ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 756/10105/25
№ 2-др/183/29/26
09 листопада 2026 року м.Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву представника позивача Зіньківської Вікторії Олександрівни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 жовтня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 100 381,81 грн, моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн та витрати на проведення оцінки в сумі 5 000,00 грн.
Представник позивача у встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат надано договір про надання правничої допомоги, ордер, акт приймання-передачі наданих послуг та документи, що підтверджують їх оплату.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2026 року розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення було призначено на 09 листопада 2026 року.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Будь-яких клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу чи доводів щодо їх неспівмірності до суду не подали.
Відповідно до частини п`ятої статті 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалення додаткового рішення у справі.
Пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/ третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Згідно із частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До заяви про ухвалення додаткового рішення додано Договір про надання правової (правничої) допомоги б/н від 09.12.2024, Додаткову угоду № 1 від 09.12.2024 до Договору, ордер серії АІ № 1935632 від 20.06.2025, Акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 02.10.2026, Рахунок (розрахунок) фактичних витрат від 02.10.2026 та Квитанцію № 1 від 02.10.2026 на суму 30 000 грн.
Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
У п. 1 ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Оцінивши обсяг наданої правничої допомоги та надані письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі 30 000 грн є завищеними та неспівмірними з ціною позову. Загальна ціна позову складає 115 381,81 грн, відтак заявлені витрати на правничу допомогу складають понад чверть від усієї ціни позову, що порушує принцип пропорційності судових витрат до предмета спору.
За таких обставин заявлений розмір витрат не є обґрунтованим у співвідношенні до ціни позову та значення справи для сторін. В цій частині заявлених вимог слід стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн, що буде співрозмірним, на думку суду, з ринковими цінами адвокатських послуг, ціною позову та конкретними обставинами справи.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 247, 268, 270, 354 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Заяву задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП судом не встановлено, адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , 15 000 гривень (п`ятнадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додаткового рішення суду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено і підписано 09 листопада 2026 року .
Суддя Оладенко О.С.