Рішення № 141356532 у справі № 932/10200/26 від 10.11.2026

справа №932/10200/26

провадження №2/932/3950/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

10 листопада 2026 року Шевченківський районний суд м. Дніпра, в складі головуючого-судді Цитульського В.І., за участю секретаря судового засідання Підопригори Р.А., представника позивача Косовської Л.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Основні процесуальні рішення та дії.

04.08.2026 позивачем подано позов, у якому вона просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості позивача за договором споживчого кредиту від 15.01.2026 №102277643 з огляду на нікчемність пунктів 1.5.2. та 1.5.4. цього договору.

Також позивачем заявлено до відшкодування судовий збір в сумі 1 331,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

10.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

08.09.2026 усунуто недоліки позовної заяви.

14.09.2026 відкрито спрощене позовне провадження.

27.10.2026 судом ухвалено про заочний розгляду та проведено розгляду справи, після чого суду перейшов до стадії ухвалення судового рішення, ухвалення та проголошення якого відклав на 10.11.2026.

Узагальнені доводи позивача.

15.01.2026 сторонами укладено договір про споживчий кредит №102277643.

Пунктом 1.5.2 договору встановлено комісію за обслуговування кредиту в розмірі 32 560,00 грн.

Таку норму позивач вважає нікчемною оскільки комісію встановлено за послуги відповідача, які за законом повинні надаватись безоплатно.

Пунктом 1.5.4 договору встановлено нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, що не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

В судовому засіданні представник позивача навела доводи, аналогічні змісту позовної заяви, просила позов задовільнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Узагальнені доводи відповідача.

Відповідач відзиву не подав, в судове засідання явку представника не забезпечив.

Обставини, встановлені судом.

Відповідно до договору №102277643, укладеного 15.01.2026, ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит в сумі 20 000 грн, а остання зобов`язалася повернути кошти, сплатити комісії та проценти за користування ними (п.1.1).

Кредит надано на 360 днів (п.1.3 договору).

Сторонами передбачено комісію за обслуговування кредиту в розмірі 7,40 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду, загальна сума комісії - 32 560 грн (п.1.5.2 договору)).

Також сторонами визначено розмір процентів в розмірі 3,65% річних протягом першого розрахункового періоду та 180% річних протягом наступних періодів. Загальна сума процентів 32 266,20 грн (п.1.5.3 та 1.5.4 договору).

Графіком платежів визначено перший розрахунковий період у 30 днів.

Умовами договору визначено, що позивач дає згоду відповідачу на списання коштів із рахунків позивача на погашення кредиту, комісій, процентів та неустойки (п.2.4.4).

Разом із тим, цим же пунктом передбачено право позивача відкликати таку згоду.

Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.

У відповідності до п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 58), від 22.02.2022 у справі №761/36873/18 (пункт 9.21)).

Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункти 54-56)).

За висновками, наведеними у п.57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц, для ефективного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, яка вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема, у таких випадках:

Кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею боржника у позасудовому порядку.

Особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення юридичної невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише тоді, якщо ця невизначеність триває, суд не розглядає ініційований кредитором для захисту його прав спір із боржником і не вирішив цей спір раніше (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц (пункт 64)).

За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до приписів статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду.

Як роз`яснила Велика Пала Верховного Суду, для ефективного захисту інтересу від юридичної невизначеності особа може заявити вимогу про визнання відсутності права вимоги в іншої особи, яка вважає себе кредитором, та свого кореспондуючого обов`язку, у таких випадках:

- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею боржника у позасудовому порядку;

- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

У даній справі позивач не покликається на існування жодного із вказаних випадків.

Зокрема ані про можливість відповідача одержати виконання поза волею боржника у позасудовому порядку, ані про отримання від відповідача претензії, рахунків на оплату, тощо, позивач серед підстав позову не зазначає.

Окрім цього позивач не зазначає ані про факт отримання ним кредиту, ані інформації щодо його повернення, ані про черговість зарахування такого повернення відповідачем, ані про суму заборгованості та її складові, яка обліковується відповідачем.

Тобто, позивач просить зобов`язати відповідача провести перерахунок заборгованості за відсутності такого розрахунку.

Такий принцип цивільного судочинства як диспозитивність не дозволяє суду самому визначати відповідні обставини та витребувати додаткові докази.

Враховано судом й право позивача відкликати згоду на списання коштів на погашення заборгованості із його рахунків, а також право на відмову від договору (яке передбачено законом та договором).

З огляду на недоведеність позивачем юридичної невизначеності та випадків, за умови яких така невизначеність підлягає захисту в судовому порядку, враховуючи такі принципи цивільного судочинства як диспозитивність та змагальність сторін, суд приходить до переконання про відмову в задоволенні позову.

Зважаючи на мотиви відмови у позові, суд вважає неможливим давати оцінку нікчемності пунктам 1.5.2. та 1.5.4. кредитного договору.

Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено 1 331,20 грн судового збору.

Доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу не надано.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, сплачений позивачем судовий збір не підлягає відшкодуванню.

На підставі наведеного, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.І. Цитульський