Рішення № 141355972 у справі № 280/7420/26 від 06.11.2026

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2026 року Справа № 280/7420/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Запорізької обласної державної адміністрації (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 00022504)

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної державної адміністрації (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

стягнути з Запорізької обласної державної адміністрації суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 06.01.2026 по 28.01.2026 включно, виходячи з розміру моєї середньоденної заробітної плати в 2066 грн. 69 коп.

Зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскільки рішення суду відповідачем не було виконано негайно позивач вважає, що має право на середній заробіток за час затримки виконання судового рішення за період з 06.01.2026 по 28.01.2026. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зокрема зазначив, що на виконання судового рішення від 05.01.2026 у справі 280/5943/25 прийнято розпорядження Голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації № 03-к від 06.01.2026, яким поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу управління персоналом управління з кадрового забезпечення та професійного розвитку персоналу апарату Запорізької обласної державної адміністрації. Датою поновлення на роботі вважати дату визначену рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2025 - 04.07.2025. Доручено управлінню з кадрового забезпечення та професійного розвитку персоналу апарату Запорізької обласної державної адміністрації внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 , допустити ОСОБА_1 до трудових обов`язків, ознайомити із посадовою інструкцією та цим розпорядженням, здійснити інші необхідні дії у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на посаді згідно з вимогами чинного законодавства про працю. Доручено відділу фінансового забезпечення виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць у розмірі 44 433,84 грн. з подальшим вирахуванням податків і зборів, а також нарахувати та сплатити суму єдиного внеску нарахованого на відповідну виплату. 07.01.2026 ОСОБА_1 прибула для ознайомлення з вищевказаним розпорядженням. Однак, приступити до роботи відмовилась, мотивуючи це поновленням її не на тій саме посаді, яку вона займала до звільнення, у зв`язку з чим звернулася до адміністративного суду за встановленням контролю за виконанням ухваленого рішення суду у справі №280/5943/25. Поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу управління персоналом управління з кадрового забезпечення та професійного розвитку персоналу апарату Запорізької обласної державної адміністрації обумовлена тим, що в жовтні 2025 року, в тому числі, з метою усунення недоліків виявлених НАДС під час перевірки та вказаних в довідці від 25.04.2025 № 11/25, було внесено зміни в структуру та штатний розпис апарату облдержадміністрації. Зокрема, Розпорядженням голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації № 1004 від 10.04.2025 внесено зміни до структури та штатного розпису апарату облдержадміністрації та виведено зі структури апарату відділ управління персоналом апарату Запорізької обласної державної адміністрації, введено в структуру апарату управління з кадрового забезпечення та професійного розвитку персоналу та збільшено кількість штатних одиниць. Разом з тим після затвердження нової структури апарату облдержадміністрації було утворено відділ управління персоналом управління з кадрового забезпечення та професійного розвитку персоналу апарату Запорізької обласної державної адміністрації. Вищевказані посади є рівнозначними, категорія державної служби «Б», перелік функціональних обов`язків співставний, отже поновлення відбулось на рівнозначній посаді. Зазначає, що позивачку поновлено на роботі яку вона виконувала, а роботодавець - суб`єкт владних повноважень вже на виконання рішення суду на власний розсуд вирішує, який найбільш ефективний спосіб відновлення порушених прав позивача варто застосувати. Разом з тим, як відповідачка відмовилась виконувати посадові обов`язки на посаді, якій було її поновлено, на роботі не з`являлась до 29.01.2026. З огляду на необхідність дотримання процедур внесення змін до штатного розпису, введення посади та відділу, де позивачка працювала до звільнення потребувало додаткового часу, разом з тим впродовж всього цього часу її було забезпечено доступ до робочого місця та виконання аналогічної роботи від чого вона відмовлялась. Лише з виданням розпорядження Голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 28.01.2026 № 26-к ОСОБА_1 почала (з 29.01.2026) виконувати свої посадові обов`язки. Одночасно звертає на себе увагу той факт, що заробітна плата виплачується лише за виконану працівником роботу, а якщо працівник такої роботи не виконував, то заробітна плата йому не виплачується, за винятком виплат, передбачених законодавством (зокрема, у випадку простою). Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 27.07.2026 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Частиною п`ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін; з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 по справі №280/5943/25, позов ОСОБА_1 до Запорізької обласної державної адміністрації про скасування розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладання дисциплінарного стягнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації №406-к від 01.07.2025 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладання дисциплінарного стягнення"; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу управління персоналом апарату Запорізької обласної державної адміністрації з 04.07.2025; стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.07.2025 по 05.01.2026 включно в розмірі 272803,08 грн з якої утримати податки та інші обов`язкові платежі; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання судового рішення від 05.01.2026 у справі 280/5943/25 прийнято розпорядження Голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації № 03-к від 06.01.2026, яким поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді начальника відділу управління персоналом управління з кадрового забезпечення та професійного розвитку персоналу апарату Запорізької обласної державної адміністрації. Датою поновлення на роботі вважати дату визначену рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2025 - 04.07.2025р. Доручено управлінню з кадрового забезпечення та професійного розвитку персоналу апарату Запорізької обласної державної адміністрації внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 , допустити ОСОБА_1 до трудових обов`язків, ознайомити із посадовою інструкцією та цим розпорядженням, здійснити інші необхідні дії у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на посаді згідно з вимогами чинного законодавства про працю. Доручено відділу фінансового забезпечення виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць у розмірі 44 433,84 грн. з подальшим вирахуванням податків і зборів, а також нарахувати та сплатити суму єдиного внеску нарахованого на відповідну виплату.

