Рішення № 141356428 у справі № 320/37906/25 від 09.11.2026

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року Київ справа №320/37906/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить суд:

- визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у безпідставному взяттю на обліку ОСОБА_1 та внесенні таких відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг»;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення достовірних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів уберіг» щодо ОСОБА_1 , про те що 03.01.2015 він був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , який станом на зараз має назву ІНФОРМАЦІЯ_3 за досягненням граничного віку перебування в запасі, згідно ст 37 ч. 6 п. 4 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 04.09.2014), що підтверджується відповідним записом у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 1 липня 1987 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести достовірні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів « ІНФОРМАЦІЯ_4 » щодо ОСОБА_1 , про те, що 03.01.2015 він був виключений з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 , який станом на зараз має назву ІНФОРМАЦІЯ_3 за досягненням граничного віку перебування в запасі, згідно ст. 3 ч. п. Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 04.09.2014), що підтверджується відповідним записом у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 1 липня 1987 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до статей 28, 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», до внесення в нього змін, було передбачено граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі, який складав 45 років. Позивач, з посиланням на ст. 58 Конституції України, вказує, що зміни внесені в Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» не мають зворотної дії в часі, а оскільки станом на 2015 його вік складав 46 років, він підлягає виключенню з військового обліку з видачою військово-облікового документу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно запису у військовому квитку позивача серії НОМЕР_1 від 1 липня 1987 року в графі 34 зазначено: «виключений з військового обліку 03.01.2015 за досягненням граничного віку перебування в запасі».

Як вказано позивачем, завантаживши мобільний застосунок Резерв+ для перевірки інформації про його виключення в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» в ньому відображалось, що він «На обліку» та «Військовозобов`язаний».

У зв`язку з цим, позивач 29.05.2025 звернувся з письмовою заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням внести інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про те, що 03 січня 2015 року він, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , був виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 , який станом на зараз має назву ІНФОРМАЦІЯ_3 по досягненню граничного віку перебування в запасі, а отже на підставі п. 4 ч.б ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції від 04.09.2014), що підтверджується відповідним записом у військовому квитку серії НОМЕР_1 від 01 липня 1987.

З огляду на ненадання відповіді, позивач через свого представника, звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо розгляду заяви позивача.

Листом від 20.09.2025 №12/1389 відповідач вказав, що у відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» граничний вік перебування в запасі 60 років, тому в ІКС «Оберіг» «відображається статус громадянина ОСОБА_1 «На обліку», « ОСОБА_2 ».

Не погоджаючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з статтею 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час розгляду даної справи триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

За змістом частин 1, 2 та 9 статті 1 Закону №2232-ХІІ Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

Частиною 8 статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Згідно з частиною 14 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами 1, 5 статті 33 Закону №2232-XI військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-XI взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України, зокрема, які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву.

Частиною 6 статті 37 Закону №2232-XI визначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини 5 статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Згідно з пунктом 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Відповідно до положень ч.ч.2, 3, 4 ст.28 Закону №2232-XI (в редакції станом на 04.09.2014) військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 60 років.

Особи офіцерського складу, які перебувають у запасі, поділяються на розряди за віком:

1) перший розряд: молодший офіцерський склад - до 45 років; старший офіцерський склад: майор (капітан 3 рангу), підполковник (капітан 2 рангу) - до50 років; полковник (капітан 1 рангу) - до 55 років; вищий офіцерський склад - до 60 років;

2) другий розряд: молодший та старший офіцерський склад - до 60 років; вищий офіцерський склад - до 65 років.

Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Водночас, положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, зазнавало змін.

Так, Законом України від 27.03.2014 №1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 №1604-VII - до 60 років.

При цьому, положення Закону про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та військовому резерві, змін не зазнали. Тобто, з набранням чинності змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, що не досягла передбаченого Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було автоматично поновлено в запасі, незалежно від того, чи перебував він на військовому обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Отже, дії відповідача щодо поновлення позивача на військовому обліку військовозобов`язаних є правомірними, а підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання таких дій протиправними відсутні.

Щодо приписів частини 1 статті 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

Таким чином, дія вказаного Закону у новій редакції поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Відтак, доводи позивача в частині порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, суд вважає необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція щодо застосування вказаних правових норм наведена Верховним Судом у постановах від 19.09.2018 у справі №814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі №820/3113/17.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач помилково вважає, що часом виникнення спірних правовідносин є досягнення ним 45-річного віку і саме станом на цей час слід застосовувати норми Закону №2232-ХІІ для вирішення питання досягнення ним граничного віку перебування в запасі, позаяк станом на час досягнення ним 45-річного віку спору між сторонами щодо наявності у позивача на той час права на виключення з військового обліку, у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі не існувало.

Оскільки позивач на цей час не має права на виключення з військового обліку, у зв`язку з недосягненням граничного віку перебування у запасі, отже відсутні підстави для виключення його із військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із заявлених позовних вимог та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач діяв на підставі закону, тобто протиправність дій не знайшла свого підтвердження, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.