Рішення № 141360091 у справі № 947/45576/26 від 10.11.2026

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/45576/26

Провадження № 2-о/947/578/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі - Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ,) про видачу обмежувального припису,-

ВСТАНОВИВ:

06.11.2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Непеїн П.В., через систему «Електронний суд» звернувся до Київського районного суду м. Одеси, заінтересована особа ОСОБА_2 , з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 на строк два місяця, в якій просить суд видати обмежувальний припис, яким покласти на заінтересовану особу обов`язок щодо усунення перешкод у користуванні майном, що є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2026 року вказану справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09.11.2026 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у даній цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису.

Відповідно до ст.350-5 ЦПК України - справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб. Неявка належним чином повідомлених заінтересованих осіб не перешкоджає розгляду справи про видачу обмежувального припису. Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

До судового засідання заявник - ОСОБА_1 та його представник адвокат Непеїн П.В., який є користувачем електронного кабінету, не з`явились, належним чином повідомлялись, причини неявки суду невідомі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилась, належним чином повідомлялась, причини неявки суду невідомі.

Суд вважає, що докази, які є в матеріалах справи є достатніми для розгляду заяви по суті за відсутності заявника та заінтересованої особи, у зв`язку з обмеженим строком розгляду вказаної заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , із заяви вбачається, що фактичне його місце проживання - АДРЕСА_1 .

Із заяви вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 08.03.2025 року, актовий запис № 175, що вбачається із інформації веб-порталу цифрових послуг «Дії».

Відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 10.10.2026 року вбачається, що ОСОБА_3 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .

Із заяви вбачається, що 11.09.2026 року ОСОБА_3 було вбито, по даному факту відкрито кримінальне провадження № 12026162480001556 від 11.09.2026 року.

У заяві зазначено, що за час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 постійно проживали в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 , її мати ОСОБА_2 , яка є заінтересованою особою по справі, та проживає в окремій частині вказаного житлового будинку, перешкоджає доступу заявнику в житловий будинок, щоб забрати особисті речі.

07.10.2026 року ОСОБА_1 разом зі своїм адвокатом (представником) ОСОБА_4 приїхав за адресою: АДРЕСА_1 , щоб попросити ОСОБА_2 надати йому законну можливість потрапити всередину будинку, щоб забрати особисті речі. Проте, ОСОБА_2 на прохання щодо надання доступу в будинок не реагувала, навпаки до неї приєдналися раніше незнайомі йому чоловік та жінка, які відмовилися представитися та почали поводитися дуже нахабно і також перешкоджали законному праву ОСОБА_1 потрапити всередину будинку, де він проживав з дружиною.

Заявник зазначає, що на місце події прибув екіпаж патрульної поліції, який зафіксував факт вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_2 та незнайомих осіб, чоловіка та жінки. У подальшому, ОСОБА_1 звернувся з заявою до поліції по даному факту та сектором дізнання Одеського РУП № 1 ГУНП в Одеській області внесені відомості до ЄРДР від 02.11.2026 року за ознаками ч.1 ст.162 КК України - за фактом недоторканності житла ОСОБА_1 , яке виразилося в незаконному виселенні та у блокуванні входу до житла.

Тому, ОСОБА_1 просить вважати його особою, яка зазнала домашнього насильства у формі психологічного та економічного насильства, та відповідно оцінка ризиків вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства повторно є високою, оскільки до наступного часу заявник не може потрапити в житло.

Дослідивши заяву та додані до неї додатки, судом встановлено наступне.

Вимогою заяви є усунення перешкод у користуванні майном, що є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , при цьому жодних документів на підтвердження того, що будинок АДРЕСА_1 є його особистою приватною власністю не надано, оскільки ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , доказів того, що заявник звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, та відсутністю інших спадкоємців за законом, заповітом або спадкових договорів, суду не надано, також в матеріалах справи відсутні акти з місця проживання за спірною адресою, не заявлені клопотання про виклик свідків, з метою встановлення дійсних обставин справи.

