Рішення № 141357261 у справі № 320/30224/23 від 10.11.2026

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року м. Київ справа №320/30224/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 12.06.2023 №0[телефон приховано] про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ» пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та порушення вимог валютного законодавства у розмірі 26 601,46 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 12.06.2023 №0[телефон приховано], посилаючись на відсутність правових підстав для застосування пені за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Зазначає, що невиконання зобов`язань за зовнішньоекономічним договором зумовлено обставинами, пов`язаними зі збройною агресією Російської Федерації проти України, запровадженням воєнного стану та обмеженням транспортного сполучення, які не залежали від його волевиявлення. У зв`язку з цим просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2023 відкрито адміністративне провадження та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ» (код ЄДРПОУ 39964005) є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законодавством України порядку, та здійснює господарську діяльність, зокрема у сфері зовнішньоекономічних відносин.

У межах здійснення господарської діяльності ТОВ «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ» вступило у договірні відносини з нерезидентом - ТОВ «AL TAU» (Республіка Казахстан).

06.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ» (покупець) та ТОВ «AL TAU» (Республіка Казахстан, постачальник) укладено договір поставки №07/11/21УД, предметом якого є поставка кам`яного вугілля.

Відповідно до пункту 3.1 зазначеного договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах DAP відповідно до правил Інкотермс-2010.

Пунктом 3.2 договору визначено порядок проведення розрахунків між сторонами.

На виконання умов договору від 06.12.2021 №07/11/21УД ТОВ «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ» 07.12.2021 здійснило перерахування грошових коштів на користь нерезидента ТОВ «AL TAU» у розмірі 75 530,00 доларів США.

Факт здійснення зазначеної валютної операції відображено у платіжному документі від 07.12.2021.

За даними акта перевірки, станом на закінчення встановленого валютним законодавством граничного строку розрахунків за вказаною зовнішньоекономічною операцією залишилася незавершеною операція на суму 75 377,09 доларів США.

Контролюючим органом визначено період порушення граничних строків розрахунків з 17.12.2022 по 12.05.2023.

На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 05.05.2023 №1518-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ» з питань дотримання вимог валютного законодавства за зовнішньоекономічною операцією.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт від 23.05.2023 №37542/26-15-07-02-04-03/39964005, яким встановлено порушення ТОВ «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ» вимог частини третьої статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції».

Зокрема, контролюючим органом встановлено порушення граничних строків розрахунків за імпортною операцією, здійсненою на виконання договору поставки від 06.12.2021 №07/11/21УД, на суму 75 377,09 доларів США за період з 17.12.2022 по 12.05.2023.

На підставі висновків акта перевірки від 23.05.2023 №37542/26-15-07-02-04-03/39964005 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2023 №0[телефон приховано], яким до позивача застосовано пеню за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 26 601,46 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, установленого Національним банком України.

Частиною п`ятою статті 13 Закону №2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, установленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого відповідно до частини першої цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняються на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюються з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору або третьої країни відповідно до умов договору.

Згідно з частиною сьомою статті 13 Закону №2473-VIII у разі прийняття до розгляду судом або міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором, або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідного документа щодо позасудового примусового стягнення заборгованості з нерезидента перебіг строку, встановленого відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої позовної заяви або прийняття до провадження відповідного документа.

Постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті.

Відповідно до пункту 21 розділу II зазначеного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів, крім операцій, щодо яких відповідно до законодавства встановлено інші строки або передбачено винятки.

Постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» визначено особливості здійснення валютних операцій в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 14-2 зазначеної постанови, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становили 180 календарних днів та застосовувалися до операцій, здійснених починаючи з 05.04.2022.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.02.2022 №188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» передбачено тимчасове закриття визначених пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за умови ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу у встановлений законом строк.

VI. Оцінка суду

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Предметом розгляду цієї справи є правомірність прийняття Головним управлінням ДПС у м. Києві податкового повідомлення-рішення від 12.06.2023 №0[телефон приховано], яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ» застосовано пеню в розмірі 26 601,46 грн за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правове регулювання відносин, пов`язаних зі здійсненням валютних операцій, валютним наглядом та відповідальністю за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, здійснюється відповідно до Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», нормативно-правових актів Національного банку України та Податкового кодексу України в частині повноважень контролюючих органів.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Частиною третьою статті 13 зазначеного Закону передбачено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, установленого Національним банком України.

Згідно з пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Постановою Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» встановлено особливості здійснення валютних операцій в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 14-2 зазначеної постанови, з урахуванням змін, внесених постановами Правління Національного банку України від 04.04.2022 №68, від 07.06.2022 №113 та від 07.07.2022 №142, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 05.04.2022.

Таким чином, до зовнішньоекономічної операції, здійсненої позивачем 07.12.2021, підлягає застосуванню граничний строк розрахунків тривалістю 365 календарних днів, встановлений пунктом 21 розділу II Положення №5.

Як встановлено судом із матеріалів справи, 06.12.2021 між ТОВ «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ» та ТОВ «AL TAU» (Республіка Казахстан) укладено договір поставки №07/11/21УД, предметом якого є поставка кам`яного вугілля.

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах DAP згідно з правилами Інкотермс-2010.

На виконання умов зазначеного договору 07.12.2021 позивачем здійснено попередню оплату вартості товару на користь нерезидента в розмірі 75 530,00 доларів США.

За результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у зв`язку з недотриманням граничного строку розрахунків за імпортною операцією на суму 75 377,09 доларів США.

Вказані порушення відображені в акті перевірки від 23.05.2023 №37542/26-15-07-02-04-03/39964005, у якому визначено період порушення з 17.12.2022 по 12.05.2023.

На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2023 №0[телефон приховано].

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, суд виходить із того, що законодавством України встановлено обов`язок резидентів забезпечити дотримання граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями незалежно від погоджених сторонами договору умов виконання зобов`язань.

При цьому здійснення резидентом попередньої оплати на користь нерезидента є підставою для початку перебігу граничного строку розрахунків за імпортною операцією, завершення якої пов`язується з поставкою товару або настанням інших визначених законодавством обставин.

Отже, сам факт перерахування позивачем 07.12.2021 грошових коштів на користь нерезидента не свідчить про завершення відповідної зовнішньоекономічної операції та не звільняє резидента від обов`язку забезпечити дотримання граничного строку розрахунків.

Суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» порушення резидентами граничного строку розрахунків, установленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення.

Таким чином, правовою підставою для застосування передбаченої зазначеною нормою відповідальності є встановлення факту порушення резидентом граничного строку розрахунків за відповідною зовнішньоекономічною операцією за відсутності передбачених законодавством обставин, що зупиняють його перебіг.

Щодо доводів позивача про неможливість виконання зовнішньоекономічного договору у зв`язку із запровадженням воєнного стану на території України суд зазначає таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на території України введено воєнний стан.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 26.02.2022 №188-р «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю».

Водночас суд зазначає, що запровадження воєнного стану та встановлення обмежень щодо функціонування окремих пунктів пропуску через державний кордон не передбачають автоматичного звільнення всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності від обов`язку дотримання вимог валютного законодавства.

Частиною шостою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що у разі якщо виконання договору зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків та нарахування пені зупиняються на весь період дії таких обставин і поновлюються з дня, наступного за днем закінчення їх дії.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин відповідно до зазначеної норми є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору або третьої країни відповідно до умов договору.

З аналізу наведених положень убачається, що законодавець пов`язує зупинення перебігу граничного строку розрахунків не з фактом запровадження воєнного стану як таким, а з наявністю обставин непереборної сили, які безпосередньо вплинули на можливість виконання конкретного зовнішньоекономічного договору.

Отже, для застосування частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII необхідним є підтвердження існування відповідних обставин, їх тривалості та зв`язку з неможливістю виконання конкретного договірного зобов`язання.

Дослідивши надані матеріали справи, суд не встановив наявності довідки уповноваженої організації, яка підтверджувала б виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин щодо виконання договору поставки від 06.12.2021 №07/11/21УД.

При цьому загальні посилання на військову агресію, запровадження воєнного стану та обмеження транспортного сполучення не підтверджують самі по собі неможливості виконання конкретного зовнішньоекономічного договору протягом відповідного періоду.

Суд враховує, що предметом договору від 06.12.2021 №07/11/21УД є поставка кам`яного вугілля залізничним транспортом на умовах DAP Інкотермс-2010.

Разом з тим саме по собі встановлення обмежень щодо функціонування окремих пунктів пропуску не підтверджує неможливості здійснення поставки товару за зазначеним договором протягом усього періоду, визначеного контролюючим органом.

Надані матеріали не містять належного підтвердження того, що вказані позивачем обставини спричинили зупинення виконання саме договору від 06.12.2021 №07/11/21УД на період, який має значення для застосування положень частини шостої статті 13 Закону №2473-VIII.

За таких обставин суд не вбачає підстав для висновку про зупинення перебігу граничного строку розрахунків за спірною імпортною операцією у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

Посилання позивача на обставини, пов`язані з невиконанням нерезидентом своїх договірних зобов`язань, також не спростовують установленого контролюючим органом порушення.

Суд зазначає, що порушення нерезидентом умов зовнішньоекономічного договору саме по собі не є передбаченою Законом №2473-VIII підставою для звільнення резидента від відповідальності за недотримання граничних строків розрахунків.

Водночас частиною сьомою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено спеціальний механізм зупинення перебігу граничного строку розрахунків у разі прийняття до розгляду судом або міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором, а також у визначених цією нормою випадках позасудового примусового стягнення заборгованості.

Зазначена норма спрямована на захист резидента, який вжив передбачених законом заходів щодо стягнення заборгованості з нерезидента, та визначає правові наслідки таких дій для перебігу граничного строку розрахунків.

Однак надані матеріали справи не містять доказів прийняття до розгляду судом або міжнародним комерційним арбітражем відповідної позовної заяви ТОВ «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ», а також документів про прийняття до провадження уповноваженим органом документа щодо позасудового примусового стягнення заборгованості з нерезидента.

Відтак підстав для застосування положень частини сьомої статті 13 Закону №2473-VIII до спірних правовідносин судом не встановлено.

Суд також звертає увагу, що правовідносини, пов`язані з відповідальністю за порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції».

Відповідно, питання наявності підстав для зупинення перебігу граничного строку розрахунків та застосування відповідальності за його порушення підлягають вирішенню насамперед з урахуванням положень статті 13 зазначеного Закону.

При цьому суд зазначає, що запровадження воєнного стану не припинило дію положень Закону №2473-VIII щодо обов`язку резидентів дотримуватися встановлених Національним банком України граничних строків розрахунків.

Натомість законодавством визначено конкретні обставини, за наявності яких перебіг таких строків зупиняється, а відповідальність за їх порушення не застосовується протягом відповідного періоду.

Враховуючи наведене, доводи позивача про відсутність правових підстав для застосування до нього відповідальності виключно у зв`язку із запровадженням воєнного стану та обмеженням транспортного сполучення суд вважає необґрунтованими.

Щодо правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд зазначає таке.

Відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні та фактичні перевірки.

Як убачається з матеріалів справи, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 05.05.2023 №1518-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ», за результатами якої складено акт від 23.05.2023 №37542/26-15-07-02-04-03/39964005.

Зазначеним актом зафіксовано порушення позивачем вимог частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» за зовнішньоекономічною операцією, здійсненою на виконання договору від 06.12.2021 №07/11/21УД.

Суд зазначає, що акт перевірки є документом, який фіксує встановлені контролюючим органом обставини та висновки за результатами проведеного контрольного заходу.

Водночас правомірність податкового повідомлення-рішення підлягає оцінці з урахуванням усіх доказів, які підтверджують або спростовують наявність порушення.

У межах цієї справи судом встановлено факт укладення позивачем зовнішньоекономічного договору від 06.12.2021 №07/11/21УД, здійснення 07.12.2021 попередньої оплати на користь нерезидента в сумі 75 530,00 доларів США та відображення контролюючим органом в акті перевірки незавершеної імпортної операції на суму 75 377,09 доларів США.

Доказів, які б підтверджували поставку товару в межах установленого граничного строку розрахунків або повернення нерезидентом відповідних грошових коштів у повному обсязі до закінчення такого строку, у наданих матеріалах справи не встановлено.

Разом з тим позивачем не підтверджено наявності передбачених частинами шостою та сьомою статті 13 Закону №2473-VIII обставин, які б зумовлювали зупинення перебігу граничного строку розрахунків за спірною зовнішньоекономічною операцією.

Суд враховує, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єктів владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

При цьому відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи наведені обставини у сукупності, суд виходить із того, що здійснення позивачем попередньої оплати за зовнішньоекономічним договором, незавершення відповідної імпортної операції в межах установленого законодавством строку та відсутність підтверджених підстав для зупинення його перебігу свідчать про наявність передбачених частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» правових підстав для застосування відповідальності.

Наведені позивачем доводи щодо запровадження воєнного стану, встановлення обмежень транспортного сполучення та невиконання нерезидентом договірних зобов`язань не спростовують установленого порушення та не підтверджують наявності визначених спеціальним законодавством підстав для звільнення від відповідальності.

Відтак суд доходить висновку, що наведені позивачем обставини не свідчать про протиправність застосування контролюючим органом відповідальності за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За таких обставин суд вважає, що Головне управління ДПС у м. Києві, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 12.06.2023 №0[телефон приховано], діяло в межах наданих повноважень та на підставі положень Закону України «Про валюту і валютні операції».

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНС МЕНЕДЖМЕНТ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 12.06.2023 №0[телефон приховано] є необґрунтованими.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи, що в задоволенні позову належить відмовити підстави розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.