Ухвала № 141359649 у справі № 496/8342/26 від 30.10.2026

Справа № 496/8342/26

Провадження № 2/496/5715/26

У Х В А Л А

30 жовтня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Портна О.П., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Багно Лілії Федорівни про забезпечення позову по справі за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Біляївський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області міжрегіонального управління МЮУ, про зміну розміру аліментів, або звільнення від сплати аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

15.10.2026 року позивач, в особі представника, звернувся до суду з вказаним позовом.

До матеріалів позовної заяви представником позивача була долучена заява про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення з ОСОБА_1 у частині спірної заборгованості у сумі 76797,32 гривень відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 81602076 від 30.09.2026 року до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі. Заява обґрунтована тим, що предметом спору у даній справі є часткове звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості зі сплати аліментів (за час спільного проживання з донькою) у розмірі 76797,32 гривень, надмірно нарахованої державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 81602076, відповідно до розрахунку заборгованості від 30.09.2026 року. Водночас до вирішення спору по суті державним виконавцем здійснюється стягнення коштів із грошового забезпечення позивача на підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Розмір стягнення визначено з урахуванням заборгованості, яка є предметом оспорювання у цій справі. Подальше стягнення оспорюваної суми до ухвалення судового рішення, на думку представника позивача, може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, оскільки у разі задоволення позову кошти будуть стягнуті без належних правових підстав, а їх повернення може потребувати вжиття додаткових заходів судового захисту.

Суд, дослідивши матеріали заяви, дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов може забезпечуватися зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 10 ст. 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а також імовірності утруднення виконання судового рішення або ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів або звільнення від їх сплати, у тому числі про часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами у розмірі 76797,32 гривень, нарахованої державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 81602076 відповідно до розрахунку від 30.09.2026 року. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, представник позивача посилається на те, що зазначена заборгованість нарахована за період спільного проживання позивача з донькою, у зв`язку з чим вважає її безпідставною. При цьому постановою державного виконавця від 30.09.2026 року у виконавчому провадженні № 81602076 звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку, за твердженням заявника, направлено для виконання до військової частини НОМЕР_1 . Представник позивача також зазначає, що із грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснюється утримання у розмірі 50 відсотків, а подальше стягнення спірної заборгованості до вирішення справи по суті може істотно ускладнити ефективний захист його прав, оскільки у разі задоволення позову повернення стягнутих коштів потребуватиме додаткових заходів судового захисту.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, стягнення аліментів здійснюється на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 04.07.2019 року у справі № 496/64/19. При цьому позивач не оспорює зазначене судове рішення, а просить частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, нарахованої у межах виконавчого провадження № 81602076.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Аналогічний правовий підхід щодо недопустимості зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у порядку забезпечення позову викладено Верховним Судом у постанові від 25.07.2024 року у справі № 565/1607/23.

Зокрема, у зазначеній постанові Верховний Суд, переглядаючи судові рішення у справі про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментної заборгованості, оскільки таке стягнення здійснювалося на виконання судового рішення, яке набрало законної сили та не було скасоване в установленому законом порядку.

При цьому застосування такого заходу забезпечення позову фактично призводило б до обмеження виконання чинного судового рішення до вирішення спору по суті.

Суд враховує, що у даному випадку заявник просить зупинити стягнення не всіх аліментних платежів, а лише спірної частини заборгованості у розмірі 76797,32 гривень. Однак зазначена обставина не змінює правової природи заявленого заходу забезпечення позову, оскільки його застосування фактично призведе до зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, у частині стягнення відповідної заборгованості.

Крім того, положення п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України передбачають можливість зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Натомість у даній справі предметом судового розгляду є вимоги про зміну розміру аліментів або звільнення від їх сплати, зокрема часткове звільнення від сплати заборгованості за аліментами, а не оскарження виконавчого документа, на підставі якого здійснюється примусове виконання судового рішення.

При цьому питання щодо обґрунтованості нарахування заборгованості за аліментами, фактичного проживання дитини з позивачем у відповідний період та наявності передбачених законом підстав для повного чи часткового звільнення від її сплати належать до предмета доказування у справі та підлягають вирішенню судом під час розгляду позовних вимог по суті.

Оцінюючи доводи заявника щодо утримання 50 відсотків грошового забезпечення позивача та можливих труднощів із поверненням стягнутих коштів у разі задоволення позову, Суд виходить із того, що зазначені обставини самі по собі не можуть бути підставою для застосування заходу забезпечення позову, який фактично обмежуватиме виконання судового рішення, що набрало законної сили. Саме по собі оспорювання позивачем розміру нарахованої заборгованості за аліментами та посилання на можливі негативні майнові наслідки її подальшого стягнення не свідчать про наявність передбачених процесуальним законом підстав для зупинення виконання чинного судового рішення.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову Суд враховує особливий характер аліментних правовідносин, спрямованих на забезпечення належного утримання дитини, та необхідність дотримання справедливого балансу між майновими інтересами платника аліментів і правами особи, на користь якої здійснюється їх стягнення.

Отже, обраний заявником спосіб забезпечення позову фактично спрямований на зупинення виконання судового рішення в іншій справі, яке набрало законної сили та не скасоване в установленому законом порядку, що суперечить правовій природі інституту забезпечення позову та вимогам процесуального закону.

За таких обставин, враховуючи предмет заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин, а також правові висновки Верховного Суду щодо недопустимості забезпечення позову шляхом зупинення виконання судових рішень, які набрали законної сили, Суд дійшов висновку про відсутність передбачених ст.ст. 149, 150 ЦПК України правових підстав для вжиття заявленого заходу забезпечення позову, у зв`язку з чим заява представника позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Багно Лілії Федорівни про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали

Повний текст ухвали складено 30.10.2026 року.

Суддя О.П. Портна