Крім того, ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 22.10.2026 року встановлено, що розглядом заяви ОСОБА_1 до поліції займалась інспектор поліції ВП ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області Щербина О.О., яка за результатами розгляду матеріалу дійшла висновку, що дана конфліктна ситуація має ознаки цивільно-правового спору, внаслідок чого матеріал було списано до справи.

Відповідно до Повідомлення про початок досудового розслідування від 02.11.2026 року, представнику ОСОБА_1 адвокату П.Непеїну було повідомлено, що відомості про кримінальний проступок за попередньою кваліфікацією за ч.1 ст.162 КК України відносно невстановлених осіб, які порушили 07.10.2026 року недоторканість його житла, внесено до ЄРДР від 02.11.2026 року.

Відповідно витягу з ЄРДР номер кримінального провадження 12026164480000573 від 02.11.2026 року про внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 , якою він просить вжити заходи до невстановлених осіб, які 07.10.2026 року порушили недоторканість його житла за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що фактично органами поліції та дізнання вирішувалось питання про притягнення до відповідальності невстановлених осіб, які вчиняли на його думку протиправні дії, проте що стосується безпосередньо незаконних дій відносно ОСОБА_2 суду не надано, зокрема відсутність протоколу про притягнення її до адміністративної відповідальності, відсутність термінового заборонного припису або інших доказів. В заяві не конкретизовано які саме протиправні дії вчиняла ОСОБА_2 , які свідчать про обмеження доступу заявника до житла.

Крім того, в матеріалах справи відсутня інформація чи звертався ОСОБА_1 до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю та вселення, що може свідчити про наявність між сторонами цивільно-правового спору.

Вищевикладеним неможливо встановити, що оцінка ризиків вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства є високою та існує небезпека для заявника або настання тяжких наслідків.

Відповідно до правил ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначенихЗаконом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія цього законодавства поширюється на широке коло родичів, незалежно від факту спільного проживання, в даному на випадку і на мати дружини (тещу).

Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.

Відповідно до п. п. 3, 7, 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству",обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Згідно ч.ч. 2,3 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; обмеження спілкування з постраждалою дитиною; заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Наявність чи відсутність ризиків в поєднанні з доведеним фактом вчинення особою домашнього насильства є основною і фактично єдиною підставою для застосування чи не застосування обмежувального припису.

«Оцінка ризиків» та «наявність ризиків» - є основними обставинами, які повинні бути встановленні судом для ухвалення законного та обґрунтованого рішення в справах про видачу обмежувального припису.

У постанові Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі №711/3693/22 зазначено, що: «…обмежувальний припис є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію, направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки особи з огляду на наявність передбачених законом ризиків.

Вимога, що ґрунтується на застосуванні обмежувального припису залежно від результатів оцінки ризиків, міститься в частині третій статті 26 Закону.

Закон не вимагає надавати обґрунтування та перелік факторів, розглянутих у рамках оцінки ризиків, проте стандартом верховенства права є вмотивоване рішення суду. Метою використання інструментів оцінки ризиків є оцінювання летальності та серйозності домашнього насильства з метою запобігання подальшому насильству й керування ризиками…».

У постанові Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі №161/16344/20 зазначено про те, що систематичність визначається виходячи з кількісного показника порушення правил співжиття протягом необмеженого проміжку часу. При цьому суттєвим є саме факт повторного вчинення одного й того самого правопорушення, підтвердженого процесуальними документами (протоколи, приписи, акти тощо), що свідчить про те, що застосовані заходи впливу є безрезультатними.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що доводи заявника викладені у заяві, не знайшли свого доказового підтвердження при розгляді справи.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

В силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючисьЗаконом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст.350-1-350-6,350-8 ЦПК України, ст.ст.2,81,258,259,263-265,268,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ,) про видачу обмежувального припису - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Повний текст рішення складено та підписано 10.11.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко