ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про закриття провадження у справі
09 листопада 2026 року справа № 380/22447/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Братичак У.В., розглянувши в письмовому провадженні, у м.Львові питання про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 1, с. Сокільники, Львівський район, Львівська область, 81130; код ЄДРПОУ: 04369682), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області № 2068 від 15.09.2026 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у постійне користування на території Сокільницької сільської ради» в частині пунктів 3 та 3.1 - щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1338 площею 0,9299 га та передачі її в постійне користування Комунальному підприємству «Сокільничанка» Сокільницької сільської ради.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що є власником будівлі (павільйону) площею 18,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованої з 2009 року. Межі спірної земельної ділянки [номер приховано]:01:003:1338 проходять впритул до цієї будівлі й охоплюють землю навколо неї, необхідну для її обслуговування.
Щодо цієї землі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2026 у справі №380/12565/25 відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою її подальшої передачі в оренду, з урахуванням правової оцінки суду.
Однак, 15.09.2026 на одній і тій самій 105-й сесії відповідач ухвалив два рішення: рішенням № 2072 вдруге відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, а рішенням № 2068 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у постійне користування на території Сокільницької сільської ради» затвердив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки [номер приховано]:01:003:1338 (пункт 3) та передав її в постійне користування КП «Сокільничанка» (пункт 3.1), доручивши директору підприємства здійснити державну реєстрацію речового права (пункт 4).
Позивач зазначає, що відповідно до статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України право на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будівлі, слідує за правом власності на будівлю, а відповідно до частини другої статті 134 ЗК України така ділянка передається власнику будівлі без земельних торгів. Крім того, щодо цієї самої землі на відповідача судовим рішенням покладено обов`язок повторно розглянути заяву позивача. Вважає, що передавши землю навколо будівлі позивача в постійне користування третій особі, відповідач позбавив його можливості реалізувати це право та створив перешкоду для виконання судового рішення.
Відтак, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 26.10.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У свою чергу, п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна із сторін здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна із сторін є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас, за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 у справі №813/6286/15.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №685/1346/15-а.
Суд зазначає, що предметом даного спору є визнання протиправною та скасування рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області № 2068 від 15.09.2026 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у постійне користування на території Сокільницької сільської ради» в частині пунктів 3 та 3.1 - щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1338 площею 0,9299 га та передачі її в постійне користування Комунальному підприємству «Сокільничанка» Сокільницької сільської ради.
Позов обґрунтований тим, що межі вказаної земельної ділянки проходять впритул до будівлі, яка належить позивачу на праві приватної власності й охоплюють землю навколо неї та саме цю земельну ділянку позивач бажав отримати у користування, однак відповідач йому двічі протиправно відмовив.
Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача із правомірністю набуття КП «Сокільничанка» права постійного користування земельною ділянкою та бажанням самому отримати таку ділянку у користування.
Враховуючи наведені обставини, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд дійшов висновку, що позивач не знаходиться з відповідачем у відносинах, заснованих на владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні. Даний спір не може вважатися спором між учасниками саме публічно-правових відносин.
Суд наголошує, що не є публічно-правовим спір щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною першою статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.
За змістом наведених правових положень суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом.
Зазначені правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 1340/3580/18.
Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право (наприклад, право користування земельною ділянкою), і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. Якщо у результаті прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень особа набуває речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2020 у справі №160/4212/19.
Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі № 462/1055/19).
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що спір про скасування рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області № 2068 від 15.09.2026 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у постійне користування на території Сокільницької сільської ради» в частині пунктів 3 та 3.1 - щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1338 площею 0,9299 га та передачі її в постійне користування Комунальному підприємству «Сокільничанка» Сокільницької сільської ради має приватноправовий характер, оскільки відповідач, приймаючи оспорюване рішення, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем, відтак такий спір має розглядатись за правилами цивільного судочинства.
Суд зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін.
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд, врахувавши суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, у зв`язку з тим, що вона не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Зважаючи на предмет позову та норми ст. 239 КАС України, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу про право на звернення до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Суд роз`яснює позивачу, що згідно із частиною другою статті 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст. 19, 238, 241-243, 248, 256, 293-295 КАС України, суд -
п о с т а н о в и в:
закрити провадження в адміністративній справі №380/22447/26 за позовом ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення.
Роз`яснити позивачу, що спір підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Братичак Уляна Володимирівна