Рішення № 141358183 у справі № 380/10645/26 від 09.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року справа № 380/10645/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крутько О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік, направлення на проходження військово-лікарської комісії та призову на військову службу під час мобілізації;

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

В позовній заяві позивач зазначає, що згідно Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованими через застосунок «Резерв+» 29.04.2025 року, позивач виключений з військового обліку, підстава: «були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (п.6 ч.5 ст.37).

18 серпня 2025 року у місті Львові військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 було затримано до доставлено позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

19 серпня 2025 року позивача було примусового доставлено до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За наслідками проходження ВЛК оформлено довідку №2025-0819-1328-2623-0 про придатність ОСОБА_1 до військової служби.

В подальшому позивача було мобілізовано та направлено до військової частини НОМЕР_2 , надалі було переведено до військової частини НОМЕР_3 та військової частини НОМЕР_1 .

В інтересах позивача його представник звертався із адвокатськими запитами до ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак відповіді не тримав.

Вважаючи дії відповідачів щодо поновлення на військовому обліку, проведення ВЛК та винесення мобілізаційного розпорядження протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою від 05.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, зазначає, що згідно з Положенням про проходження військової служби у Збройних Силах України та нормативними актами Міністерства оборони України з питань обліку особового складу, виключення військовослужбовця зі списків військової частини здійснюється виключно на підставі: наказу командира (начальника) частини про звільнення з військової служби або переведення; судового рішення, яке набрало законної сили та містить відповідне зобов`язання. Військова частина не наділена дискреційними повноваженнями щодо самостійного виключення особи зі списків за обставин, викладених у позові. Таке виключення без відповідного наказу вищого органу військового управління або судового акта, що набрав сили, порушуватиме принципи єдиноначальності, систему військового обліку та призведе до невідповідності даних у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Позивач фактично проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , має військовий квиток, медичну карту військовослужбовця та інші документи, що підтверджують виникнення та реалізацію військово-службових правовідносин. Вимога про його виключення зі списків без скасування актів, на підставі яких він був призваний та переведений, на думку відповідача є передчасною та не відповідає інтересам забезпечення обороноздатності держави. Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 1 подав відзив на позовну, зазначає, що ОСОБА_1 перебував на військовому обліку ще з 2005 року у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Отже, твердження про його повторне взяття на військовий облік не відповідає фактичним даним і не може бути покладене в основу судового рішення. Сам факт відображення певних відомостей у мобільному застосунку «Резерв +» не є безумовним та самодостатнім доказом припинення чи відсутності статусу військовозобов`язаного, а також не доводить незаконності подальших дій органів військового управління. Позивач не подав належного документа, який би підтверджував прийняття компетентним органом рішення про виключення його з військового обліку у спосіб, що унеможливлював би виконання ним військового обов`язку на момент спірних правовідносин. Позивач у позовній заяві підтверджує факт проходження військово-лікарської комісії, а також повторного медичного огляду після оскарження висновку ВЛК. За результатами проведених оглядів він був визнаний придатним до військової служби. Вказана обставина підтверджує, що питання його придатності було належним чином перевірено та неодноразово оцінено уповноваженими медичними органами. На підтвердження правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_6 долучив витяг з наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації. .

Дослідивши заяви по суті справи та письмові докази, суд виходив з наступного.

Згідно розширених даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+», ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , не є військовозобов`язаним. Підстава зняття/виключення: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину (п.6 ч. 5 ст. 37).

Згідно довідки Апеляційного суду Одеської області від 08.02.2010 №1-24/1999, вироком судової колегії апеляційного суду Одеської області з кримінальних справ від 01 червня 1999 року у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , засудженого за ст.ст. 93 п.п. «а», «і», «и» КК України до дев`яти років позбавлення волі до виправної трудової колонії посиленого режиму, з конфіскацією усього майна, яке є його особистою власністю на користь держави, з стягненням суми, яка повністю стягнена під час виконання вироку.

18 серпня 2025 року в місті Львів представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було доставлено позивача до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 .

19 серпня 2025 року ОСОБА_1 було доставлено до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження ВЛК.

Згідно довідки військово-лікарської комісії №2025-1219-1408-5682-0 від 28.12.2025, проведено медичний огляд «Гарнізонна ВЛК №3 м. Балаклія» 29.12.2025, на підставі статті 13в, 23в, 39в, 41в, 57в, 64в графи ІІ розкладу хвороб, солдата (мобілізованого) ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1318 від 19.08.2025 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до поіменного списку №13273 від 19.08.2025, ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_2 .

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.11.2025 №315, солдата по мобілізації ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) для подальшого проходження служби відповідно до розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України №300/ПУ/4300/П/дск зараховано у списки частини та призначено на посаду кулеметника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 8 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини та з 07.11.2025 зараховано у списки особового складу частини та на всі види забезпечення.

27.04.2026, представник позивача подав скаргу до Центральної військово-лікарської комісії за Вих №15102504/01, просив скасувати рішення військово-лікарської комісії при Гарнізонному ВЛК №3 м. Бакалія №2025-1229-1408-5682-0 від 29.12.2025, провести обстеження та огляд з подальшим винесенням постанови про визначення придатності до служби відповідно до вимог «положення про військово-лікарську екпертизу В Збройних Сил України», затвердженої Наказом міністра оборони України від 14.08.2008 №402 та з урахуванням всіх захворювань.

Листом від 20.03.2026 Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України повідомила, що скарга ОСОБА_1 направляється для розгляду та надання відповіді за належністю до 12 регіональної ВЛК.

Листом від 27.03.2026 за вх.№2520, 12 регіональна військово-лікарська комісія повідомила, що військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 , 1982 р.н., відповідно до вимог Положення, постанову гарнізонної ВЛК №3 військової частини НОМЕР_5 від 29.12.2025 року №2025-1229-1408-5682-0, на підставі статей 13-в, 23-в, 39-в, 41 в, 57-в, 64-в графи II Розкладу хвороб, про придатність до військової служби та. про причинний зв`язок захворювань (за наявними військово-медичними документами), на день прийняття рішення, винесено обгрунтовано, для проведення на теперішній час повторного контрольного медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби - підстав немає.

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо поновлення позивача на військовому облік та спірні накази протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

За приписами ч. 1-3 ст. 17 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII).

Згідно з ч. 1-3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 1 3 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється:

громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом;

іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Згідно з абз. 1-2 ч. 1 ст. 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

За дефініціями, закріпленими у ст. 1 Закону № 1932-XII, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст. 2 Закону № 389-VII правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (п. 1). Надалі указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено та проведено загальну мобілізацію в Україні упродовж 90 діб. Надалі строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).

Відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-XI визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до положень цієї статті громадяни зобов`язані, зокрема:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

У період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати із собою військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави дійти висновку, що на військову службу під час мобілізації призиваються придатні за віком та станом здоров`я військовозобов`язані громадяни України, які перебувають у запасі, не мають відстрочки та не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

У позовній заяві позивач, стверджуючи про протиправність дій відповідача щодо його призову на військову службу під час мобілізації, покликається на те, що він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» як особа, яка раніше засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, тож втратив статус військовозобов`язаного, у зв`язку з чим не повинен був проходити військово-лікарську комісію та не міг бути призваним на військову службу під час мобілізації.

Оцінюючи зазначені доводи позивача, які є ключовою підставою позову, та на яких ґрунтуються всі основні і похідні позовні вимоги, суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до п. 9 положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 11 положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо військового обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За змістом ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Частиною 9 ст. 1 Закону № 2232-XII, серед іншого, визначено, що щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час виключення позивача з військового обліку) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Згідно з ч. 9 ст. 14 Закону № 2232-XII (в редакції, яка діяла до 18.05.2024) на районні (міські) комісії з питань приписки покладається, зокрема виключення з військового обліку громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

За приписами ч. 5 ст. 38 Закону №2232-XII (в редакції, яка діяла до 18.05.2024) органи досудового розслідування зобов`язані в семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, яким повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, а суди - про призовників, кримінальні справи стосовно яких розглядаються судом, а також про вироки щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що набрали законної сили.

Згідно з п. 62 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921 (в редакції, яка діяла до 18.05.2024), суди: повідомляють у семиденний строк районним (міським) військовим комісаріатам про призовників, щодо яких кримінальні справи розглядаються судами, а також про вироки щодо призовників і військовозобов`язаних, які набрали законної сили; вилучають та надсилають до відповідних районних (міських) військових комісаріатів військово-облікові документи призовників і військовозобов`язаних, засуджених до позбавлення волі, обмеження волі або арешту.

