Рішення № 141355898 у справі № 280/6489/26 від 09.11.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2026 року Справа № 280/6489/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 21.10.2021 по теперішній час. Позивач 01.04.2023 уклав контракт з Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України. Позивач був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану у віці до 25 років (20 років). Строк дії контракту - до оголошення демобілізації. За час проходження служби Позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних дій протягом 6 місяців, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно Витягу з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 № 14 від 11.04.2026 на розгляд комісії надійшов адвокатський запит щодо включення до проекту наказу на виплату одноразової грошової винагороди ОСОБА_1 та документи щодо проходження ним військової служби та участі у бойових діях, отриманих з відповідних служб військової частини. За сукупність документів наданих на розгляд комісії вбачається, що молодший сержант ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у виконанні бойових завдань сумарною кількістю 211 днів. Рішенням комісії - відмовлено у включенні військовослужбовця до проекту наказу на виплату одноразової грошової винагороди. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової винагороди. Позивач зазначає, що доданими до позову медичними документами підтверджується отримане Позивачем поранення пов`язане із захистом Батьківщини. З огляду на те, що вказаними довідками підтверджувалось необхідність тривалого лікування, то безспірною є обізнаність Відповідача щодо належного документального підтвердження поранень, пов`язаних із захистом Батьківщини. Вказані обставини в сукупності дають підстави стверджувати, що позивач повністю відповідає вимогам п. 3,4 Постанови та має право на виплату відповідної винагороди. Крім того, позивач станом на день звернення до суду до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних відповідальності не притягався. На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач проти задоволення позовних вмог заперечив. В обгрнутування заперечень зазначено, що позивач призваний на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_1 21.10.2021 та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. 01.04.2023 Позивачем було укладено контракт з Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України полковником ОСОБА_2 на строк до оголошення демобілізації і призначений на посаду начальника радіостанції - командир машини 2- го екіпажу командно-штабної машини центру пересувних засобів зв`язку вузла зв`язку ІІ категорії. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 5198 від 16.08.2025 було сформовано комісію щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України. Комісією було розглянуто вищезазначені документи і прийнято рішення про відмову у задоволенні цього запиту, про що було зазначено в Протоколі комісії № 14 від 11.04.2026. Мотивуючими підставами прийнятого рішення є той факт, що у Військовій частині НОМЕР_1 відсутні документи, які підтверджують безпосередню участь Позивача в бойових діях у визначених районах, у зв`язку з чим, він не набув право на отримання зазначеної винагороди. Відповідач не погоджується з такою позицією Позивача та вважає, що Позивач не набув права на отримання одноразової грошової допомоги оскільки в Порядку реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 р. № 153 чітко зазначено критерії, яким повинні відповідати військовослужбовці, щоб отримати передбачену одноразову грошову допомогу, зокрема, безпосередня участь в бойових діях у визначених районах ведення бойових дій, при цьому, Відповідач зазначає що Позивач перебував на посадах забезпечення, всупереч меті експериментального проекту.

