виплачена на умовах Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці). призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

В свою чергу, ОСОБА_1 повідомила державного виконавця, що позивач продовжує виплату пенсії без урахування перерахованої індексації, та різницю у виплаті відносить її до поточної заборгованості з дати набрання рішенням законної сили. Так, розмір пенсії з надбавками складає 13825,26 грн, а виплата поточної пенсії проводиться у розмірі 11012,68 грн.

З приводу спірних обставин, що виникли під час накладення державним виконавцем штрафу, суд враховує наступне.

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Положення Закону № 1058-IV не надають права встановлення окремих вимог щодо виплат пенсій за минулий час, делегування таких прав Кабінету Міністрів України.

Таким чином, нормативно-правовим актом, яким визначено здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

За змістом статей 46 та 47 Закону № 1058-IV нарахована пенсія є належною пенсіонеру грошовою виплатою, яка підлягає виплаті у встановленому законом порядку. При цьому законодавець не передбачив можливості поставити виплату вже нарахованих сум пенсії в залежність від наявності окремих бюджетних призначень, визначення черговості їх виплати чи встановлення будь-яких граничних розмірів такої виплати.

З моменту нарахування відповідних сум між особою та державою виникає грошове зобов`язання, змістом якого є обов`язок держави забезпечити виплату належних особі коштів у повному обсязі.

Пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-IX (далі - Закон № 4695) передбачено, що механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (далі - Постанова №1046) визначено, що розподіл бюджетних коштів на виплату пенсій за рішеннями суду здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи з виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

При цьому, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною.

Постановою Верховного Суду від 10.09.2026 у справі №320/51895/25 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

У цій постанові Верховний Суд виходив із того, що Кабінет Міністрів України як орган виконавчої влади не наділений повноваженнями самостійно змінювати встановлені законом умови отримання пенсійних виплат та порядок виконання остаточних судових рішень шляхом запровадження додаткових обмежень, черговості або відстрочення виплат.

Верховний Суд також звернув увагу на те, що передбачене законом виокремлення бюджетних видатків на виплати за судовими рішеннями не є тотожним наданню Кабінету Міністрів України повноважень обмежувати фактичне отримання особами належних пенсійних сум.

Таким чином, зазначені положення Порядку № 821 та в наступному Постанови № 1046 фактично змінюють встановлений Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» механізм реалізації права на отримання нарахованої пенсії, пов`язують реалізацію права на отримання пенсії із дотриманням вимог, які законом не встановлені, що виключає можливість їх застосування у спірних правовідносинах в частині, яка звужує зміст і обсяг гарантованого законом права на пенсійне забезпечення. Такі положення не можуть бути покладені в основу рішень суб`єкта владних повноважень, оскільки підзаконний нормативно-правовий акт не вправі змінювати зміст правового регулювання, визначеного законом.

Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, а також від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 і від 7 листопада 2018 року № 9-р/2018 послідовно виходив із того, що держава не може ставити реалізацію гарантованих законом соціальних прав у залежність від бюджетних призначень чи наявності фінансових ресурсів, а також не вправі шляхом підзаконного регулювання або бюджетного законодавства звужувати зміст та обсяг соціальних гарантій, установлених законом. Допустимість зміни механізму реалізації соціальних прав не означає можливості позбавлення особи самого змісту такого права або відмови держави від виконання взятих на себе соціальних зобов`язань.

При цьому суд враховує сталу практику Верховного Суду щодо застосування статті 63 Закону №1404-VIII у правовідносинах з органами Пенсійного фонду України.

У постановах Верховного Суду (зокрема, від 24.01.2020 у справі №804/2988/17, від 19.08.2020 у справі №815/2141/18 та інших) послідовно висловлюється позиція, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення з поважних причин. Верховний Суд неодноразово наголошував, що часткове виконання рішення суду, зокрема проведення лише перерахунку пенсії без її фактичної повної виплати, не є належним виконанням рішення суду. Наявність постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» не звільняла суб`єкта владних повноважень від обов`язку своєчасно та в повному обсязі виконати судове рішення.

Посилання боржника на те, що ним вчинено всі можливі дії в межах наданих повноважень, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки рішенням суду зобов`язано саме здійснити виплату, а не включити стягувача до реєстру для подальших виплат.

Так, суд зазначає, що матеріали справи не містять відомостей та належних доказів щодо вчинення ГУ ПФУ в Запорізькій області належних дій щодо виконання рішення суду в повному обсязі станом на момент прийняття оспорюваної постанови про накладення штрафу.

За таких обставин, відповідачем було правомірно ухвалено постанову від 08.10.2026 про накладення штрафу в розмірі 5102, 00 грн у виконавчому провадженні №81446162, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Щодо виплати пенсії на виконання рішення суду, то ГУ ПФУ в Чернігівській області вказує, що пенсія виплачується у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)». Розмір заборгованості за період з 01.03.2026 по 30.06.2026 становить 8764,88 грн. Додатковими виплатними відомостями частково погашено заборгованість пропорційно виділеним бюджетним призначенням на загальну суму 865,60 грн. Залишок невиплаченої заборгованості складає 7899,28 грн. Також, на виконання рішення суду у справі №620/2947/26 нараховано поточну заборгованість за період з 01.07.2026 по 31.10.2026 у розмірі 8764,88 грн.

Суд враховує сталу практику Верховного Суду щодо застосування статті 63 Закону №1404-VIII у правовідносинах з органами Пенсійного фонду України.

У постановах Верховного Суду (зокрема, від 24.01.2020 у справі №804/2988/17, від 19.08.2020 у справі №815/2141/18 та інших) послідовно висловлюється позиція, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення з поважних причин. Верховний Суд неодноразово наголошував, що часткове виконання рішення суду, зокрема проведення лише перерахунку пенсії без її фактичної повної виплати, не є належним виконанням рішення суду. Наявність постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» не звільняла суб`єкта владних повноважень від обов`язку своєчасно та в повному обсязі виконати судове рішення.

Посилання боржника на те, що ним вчинено всі можливі дії в межах наданих повноважень, суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки рішенням суду зобов`язано саме здійснити виплату, а не включити стягувача до реєстру для подальших виплат.

Так, суд зазначає, що матеріали справи не містять відомостей та належних доказів щодо вчинення ГУ ПФУ в Запорізькій області належних дій щодо виконання рішення суду в повному обсязі станом на момент прийняття оспорюваної постанови про накладення штрафу.

За таких обставин, відповідачем було правомірно ухвалено постанову від 01.10.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №81722696, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (69095, м. Запоріжжя, вул. Приходська, буд. 58; код ЄДРПОУ 43315529) про скасування постанови про накладення штрафу - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 10.11.2026.

Суддя М.С. Лазаренко