Рішення № 141358898 у справі № 179/1695/26 від 09.11.2026

179/1695/26

2/179/1474/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

в складі: головуючого - судді Чорної А.О.,

секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , до Личковської сільської ради, третя особа Магдалинівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2026 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Салтисюк Ю.В., звернулася до суду із позовною заявою до Личковської сільської ради, третя особа Магдалинівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя, 15 листопада 2010 року, ОСОБА_3 залишила заповіт, яким на випадок своєї смерті, заповідала все своє майно, де б воно не знаходилося, та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, які належать на час посвідчення заповіту, і взагалі все те що належить на день смерті і на що законом матиме право повністю, на користь ОСОБА_2 . Заповіт було складено в приміщенні виконавчого комітету Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, підписано особисто ОСОБА_3 та посвідчено секретарем органу місцевого самоврядування Білан Т.П., реєстрацією в реєстрі за номером 62.

З моменту складення заповіту і до теперішнього часу він не скасовувався, недійсним визнавався та жодною особою не оскаржувався.

Після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 , яка є матір`ю та відповідно діє як законний представник неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернулася до Магдалинівської державної нотаріальної контори з заявою про відкриття спадкової справи з метою прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом, а саме: земельної ділянки площею 5,4500 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0957.

15 травня 2024 року державним нотаріусом Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5,4500 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0957, яка належала померлій ОСОБА_3 .

Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріусом була вмотивована двома обставинами, а саме:

- в заповіті ОСОБА_3 від 15.11.2010, дата народження особи, на користь якої складено заповіт ОСОБА_2 , вказана як ІНФОРМАЦІЯ_6 , тоді як дійсною датою народження ОСОБА_2 особи, яка звернулася з заявою про відкриття спадкової справи, являється 22 листопада 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 01 квітня 2008 року виконкомом Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області;

- спадкоємицею не надано оригінал правовстановлюючого документу, яким би було підтверджено право власності спадкодавця ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 5,4500 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0957.

У зв`язку з винесенням нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії у ОСОБА_2 виникла необхідність у захисті права на спадкування майнового права, у судовому порядку.

При друкуванні заповіту від 15.11.2010 від імені ОСОБА_3 , секретарем Личківської сільської ради Білан Т.П. було допущено технічну описку, та замість вірної дати народження особи, на користь якої складено заповіт ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_7 , було зазначено невірну дату народження ІНФОРМАЦІЯ_6 (фактично допущено пропуск однієї цифри в дні народження). Позивач стверджує, що невірне зазначення дати народження особи, на користь якої складено заповіт ОСОБА_2 , являється виключно технічною опискою при друкуванні тексту заповіту.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , являється правнукою ОСОБА_3 , що відповідно вказує на наявний логічний зв`язок та обґрунтований мотив складення 15.11.2010 Лященко Л.Т. заповіту саме на користь ОСОБА_2 .

Личківською сільською радою, на відповідний запит представника позивача, підтверджено, що станом на 2010 рік ОСОБА_2 проживала у складі домогосподарства, де головую обліковувалася ОСОБА_3 , та відповідно являлась їй правнукою, що було визначено за змістом записів погосподарського обліку № 5 за 2006-2010 роки.

Листом від 12.08.2026 Самарівським відділом ДРАЦС у Самарівському районі Дніпропетровської області на адвокатський запит було повідомлено, що актові записи народження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені та смерть відносно особи (декількох осіб) з анкетними даними ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутні.

Таким чином, фактично було підтверджено, що особи з анкетними даними ОСОБА_2 , які мають дату народження ІНФОРМАЦІЯ_8 в Україні відсутні, що відповідно вказує на помилковість зазначення такої дати народження в заповіті ОСОБА_3 від 15.11.2010.

За таких обставин, просить суд встановити факт, що заповіт, датований 15 листопада 2010 року, від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований в реєстрі за № 62, складений на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 дійсно не мас в розпорядженні оригіналу правовстановлюючого документу, який посвідчує право власності спадкодавця ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0957, так як оригінал документу втрачено, однак у позивача є в наявності копія Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІV-ДП № 057182, виданого Магдалинівською державною адміністрацією 12.04.2002 року, яка зберіглася на даний час.

Відомості про виникнення права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0957 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 057182, узгоджуються з загальнодоступною інформацією, яка міститься в Державному земельному кадастрі.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності чи будь-яке інше речове право відносно земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0957 не зареєстровано.

Позивач погоджується з постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, так як в дійсності не має в своєму розпорядженні оригіналу державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 057182, вважає що рішення нотаріуса в цій частині узгоджується з нормами права, викладеними в Законі України від 02 вересня 1993 року № 3425- ХІІ "Про нотаріат", який регулює виниклі правовідносини.

Враховуючи відсутність у Позивача підстав для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в силу втрати правовстановлюючого документу на земельну ділянку, Позивач має можливість захисти своє майнове право виключно у судовому порядку, шляхом визнання права власності на земельну ділянку.

Позивач просить встановити факт, що заповіт, від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , датований 15 листопада 2010 року та зареєстрований реєстрі за № 62, складений на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 5,450 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Личківської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0957.

Ухвалою суду від 31.08.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначене підготовче судове засідання. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 30.09.2026 витребувано у Магдалинівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 12.10.2026 закрито підготовче провадження та цивільна справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача - Личківської сільської ради у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі та на виконання ухвали суду надала копію спадкової справи після померлої ОСОБА_3 .

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 народився ОСОБА_4 , матір`ю якого є ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 СК України № 0[телефон приховано], виданим Самарівським ВДРАЦС у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України від 19 травня 2026 року. (а.с. 15)

ІНФОРМАЦІЯ_11 народилася ОСОБА_5 , батьком якої є ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим повторно Самарівським ВДРАЦС у Самарівському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України від 19 травня 2026 року. (а.с. 16)

31 жовтня 2008 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , одружилася з ОСОБА_6 , в наслідок чого змінила прізвище з « ОСОБА_7 », на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , виданим Красногвардійським ВРАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області від 31.10.2008 року. (а.с. 17)

ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася ОСОБА_2 , батьками якої являлися ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим виконавчим комітетом Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 01.12.2008 року. (а.с. 18).

Таким чином, наданими доказами підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є правнукою ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_7 , виданого 25.04.2015. (а.с. 14)

За життя, 15 листопада 2010 року, ОСОБА_3 залишила заповіт, яким на випадок своєї смерті, заповідала «все своє майно, де б воно не знаходилося, та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, які належать на час посвідчення заповіту, і взагалі все те що належить на день смерті і на що законом матиме право повністю», на користь ОСОБА_2 . (а.с. 28)

Заповіт підписано особисто ОСОБА_3 та посвідчено секретарем органу місцевого самоврядування Білан Т.П., реєстрацією в реєстрі за номером 62.

На виконання ухвали суду від 30.09.2026 надано копію спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_3 (а.с. 64-72), з якої вбачається, що 23.10.2015 ОСОБА_1 , яка діє як законний представник від імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

15.05.2024 постановою державного нотаріуса Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б. відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5,4500 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0957, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_13 ОСОБА_3 (а.с. 72).

Постанова державного нотаріуса Магдалинівської державної нотаріальної контори Сушко В.Б. обґрунтована тим, що

- в заповіті ОСОБА_3 від 15.11.2010, дата народження особи, на користь якої складено заповіт ОСОБА_2 , вказана як ІНФОРМАЦІЯ_6 , тоді як дійсною датою народження ОСОБА_2 особи, яка звернулася з заявою про відкриття спадкової справи, являється 22 листопада 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 01 квітня 2008 року виконкомом Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області;

- спадкоємицею не надано оригінал правовстановлюючого документу, яким би було підтверджено право власності спадкодавця ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 5,4500 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0957.

Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

У разі наявності спору про право цивільне, такі факти підлягають розгляду в позовному провадженні разом з вимогою матеріального характеру.

За положеннями ст. ст. 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

У відповідності до ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, які визначені в заповіті.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу.

Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є правнукою ОСОБА_3 .

За життя, 15 листопада 2010 року, ОСОБА_3 залишила заповіт, яким на випадок своєї смерті, заповідала «все своє майно, де б воно не знаходилося, та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, які належать на час посвідчення заповіту, і взагалі все те що належить на день смерті і на що законом матиме право повністю», на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 .

ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області 01.12.2008 року.

Згідно відповіді Личківської сільської ради на запит представника позивача, зазначено, що за змістом записів погосподарського обліку № 5 за 2006-2010 роки ОСОБА_2 зазначена як правнука голови домогосподарства ОСОБА_3 . За даними реєстру для реєстрації нотаріальних дій 15.11.2010 ОСОБА_3 було посвідчено заповіт на користь ОСОБА_2 , зареєстрований за № 62. (а.с. 33-36)

Згідно листа від 12.08.2026 Самарівським відділом ДРАЦС у Самарівському районі Дніпропетровської області на адвокатський запит було повідомлено, що актові записи народження, шлюб, розірвання шлюбу, зміни імені та смерть відносно особи (декількох осіб) з анкетними даними ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 відсутні. Відомості про інших зареєстрованих громадян з анкетними даними ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відсутні. (а.с. 31)

Таким чином, листом Самарівського відділу ДРАЦС у Самарівському районі Дніпропетровської області фактично було підтверджено, що особи з анкетними даними ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в Україні відсутні, що відповідно вказує на помилковість зазначення такої дати народження в заповіті ОСОБА_3 від 15.11.2010.

Як вбачається із заповіту, текст заповіту було надруковано секретарем Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області Білан Т.П., яка в подальшому і здійснила посвідчення підпису ОСОБА_9 в даному заповіті. При друкуванні заповіту від 15.11.2010 секретарем Личківської сільської ради Білан Т.П. було допущено технічну описку, та замість вірної дати народження особи на користь якої складено заповіт - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , було зазначено невірну дату народження ІНФОРМАЦІЯ_6 (фактично допущено пропуск однієї цифри в дні народження).

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що складання 15.11.2010 заповіту від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 , з зазначенням дати народження ІНФОРМАЦІЯ_6 , є виключно технічною опискою.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про встановлення факт, що заповіт, датований 15 листопада 2010 року, від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований в реєстрі за № 62, складений на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, суд приходить до наступного.

В силу положень статті 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1260-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представників не допускається (ст. 1234 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1236 ЦК України передбачено, що заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні й після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права передбачає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у статті 1269 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Згідно з пп. 4.10. п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Згідно із ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317, ч.1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Верховний Суд України, зазначив у своїй постанові від 10.02.2016 у справі № 6- 2124цс15, оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення у особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на відповідний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу.

Судом встановлено, що за життя, 15 листопада 2010 року, ОСОБА_3 залишила заповіт, яким на випадок своєї смерті, заповідала «все своє майно, де б воно не знаходилося, та з чого б воно не складалося, усі майнові права та обов`язки, які належать на час посвідчення заповіту, і взагалі все те що належить на день смерті і на що законом матиме право повністю», на користь ОСОБА_2 .

Заповіт підписано особисто ОСОБА_3 та посвідчено секретарем органу місцевого самоврядування Білан Т.П., реєстрацією в реєстрі за номером 62.

Згідно спадкової справи вбачається, що 23.10.2015 ОСОБА_1 , яка діє як законний представник від імені своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 звернулася з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІV-ДП № 057182, виданого Магдалинівською державною адміністрацією 12.04.2002 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0957 (а.с. 19)

Відомості про право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0957, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДП № 057182, підтверджуються і витягом з Державного земельного кадастру про земельні ділянки (а.с. 20-23).

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності чи будь-яке інше речове право відносно земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0957 не зареєстровано. (а.с. 26)

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що за життя ОСОБА_3 була власником спірної земельної ділянки.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що позивач в установлений строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво на земельну ділянку не змогла, оскільки були відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку.

У постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 227/3750/19, від 28.04.2022 у справі № 352/494/16-ц та інших зроблено правовий висновок про те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

При цьому у даних постановах Верховний Суд доходив висновку про те, що наявність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстави неможливості надання спадкоємцем усіх необхідних для видачі свідоцтва документів свідчить про наявність перешкод для оформлення спадщини у нотаріальному порядку і є підставою для задоволення позову про визнання права власності на спадкове майно.

Враховуючи те, що спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 позбавлена можливості отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3 , оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на земельну ділянку, з урахуванням викладених позивачем обставин та досліджених у судовому засіданні письмових доказів, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.

Таким чином, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених поданими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , до Личковської сільської ради, третя особа Магдалинівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту належності заповіту та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.

Встановити факт що заповіт, від імені ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_3 , датований 15 листопада 2010 року та зареєстрований в реєстрі за № 62, складений на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 5,450 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Личківської сільської ради Самарівського району Дніпропетровської області, кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0957.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Личківська сільська рада, код ЄДРПОУ 04340112, юридична адреса: 51140, Дніпропетровська область, Самарівський район, с. Личківка, вул. Центральна, буд. 103.

Третя особа - Магдалинівська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02890819, юридична адреса: 51100, Дніпропетровська область, Самарівський район, с-ще Магдалинівка, вул. Центральна, 32.

Суддя А.О. Чорна