Ухвала № 141360345 у справі № 461/5847/23 від 03.11.2026

Справа № 461/5847/23

Провадження № 2-п/461/117/26

УХВАЛА

03.11.2026 року, Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Мироненко Л.Д.

при секретарі судового засідання Божик М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Галицького районного суду м. Львова із заявою, у якій просить переглянути та скасувати заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи подану заяву, ОСОБА_1 зазначила, що копію позовної заяви та ухвали про відкриття провадження поштовим відправленням не отримувала, а про наявність судового провадження дізналась із застосунку «Дія», у зв`язку з чим була позбавлена можливості своєчасно подати відзив та надати свої заперечення проти позовних вимог. Відповідачка просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, оскільки не була належним чином повідомлена про розгляд справи, судових повісток і процесуальних документів не отримувала, а про існування справи дізналася випадково 29.09.2026 року після встановлення застосунку «Дія». Зазначає, що не мала можливості реалізувати свої процесуальні права з причин, які від неї не залежали. Відповідачка зазначає, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка не належить до територіальної юрисдикції Галицького районного суду м. Львова. У зв`язку з цим вважає, що справу розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності. Відповідачка заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивач не надав належних і допустимих доказів укладення кредитного договору, фактичного надання кредитних коштів та правильності розрахунку заборгованості. Зокрема, зазначає про відсутність паспорта споживчого кредиту та доказів, які б підтверджували заявлений розмір боргу. На думку відповідачки, самостійно складений банком розрахунок заборгованості не є достатнім доказом існування боргу в заявленому розмірі, а обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача.

Таким чином, відповідач вважає, що наведені ним обставини та докази мають істотне значення для правильного вирішення спору та можуть вплинути на висновки суду щодо розміру заборгованості, а тому просить скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному порядку..

В судове засідання заявник та його представник не з`явились, на адресу суду клопотань та заяв не надходило.

Представник АТ «Ідея Банк» у судове засідання не з`явився, натомість надіслав заперечення на заяву про перегляд заочного рішення. Позиція банку ґрунтується на тому, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи № 461/5847/23 в суді, однак в судове засідання не з`явилась, про поважність причин власної неявки, на момент судового розгляду, суд не повідомила, представництво своїх інтересів не забезпечила, відзив на позовну заяву до суду не подала, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, було достатньою підставою для проведення заочного розгляду справи. Разом із тим, зазначив, що відповідач до заяви про перегляд заочного рішення не надала жодних доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, чи таких, що спростовують фактичні обставини справи. В обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення відповідач тільки заперечує фактичні обставини справи. З огляду на викладене просить суд у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення відмовити у повному обсязі.

Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 1 ст. 287 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи та подану заяву, оцінивши доводи учасників справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16.08.2023 року позов Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором кредиту та страхування № Е09.00303.009353581 від 25.01.2022 року в розмірі 179972 (сто сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дві) грн. 04 коп. та сплачений судовий збір в розмірі 2699 (дві тисячі шістсот дев`яносто дев`ять) грн. 59 коп.

Згідно із положеннями ст.285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема: обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Відповідно до ч. 11 ст. 272 ЦПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Вивчивши матеріали заяви, суд встановив, що заявник не надав належних доказів на підтвердження поважності причин неявки в судові засідання та неподання відзиву. Матеріалами справи підтверджується, що суд своєчасно направляв копію позовної заяви та ухвали про відкриття провадження за підтвердженою (даними відповіді №158457 від 26.07.2023 року) адресою місця реєстрації ОСОБА_1 , проте поштове відправлення не було нею отримано, а рекомендоване відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, судом було вжито передбачених цивільним процесуальним законодавством заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи. З огляду на направлення судової кореспонденції за останньою відомою суду адресою, суд дійшов висновку, що відповідач була належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду.

Посилання відповідача на те, що вона фактично не отримувала судової кореспонденції, саме по собі не спростовує факту його належного повідомлення, оскільки судом дотримано встановленого ЦПК України порядку виклику та повідомлення учасника справи.

В силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».

Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з ч. 1 ст. 131 ЦПК України обов`язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) та про причини неявки в судове засідання . Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що відповідач була своєчасно поінформована про час і місце розгляду справи та мала можливість заздалегідь ознайомитися з позовом.

Крім того, заявник в заяві про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ч. 1ст. 288 ЦПК України не вказав та не надав жодного доказу, в розумінні ст. 76 ЦПК України, який би мав істотне значення для правильного вирішення справи.

Щодо доводів відповідача, що справу було розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності.

Відповідач зазначає, що оскільки зареєстроване місце її проживання знаходиться у АДРЕСА_1 , то за територіальною підсудністю не відноситься до Галицького районного суду м. Львова, у зв`язку з чим просить суд направити справу для розгляду за встановленою ЦПК України підсудністю.

Відповідно до ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.

За загальним правилом, визначеним частиною 2 статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В той же час стаття 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, в яких встановлена підсудність за вибором позивача, тобто останньому надається право вибору підсудності залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов.

Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних в законі судів.

Встановлення альтернативної підсудності, яка на відміну від загальної, є додатковою процесуальною гарантією забезпечення інтересів окремих категорій позивачів, пов`язане з необхідністю створення позивачеві більш сприятливих умов для звернення за судовим захистом.

Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України).

Так, згідно ч. 8 ст. 28 ЦПК України позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Встановлено, 25.01.2022 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту та страхування №E09.00303.009353581.

Укладаючи кредитний договір №E09.00303.009353581 від 25.01.2022 року сторони погодились, а саме зазначили це в п.17 договору, що договір кредиту виконується за місцем знаходження банку: 79008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11, та у випадку спору між сторонами за цим договором позов може пред`являтися за місцем виконання договору, з яким відповідач був ознайомлений на момент підписання кредитного договору, та який на виконання вимог законодавства розміщений та зберігається на офіційному веб-сайті Банку www.ideabank.ua.

Пунктом 9.23. договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що договір кредиту виконується за місцем знаходження банку: 79008, м. Львів, Галицький р-н, вул. Валова, 11, та у випадку спору між сторонами за цим договором, позов може пред`являтися також за місцем виконання кредитного договору.

Щодо доводів відповідача, про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження укладення кредитного договору,

Доводи відповідача про недоведеність факту укладення кредитного договору № Е09.00303.009353581 від 25.01.2022 є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

25.01.2022 між АТ «Ідея Банк», ТзОВ «Нью Файненс Сервіс» як страховим агентом та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту та страхування № Е09.00303.009353581.

На підтвердження факту укладення договору позивачем до матеріалів справи долучено його копію, яка містить власноручний підпис відповідача, паспорт споживчого кредиту, додаток №1 до договору графік щомісячних платежів, меморіальний ордер, виписка по рахунку з 20.06.2000 по 20.06.2023 рік, довідка розрахунок заборгованості, які були предметом дослідження при винесенні рішення судом. При цьому відповідач не надала жодних належних доказів того, що підпис на договорі їй не належить, договір не підписувався нею або був укладений без її волевиявлення.

Саме по собі заперечення відповідачем факту укладення договору не може автоматично свідчити про його недійсність. Для спростування поданих позивачем доказів відповідач повинна навести конкретні обставини та надати відповідні докази, а не обмежуватися загальним запереченням.

Крім того, факт укладення кредитного договору підтверджується не лише його текстом та підписом відповідача, а й іншими документами, поданими банком, зокрема випискою за рахунком та розрахунком заборгованості, які відображають виконання кредитного зобов`язання, рух коштів і формування заборгованості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти. При цьому відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Недодержання письмової форми має наслідки, визначені законом, однак у цій справі позивач надав письмовий документ, який містить підпис відповідача та інші необхідні реквізити.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач виконав свій процесуальний обов`язок, надавши кредитний договір та документи на підтвердження видачі кредитних коштів і виникнення заборгованості.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, надана банком виписка за рахунком позичальника, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, у повному обсязі підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено довідці-розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність належних та допустимих доказів укладення кредитного договору є необґрунтованими, оскільки факт укладення договору підтверджується письмовим документом із власноручним підписом відповідача та іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Фактично наведені стороною відповідача посилання є незгодою із рішенням суду першої інстанції, встановленими ним обставинами, наданою судом оцінкою доказам та застосованими до спірних відносин нормами законодавства, що є підставою для апеляційного оскарження рішення, а не для скасування заочного рішення, адже суд першої інстанції не має права скасовувати заочне рішення для надання іншої оцінки тим самим обставинам та доказам, що вже наявні у матеріалах справи, а інших доказів відповідач суду не надав.

Керуючись ст.ст. 26, 127, 260, 287, 288, 353 ЦПК України,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Галицького районного суду м. Львова від 16 серпня 2023 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- відмовити.

Повний текст ухвали виготовлено 09.11.2026 року.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Строк на апеляційне оскарження рішення, згідно ст.287 ЦПК України починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Мироненко Л.Д.