Рішення № 141355896 у справі № 280/7381/26 від 09.11.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2026 року Справа № 280/7381/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії №083950029773 від 05.06.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ЄДРПОУ:13486010, яким відмовлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у призначенні пенсії за вислугу років за її заявою від 29.05.2026 у зв`язку з відсутністю стажу за вислугу років станом на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ЄДРПОУ:13486010, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , пенсію за вислугу років за її заявою від 29.05.2026;

стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ЄДРПОУ:13486010, понесені нею судові витрати по сплаті судового збору та інші судові витрати при їх наявності згідно наданих платіжних документів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на 19.02.2026 позивачка досягла віку 58 років та набула достатній стаж роботи, як працівник закладу медицини, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до приписів ст.ст. 2, 51, 52, 53 Закону України „Про пенсійне забезпечення" №1788-XII. Згідно записам №№ 17-25 в трудовій книжці НОМЕР_2 від 01.07.1985 позивачки та згідно довідки КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР №6.1.18/163 від 20.04.2026 позивачка 19.07.1999 прийнята на посаду молодшої медсестри по догляду за хворими відділення інтенсивної терапії для центру кардіохірургії Запорізької обласної клінічної лікарні. Відділення інтенсивної терапії для центру кардіохірургії з 01.01.2001 перейменовано у відділення реанімації та інтенсивної терапії для центру кардіохірургії. Відділення реанімації та інтенсивної терапії з 01.10.2001 перейменовано на відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії для кардіохірургії; 12.10.2020 переведена на посаду комірника (харчоблок) господарськообслуговувального персоналу; 01.09.2022 переведена на посаду молодшої медичної сестри операційного відділення 01.01.2023 переведена на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими неврологічного відділення № 1; 01.02.2023 переведена на посаду молодшої медичної сестри-буфетниці відділення мікрохірургії ЛОР - органів. Записи в трудовій книжці свідчать, що Позивачка на момент звернення до Управління з заявою призначити пенсію за вислугу років (29.05.2026 р.) працювала в закладі охорони здоров`я у відділеннях реанімації (інтенсивної терапії) - 21 рік 2 місяці 23 дні, в інших відділеннях- 5 років 7 місяців 17 днів. За приписами ст. 60 Закону №1788-XII стаж роботи Позивачки у відділеннях реанімації (інтенсивної терапії) - 21 рік 2 місяці 23 дні, належить подвоїти і її стаж та вислуга років за цей період склали 42 роки 5 місяців 16 днів. З врахуванням роботи в інших відділеннях лікарні- 5 років 7 місяців 17 днів, загальний стаж та вислуга років у медичному закладі складали станом на 29.05.2026 р.- 48 років 1 місяць 3 дні. Таким чином, Позивачка станом на 19.02.2026 р. досягла віку 58 років і набула право на пенсію за вислугу років, як працівник закладу охорони здоров`я. Проте, рішенням № 083950029773 від 05.06.2026 відмовлено у призначенні пенсії. Підстава відмови: недостатність стажу за вислугу років: станом на 11.10.2017 необхідний стаж - 26 років 6 місців, який у позивачки відсутній; позивачка працювала в КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» з 19.07.1999 по 11.10.2017 на посаді молодшої медичної сестри, робота на якій не дає право на призначення пенсії за вислугу років. Позивачка з Рішенням не згодна повністю та вважає його необгрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству. В Рішенні Управління посилається на закон, якого не існує: на приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 03.11.2017 р. № 2148-VII. Наразі діє Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 р. № 2148-VIII. Тобто, Управління вказує неправильно: назву закону, дату його ухвалення та номер закону. Управління неправильно тлумачить Закон № 2148-VIII. Законом № 2148-VIII доповнено (розширено) сферу дії Закону №1788-XII і передбачено додаткові (нові) підстави для призначення пенсії за вислугу років окремим категоріям громадян до досягнення ними віку 55 років, зокрема в п. 19 п.п. 27 абз. 10, 11 вказано: «"2-1. Особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України». В даній нормі права йдеться про призначення пенсії за вислугу років працівникам медичних закладів, які незалежно від віку станом на 01.04.2015 р. набули необхідний стаж роботи 25 років на певних посадах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 р. Вказана норма права не скасовує і не змінює діючі положення Закону №1788-XII. Проте вказана норма права не підлягає застосуванню до Позивачки, яка звернулась за призначенням пенсії за вислугу років після досягнення 58 років. Тому посилання Управління на зазначену норму права недоречне при розгляді заяви Позивачки про призначення пенсії за вислугу років. Відмова призначити Позивачці пенсію за вислугу років в Рішенні обґрунтована відсутністю у Позивачки необхідного стажу за вислугу років станом на 11.10.2017 р.- 26 років 6 місяців. Така позиція Управління заснована на приписах ст. 55 ч 1 п. е) Закону №1788-XII, де вказано: «Право на пенсію за вислугу років мають: е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років». Однак при розгляді заяви Управління не вправі було застосовувати вказану норму права і посилатись на неї в Рішенні, так як положення статті 55 Закону №1788-XII згідно з Рішенням Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Тому положення ст. 55 ч 1 п. е) Закону №1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, не підлягають застосуванню і при вирішені цієї справи. Окрім того, станом на 11.10.2017 р. (за період з 19.07.1999 р. по 11.10.2017 р.) Позивачка набула стаж за вислугу років 36 років 5 місяців 16 днів, який більше, ніж зазначено в ст. 55 ч 1 п. е) Закону №1788-XII)- 26 років 6 місяців, на яку посилається Управління. Крім того, Управління під час дослідження Трудової книжки Позивачки та зарахуванні періодів роботи до стажу для пенсії за вислугу років допустилось надмірного формалізму та незважаючи на підтвердження записами №№ 17-25 Трудової книжки періодів її роботи медичною сестрою в КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня», в т.ч. у відділенні реанімації (інтенсивної терапії), а також при наявності можливості достовірно з даних Трудової книжки встановити інші потрібні Управлінню дані, протиправно не подвоїло стаж роботи Позивачки у відділенні реанімації (інтенсивної терапії) та не включило до стажу для пенсії за вислугу років весь період роботи в КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня». На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області докази по справі, а саме: пенсійну справу позивачки; копії інших документів, на підставі яких було ухвалено рішення про відмову у призначенні пенсії №083950029773 від 05.06.2026.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що за матеріалами електронної пенсійної справи Позивач ОСОБА_1 звернулась із заявою від 29.05.2026 № 2044 про призначення пенсії за вислугу років. Заява про призначення пенсії була розглянута за принципами екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області. За результатами розгляду заяви Відповідач прийняв рішення від 05.06.2026 № 083950029773 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років станом на 11.10.2017 року - 26 років 6 місяців. Згідно пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 особам, які на день набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 03.11.2017 № 2148-VII мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбаченим Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ. Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 03.11.2017 № 2148-VII передбачено, що право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають працівники охорони здоров`я, за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 не менше 25 років, станом на 31.12.2015 не менше 25 років 6 місяців та станом на 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців. Страховий стаж Позивача ОСОБА_1 складає 42 роки 1 місяць 20 днів. Стаж за вислугу років на 11.10.2017 відсутній. До страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки від 01.07.1985 НОМЕР_2 період роботи з 25.07.1988 по 28.11.1991, оскільки дата наказу на звільнення вказана не повністю, що є порушенням пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, установах, організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162. Крім того, звертає увагу суду на те, що згідно з довідкою від 20.04.2026 № 6.1.18/163 Позивач працювала в комунальному некомерційному підприємстві «Запорізька обласна клінічна лікарня» з 19.07.1999 по 11.10.2017 на посаді молодшої медсестри, яка не передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Враховуючи вищевикладене, Відповідач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняло правомірне та законне рішення від 05.06.2026 № 083950029773 про відмову Позивачу ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788 та до пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років станом на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців. Зауважує, що Пенсійний фонд України має виключну компетенцію в питаннях призначення та виплати пенсії. Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження органів Фонду, якими останні наділені як юридичні особи публічного права. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.05.2026 звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