Абзаци 6 та 7 пункту 4 Постанови № 153, які регулюють питання виплати винагороди особам, прийнятим на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа військовослужбовців строкової служби, містять посилання виключно на абзац 2 пункту 4 Постанови та не містять жодного посилання на абзац 4 цього пункту. З огляду на принцип буквального тлумачення норм права, а також недопустимість розширювального тлумачення положень, які встановлюють підстави для здійснення бюджетних виплат, відсутність такого посилання свідчить про те, що законодавець свідомо не поширив виняток, передбачений абзацом 4 пункту 4 Постанови № 153, на військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу. Таким чином, для зазначеної категорії військовослужбовців, у тому числі тих, які отримали поранення під час виконання обов`язків військової служби, необхідною та обов`язковою умовою отримання одноразової грошової винагороди є безпосередня участь у бойових діях загальним строком не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153. Відсутність такого строку виключає можливість виплати винагороди, оскільки виняток, передбачений абзацом 4 пункту 4 Постанови № 153, на зазначену категорію осіб не поширюється. При цьому Відповідач акцентує увагу на тому, що абзацом 2 пункту 4 Постанови № 153 визначено період безпосередньої участі в бойових діях, який враховується для визначення критеріїв, за наявності яких, здійснюється виплата 1 млн гривень, зокрема, з 24.02.2022 по 13.02.2025 (момент набрання чинності Постанови № 153). В зазначений період Позивач не приймав участі в бойових діях, оскільки виконував лише функції забезпечення перебуваючи на посадах зв`язківця, при цьому поранень не отримував, в полоні не перебував. Пункт 4 Постанови № 153 передбачає виплату ОГВ тільки за "безпосередню участь у бойових діях". Як і в матеріалах, так і у Відповідача містить відомості про залучення особи до виконання бойових завдань, а лише фіксує загальні періоди участі особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Таким чином, враховуючи той факт, що Позивач з 21.10.2021 проходе військову службу тільки у Військовій частині НОМЕР_1 , наявні підстави вважати, що Позивач не приймав безпосередню участь в бойових діях в районах, що визначені в абзаці 2 пункту 4 Постанови № 153, у зв`язку з чим, право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах - не набув. Посади, які обіймав Позивач, спрямовані на допоміжні функції, які не передбачають прямих ризиків, пов`язаних з бойовими операціями. Вони забезпечують нормальне функціонування підрозділів, але не включають активну участь у бою, на відміну від так званих бойових посад, що передбачають безпосередню участь у бойових діях, високий рівень ризику для життя та здоров`я, контакт з противником, виконання завдань у зонах активних бойових дій. Окрім того, відповідно до абзацу 8 підпункту 1 пункту 3 Постанови № 153, 16.10.2025 Командувачем НГУ було прийнято Наказ № 1217 "Про внесення змін до наказу командувача Національної гвардії України від 09.04.2025 № 418", відповідно до якого, учасником експериментального проекту при прийомі громадян України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом на посади рядового складу, є ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ). Додатком до даного наказу є перелік штатних посад, на які призначаються громадяни України, які уклали контракт про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу. Посади, які обіймав Позивач в спірний період, не визначені в цьому переліку, у зв`язку з чим, виплата одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах під час реалізації експериментального проекту, не передбачається.

Крім того вказує, що саме Постанова військово-лікарської комісії є тим документом, який встановлює причинний зв`язок між отриманими військовослужбовцями захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв та одержаннях їх під час захисту Вітчизни, яку Позивачем ані до заяви про виплату, ані до позовної заяви додано не було, при цьому у Відповідача відсутні відомості, що підтверджують дані обставини.

На підставі викладеного у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 24 липня 2026 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про поновлення процесуального строку на подання відзиву - задоволено. Поновлено строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийняти до розгляду відзив на позовну заяву, поданий Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України в адміністративній справі № 280/6489/26.

У відповіді на відзив представник позивача наголосила, що о у мотивувальній та резолютивній частинах Протоколу № 14, на підставі первинних документів (Витягів з Журналів бойових дій /ЖБД/ в/ч НОМЕР_1 та Наказів Головнокомандувача ЗСУ), Комісією Відповідача офіційно встановлено та зафіксовано: Позивач виконував бойові завдання у районах ведення бойових дій ( АДРЕСА_1 ) у такі періоди: з 30.11.2022 по 11.12.2022, з 06.04.2023 по 28.04.2023, з 01.05.2023 по 27.06.2023, з 30.06.2023 по 19.07.2023, з 07.08.2023 по 25.08.2023, з 28.08.2023 по 03.09.2023, з 04.12.2023 по 07.12.2023, з 02.03.2024 по 06.04.2024, з 14.06.2024 по 15.07.2024. Загальна кількість днів виконання завдань Позивачем у районах ведення бойових дій становить 211 днів (що сумарно перевищує визначені ПКМУ № 153 6 місяців / 180 днів). Населені пункти Тарасівка та Преображенка офіційно входили до районів ведення бойових дій згідно з Наказами ГК ЗСУ (від 02.12.2022 №311, від 01.06.2023 №147, від 01.01.2024 №2, від 05.08.2024 №361 тощо). Таким чином, факт виконання Позивачем завдань у районах ведення бойових дій терміном понад 6 місяців є визнаним самим Відповідачем у Протоколі № 14. Норми Постанови КМУ № 153 не містять виключного переліку військово-облікових спеціальностей (ВОС) чи військових посад, які мають право на одноразову грошову винагороду. Нормативно-правовий акт визначає критерій приналежності до складу сил і засобів, які беруть участь у бойових діях у визначених районах. Військовослужбовці підрозділів зв`язку, перебуваючи у районах ведення бойових дій (зокрема в АДРЕСА_2 ), забезпечують безперервне управління боєм та командно-штабну інфраструктуру. Перебування на рухомих пунктах управління (РПУ) у зоні активного вогневого ураження піддає життя та здоров`я військовослужбовця рівнозначному ризику, як і інших підрозділів. Довільне та розширювальне тлумачення Відповідачем норм постанови КМУ № 153 шляхом відокремлення посадових обов`язків Позивача як «допоміжних» є дискримінаційним та порушує принцип рівності військовослужбовців, які виконують завдання у бойових умовах. Відповідно до правил української мови та усталеної судової практики, слово «зокрема» вживається для підкреслення, виділення окремих елементів із загальної групи, а не для формування виключного (зачиненого) списку. Загальною умовою є виконання завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій, що підтверджено відповідними Наказами ГК ЗСУ стосовно н.п. Тарасівка та Преображенка, в яких перебував Позивач. Згідно з висновками самого ж Відповідача, зафіксованими у Протоколі № 14: Позивач був призваний на строкову службу до досягнення 25 років та уклав контракт під час воєнного стану; Позивач станом на час розгляду є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 НГУ; Щодо Позивача відсутні факти притягнення до кримінальної, адміністративної чи дисциплінарної відповідальності. За таких обставин Позивач повністю відповідає усім критеріям, передбаченим Постановою КМУ №153 для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень.

Крім того у доповненнях представник позивача зауважила, що згідно Витягу з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 № 14 від 11.04.2026 щодо включення до проекту наказу на виплату одноразової грошової винагороди ОСОБА_1 за інформацією начальника медичної служби секції тилу майора медичної служби ОСОБА_3 - документи щодо підтвердження поранень, які пов`язані із захистом Батьківщини та надають право на виплату одноразової грошової винагороди відсутні. Між тим, вказане не відповідає дійсності з огляду на наявність медичної документації, яка підтверджує отримання позивачем 14.03.2026 бойового поранення під час міномітного обстрілу. Проходження позивачем тривалого лікування в медичних закладах МВС та його відсутність в цей період за місцем проходження служби виключає необізнаність відповідача про отримання позивачем бойового поранення. Однак, з метою погіршення становища позивача, на розгляд комісії не було передано медичною службою військової частини інформацію та медичні документи, які підтверджують отримання позивачем бойового поранення, що є безумовною підставою для виплати йому одноразової грошової винагороди відповідно до постанови КМУ № 153.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 21.10.2021 по теперішній час.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач з 21.10.2021 по 01.04.2023 проходив строкову військову службу у Національній гвардії України.

Позивач 01.04.2023 уклав контракт з Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України на строк до оголошення демобілізації, контракт набрав чинності 01.04.2023.

Згідно з витягом з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 № 14 від 11.04.2026 на розгляд комісії надійшов адвокатський запит щодо включення до проекту наказу на виплату одноразової грошової винагороди ОСОБА_1 та документи щодо проходження ним військової служби та участі у бойових діях, отриманих з відповідних служб військової частини.

До адвокатського запиту додані документи, зокрема, витяг з послужного списку, копія паспорту позивача, копія військового квитка, витяг з ЖБД вз 15 броп за: 30.11.2022, 11.12.2022, 06.04.2023, 28.04.2023, 01.05.2023, 27.06.2023, 30.06.2023, 19.07.2023, 07.08.2023, 25.08.2023, 28.08.2023, 03.09.2023, 04.12.2023, 07.12.2023, 02.03.2024, 06.04.2024, 14.06.2024, 15.07.2024.

З наданих військово-облікових документів з`ясовано, що молодший сержант ОСОБА_1 , призваний до військової частини НОМЕР_1 НГУ на строкову військову службу 21.10.2021 року на посаду «стрілець за штатом». З 21.10.2021 проходив службу на посадах солдатського, сержантського складу. З даним військовослужбовцем укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України з 01.04.2023 року строком до оголошення демобілізації. На даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді «начальник радіостанції групи радіозв`язку 2-го 2-го батальйону оперативного призначення.

Відповідно до зисів в ЖБД вз 15 броп, встановлено період викоання задань в н.п. Тарасівка на споаді оператор-експедитор роти зв`язку з 30.11.2022 по 11.12.2022 (12 днів), на посаді начальник радіостанції-командир машини 2-го екіпажу команлно-штабної машини центру пересуваних засобів зв`язку взулу зв`язку ІІ категорії з 06.04.2023 по 28.04.2023 (23 дні), з 01.05.2023 по 27.06.2023 (58 днів), в н.п. Преображенка на посаді технік - начальник апаратної комплексної апаратної зв`язку взводу зв`язку тилового командного пункту польового центру зв`язку вузла зв`язку 1 категорії, з 30.06.2023 по 19.07.2023 (20 днів), з 07.08.2023 по 25.08.2023 (19 днів), з 28.08.2023 по 03.09.2023 (7 днів), з 04.12.2023 по 07.12.2023 (4 днів), з 02.03.2024 по 06.04.2024 (36 днів), з 14.06.2024 по 15.07.2024 (32 днів). Загальна кількість днів виконання завдань - 211.

Канидат відповідає вимогам ПКМУ №153 в частині проходження військової служби на посадах солдатського, сержантського складу, проходження військової служби на момент розгляду рапорту, укладання контракту після 24.02.2022.

За інформацією начальника відділення документального забезпечення та контролю підполковника ОСОБА_4 - зміст записів у витягах з ЖБД 1 боп 15 броп, які надані підрозділом відповідають записам в ЖБД 1 боп 15 броп. Населені пункти Тарасівка, Преображенка входили до районів ведення бойових дій, що відповідає вимогам ПКМУ №153.

За інформацією старшого офіцера відділення моніторингу стану військової дисципліни та профілактики правопорушень секції по роботі з особовим складом лейтенанта ОСОБА_5 - кандидат вимогам ПКМУ № 153 в частині не притягнення до кримінальної, адміністративної і дисциплінарної відповідальності.

За інформацією начальника медичної служби секції тилу майора медичної служби ОСОБА_3 - документи щодо підтвердження поранень, які пов`язані із захистом Батьківщини та надають право на виплату одноразової грошової винагороди відсутні.

З сукупності документів наданих на розгляд комісії вбачається, що молодший сержант ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у виконанні бойових завдань сумарною кількістю 211 днів. Щодо зазначених 211 днів, комісією встановлено, що військовослужбовець в період з 30.11.2022 по 11.12.2022 (12 днів), з 06.04.2023 по 28.04.2023 (23 дні), з 01.05.2023 по 27.06.2023 (58 днів), з 30.06.2023 по 19.07.2023 (20 днів), з 07.08.2023 по 25.08.2023 (19 днів), з 28.08.2023 по 03.09.2023 (7 днів), з 04.12.2023 по 07.12.2023 (4 дні), з 02.03.2024 по 06.04.2024 (36 днів), з 14.06.2024 по 15.07.2024 (32 дні) перебував у районах ведення бойових дій, однак до безпосередньої участі у бойових діях на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора не залучався, а виконував функціональні обов`язки за посадами оператора - експедитора роти зв`язку, начальника радіостанції - командира машини 12-го екіпажу командно-штабної машини центру пересування засобів зв`язку вузлу зв`язку ІІ категорії та техніка-начальника апаратної комплексної апаратної зв`язку взводу зв`язку тилового командного пункту польового центру зв`язку вузла зв`язку І категорії, тобто приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України. Інших зафіксованих фактів ведення військовослужбовцем бойових дій в районах бойовх дій не виявлено.

У зв`язку з чим комісія прийшла до висновку, що молодший сержант ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 4 Постанови №153, оскільки не приймав безпосередньої участі в бойових діях, а перебуваючи в районах ведення бойових дій, приймав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони, відмовлено у включенні військовослужбовця до проекту наказу за виплату одноразової грошової винагороди.

Судом досліджено наявну в матеріалах справи медичну документацію щодо отримання позивачем 14.03.2026 бойового поранення під час міномітного обстрілу, а саме: форму первинної облікової документації №001/0, консультативні висновки спеціалістів, направлення на консультацію, результати оглядів.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень, передбаченої постановою КМУ від 11.02.2025 153, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону.

Відповідно до частини 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Приписами статті 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.

Згідно з вказаною нормою суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом частин 1, 3 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Приписами частини 6 статті 2 Закону № 2232-XII передбачено такі види військової служби:

базова військова служба;

військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період;

військова служба за контрактом осіб рядового складу;

військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу;

військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

військова служба за контрактом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб офіцерського складу;

військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено частиною 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон № 2011-XII).

За правилами часини 2 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи.

11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі Постанова № 153).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Постанови № 153, чинної станом на час її прийняття, було установлено, що учасникам експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

Пунктом 3 Постанови № 153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Міністерство оборони;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

У подальшому, 08.04.2025 у Постанову № 153 вносились зміни та підпунктом 1 пункту 3 зазначеної постанови, визначено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили, Національна гвардія, Державна прикордонна служба, Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 153, в редакції, чинній на момент її прийняття, установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цієюпостановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Аналогічні приписи містить пункт 4 Постанови № 153, зокрема, громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153», яка набула чинності 07.08.2025, внесені зміни до Постанови № 153, зокрема, пункт 4 доповнений абзацами такого змісту:

«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу».

Зважаючи на внесені Постановою № 942 зміни до Постанови № 153, суд зазначає, що законодавець у такий спосіб усунув прогалини цього нормативного акту щодо права на виплату одноразової грошової винагороди у разі укладення контракту військовослужбовцями, які проходили строкову військову службу.

Позаяк, інше тлумачення приписів Постанови № 153 не відповідало б меті прийняття Постанови № 153 підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та мало б ознаки дискримінації.

Так, за змістом частини 1 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур`єр" та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (частина 5 статті 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025 за № 153 опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" 13.02.2025.

Таким чином, Постанова № 153 набрала чинності 13.02.2025 з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур`єр".

Аналізуючи вище вказані положення пункту 4 Постанови №153 (в редакціях як на час її прийняття, так і з урахуванням вищевказаних змін), суд зазначає, що для виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої вказаними нормами, мають бути дотримані такі умови:

- громадянин України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, мав бути прийнятий (в тому числі за контрактом) або призваний на військову службу у віці до 25 років під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні»;

- така особа проходить військову службу (станом на момент набрання чинності вказаною постановою) та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій рф території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора;

- вказана особа не входить до кола військовослужбовців, які визначені абзацом п`ятим пункту 4 Постанови №153, яким винагорода не виплачується.

При цьому, розмір вказаної грошової винагороди залежить від строку безпосередньої участі вищевказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та інших обставин, а саме:

- якщо такий строк сукупно становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, то одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах виплачується у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у вказаних військовослужбовців захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі, тобто також у розмірі 1 млн. гривень;

- якщо такий строк сукупно становить менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 та за відсутності наведених вище обставин щодо захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Суд зауважує, що Постанова №153 набрала чинності 13.02.2025, а тому для вирішення питання про право позивача на винагороду в розмірі 1 000 000,00 грн на підставі цієї Постанови значення мають відповідні обставини, що існували саме станом на 13.02.2025.

Судом установлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , після проходження строкової військової служби був прийнятий на військову службу за контрактом 01.04.2023, тобто під час дії воєнного стану у віці 20 років. Позивач продовжує проходити військову службу та належить до осіб сержантського складу.

Таким чином, обставина призову позивача на строкову військову службу до запровадження воєнного стану не виключає його права на винагороду, оскільки пункт 4 Постанови №153 прямо передбачає можливість її виплати військовослужбовцям, прийнятим на військову службу за контрактом під час воєнного стану із числа осіб, які проходили строкову військову службу, за умови відповідності встановленим вимогам.

Відповідність позивача вимогам щодо віку прийняття на військову службу за контрактом, часу укладення контракту та проходження служби на посадах солдатського, сержантського складу підтверджена матеріалами справи та визнана комісією відповідача.

Спірним у цій справі є питання про відповідність підтверджених періодів виконання позивачем завдань критерію безпосередньої участі у бойових діях.

Як убачається з витягу з протоколу від 11.04.2026 №14, комісія дослідила військово-облікові документи позивача та витяги з журналів бойових дій, перевірила відповідність наданих витягів записам у відповідних журналах і встановила конкретні періоди виконання бойових завдань загальною тривалістю 211 днів.

У зазначеному протоколі комісія прямо зазначила, що позивач брав безпосередню участь у виконанні бойових завдань сумарною кількістю 211 днів. Крім того, підтверджено, що населені пункти Тарасівка та Преображенка у відповідні періоди входили до районів ведення бойових дій.

