Рішення № 141356409 у справі № 320/38066/26 від 09.11.2026

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Київ №320/38066/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Адвокатського об`єднання "Діксі Лекс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и в:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом до Адвокатського об`єднання "Діксі Лекс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 59458,41 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.10.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд справи здійснювати суддею Балась Т.П. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, відповідач порушив вимоги ст.19 Закону України від 21.03.1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» і не забезпечив працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з встановленим законом нормативом, тому зобов`язаний сплатити до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю передбачені законом адміністративно господарські санкції. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій відповідач самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення сум вказаної заборгованості разом з пенею.

Відповідач позовних вимог не визнає та просить залишити позов без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Зазначає, що позивач є суб`єктом владних повноважень, для якого частиною другою статті 122 КАС України встановлено тримісячний строк звернення до суду. На думку відповідача, право на пред`явлення позову виникло 16 квітня 2026 року, тому останнім днем такого строку було 16 липня 2026 року.

Водночас, за відомостями АТ «Укрпошта», копію позову з додатками надіслано відповідачу лише 24 серпня 2026 року, а поважних причин пропуску строку позивач не навів.

Також, відповідач вказує, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки позивач не надав доказів проведення органами Держпраці перевірки відповідача та встановлення за її результатами факту невиконання нормативу робочих місць за 2025 рік.

Відповідач зазначає, що висновки позивача ґрунтуються лише на даних податкових розрахунків з ЄСВ та відомостях Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які, на думку відповідача, не є належними доказами невиконання нормативу.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що звернувся до суду в межах шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 20 Закону України № 875-ХІІ у редакції Закону № 3911-IX. Посилається на те, що відповідно до перехідних положень Закону № 4219-IX нарахування і сплата санкцій за 2025 рік здійснюються за порядком, який діяв до 01 січня 2026 року.

Також позивач заперечує необхідність проведення перевірки органами Держпраці, посилаючись на постанову Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 280/3642/23, та просить задовольнити позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю сформувало розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік, які підлягали сплаті Адвокатським об`єднанням «ДІКСІ ЛЕКС» у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Згідно з розрахунком, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2025 році становила 11 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 робоче місце, тоді як середньооблікова чисельність працівників з інвалідністю становила 0 осіб.

Розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій було розміщено в електронному кабінеті відповідача на веб порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Відповідно до розрахунку сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за невиконання нормативу становить 56171,88 грн.

Оскільки відповідач самостійно не сплатив зазначену суму до 15 квітня 2026 року, позивач нарахував пеню за період з 16 квітня до 10 серпня 2026 року за 117 календарних днів у розмірі 3 286,53 грн.

Загальна сума адміністративно-господарських санкцій та пені становить 59 458,41 грн.

У зв`язку з несплатою відповідачем зазначених сум у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII.

Відповідно до ст. 18, 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій у сфері зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: -про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; - необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Згідно із ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 року № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Позови про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені пред`являються протягом шести місяців після закінчення строку для самостійної сплати, встановленого частиною четвертою цієї статті.

Для реалізації положень статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07.04.2023 № 307 «Про внесення змін до Положення про централізований банк даних з проблем інвалідності», якою внесено зміни до Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 № 121, зазначені зміни застосовуваються з 10.03.2023.

Відповідно до цього Положення програмний комплекс «Реєстр роботодавців щодо виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю» Централізованого банку даних з проблем інвалідності забезпечує автоматизоване (без стороннього втручання): - опрацювання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності; - визначення роботодавців, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 статті 19 Закону №875; - створення розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону №875;

Таким чином, розрахунок адміністративно-господарських санкцій формується в автоматизованому режимі без втручання працівників Фонду, для усіх роботодавців. Такі розрахунки у вигляді PDF-файлу за підписом керівника територіального відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надсилаються до електронного кабінету роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників Адвокатського об`єднання «ДІКСІ ЛЕКС» у 2025 році становила 11 осіб, середньооблікова чисельність працівників з інвалідністю 0 осіб, а норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становив 1 робоче місце.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості одного робочого місця. Виконанням цього нормативу вважається працевлаштування особи з інвалідністю, для якої відповідне місце роботи є основним.

Доказів працевлаштування відповідачем у 2025 році особи з інвалідністю за основним місцем роботи матеріали справи не містять.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII у разі, якщо середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша за встановлений норматив, роботодавець сплачує адміністративно-господарську санкцію за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею. Для роботодавців, у яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до розрахунку Фонду сума адміністративно-господарських санкцій, нарахована відповідачу за невиконання нормативу у 2025 році, становить 56 171,88 грн.

У відзиві відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21, зазначає, що позивач звернувся до суду без попереднього встановлення порушення нормативу за результатами перевірки органу Держпраці.

Однак 06.11.2022 набрав чинності Закон України від 18.10.2022 № 2682-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю», яким змінено порядок визначення роботодавців, що не забезпечили виконання нормативу та передбачено використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування і Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.04.2025 у справі № 280/3642/23, з 06.11.2022 Фонд отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції на підставі автоматизованого аналізу зазначених даних без необхідності проведення позапланової перевірки Держпраці. Верховний Суд також зазначив, що наведені зміни у правовому регулюванні зумовили неактуальність правового висновку, викладеного у постанові від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21, для правовідносин, які виникли після набрання чинності Законом № 2682-IX.

У цій справі розрахунок за 2025 рік сформовано на підставі даних відповідних реєстрів. Відповідач не надав доказів працевлаштування особи з інвалідністю за основним місцем роботи або своєчасного подання уточненої звітності, яка спростовувала б показники, використані для формування розрахунку.

Отже, саме по собі непроведення перевірки органом Держпраці не спростовує встановленого за даними реєстрів невиконання відповідачем нормативу та не свідчить про передчасність звернення позивача до суду.

Щодо строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно із приписами частини 3, 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини 1 - 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

При цьому, предметом позову є стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за 2025 рік.

Спеціальним строком для звернення до суду у спірних правовідносинах є визначений частиною 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.91 № 875-XII (далі - Закон №875-XII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) шестимісячний строк звернення до суду для стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Норми спеціального законодавства мають пріоритет перед загальними нормами в певних сферах правовідносин, оскільки вони створені для врегулювання конкретних, специфічних ситуацій. Загальне законодавство застосовується лише тоді, коли спеціальним законом не передбачено врегулювання певних правових питань.

Суд враховує, що Законом України від 15.01.2025 №4219-IX, який введено в дію з 01.01.2026, статтю 20 Закону України №875-XII виключено.

Водночас пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4219-IX законодавцем спеціально врегульовано правовідносини щодо адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць у періодах, що передували введенню цього Закону в дію, встановивши, що нарахування і сплата таких санкцій здійснюються у порядку, який діяв до дати введення Закону № 4219-IX в дію.

Спірні адміністративно-господарські санкції нараховані відповідачу за невиконання нормативу робочих місць протягом 2025 року, тобто за період до 01.01.2026, у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню правове регулювання, яке діяло станом на 31.12.2025.

На зазначену дату частиною 4 статті 20 Закону №875-XII, з урахуванням змін, внесених Законом України від 21.08.2024 №3911-IX, було прямо встановлено спеціальний строк пред`явлення позовів про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені протягом шести місяців після закінчення строку для їх самостійної сплати.

Отже, виключення з 01.01.2026 статті 20 Закону №875-XII саме по собі не свідчить про необхідність застосування до правовідносин щодо санкцій за 2025 рік загального тримісячного строку, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 КАС України, оскільки пунктом 5 розділу II Закону №4219-IX законодавець передбачив спеціальне темпоральне правило щодо правовідносин, які виникли за попередні звітні періоди.

Суд вважає, що інше тлумачення призводило б до непослідовного застосування одного й того самого правового режиму: для визначення обов`язку відповідача щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік та граничного строку їх самостійної сплати суд мав би застосовувати положення статті 20 Закону №875-XII у редакції, чинній до 01.01.2026, однак установлене тією самою нормою спеціальне правило щодо строку судового стягнення таких санкцій не застосовувати. Пункт 5 розділу II Закону № 4219-IX не містить положень, які б прямо передбачали таке вибіркове застосування попереднього правового регулювання.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на положення статті 20-1 Закону №875-XII у чинній редакції, відповідно до яких строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені взагалі не застосовується.

Наведене положення хоча й регулює правовідносини, що виникають у межах запровадженого з 01 січня 2026 року нового механізму забезпечення виконання роботодавцями обов`язку щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, та безпосередньо не поширюється на спірні правовідносини щодо адміністративно-господарських санкцій за 2025 рік, однак, змінюючи з 01 січня 2026 року правове регулювання відповідних правовідносин, законодавець окремо врегулював питання строку давності щодо нарахування, застосування та стягнення передбачених новим механізмом сум, установивши, що такий строк не застосовується.

Посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.11.2020 у справі № 160/8707/19, від 06.02.2018 у справі №П/811/2242/15, від 05.07.2018 у справі № 809/1933/16 та від 08.08.2019 у справі № 809/1931/16 суд не приймає до уваги з огляду на таке.

Наведені судові рішення ухвалені до внесення Законом України №3911-IX змін до частини четвертої статті 20 Закону України №875-XII, якими вперше було прямо встановлено спеціальний шестимісячний строк пред`явлення позовів про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені.

Отже, зазначені висновки Верховного Суду сформовано за іншого нормативно-правового регулювання, коли спеціальний строк звернення Фонду до адміністративного суду законом не був установлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 282 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1.Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Адвокатського об`єднання "Діксі Лекс" про стягнення адміністративно-господарських санкцій - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Адвокатського об`єднання "Діксі Лекс" (код ЄДРПОУ 42599465) на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій в розмірі 56171,88 грн. та пені в розмірі 3286,53 грн, що разом складає 59458,41 грн (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім гривень 41 копійка) на наступні реквізити: IBAN [рахунок приховано] Банк Казначейство України (ЕАП) у м. Києві.

3. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

Позивач: Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 104, код ЄДРПОУ 22869098).

Відповідач: Адвокатське об`єднання "Діксі Лекс" (03022, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20, оф. 406, код ЄДРПОУ 42599465).

Суддя Балась Т.П.