Рішення № 141356669 у справі № 173/657/26 від 10.11.2026

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/657/26

Номер провадження2/173/1146/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 листопада 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Островерхової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокоф`євої Н.Л.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від ТОВ "Свеа Фінанс" надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на те, що 03.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №5222131 Відповідно до умов договору ТОВ "Лінеура Україна" зобов`язалось надати позичальнику грошові кошти в сумі 35 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів, стандартна процентна ставка становить 0,95 % на день.

Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні платежі з простроченням та не в повному обсязі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

26.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-33/25, яким відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 5222131 від 03.01.2025 року на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а відповідно ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуто право вимоги до відповідача.

На дату складання позовної заяви заборгованість відповідача за договором № 5222131 від 03.01.2025 рку складала 120 992,93 грн: заборгованість по тілу кредиту 34 999,99 грн.; заборгованість по відсотках 68 492,94 грн, пеня - 17500,00 грн.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, оскільки суд розглянув справу за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, перевіривши доводи позовної заяви та наявні у справі докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено,що 03.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 5222131.

Відповідно до умов договору ТОВ "Лінеура Україна" надало кредит у розмірі 35 000,00 грн строком на 360 днів на умовах повернення суми кредиту в кінці строку кредитування. Періодичність сплати платежів процентів - кожні 15 днів. Стандартна процентна ставка становить 0,95 % в день та застосовується у межах строку кредитування (п. 1.4.1).

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов`язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов`язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Позивач виконав умови договору, перерахувавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 35 000,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ Пейтек від 26.08.2025 рку.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 5222131 від 03.01.2025 року року заборгованість ОСОБА_1 складала 120 992,93грн: заборгованість по тілу кредиту 34 999,99 грн.; заборгованість по відсотках 68 492,94 грн, пеня - 17500,00грн.

26.08.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-33/25.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 26.08.2025 року № 01.02-33/25 ТОВ «Свеа Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 5222131 від 03.01.2025 року у розмірі 120 992,93грн: заборгованість по тілу кредиту 34 999,99 грн.; заборгованість по відсотках 68 492,94 грн, пеня - 17 500,00грн.

Згідно платіжної інструкції № 10160 від 01.09.2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» перерахувало Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» плату за відступлення права вимоги за договором факторингу № 01.02-33/25 від 26.08.2025 року.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до частини першої статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 5222131 від 03.01.2025 року відповідає формі, передбаченій ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Таким чином, на позичальника покладається обов`язок повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними відповідно до умов укладеного договору та вимог чинного законодавства України. Водночас обов`язок зі сплати заявленої кредитором заборгованості може бути покладений на позичальника лише за умови доведення кредитодавцем факту укладення договору, надання кредитних коштів, розміру заборгованості та правомірності здійснених нарахувань.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від вчинення певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, а також вимог розумності та справедливості.

Таким чином, укладення кредитного договору породжує для його сторін взаємні права та обов`язки, які підлягають виконанню відповідно до погоджених умов договору та вимог чинного законодавства. Водночас принцип свободи договору не звільняє сторони від обов`язку дотримуватися імперативних норм закону, а кредитодавця - від обов`язку довести належними та допустимими доказами підстави виникнення заборгованості, її розмір і правомірність нарахованих платежів.

Порушення боржником умов договору свідчить про неналежне виконання ним договірних зобов`язань. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, боржник зобов`язаний виконувати взяті на себе договірні зобов`язання належним чином та у встановлені договором строки, а їх невиконання або неналежне виконання тягне за собою правові наслідки, передбачені договором і законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідо до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти відповідно до укладеного кредитного договору, однак відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення, суд дійшов висновку, що заборгованість, розмір якої підтверджено належними та допустимими доказами, підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» як нового кредитора, до якого в установленому законом порядку перейшло право грошової вимоги за відповідними кредитним договором:

- за договором № 5222131 від 03.01.2025 року в сумі 103 492,93 грн: заборгованість по тілу кредиту 34 999,99 грн.; заборгованість по відсотках 68 492,94 грн;

Суд вважає, що позивач надав детальний розрахунок заборгованості, згідно з яким сума заборгованості за тілом кредиту та відсотками відповідає умовам договору, зокрема строки нарахування відсотків - у межах строку кредитування та у межах визначеної відсоткової ставки.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач підписала кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим засвідчила своє волевиявлення на їх укладення та погодження з умовами, зокрема щодо розміру процентної ставки, порядку нарахування процентів і погашення заборгованості.

Водночас відповідач не надала суду доказів того, що кредитний договір був укладений під впливом помилки, обману з боку кредитодавців або за наявності інших обставин, які могли б свідчити про вади її волевиявлення.

Крім того, відповідач не скористалася своїми процесуальними правами та не надала доказів на спростування розрахунку заборгованості, заявленої ТОВ «СВЕА ФІНАНС», не обґрунтувала наявності помилок у здійснених нарахуваннях і не підтвердила належними доказами відсутності заборгованості або її меншого розміру.

Разом із тим суд зазначає, що неподання відповідачем заперечень і доказів саме по собі не є безумовною підставою для задоволення позову. Висновок суду щодо обґрунтованості заявлених вимог ґрунтується на оцінці всіх наявних у справі доказів у їх сукупності відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за договором № 5222131 від 03.01.2025 року в розімір 103 49,93 грн є законними й обґрунтованими, оскільки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які суд оцінив у їх сукупності.

Водночас суд не погоджується з вимогами позивача про стягнення штрафів (пені) за вказаними кредитними договорами з огляду на таке.

Як було встановлено судом умовами вказаних кредитних договорів було передбачено сплату штрафу у випадку порушення зобов`язання з боку позичальника щодо повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості позивач нарахував відповідачу штраф (неустойку):

- за договором № 5222131 за період з 05.03.2025 року по 03.04.2025 року в сумі 17 500,00 грн

17 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором (договором позики) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. При цьому неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання або часткове виконання) зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, дія якого тривала протягом періоду, за який позивачем здійснено відповідні нарахування.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання штрафні санкції за період, починаючи з 24 лютого 2022 року, не підлягають стягненню з відповідача, оскільки законодавець прямо передбачив обов`язок кредитодавця списати такі нарахування.

Ураховуючи, що заявлена до стягнення сума заборгованості містить штраф за прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахований у період дії воєнного стану, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення цієї суми з відповідача.

Таким чином, відповідна сума штрафу підлягає виключенню із загального розміру заборгованості, а позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» про стягнення заборгованості за кредитним договором - частковому задоволенню в межах доведеного розміру заборгованості без урахування зазначених штрафних санкцій.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до таких висновків.

На підтвердження понесених судових витрат позивач надав платіжну інструкцію № 26 від 27.02.2026 про сплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору має бути стягнуто з відповідача на користь позивача в межах документально підтверджених витрат та пропорційно до розміру заявлених позовних вимог, а саме в сумі 2 277,32 грн (103492,93/120992,93*2662,40= 2 277,32 грн)).

Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованістьза кредитним договором № 5222131 від 03.01.2025 року в сумі 103 492 грн 93 коп ( сто три тисячі чотириста дев`яносто дві гривні 93 копійки) яка складається із заборгованості: заборгованість по тілу кредиту - 34 999 грн 99 коп. (тридцять чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 99 копійокгрн., заборгованість по відсотках- 68 492 грн 94 коп ( шістдесят вісім тисяч чотириса дев`яносто дві гривні 94 копійки).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 277 грн 32 коп. ( дві тисячі двісті сімдесят сім гривень 32 копійки).

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІПерехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) .

Суддя А.В. Островерхова