Відмова відповідача ґрунтується на оцінці характеру участі, зумовленій посадами, які обіймав позивач, та його незалученням до бойових дій на територіях відповідно до пункті 4 Постанови №153.

Оцінюючи доводи відповідача, суд зазначає наступне.

Позивач уклав контракт 01.04.2023 та претендує на винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах до 13.02.2025. Визначений для укладення контрактів перелік штатних посад не може обмежувати право позивача на виплату за пунктом 4 Постанови №153. Таким чином, посилання відповідача на наказ командувача Національної гвардії України щодо військових частин - учасників експериментального проекту та посад для прийняття громадян на службу за спеціальними контрактами не спростовує права позивача, оскільки поширення таких обмежень на спірну виплату означало б застосування до позивача умов, які не передбачені відповідною правовою підставою її отримання.

Пункт 4 Постанови №153 не встановлює виключного переліку посад або військово-облікових спеціальностей, перебування на яких дає право на винагороду за попередню службу. Отже, найменування посад оператора-експедитора, начальника радіостанції-командира машини або техніка-начальника апаратної, не можуть бути підставою для висновку про відсутність такого права у позивача.

У цій справі відповідач визнав виконання бойових завдань у відповідних районах і не навів конкретних фактичних відомостей, які спростовують таку участь. Висновок про допоміжний характер діяльності позивача в оскарженому рішенні пов`язаний із найменуванням його посад, а не з установленими обставинами, що заперечують виконання бойових завдань.

Суд також не погоджується з тлумаченням відповідачем переліку територій, наведеного в абзаці другому пункту 4 Постанови №153.

Використання слова «зокрема» свідчить про невичерпний характер цього переліку. Тому незалучення позивача до бойових дій саме на тимчасово окупованій території України, території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора або території держави-агресора не є підставою для неврахування участі у бойових діях в інших належним чином визначених районах.

Визнання відповідачем належності населених пунктів ОСОБА_6 та Преображенка до районів ведення бойових дій виключає можливість відмови лише через те, що виконання завдань відбувалося поза окремими територіями, невичерпно переліченими в постанові.

При оцінці зазначених обставин суд бере до уваги правовий підхід, викладений у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2026 у справі №280/1709/26.

У зазначеній справі апеляційний суд відхилив використання забезпечувального характеру посади та виконуваних завдань як підстави для відмови у виплаті винагороди.

Вирішуючи питання про тривалість участі, суд ураховує, що всі зазначені в протоколі періоди припадають на час до набрання чинності Постановою №153.

Стосовно медичної документації суд зазначає, що вона стосується отримання позивачем поранення після набрання чинності Постановою №153, а тому не є самостійною підставою для застосування передбаченого абзацом четвертим пункту 4 винятку. Спір щодо наявності постанови військово-лікарської комісії та обізнаності відповідача про лікування позивача не є визначальним для вирішення заявлених вимог.

Відомостей про наявність передбачених пунктом 4 Постанови №153 обставин притягнення до відповідальності, які виключають виплату винагороди, відповідач не навів. Крім того, згідно з витягом з протоколу засідання комісії щодо розгляду документів стосовно можливості виплати одноразової грошової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 № 14 від 11.04.2026 за інформацією старшого офіцера відділення моніторингу стану військової дисципліни та профілактики правопорушень секції по роботі з особовим складом позивач відпвоідає вимогам ПКМУ № 153 в частині не притягнення до кримінальної, адміністративної і дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо та пропорційно.

За встановлених обставин суд дійшов до висновку, що оскаржена відмова не відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, і порушує право позивача на отримання одноразової грошової винагороди.

Оцінюючи докази в їх сукупності відповідно до статті 90 КАС України, суд дійшов висновку, що позивач відповідає встановленим пунктом 4 Постанови № 153 умовам для виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн.

За встановлених судом обставин відмова відповідача у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди не відповідає критеріям обґрунтованості та законності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, і є протиправною.

Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі № 200/3265/21-а виснував, що дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

З урахуванням установлених обставин та з метою ефективного захисту порушеного права позивача належним способом захисту є визнання протиправною відмови відповідача та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000 грн відповідно до пункту 4 Постанови № 153.

Таким чином, оцінивши подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилаєтсья, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно із пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», інших витрат не понесено, розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000,00 гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000,00 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова