Ухвала № 141360010 у справі № 947/44687/26 від 09.11.2026

Справа № 947/44687/26

Провадження № 2/947/9700/26

УХВАЛА

09.11.2026 року

Суддя Київського районного суду м.Одеси Луняченко В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( РОНКПП НОМЕР_1 ) до Житлово-будівельного кооперативу « Київський-22» ( код ЄДРПОУ 20994451), третя особа ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку та відновлення внутрішньобудинкової системи сміттєвидалення, -

Встановив:

З позовом про зобов`язання Житлово-будівельного кооперативу «Київський-22» усунути ОСОБА_1 перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом відновлення внутрішньобудинкової системи сміттєвидалення, а саме: зобов`язання повернути контейнер для збирання побутових відходів, переміщений у грудні 2025 року зі сміттєзбиральної камери цього будинку на зовнішній майданчик біля фасаду будинку, до зазначеної сміттєзбиральної камери та встановити його під випускним отвором сміттєпроводу для приймання відходів зі стовбура сміттєпроводу; зобов`язання відновити експлуатацію наявного сміттепроводу, зазначеного під`їзду для приймання побутових відходів через його завантажувальні пристрої та їх надходження до контейнера у зазначеній сміттєзбиральній камері, забезпечивши позивачу можливість користуватися цією системою відповідно до її призначення; зобов`язання Житлово-будівельного кооперативу «Київський-22» забезпечити організацію вивозу сміття з контейнеру для збирання побутових відходів у сміттєзбиральній камері будинку АДРЕСА_1 , до Київського районного суду м.Одеси звернувся ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею у справі визначено суддю Луняченка В.О.

Згідно зі статтею 186 ЦІК України до відкриття провадження у справі суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 186 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали позову та додані до нього матеріали, вважаю, що у відкритті провадження необхідно відмовити з таких підстав.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦІК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 ГПК України.

За приписами п.3 ч.1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Так, згідно ст. 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об`єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.

Відповідно до статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Велика Палата Верховного Суду дотримується правової позиції, що викладена нею у постанові від 16.02.2021 у справі N 911/2390/18, згідно якої відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань(п.7.11). Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає (п.7.12).

Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України.

Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Оскільки спірні правовідносини є найбільш наближеними до правовідносин, пов`язаних з господарської діяльності юридичної особи, суд вважає, що наведений спір має вирішуватися судом за правилами ГПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15 зроблено висновок, що подібні спори є найбільш наближеними до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, тому повинні розглядатися за правилами господарського судочинства.

Згідно положення ст. 384 ЦК України, що регламентує права житлово-будівельного (житлового) кооперативу та їх членів на квартиру в будинку кооперативу: частина 1. Усі власники (співвласники) квартир та нежитлових приміщень у будинку, спорудженому або придбаному житлово-будівельним (житловим) кооперативом, є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна такого будинку; спільним майном будинку кооперативу є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку кооперативу, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників будинку кооперативу та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований будинок кооперативу та його прибудинкова територія, з моменту державної реєстрації таких прав відповідно до закону. Частина 2 цієї статті наголошує на те, що член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її.

Згідно частини 4 цієї ж статті- Управління спільним майном будинку кооперативу здійснюється його співвласниками (незалежно від членства в кооперативі) відповідно до закону. Установчі документи кооперативу не можуть включати норми, які обмежують визначені законом права співвласників будинку кооперативу. Положення установчих документів кооперативу, що обмежують визначені законом права співвласників будинку кооперативу, є нікчемними.

Підставою звернення до суду позивача є спір між юридичними особами, предмет спору

Згідно з Господарським кодексом України, юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність (зокрема фінансові установи), визнаються суб`єктами господарювання.

Суд вважає, що характер правовідносин, що виникли між сторонами, свідчить про те, що він пов`язаний зі здійсненням сторонами своєї господарської діяльності, а позовні вимоги стосуються прав та інтересів сторін саме як учасників господарських відносин.

3 огляду на наведені критерії розмежування юрисдикції, суб`єктний склад спору та його предмет, суддя вважає, що спір у даній справі не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції, оскільки містить ознаки господарського спору та має вирішуватися у порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При таких обставинах, враховуючи суб`єктний склад учасників справи, характер правовідносин, що склались між ними, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим, у відкритті провадження слід відмовити та роз`яснити позивачу право на звернення з даним позовом до господарського суду.

Керуючись ст.ст. 186, 258-261, 272 ЦПК України, -

Постановив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (РОНКПП НОМЕР_1 ) до Житлово-будівельного кооперативу «Київський-22» ( код ЄДРПОУ 20994451), третя особа ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) про усунення перешкод у користуванні спільним майном багатоквартирного будинку та відновлення внутрішньобудинкової системи сміттєвидалення.

Роз`яснити право звернення з даним позовом до господарського суду, відповідно до ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Луняченко В. О.