Отже, до 18.05.2024 чинним на той час законодавством було передбачено виключення громадян України з військового обліку військовозобов`язаних у разі їх засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Підставою для виключення був відповідний вирок, який надсилався судом до відповідного районного (міського) військового комісаріату.

Проте Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закон № 3633-IX), який набрав чинності 18.05.2024, ст. 37 Закону № 2232-XI викладено в новій редакції.

Відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII у чинній редакції виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Суд підкреслює, що цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Крім того, 18.05.2024 набув чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - порядок № 560), п. 4 розділу «Загальні питання» якого передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.

Отже, суд зазначає, що у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII законодавець звузив коло підстав для виключення громадян України з військового обліку.

Тобто з 18.05.2024 (дата набрання чинності Законом № 3633-IX ) громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, є військовозобов`язаними, а ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XI не передбачає такої підстави для виключення громадянина України з військового обліку як засудження його до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

З урахуванням викладеного, оскільки редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII, яка діє з 18.05.2024, не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку позивача як засудження його до позбавлення волі за вчинення злочину, отже, він є військовозобов`язаним.

З наведеного можна зробити висновок, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку та були виключені з нього на підставі ст. 37 Закону №2232-XII у редакції, чинній до 18.05.2024, у зв`язку із засудженням до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.

На користь такого висновку суду свідчить також положення абз. 12 п. 2 ч.1 ст. 37 Закону № 2232-XI у редакції, чинній з 18.05.2024, за змістом якого взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Аналізуючи наведене, суд підсумовує, що на відміну від попередньої редакції Закону №№ 2232-XII його чинна редакція не містить такої категорії осіб, які можуть бути виключені з військового обліку: «були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину».

Крім цього, відповідно до абз. 12 п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII та п. 4 порядку № 560 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, зокрема із звільненням від відбування покарання, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані за мобілізацією для проходження військової служби.

Тобто законодавець передбачив таку категорію осіб та врегулював питання їхнього призову.

Єдина категорія осіб, яка не підлягає мобілізації серед раніше засуджених, є ті, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України (ст. 109 - 114-2 КК України). Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.

Згідно довідки апеляційного суду Одеської області від 08.02.2010 №1-24/1999, позивач вчинив злочини, передбачені ст.ст. 93 п.п. «а», «і», «и» Кримінального кодексу України, а тому на нього виключення, згадане судом вище, не поширюється.

Отже, відповідно до чинного на момент призову позивача законодавства він підлягав мобілізації, незалежно від факту його засудження за скоєння злочину, не пов`язаного з посяганням на основи національної безпеки України.

Будь-яких преференцій щодо мобілізації для раніше засуджених законодавство України не містить.

Редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII, відповідно до якої виключенню з військового обліку підлягали громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, втратила чинність внаслідок набрання чинності 18.05.2024 Законом № 3633-IX, а отже, з 18.05.2024 діють нові правила мобілізації, як стосуються раніше засуджених.

На підставі положень регуляторної дії норм права Закон № 3633-IX встановив нові правила взяття на облік та мобілізації колишніх засуджених.

Оскільки позивач не припинив громадянство України, не визнаний непридатним до військової служби, не досяг граничного віку перебування в запасі та є військовозобов`язаним, то відповідач на законних підставах взяв його на військовий облік військовозобов`язаних і підстав для виключення позивача з військового обліку військовозобов`язаних, передбачених чинною редакцією ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XI, немає.

Крім того суд звертає увагу, що на момент призову під час мобілізації позивач не мав відстрочки та не був заброньований в установленому порядку на період мобілізації, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Отже, з огляду на законність взяття позивача на військовий облік, його придатність до військової служби, що визначена уповноваженою ВЛК (рішення якої є чинним та не є предметом оскарження у цій справі), та відсутність доказів того, що він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації (наявність відстрочки від призову або бронювання), доводи позивача про протиправність дій та рішення (наказу) відповідача щодо його призову на військову службу під час мобілізації не знаходять свого підтвердження під час розгляду цієї справи.

З урахуванням викладеного у сукупності суд виснує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача..

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів протиправність оскаржуваних дій.

Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ), Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ: НОМЕР_8 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Крутько Олена Василівна