07.01.2026 позивач прибула для ознайомлення з вищевказаним розпорядженням. Однак, приступити до роботи відмовилась, мотивуючи це поновленням її не на тій саме посаді, яку вона займала до звільнення. Зазначає, що поновлення її без її згоди на нижчестоящій посаді, яка відмінна від посади, на якій її було поновлено судом, не є належним виконанням судового рішення.

Розпорядження Голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації № 26-к від 28.01.2026, поновлено ОСОБА_1 з 04.07.2025 на посаді начальника відділу управління персоналом апарату Запорізької обласної державної адміністрації (класифікаційний код посади 9-ІУ-2). Підстава: рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 та ухвала від 19.01.2026 по справі № 280/5943/25. Доручено: зберегти ОСОБА_1 раніше присвоєний 3 (третій) ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби. Відділ фінансового забезпечення апарату обласної державної адміністрації проводити виплату ОСОБА_1 надбавки за 3 ранг державного службовця та надбавки за вислугу років у розмірі 30 відсотків посадового окладу (стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 04.07.2025 складає 23 роки 06 місяців 24 дні). Управління з кадрового забезпечення та професійного розвитку персоналу апарату Запорізької обласної державної адміністрації внести відповідні записи до трудової книжки ОСОБА_1 , допустити ОСОБА_1 до виконання трудових обов`язків з дня наступного за днем видачі цього розпорядження, ознайомити з цим розпорядженням, здійснити інші необхідні дії у зв`язку з поновленням ОСОБА_1 на посаді, згідно з вимогами чинного законодавства про працю. Визнати такими, що втратили чинність, пункти 1-2 розпорядження голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 06.01.2026 № 03-к.

Позивач зазначає, що 30.01.2026 при отриманні заробітної плати за січень 2026 року було з`ясовано, що ій оплачені тільки робочі дні з 29.01.2026 по 31.01.2026, а не було здійснено оплату за весь час поновлення на роботі, тобто з 06.01.2026 по 28.01.2026, що і стало підставою звернення до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Частиною 1 статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з частиною 1 статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до частин першої та сьомої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII (далі - Закон №1700-VII) іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

Приписами частини 2 статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Статтею 236 КЗпП України закріплено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання роботодавцем про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх обов`язків.

Тобто, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним тоді, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18, від 20 жовтня 2022 року у справі №160/12318/21.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

За чинним законодавством рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справа №755/12623/19) визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільненні - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. У свою чергу, виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Судом встановлено, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від від 05.01.2026 у справі 280/5943/25 в частині поновлення позивача на посаді начальника відділу управління персоналом апарату Запорізької обласної державної адміністрації з 04.07.2025 не було виконано у період з 06.01.2026 по 28.01.2026, а тому суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України.

Стаття 236 КЗпП України передбачає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Передумови застосування статті 236 КЗпП України першочергово ґрунтуються на визначеному Законом обов`язку роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі (частина восьма статті 235 КЗпП України, пункт 3 частини 1 статті 371 КАС України), де рішення, яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання на рівні з рішенням, яке набрало законної сили (частина друга статті 372 КАС України), тобто йдеться про конституційний принцип обов`язковості судового рішення (пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України). Тим більше, у справах з приводу проходження публічної служби, де роботодавець зазвичай є суб`єктом владних повноважень і зобов`язаний у своїх діях та рішеннях керуватися частиною 2 статті 19 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово повторював, що приписи частини восьмої статті 235 КЗпП України і приписи пункту 3 частини першої статті 371 КАС України достатньо чітко і однозначно встановлюють, що рішення про поновлення на роботі/посаді підлягають негайному виконанню й цей імператив адресований передовсім роботодавцю (див. постанову від 09 листопада 2022 року у справі №460/600/22). Стаття ж 236 КЗпП України за своєю суттю як раз установлює відповідальність за невиконання цих вимог у виді стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника. Подібні висновки Верховний Суд також раніше вже висловлював..

Таким чином, в основі «затримки виконання», про яку йдеться в статті 236 КЗпП України, перебуває саме нехтування роботодавцем наведеними правовими вимогами, що здатне мати для працівника наслідки у вигляді (зокрема, але не виключно) втрат від неотримання заробітної плати, неможливість працевлаштуватись тощо. Своєю чергою це означає, що зі скасуванням судового рішення про поновлення працівника, передумова застосування статті 236 КЗпП України не зникає, оскільки залишається факт порушення роботодавцем вимог Закону про негайне виконання судового рішення в цій частині та обов`язковість судового рішення. А доводи відповідача, які викладені у відзиві на позов про поновлення позивача відповідно до розпорядження Голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації № 03-к від 06.01.2026 не може бути виконанням рішення суду, як було задоволено судом.

Судом встановлено, що розпорядження голови обласної державної адміністрації, начальника обласної військової адміністрації від 06.01.2026 № 03-к яким її поновлено з 04.07.2026 на посаді начальника відділу управління персоналом управління з кадрового забезпечення та професійного розвитку персоналу апарату облдержадміністрації. Посада начальника відділу в складі управління апарату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2027 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» та згідно роз`яснень Національного агентства з питань державної служби України від 30.03.2020 № 89-р/з та від 18.01.2024 № 178-р/3 за групою оплати праці належить до підкатегорії Б3, в то час як посада начальника самостійного відділу в складі апарату - до підкатегорії Б1, і має вищий посадовий оклад. Таким чином, поновлення позивача без її згоди на нижчестоящій посаді, яка відмінна від посади, на якій її було поновлено судом, не є належним виконанням судового рішення.

Щодо зауваження відповідача, що поновлення позивача на посаді начальника відділу управління персоналом управління з кадрового забезпечення та професійного розвитку персоналу апарату Запорізької обласної державної адміністрації обумовлена тим, що в жовтні 2025 року, в тому числі, з метою усунення недоліків виявлених НАДС під час перевірки та вказаних в довідці від 25.04.2025 № 11/25, було внесено зміни в структуру та штатний розпис апарату облдержадміністрації. Після затвердження нової структури апарату облдержадміністрації було утворено відділ управління персоналом управління з кадрового забезпечення та професійного розвитку персоналу апарату Запорізької обласної державної адміністрації. Вищевказані посади є рівнозначними, категорія державної служби «Б», перелік функціональних обов`язків співставний, отже поновлення відбулось на рівнозначній посаді. Позивачку поновлено на роботі яку вона виконувала, а роботодавець - суб`єкт владних повноважень вже на виконання рішення суду на власний розсуд вирішує, який найбільш ефективний спосіб відновлення порушених прав позивача варто застосувати.

Суд зазначає, що зміна структури і штатного розпису установи, у тому числі і у наслідок реорганізації такої установи, після звільнення працівника не позбавляє роботодавця можливості внесення до штатного розпису необхідних змін з метою виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника та (або) переведення працівника на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що внесення змін до структури та штатного розпису апарату облдержадміністрації внаслідок чого на час виконання рішення суду відсутня посада, яку займала позивачка при звільненні не може бути підставою для не виконання рішення Запорізького окружного адміністративаного суду від 05.01.2026 по справі №280/5943/25 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді саме начальника відділу управління персоналом апарату Запорізької обласної державної адміністрації з 04.07.2025.

Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Правовий висновок щодо застосування статті 236 КЗпП України за обставин скасування судового рішення про поновлення працівника, викладений у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2023 року у справі №420/10861/21, від 10 квітня 2025 року у справі № 280/5280/23.

Суд зауважує, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина 8 статті 235 КЗпП України), а встановивши, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі 280/5943/25 у частині поновлення позивача на посаді не виконано, відповідно позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відповідно до статті 236 КЗпП України за період з 06.01.2026 по 28.01.2026.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 100).

Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Абзацом першим пункту 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Порядку № 100 у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.

Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку № 100 у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.

Згідно з абзацом першим пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Абзацом другим пункту 10 Порядку № 100 передбачено, що, виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі 280/5943/25 встановлено, що середньоденний розмір заробітної плати позивача становить 2066,69 грн. Час затримки виконання рішення суду за період з 06.01.2026 по 28.01.2026 становить 17 робочих днів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35133,73 грн. середнього заробітку за час затримки виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі 280/5943/25.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Підстави для застосування положень ст. 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної державної адміністрації (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 00022504) -задовольнити.

Стягнути з Запорізької обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2026 у справі 280/5943/25 за період з 06.01.2026 по 28.01.2026 у розмірі 35133,73 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 06.11.2026.

Суддя О.В. Конишева