Рішення № 141360409 у справі № 521/8907/25 від 09.11.2026

Справа № 521/8907/25

Провадження № 2-др/521/152/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючий суддя - Плавич І.В.,

секретар судового засідання - Положенцева Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ільчова Сергія Дмитровича - про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цивільній за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Хаджибейського районного суду міста Одеси від 21 серпня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів відмовлено повністю. Повний текст рішення складено 26 серпня 2026 року.

Під час розгляду справи представником відповідача у відзиві на позовну заяву заявлялася вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. На підтвердження розміру та складу таких витрат до матеріалів справи було подано відповідні документи до ухвалення рішення.

31 серпня 2026 року представник відповідача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з позивача на користь відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки питання про їх розподіл у рішенні суду від 21 серпня 2026 року вирішено не було.

На підтвердження заявлених витрат заявником надано, зокрема, копію договору про надання правової допомоги № 5 від 14 серпня 2024 року, додаток до договору, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи, скриншот платежу та заяву клієнта про зміну призначення платежу. Зі змісту заяви та доданих документів убачається, що заявлена сума складається з таких послуг: усна консультація - 500,00 грн (45 хвилин); вивчення матеріалів справи - 1 000,00 грн (2 години); підготовка та направлення шести адвокатських запитів - 1 500,00 грн (3 години); підготовка та подання відзиву і процесуальна участь у судових засіданнях суду першої інстанції - 3 000,00 грн (6 годин); гонорар успіху - 4 000,00 грн.

08 вересня 2026 року представником відповідача подано додаткові пояснення, у яких заявник наполягав на стягненні всієї суми 10 000,00 грн, зазначаючи, що витрати підтверджені договором, актом та платіжними документами, а гонорар успіху передбачений договором і став належним до сплати у зв`язку з відмовою в задоволенні позову.

07 вересня 2026 року представником позивача подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Позивач не заперечував проти вирішення питання про розподіл витрат у порядку статті 270 ЦПК України, однак просив відмовити у стягненні 10 000,00 грн або, у разі встановлення підстав для часткового задоволення заяви, зменшити суму витрат до 2 000,00 грн.

У запереченнях представник позивача посилався на нескладність справи, відсутність доведеного зв`язку та необхідності шести адвокатських запитів із предметом спору, відсутність фактичної участі представника відповідача в судових засіданнях, необґрунтованість включення до компенсації гонорару успіху в сумі 4 000,00 грн, а також на сумніви щодо належного документального підтвердження платежу з огляду на подальшу зміну його призначення.

Представник позивача також зазначив, що 30 жовтня 2025 року ним подавалося клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, доводи якого підтримуються у поданих запереченнях.

У судове засідання учасники справи та їхні представники не з`явилися. Водночас від представника відповідача та представника позивача надійшли заяви про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення за їх відсутності. З огляду на належне повідомлення учасників справи, подані ними заяви та положення частини третьої статті 270 ЦПК України суд вважає можливим розглянути заяву за відсутності учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, додаткові пояснення представника відповідача та заперечення представника позивача, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 270 ЦПК України суд ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви та в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Оскільки рішенням суду від 21 серпня 2026 року питання про розподіл заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не вирішено, наявні процесуальні підстави для ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей такого розподілу розмір витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Частинами четвертою та п`ятою статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та/або значенням справи для сторони. У разі недотримання вимог щодо співмірності суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд також ураховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, поведінку сторін під час розгляду справи та дії щодо досудового врегулювання спору.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки відповідач заявив вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу до ухвалення рішення, а документи на підтвердження їх розміру були долучені до матеріалів справи до ухвалення рішення, суд вирішує питання про їх розподіл у межах заявленої вимоги.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із того, що відмова в задоволенні позову є підставою для покладення на позивача обов`язку компенсувати відповідачу розумні та документально підтверджені витрати, пов`язані з розглядом справи. Водночас таке покладення не є автоматичним у всьому заявленому розмірі: суд має перевірити реальність, необхідність, зв`язок із розглядом справи та співмірність кожної заявленої складової.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, відповідно до якого суд має оцінювати дійсність, необхідність та розумність витрат на правничу допомогу, а також те, що суд не пов`язаний домовленостями сторони з її адвокатом у частині суми, яка має бути компенсована процесуальним опонентом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначено, що домовленості між адвокатом і клієнтом, у тому числі щодо гонорару успіху, самі по собі не є обов`язковими для суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд має встановити фактичність таких витрат, їх необхідність та розумність розміру.

Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 наголошено, що при визначенні суми компенсації необхідно враховувати умови договору, зокрема погоджений фіксований розмір гонорару, а неспівмірність такого гонорару може доводитися з огляду на складність справи, обсяг матеріалів, кількість підготовлених документів, кількість судових засідань та інші конкретні обставини. Саме по собі встановлення фіксованої оплати не означає, що суд може довільно змінити її.

Оцінюючи заявлені 500,00 грн за усну консультацію та 1 000,00 грн за вивчення матеріалів справи, суд бере до уваги, що такі послуги за своїм характером є типовими та необхідними для підготовки правової позиції у справі. Їх вартість визначена договором і відображена в акті наданих послуг. Позивач не навів конкретних доказів того, що відповідні послуги взагалі не надавалися або що їхня окрема вартість є явно завищеною. Тому суд визнає обґрунтованою компенсацію цих витрат у загальному розмірі 1 500,00 грн.

Щодо 1 500,00 грн за підготовку та направлення шести адвокатських запитів суд зазначає, що сам факт складення та направлення адвокатських запитів є достатнім для покладення їх вартості на іншу сторону. Необхідно встановити, що такі запити були об`єктивно пов`язані з предметом спору, спрямовані на отримання доказів, які мали значення для вирішення саме цієї справи, та були необхідними для належного захисту відповідача.

Щодо 3 000,00 грн за підготовку та подання відзиву і процесуальну участь у судових засіданнях суд враховує, що підготовка відзиву була реальною процесуальною дією, спрямованою на захист відповідача, а тому витрати в цій частині за своєю природою пов`язані з розглядом справи. Разом із тим у договорі/розрахунку зазначена єдина сума за підготовку відзиву та процесуальну участь у засіданнях без окремого визначення вартості кожної з цих дій.

Із матеріалів справи вбачається, що представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а судові засідання відбувалися без його фактичної участі. Отже, складова послуги, яка стосується саме участі адвоката в судових засіданнях, фактично не підтверджена. Водночас це не спростовує факту підготовки відзиву. З урахуванням нескладності спору, характеру відзиву, обсягу матеріалів справи та відсутності розподілу загальної суми 3 000,00 грн між підготовкою відзиву і участю в засіданнях суд вважає співмірною компенсацію за підготовку відзиву в сумі 500,00 грн, а в іншій частині цієї складової відмовляє.

Суд не погоджується з доводом позивача про те, що справа є малозначною лише з огляду на категорію спору. Спір стосувався розміру аліментів на дитину та мав значення для обох сторін. Водночас характер спору, типовість правового регулювання та фактичний обсяг процесуальних дій у цій справі не свідчать про виняткову складність, яка виправдовувала б компенсацію всіх заявлених витрат.

Щодо 4 000,00 грн гонорару успіху суд зазначає, що така умова договору між адвокатом і клієнтом сама по собі не є незаконною та не виключає можливості врахування відповідної суми при розподілі судових витрат. Однак відповідно до наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду наявність такої договірної умови не означає автоматичного покладення її виконання на іншу сторону. У цій справі гонорар успіху є окремою додатковою винагородою, обумовленою результатом розгляду спору, і не підтверджує виконання адвокатом додаткового обсягу робіт понад ті послуги, вартість яких уже заявлена окремо.

З урахуванням характеру та складності справи, обсягу фактично підтверджених робіт, відсутності фактичної участі представника відповідача в судових засіданнях, а також того, що позивач подав конкретне клопотання про зменшення витрат та навів аргументи щодо їх неспівмірності, суд не вбачає підстав покладати на позивача додатковий обов`язок компенсувати гонорар успіху в розмірі 4 000,00 грн.

Довід позивача про зміну призначення платежу суд оцінює разом з іншими доказами. Сам по собі факт уточнення призначення платежу не свідчить автоматично про фіктивність або відсутність оплати, якщо платіжні документи, договір, акт та інші матеріали в сукупності дають змогу встановити факт сплати та її зв`язок із правничою допомогою у цій справі. Водночас такі документи не звільняють заявника від обов`язку довести, що кожна окрема послуга була необхідною та пов`язаною з розглядом справи.

Отже, з урахуванням критеріїв реальності, необхідності, розумності та співмірності суд вважає документально підтвердженими та такими, що підлягають компенсації за рахунок позивача, витрати в сумі 2 000,00 грн, а саме: 500,00 грн за усну консультацію, 1 000,00 грн за вивчення матеріалів справи та 500,00 грн, за підготовку відзиву, 1 500,00 грн за адвокатські запити. У решті заявлених витрат -, 2 500,00 грн із заявленої вартості підготовки відзиву та участі в засіданнях, а також 4 000,00 грн гонорару успіху - належних підстав для компенсації за рахунок позивача суд не встановив.

Такий розподіл не змінює та не припиняє договірних зобов`язань між відповідачем і її адвокатом, а визначає виключно суму судових витрат, яка з урахуванням обставин справи може бути покладена на іншу сторону.

З огляду на викладене заява представника відповідача підлягає частковому задоволенню зі стягненням з позивача на користь відповідача 3500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Ільчова Сергія Дмитровича - про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини додаткового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо додаткове рішення не скасовано, воно набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: І.В. Плавич