Ухвала № 141358129 у справі № 308/16250/26 від 09.11.2026

Справа № 308/16250/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до мера м. Ужгороду Андріїва Богдана, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОТГ Ужгородського району с. Холмок, ОТГ с. Оноківці про розширення туризму в м. Ужгороді та об`єднання ОТГ Ужгородського району з містом Героєм Ужгородом, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із вище зазначеною позовною заявою.

Згідно з позовної заяви позивач просить суд:

- ліквідувати ОТГ Ужгородського району і об`єднати з містом Герой Ужгород! Сонячного Закарпаття;

- зобов`язати Виконавчий комітет м. Ужгород видати проїзні картки для проїзду в громадському транспорті малозабезпеченій групі осіб, інвалідам та пенсіонерам;

- зобов`язати виконавчий комітет м. Ужгороду розробити схему плану для продовження проїзду автобусних маршрутів №22 (двадцять два) до с. Сторожниця, маршрут автобусу №20 (двадцять) до с. Оноківці, і розробити новий автобусний маршрут для проїзду в с. Холмок в зв`язку з новим розвитком туризму в м. Ужгороді;

- зобов`язати мера м. Ужгород шановного пана ОСОБА_2 збудувати сміттєво-переробний комбінат на околицях м. Ужгороду та м. Мукачева для переробки твердих побутових відходів і ліквідувати сміттєві полігони.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно з ч.1 ст. 19 ЦПК України Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункти 1 і 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першоїстатті 19 КАС України).

Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц (провадження № 14-656цс18),від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18) та інших.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

Відповідно до пункту 2 частини першої ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Пунктом 7 частини першої ст. 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з положень п. 3 ч. 2 ст.19 КАС України Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначене статтею 20 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 20 КАС України Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.

При цьому, згідно з частиною другою статті 20 КАС України Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.

У постановах Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 367/4695/20, від 10 січня 2024 року у справі № 201/15806/15-ц, які у порядку ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають урахуванню при застосуванні норм права, сформульовано правову позицію про те, що предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовано ст.286 КАС України.

Верховний Суд у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 824/1164/18-а виснував, що з системного аналізу наведених правових норм КУАП слід дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Прийняття постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті.

Отже, з наведеного правового регулювання випливає, що оскарженню в порядку ст. 286 КАС України, підлягають рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази наявності справи про адміністративне правопорушення, або прийняття суб`єктом владних повноважень рішення у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача, зокрема постанови про притягнення до адміністративної відповідальності або накладення адміністративного штрафу, правомірність якого може бути переглянута за особливостями провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначеними ст.286 КАС України.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до міського голови (мера) м. Ужгорода Андріїва Богдана, просить суд: ліквідувати ОТГ Ужгородського району і об`єднати з містом Ужгородом; зобов`язати Виконавчий комітет м. Ужгород видати проїзні картки для громадського транспорту малозабезпеченим особам, інвалідам та пенсіонерам; зобов`язати розробити схему плану для продовження проїзду автобусних маршрутів №22 та №20, розробити новий автобусний маршрут до с. Холмок; зобов`язати збудувати сміттєво-переробний комбінат на околицях м. Ужгороду та м. Мукачева.

Відповідачем у справі є міський голова (мер) м. Ужгорода - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Під «владними управлінськими функціями» розуміється здатність суб`єкта застосовувати надану владу для впливу на правовідносини шляхом управління діяльністю підлеглих. Спори, що виникають у таких відносинах, належать до юрисдикції адміністративних судів, що підтверджено численною усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (зокрема у справах № 914/2006/17, № 823/2042/16, № 823/218/17, № 911/3594/17, № 137/1842/16-а, № 826/2323/17, № 263/6022/16-ц, № 520/5442/18, № 1240/1981/18, № 520/13067/17, № 469/1044/17, № 368/561/19, № 712/5476/19, № 9901/393/19, № 640/22013/18, № 175/1571/15, № 362/643/21).

Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень, визнання дій неправомірними), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема, щодо відшкодування шкоди, нарахування, виплати грошових сум, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.

Аналіз зазначених норм вказує на те, що позовна заява ОСОБА_1 до мера м. Ужгороду Андріїва Богдана, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОТГ Ужгородського району с. Холмок, ОТГ с. Оноківці про розширення туризму в м. Ужгороді та об`єднання ОТГ Ужгородського району з містом Героєм Ужгородом не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

За таких обставин, між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, тому цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів.

Отже, поданий позивачем цивільний позов, не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства та відповідно до визначеної КАС України підсудності належить до компетенції адміністративного суду та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства в порядку, визначеному КАС України.

Дослідивши заявлені позивачем вимоги та наведене їх обґрунтування, суд вважає, що предметом даної справи є публічно-правовий спір із суб`єктом владних повноважень.

Отже, місцевий суд позбавлений можливості у порядку цивільного судочинства ухвалити рішення по суті заявлених позовних вимог, адже спори, які мають розглядатися у порядку цивільного судочинства виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, виходячи з викладеного спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, та зобов`язання вчинити певні дії розглядаються за правилами адміністративного судочинства в порядку, визначеному КАС України адміністративними судами.

Таким чином, з огляду на заявлені позивачем вимоги і підстави, викладені на їх обґрунтування, предметом позову в цій справі є дії суб`єкта владних повноважень, зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, які є відмінними від цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових правовідносин.

За таких обставин розглядувані позовні вимоги виходять за рамки справ, які визначені ЦПК України, і не виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових правовідносин, які передбачено розглядати у порядку ЦПК України.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження в даній цивільній справі слід відмовити, оскільки така належить до підсудності адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

За приписами частини першої ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

Розгляд справи з порушенням правил підсудності, суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Крім того, недотримання правил юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, то у відкритті провадження слід відмовити.

Відповідно до ч.5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

При цьому заявнику роз`яснюється, що він має право звернутись з адміністративним позовом до адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, ст. ст. 46-48, 260, 261, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до мера м. Ужгороду ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОТГ Ужгородського району с. Холмок, ОТГ с. Оноківці про розширення туризму в м. Ужгороді та об`єднання ОТГ Ужгородського району з містом Героєм Ужгородом.

Роз`яснити заявнику його право на звернення до суду шляхом подання позову в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала, як така, що постановлена поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.О. Шепетко