Судові рішення

Ухвала № 141360098 у справі № 947/45062/26 від 10.11.2026

Ухвала від 10.11.2026 у цивільній справі № 947/45062/26 (категорія «Завданої майну фізичних або юридичних осіб»). Суд: Київський районний суд м. Одеси, суддя Огренич І. В.

Справа№ 947/45062/26
СудКиївський районний суд м. Одеси
СуддяОгренич І. В.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяЗавданої майну фізичних або юридичних осіб
Дата ухвалення10.11.2026
Надійшло до реєстру11.11.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/141360098

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/45062/26

Провадження № 2/947/9823/26

УХВАЛА

10.11.2026 суддя Київського районного суду м.Одеси Огренич І.В., дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житная, буд. 14, корп. 1) про відшкодування моральної шкоди та шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок збройної агресії Російської Федерації, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди та шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок збройної агресії Російської Федерації.

Згідно автоматичного розподілу, вищезазначена справа передана на розгляд судді Київського районного суду м. Одеси Огренич І.В.

Форма позовної заяви, її зміст та інші вимоги визначені ст. 175, 177 ЦПК України.

Зазначена заява подана позивачами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування шкоди та підлягає залишенню без руху, оскільки надана з порушенням вимог ст. 177 ЦПК України, а саме: до заяви не додані документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

Згідно п. 22 ч.1 ст. 5 Закону визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Зі змісту п. 22 ч.1 ст.5 Закону у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди обов`язковою умовою для звільнення від сплати судового збору є настання таких наслідків як вимушене переселення з тимчасово окупованих територій України (місто Одеса до таких не відноситься), загибель, поранення, перебування в полоні, незаконне позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Позивачі не надали доказів на підтвердження того, що вони належать до кола осіб, на яких поширюється пункт 22 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Згідно Витягів з реєстру територіальної громади позивачі з 2004 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , тобто не мають реєстрації на окупованій території України. До позовної заяви не додано доказів на підтвердження їх вимушеного переселення з тимчасово окупованої території, поранення, перебування в полоні, викрадення, незаконного позбавлення волі, а також порушення права власності на рухоме / нерухоме майно.

Також, з доводів позовної заяви судом не встановлено інших обставин, з якими положення п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону передбачають можливість звільнення позивачів від сплати судового збору (загибель, поранення, перебування в полоні, незаконне позбавлення волі або викрадення).

Так, Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України» («Volovik v. Ukraine»), заява № 15123/03, пункт 45).

Засада розумності характерна як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Об`єднана палата зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням під час звернення до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Ейрі проти Ірландії», серія А, № 32).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13 листопада 2025 року у справі № 911/1595/25, зазначив: «44. Норма пункту 22 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI регулює відносини між державою Україна та позивачем щодо звільнення останнього від сплати судового збору та за своїм правовим регулюванням є виключною нормою, оскільки робить виключення із загального правила сплати судового збору при зверненні до суду та надає пільгу для певної категорії позивачів. 45. Дія виключних норм права поширюється тільки на ті відносини, які чітко визначені в законі, вони не можуть тлумачитись розширено, та поширювати свою дію на схожі відносини».

Так, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05.10.2026 (справа №202/10424/24) зробив такі висновки.

Для застосування пункту 22 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI необхідним є одночасне поєднання декількох умов, а саме: позов пред`явлено до РФ; предметом позову є вимога про відшкодування майнової та/або моральної шкоди; заявлену шкоду позивач пов`язує з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією або збройним конфліктом; така шкода заявлена у зв`язку з хоча б одним із наслідків, прямо визначених у цьому пункті, зокрема вимушеним переселенням потерпілого з тимчасово окупованих територій України; загибеллю, пораненням, перебуванням у полоні, незаконним позбавленням волі або викраденням потерпілого; порушенням права власності на рухоме та/або нерухоме майно, що належить потерпілому.

Системне тлумачення змісту пункту 22 частини першої статті 5 Закону №3674-VI у поєднанні із частиною дев`ятою статті 5 Закону № 1207-VII свідчить про те, що право на пільгу передбачено у справах, де конкретними незаконними діями (перелік яких наводиться) у зв`язку з тимчасовою окупацією та збройною агресією, збройним конфліктом потерпілим завдано шкоди, і такими потерпілими можуть бути: фізичні особи, яким безпосередньо заподіяно шкоду; фізичні особи, зокрема особи, передбачені статтям 1168, 1200 ЦК України, які обґрунтовують їх право на відшкодування шкоди, завданої іншій особі; насамперед це стосується позивачів - членів сім`ї поранених осіб, загиблих, викрадених та таких, що перебувають у полоні або незаконно позбавлені волі, якщо член сім`ї обґрунтовує власні душевні страждання саме цими обставинами; фізичні та юридичні особи, праву власності яких на рухоме та/або нерухоме майно завдано шкоди.

Докази, надані суду для підтвердження наведених обставин, суди оцінюють за стандартом «prima facie» («на перший погляд»), що не потребує змагального процесу, оцінки і доказування відповідно до приписів статей 78-80 ЦПК України.

Водночас у разі неподання таких доказів суд має оцінити поважність підстав об`єктивної неможливості їх подання, зокрема у зв`язку з активними бойовими діями, що велися / ведуться на території проживання або перебування потерпілого, тимчасовою окупацією такої території, втратою доступу до документів чи майна внаслідок збройної агресії тощо.

На думку суду, позивачами не наведено обставин, що внаслідок тимчасової окупації території України, збройної агресії або збройного конфлікту, у них виникли негативні наслідки, а саме вимушене переселення з тимчасово окупованих територій України, загибель, поранення, перебування в полоні, незаконне позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно та, всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України, будь-яких доказів порушення права власності позивачів на належне їм на праві власності майно (знищення майна, житла, обернення його на користь відповідача тощо) суду не надано.

Так, згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру передбачена сплата судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слід зазначити, що вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

За позовну заяву майнового характеру подану фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 1331,20 грн. та не більше 16640,00 грн..

Як вбачається зі змісту поданої позовної заяви позивачами заявлені вимоги майнового характеру про стягнення з відповідача по 100 000 (сто тисяч) євро на користь кожного з позивачів, проте судовий збір не сплачений.

Згідно ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

Таким чином, оскільки позивачі не відносяться до жодної з пільгових категорій суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору, перелік яких визначено статтею 5 Закону України «Про судовий збір», кожен з позивачів повинен сплатити судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 16640,00 грн., відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», за реквізитами Київського районного суду міста Одеси (отримувач коштів ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101 , Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача [рахунок приховано], Код класифікації доходів бюджету 22030101) та надати до суду оригінали платіжних документів.

Відповідно до частини 1 та 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Додатково суд роз`яснює, що відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України у випадку повернення позовної заяви позивачу це не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись ст.175,177, 185 ЦПК України, суддя,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житная, буд. 14, корп. 1) про відшкодування моральної шкоди та шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок збройної агресії Російської Федерації, залишити без руху.

Надати позивачам строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Роз`яснити позивачам, що у разі виконання недоліків поданої заяви відповідно до ухвали суду у встановлений строк, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. У разі не усунення недоліків поданої заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Огренич І. В.