Заява про призначення пенсії була розглянута за принципами екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатами розгляду заяви відповідач прийняв рішення від 05.06.2026 №083950029773 про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років станом на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців.

Відповідно до рішення від 05.06.2026 №083950029773, згідно пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058 особам, які на день набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 03.11.2017 № 2148-VII мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбаченим Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 03.11.2017 № 2148-VII передбачено, що право на пенсію за вислугу років незалежно від віку мають працівники охорони здоров`я, за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 не менше 25 років, станом на 31.12.2015 не менше 25 років 6 місяців та станом на 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців.

Вік заявниці 58 років 3 місяці.

Страховий стаж позивача складає 42 роки 1 місяць 20 днів.

Необхідний стаж за вислугу років на 11.10.2017 становить 26 років 6 місяців.

Стаж за вислугу років на 11.10.2017 відсутній.

Результати розгляду документів доданих до заяви: до страхового стажу не зараховано згідно трудової книжки від 01.07.1985 НОМЕР_2 період роботи з 25.07.1988 по 28.11.1991, оскільки дата наказу на звільнення вказана не повністю, що є порушенням пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників на підприємствах, установах, організаціях, яка затверджена Постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162.

Згідно довідки від 20.04.2026 № 6.1.18/163 позивач працювала в комунальному некомерційному підприємстві «Запорізька обласна клінічна лікарня» з 19.07.1999 по 11.10.2017 на посаді молодшої медсестри, яка не передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії №083950029773 від 05.06.2026, позивачка звернулася до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі -Закон №1788-XII), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі -Закон №1058-IV) та прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами.

Згідно з приписами ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015), право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ (далі Закон № 213-VІІІ) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено у новій редакції, у тому числі і пункт "е", за змістом якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Вказані зміни набрали чинності 01.04.2015.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VІІІ (набрав чинності 01 січня 2016 року; далі Закон № 911-VІІІ) у п. "е" ст. 55 Закону № 1788-ХІІ в абзаці першому слова "незалежно від віку" замінено словами та цифрами "після досягнення 55 років". Також пункт доповнено абзацами дванадцятим - двадцять п`ятим, які визначають умови виходу на пенсію за вислугу років до досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту.

Отже, Законом № 911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 встановлено, що положення п. "а" ст. 54, ст. 55 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами № 213-VIII, № 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, наведена норма ст. 55 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню з 04.06.2019 в редакції, яка діяла до змін, внесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII, і передбачає право на пенсію за вислугу років працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Водночас, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Також Законом № 2148-VIII абзац 2 п. 16 розділу ХV Прикінцеві положення Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV викладено в такій редакції: "Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо підвищення пенсій мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії".

Суд звертає увагу на те, що вказаною нормою збережено гарантії певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148-VIII мають підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону "Про пенсійне забезпечення".

За таких умов, особа, яка станом на момент звернення до органів пенсійного фонду здобула від 25 до 30 років спеціального стажу роботи, має право на обчислення її спеціального стажу відповідно до положень статті 55 Закону № 1788-XII в редакції, яка діяла до змін, внесених Законами № 213-VIII, № 911-VIII.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2022 у справі № 440/1286/20 зазначив, що з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом № 911-VIII. Отже, з 04 червня 2019 року при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років. Водночас, враховуючи положення п.2-1 та п.16 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, пенсія за вислугу років згідно положень пункту «е» статті 55 Закону України № 1788-XII може бути призначена особам, які мають стаж, необхідний для її призначення станом на 11 жовтня 2017 року. У справі, що переглядалася, Верховний Суд погодився з висновками судів, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії позивач не мала права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України №1788-ХІІ, оскільки станом на 11 жовтня 2017 року її робочий стаж був меншим ніж 25 років.

Отже, зазначення відповідачем необхідної тривалості спеціального стажу саме 26 років 6 місяців не відповідає наведеному правовому регулюванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019.

Разом з цим, аналіз змісту п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" дозволяє дійти висновку про те, що законодавець уповноважив Кабінет Міністрів України визначати перелік робіт, посад у закладах й установах охорони здоров`я, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для набуття права на призначання пенсії за вислугу років за п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Перелік № 909).

Відповідно до розділу 2 «Охорона здоров`я» Переліку № 909 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники лікарняних закладів та установ охорони здоров`я, які працюють на посадах лікарів і середнього медичного персоналу незалежно від найменування посад.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положення передбачено Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Отже, аналіз наведених нормативно-правових актів свідчить про те, що трудова книжка працівника є основним документом, який підтверджує період його роботи та займану посаду.

У цій справі належність закладу, в якому працювала позивачка, до лікарняних закладів не є спірною. Натомість сторони по-різному оцінюють правове значення займаної нею посади.

Згідно з довідкою КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради від 20.04.2026 №6.1.18/163 позивачку 19.07.1999 прийнято на посаду молодшої медсестри по догляду за хворими відділення інтенсивної терапії для центру кардіохірургії (наказ №130-О від 13.07.1999).

Наведені в довідці подальші перейменування відділення не супроводжуються відомостями про переведення позивачки на посаду середнього медичного персоналу.

З 12.10.2020 позивачку переведено на посаду комірника харчоблоку господарсько-обслуговувального персоналу (наказ №188-О від 06.10.2020). Подальші переведення з 01.09.2022, 01.01.2023 та 01.02.2023 стосувалися посад молодшої медичної сестри у відповідних відділеннях лікарні.

Довідка видана на підставі штатного розкладу, наказів з особового складу, особової справи та особової картки П-2. Отже довідка містить визначені роботодавцем за первинними документами відомості саме про роботу позивачки молодшою медичною сестрою.

Посада молодшої медичної сестри з догляду за хворими відрізняється від посади медичної сестри, яка належить до середнього медичного персоналу.

За Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 №117, посади молодшої медичної сестри з догляду за хворими та молодшої медичної сестри, зокрема санітарки-буфетниці, належать до категорії робітників. Нормативне розмежування цих посад із посадами медичних фахівців відображено також у відповідних переліках працівників закладів охорони здоров`я.

Використане в Переліку №909 застереження щодо незалежності права на пенсію від найменування посади поширюється на посади в межах визначеної ним категорії середнього медичного персоналу, та не передбачає включення до цієї категорії молодшого медичного персоналу.

У цій справі відмінність між посадами молодшого та середнього медичного персоналу має змістовне значення для застосування Переліку №909.

Стосовно доводів представника позивача про подвоєння стажу відповідно до статті 60 Закону №1788-XII, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII,робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Водночас суд зазначає, що право на пільгове обчислення тривалості роботи та належність цієї роботи до спеціального стажу для конкретного виду пенсії є різними питаннями.

Стаття 60 Закону №1788-XII не доповнює Перелік №909 новими категоріями та не прирівнює молодший медичний персонал до середнього.

Таким чином, при вирішенні питання про пенсію за вислугу років спочатку необхідно встановити, чи належить відповідний період роботи за займаною посадою до спеціального стажу, а після цього - визначити порядок обчислення його тривалості.

Можливість подвійного обчислення періоду роботи не означає зарахування цього періоду до вислуги років за пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII.

Довідка від 20.04.2026 №6.1.18/163 підтверджує, що відділення анестезіології з ліжками інтенсивної терапії для кардіохірургії фактично виконує реанімаційні функції. Проте підтвердження характеру діяльності відділення не змінює займаної позивачкою посади. Зазначена довідка одночасно підтверджує як особливості роботи відділення, так і роботу позивачки на посаді молодшої медичної сестри.

Таким чином, визнання відповідних періодів такими, що можуть обчислюватися у подвійному розмірі, не усуває відсутності необхідної для спірного виду пенсії ознаки - роботи на посаді, яка формує спеціальний стаж за Переліком №909.

За таких обставин, період роботи молодшою медичною сестрою по догляду за хворими, період роботи комірником харчоблоку не підтверджує зайнятості на посаді середнього медичного персоналу. Крім того, робота після 11.10.2017 не усуває відсутності необхідного спеціального стажу на визначену законом дату.

Суд не встановлює в межах цього спору правильність усіх складових загального страхового стажу позивачки, оскільки предметом заявлених вимог є відмова у призначенні пенсії за вислугу років.

Стосовно незарахування до страхового стажу періоду з 25.07.1988 по 28.11.1991 через неповне зазначення дати наказу про звільнення суд зазначає, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує трудовий стаж особи, а наявність неточностей у її оформленні не є безумовною підставою для неврахування відповідного періоду трудової діяльності. Водночас період з 25.07.1988 по 28.11.1991 не підтверджує роботи позивачки на посаді, яка формує спеціальний медичний стаж.

Тому зарахування періоду з 25.07.1988 по 28.11.1991 до загального стажу не спростовує встановленої відсутності необхідного спеціального стажу. Такий висновок не вирішує питання про можливість врахування такого періоду при призначенні іншого виду пенсії.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що в цій справі відсутні правові підстави для зобов`язання призначити пенсію, оскільки необхідний спеціальний стаж не підтверджений.

Оцінивши матеріали справи в сукупності, суд установив, що позивачка працювала в лікарняному закладі на посадах молодшого медичного персоналу, проте не підтвердила набуття необхідного спеціального стажу на посадах, які дають право на пенсію за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII. Досягнення позивачкою 58-річного віку, наявність значного загального стажу та робота у відділенні з реанімаційними функціями не замінюють обов`язкової умови.

За таких обставин підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.06.2026 №083950029773 та зобов`язання призначити позивачці пенсію за вислугу років за заявою від 29.05.2026 суд не встановив.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/ перебування: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова