Ухвала № 141357643 у справі № 340/7557/26 від 09.11.2026

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

09 листопада 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7557/26

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Черниш О.А.

розглянула матеріали адміністративного позову

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 , через адвоката Єрьоміну В.А., звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті за період з 19.06.2024 року по 19.09.2024 року індексації його грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити за період з 19.06.2024 року по 19.09.2024 року індексацію його грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою судді від 20.10.2026 року позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 123 КАС України та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з вимогою подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати дату отримання позивачем грошового атестату на навести поважні підстави для поновлення такого строку.

На виконання вимог цієї ухвали представник позивача подала до суду заяву від 30.10.2026 року про поновлення строку на звернення до адміністративного суду. Зазначила, що пропуску строку звернення до суду не відбулося, адже позивач не одержував письмове повідомлення про розмір нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення. Позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит 13.08.2026 року позивачу фактично стало відомо про порушення його прав, що зумовило звернення до суду.

Статтею 122 КАС України установлені строки звернення до адміністративного суду та передбачено таке:

1. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

2. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

3. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

5. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині 2 статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.

Відповідно до 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 року у справі №306/2708/23 виклала правову позицію щодо застосування трудового законодавства, яке містить певні обмеження щодо строків звернення працівників, у тому числі й колишніх, до суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що статтею 233 КЗпП України визначено три випадки обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Перебіг строку звернення до суду починається у разі: вирішення трудового спору - з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (тримісячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня вручення копії наказу про звільнення (місячний строк звернення до суду); розгляду справи про звільнення - з дня видачі трудової книжки (місячний строк звернення до суду).

Така правова позиція не суперечить висновку Конституційного Суду України у рішенні №1-р/2025 від 11.12.2025 року, яким частину 1 статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту

Конституційний Суд України розмежував:

- тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;

- тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Останній передбачений частиною 1 статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.

Суд зазначає, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. Незнання особи про порушення прав через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про дійсний стан свого права (інтересу) не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Спір стосується індексації грошового забезпечення позивача, виплаченого йому за період військової служби з 19.06.2024 року по 19.08.2024 року у військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач звільнений з військової служби у січні 2026 року за наказом командира військової частини НОМЕР_4 №30 від 30.01.2026 року.

Із моменту звільнення військова служба позивача припинилася, а відносини, пов`язані з проходженням ним військової служби, завершилися.

З цим позовом позивач звернувся до суду 13.10.2026 року, пропустивши тримісячний строк, установлений частиною 2 статті 233 КЗпП України, який застосовується для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Представник позивача у заяві від 30.10.2026 року наполягає на тому, що перебіг зазначеного строку слід обчислювати з дня отримання від військової частини НОМЕР_2 відповіді від 13.08.2026 року на адвокатський запит, оскільки саме після отримання цієї відповіді позивачу стало відомо про порушення його права на належне нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.

Суд зазначає, що звернення особи до суб`єкта владних повноважень із заявою чи адвокатським запитом щодо надання інформації про проведений розрахунок та отримання відповіді на таке звернення саме по собі не змінює моменту початку перебігу строку звернення до суду, якщо особа раніше дізналася або повинна була дізнатися про відповідне порушення свого права. Таке звернення може свідчити про вчинення особою активних дій щодо з`ясування стану своїх прав, однак не створює нового моменту початку перебігу строку звернення до суду та не поновлює строк, який уже закінчився.

Суд не заперечує право позивача після звільнення з військової служби звернутися до військової частини НОМЕР_2 , яка здійснювала нарахування та виплату грошового забезпечення за спірний період, для отримання інформації про його складові, порядок їх обчислення, підстави нарахування чи ненарахування відповідних виплат. Водночас реалізація такого права має здійснюватися без невиправданого зволікання та з урахуванням установлених законом строків звернення до суду.

Аналогічний підхід щодо неприпустимості штучного зміщення початку перебігу строку звернення до суду шляхом направлення запитів після виникнення обставин, які свідчать про можливе порушення права, викладений у постанові Верховного Суду від 18.02.2026 року у справі № 400/11972/24.

У частині 2 статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду. (див. постанови Верховного Суду від 25.06.2026 року у справі №520/25416/25, від 20.10.2026 року у справі №240/14064/25).

Матеріали позову не містять доказів того, що позивач після звільнення з військової служби та протягом установленого законом тримісячного строку вживав заходів для отримання від військової частини НОМЕР_2 інформації про розмір нарахованої та виплаченої за спірний період індексації грошового забезпечення.

На пропозицію суду повідомити дату отримання грошового атестату представник позивача такої інформації не надала, відповідних доказів до матеріалів справи не долучила.

Отже, позивач не підтвердив, коли саме він отримав документи щодо проведеного з ним розрахунку після звільнення, а також не навів обставин, які б свідчили про об`єктивну неможливість своєчасного звернення до військової частини НОМЕР_2 за інформацією про здійснені нею нарахування.

Отримання відповіді на адвокатський запит 13.08.2026 року не може вважатися новим моментом, з якого розпочався перебіг строку звернення до суду, оскільки направлення такого запиту відбулося вже після спливу відповідного строку та не було зумовлене об`єктивними обставинами, які перешкоджали позивачу отримати необхідну інформацію раніше.

Відсутність доказів своєчасного звернення за необхідною інформацією, з огляду на відсутність відомостей про будь-які перешкоди для такого звернення, свідчить про те, що позивач не виявив належної активності щодо з`ясування стану своїх майнових прав після припинення військової служби.

Така пасивна поведінка не може бути виправдана самим лише фактом подальшого отримання відповіді на адвокатський запит, оскільки реалізація права на отримання інформації у більш пізній період не змінює встановленого законом порядку обчислення строку звернення до суду.

При цьому представник позивача у заяві від 30.10.2026 року не зазначила про існування об`єктивно непереборних обставин, які не залежали від волевиявлення позивача, були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами та унеможливлювали своєчасне отримання необхідної інформації або звернення до суду за захистом порушеного права.

Зокрема, не наведено відомостей про відмову військової частини НОМЕР_2 у наданні необхідної інформації, несвоєчасне виконання нею попередніх звернень позивача або інші обставини, які об`єктивно перешкоджали отриманню відповідних відомостей у межах установленого законом строку.

Отже, наведені представником позивача доводи не підтверджують існування поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки ґрунтуються виключно на факті отримання відповіді на адвокатський запит у серпні 2026 року та не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення за судовим захистом.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Суд прийшов до висновку, що оскільки позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з позовом, а причини, наведені у заяві про поновлення строку, не є поважними, тому позовну заяву слід повернути згідно з ч.2 ст.123, п.9 ч.4 ст.169 КАС України.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, 294, 295 КАС України, суддя -

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву ОСОБА_1 повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