Рішення № 141356735 у справі № 175/6397/26 від 09.11.2026

Справа № 175/6397/26

Провадження № 2/175/1798/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"09" листопада 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання - Гусєвої К.В., представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13.09.2003 року між сторонами було укладено шлюб. У період перебування у шлюбі за спільні кошти 30.08.2024 року подружжям було придбано автомобіль - Toyota Yaris», 2014 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 . Оскільки сторони не досягли згоди щодо поділу зазначеного майна, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить визнати об`єктом спільного сумісного майна подружжя вказаний автомобіль, виділити його відповідачу та стягнути з неї частки вартості вказаного майна.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 15.04.2026 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

07.05.2026 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що вважає заявлену позивачем до стягнення вартість автомобіля завищеною, у зв`язку з чим заперечує проти задоволення позовних вимог у цій частині. Вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження дійсної ринкової вартості автомобіля, а також відсутні докази досягнення між сторонами домовленості щодо визначення вартості зазначеного транспортного засобу саме у розмірі 521 580,00 грн., у зв`язку з чим заперечує проти використання зазначеної суми як основи для розрахунку заявлених позовних вимог.

Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 31.08.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила виділити у власність відповідача спірний автомобіль. Щодо визначення розміру грошової компенсації, яка підлягає стягненню на користь позивача у зв`язку з таким поділом майна, не заперечувала проти її визначення на підставі звіту про оцінку майна, долученого до матеріалів справи відповідачем.

Представник відповідача не заперечував щодо задоволення позовних вимог не заперечував та просив визначити розмір грошової компенсації на підставі звіту про оцінку майна, наявного в матеріалах справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Підгородненської міської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, 13.09.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено шлюб, про що складено актовий запис - 70. Прізвище чоловіка та дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 , ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про реєстрації транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 є власником транспортного засобу «Toyota Yaris», д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 .

У відповідності до складеного ТОВ «Оціночна компанія лангс трейд» звіту про оцінку майна, ринкова вартість транспортного засобу Toyota Yaris, загальний легковий хетчбек, заводський номер НОМЕР_4 , р.н. НОМЕР_1 станом на дату оцінки, становить 308530 грн.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. ст. 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 61 СК України спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися «обставинами, що мають істотне значення», якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11).

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України). Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

У ході судового розгляду встановлено, що автомобіль марки «Toyota Yaris», д.н.з. НОМЕР_1 , 2014 року випуску, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки набутий за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, що сторонами не заперечувалося. Водночас судом встановлено, що сторони дійшли згоди щодо виділення зазначеного автомобіля у власність відповідача, яка фактично ним користується.

З огляду на викладене, з метою забезпечення рівності часток сторін та справедливого балансу їхніх майнових інтересів, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості належної йому частки у спільному майні.

Відповідно до звіту про оцінку майна ринкова вартість автомобіля становить 308 530,00 грн, відтак розмір компенсації за 1/2 частку становить 154 265,00 грн. Суд враховує, що зазначена вартість автомобіля стороною позивача не оспорювалася та була визнана.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що спірний автомобіль є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу між сторонами. Враховуючи, що автомобіль перебуває у володінні та користуванні відповідача, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення на його користь грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля, однак у межах визначеного судом розміру, а саме 154 265,00 грн., у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1542 грн 65 коп.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) у власність автомобіль «Toyota Yaris», 2014 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , що був об`єктом спільного майна подружжя.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) грошову компенсацію у розмірі частки вартості автомобіля «Toyota Yaris», 2014 року випуску, білого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , що становить 154 265,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1542 грн 65 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