Рішення № 141360413 у справі № 521/18729/25 від 10.11.2026

Справа № 521/18729/25

Провадження №2/521/1309/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року місто Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя - Плавич І.В.,

секретар судового засідання - Положенцева Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в спільному майні, визнання права власності та зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить припинити право власності ОСОБА_2 на належну йому 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 34, 5 кв. м., житловою 15, 4 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 жовтня 2000 року № НОМЕР_1 .

Визнати за позивачем право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв. м., житловою 15,4 кв. м., яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 жовтня 2000 року № НОМЕР_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 всі правовстановлюючі та технічні документи в оригіналах на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв. м., житловою 15,4 кв. м., а саме: свідоцтво про право власності на житло від 26 жовтня 2000 року № НОМЕР_1 , договір дарування від 23 жовтня 2009 року посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О.М., зареєстрований в реєстрі №2460, витяг про реєстрацію права власності на підставі вказаного договору дарування, технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 4514,31 грн., витрати пов`язані з проведенням експертизи 15000,00 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є власницею 3/4 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , 1/4 частина цієї квартири належить їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 жовтня 2000 року № НОМЕР_1 , 2/4 частини цієї квартири належить їй на підставі договору дарування від 23 жовтня 2009 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О. M., зареєстрованого в реєстрі за № 2460, що підтверджується:

- довідкою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Мельник О. М. вих. № 115/61-16 від 15.08.2025 року;

- свідоцтвом про право власності на житло від 26 жовтня 2000 року № НОМЕР_1 ;

- договором дарування від 23 жовтня 2009 року;

- технічним паспортом на квартиру;

- інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 440473545 від 21.08.2025 року.

Іншим співвласником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 є колишній чоловік ОСОБА_2 , якому належить на праві власності 1/4 частина цієї квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 жовтня 2000 року № НОМЕР_1 , що підтверджується:

- свідоцтвом про зміну імені від 03 червня 2023 року;

- заочним рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2025 року;

- свідоцтвом про право власності на житло від 26 жовтня 2000 року № НОМЕР_1 ;

- інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 440473545 від 21.08.2025 року.

Відповідач заволодів оригіналами правовстановлюючих документів на вищевказану квартиру, а саме: свідоцтвом про право власності на житло від 26 жовтня 2000 року № 6- НОМЕР_2 , договором дарування від 23 жовтня 2009 року, витягом про реєстрацію права власності, технічним паспортом на дану квартиру, які утримує у себе, мені доступу до документів не надає.

Відповідач проживає у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 .

В період шлюбу з Відповідачем сторонами було придбано трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Алексєєвою О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 4-2680, 1/3 частину цієї квартири сторони подарували сину ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О. М., зареєстрованого в реєстрі за № 1318, що підтверджується:

- заочним рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2025 року;

- договором купівлі-продажу від 07 грудня 2001;

- витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно;

- договором дарування від 10 травня 2007року.

Отже, Відповідачу належить 1/3 частина трьох кімнатної квартири АДРЕСА_3 , у якій зареєстроване його місце проживання, що підтверджується паспортом Відповідача.

Тобто, Відповідач забезпечений житлом, отже припинення права власності Відповідача на 1/4 частку однокімнатної квартири не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Коли Відповідач приходить до вищевказаної однокімнатної квартири, де проживає позивачка, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, то він постійно влаштовує сварки, диктує свої умови, між ними склалися неприязні, ворожі стосунки, крім того станом на теперішній шлюб між сторонами розірвано, тобто не має жодних стосунків, що унеможливлює спільне користування майном, а саме однокімнатною квартирою.

Позивач зазначає, що спільне користування майном, а саме однокімнатною квартирою АДРЕСА_1 є неможливим.

Згідно Висновку експерта № 2-1228.25 за результатами проведеної будівельно- технічної та оціночно - будівельної експертизи від 02.10.2025 року, 1/4 частка однокімнатної квартири АДРЕСА_1 є незначною та її виділити в натурі технічно неможливий.

Висновком експерта № 2-1228.25 за результатами проведеної будівельно-технічної та оціночно - будівельної експертизи від 02.10.2025 року, визначено вартість 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , яка складає 209 191 грн. (двісті дев`ять тисяч сто дев`яносто одна гривня).

Позивач згодна внести вартість 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 у розмірі 209 191 грн. (двісті дев`ять тисяч сто дев`яносто одна гривня) на депозитним рахунок суду після відкриття та призначення справи до розгляду за даним позовом.

Від представника відповідача - адвоката Олійник О.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить в задоволені позову відмовити.

При цьому зазначає, що сторони не проживають спільно (однією сім`єю) тпа не ведуть спільний побут вже більше семи років. Сім років тому позивач виїхала за кордон на заробітки та постійно проживає там. Зв`язку з відповідачем не підтримує.

Спірну квартиру сторони придбали для своєї доньки ОСОБА_4 та відповідач не заперечує проти відчуження квартири на її користь. Відповідач не чинить перешкод в користуванні позивачем спірною квартирою та не проти спільного користування нею.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про слухання справи сповіщені належним чином та своєчасно. Від представника надійшла заява про слухання справи у його відсутності, на задоволені позову наполягає.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, про слухання справи сповіщені належним чином та своєчасно. Від представника надійшла заява про слухання справи у відсутності представника, проти позову заперечував.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власницею 3/4 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , 1/4 частина цієї квартири належить їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 жовтня 2000 року № НОМЕР_1 , 2/4 частини цієї квартири належить їй на підставі договору дарування від 23 жовтня 2009 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О. M., зареєстрованого в реєстрі за № 2460,

Іншим співвласником однокімнатної квартири АДРЕСА_1 є колишній чоловік ОСОБА_2 , якому належить на праві власності 1/4 частина цієї квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 жовтня 2000 року № НОМЕР_1 .

Відповідач проживає у своєї матері за адресою: АДРЕСА_2 .

В період шлюбу сторонами було придбано трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 07 грудня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Алексєєвою О. В., зареєстрованого в реєстрі за № 4-2680, 1/3 частину цієї квартири колишнім подружжям подаровано сину ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10 травня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мельник О. М., зареєстрованого в реєстрі за № 1318.

Відповідачу належить 1/3 частина трьох кімнатної квартири АДРЕСА_3 , у якій зареєстроване його місце проживання.

Станом на теперішній шлюб між сторонами розірвано, тобто не має жодних стосунків, що унеможливлює спільне користування майном, а саме однокімнатною квартирою.

Згідно Висновку експерта № 2-1228.25 за результатами проведеної будівельно- технічної та оціночно - будівельної експертизи від 02.10.2025 року, 1/4 частка однокімнатної квартири АДРЕСА_1 є незначною та її виділити в натурі технічно неможливий.

Висновком експерта № 2-1228.25 за результатами проведеної будівельно-технічної та оціночно - будівельної експертизи від 02.10.2025 року, визначено вартість 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , яка складає 209 191 грн. (двісті дев`ять тисяч сто дев`яносто одна гривня).

13.11.2025 року ОСОБА_1 внесла на депозитний рахунок суду вартість 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 в розмірі 209191,00 грн.

У силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 316 ЦК України передбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У ст. 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Принцип непорушності права власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном закріплений у ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Права власника квартири визначені у ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України і передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, розпоряджатись ним на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності передбачено, що квартира, яка є спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

Судом встановлено, що виділення відповідачу в натурі належної йому 1/4 частини спірної квартири є неможливим, спірна квартира є неподільною.

Також вставнолено, що між сторонами відсутнє погодження щодо спільного володіння та користування спірною квартирою, оскільки вони перебувають в неприязних відносинах.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Частиною 3 вказаної норми встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Надання у володіння зазначеної частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним (таким, яке можна поділити без втрати цільового призначення майна). Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинено за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливе; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналогічна позиція визначена у постанові Верховного суду України у справі за №6-37цс13, а саме, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Із роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року № 7 Про практику застосування законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст. 115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Згідно з п.7 цієї Постанови, якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.

Вимоги про встановлення порядку користування спірною квартирою не заявлені.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності, квартира, яка є спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності зазначено, що оскільки суд за чинним законодавством вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватись ним.

На підставі аналізу доказів у справі суд дійшов до висновку, що частка відповідача ОСОБА_2 у спірній квартирі є незначною, сторони не можуть проживати в одній квартирі, тому право відповідача на належну йому частку слід припинити, стягнувши в його користь компенсацію вартості частки, що внесена позивачкою на депозитний рахунок, та визнати за позивачкою право власності на належну відповідачу частку у спільній власності у спірній квартирі, оскільки є доведеним, що спільне володіння та користування сторін спірною квартирою є неможливим, можливість реального поділу квартири між сторонами та виділ належної відповідачу частки у виді повноцінного самостійного житла відсутня.

На думку суду, таке припинення права власності не завдасть шкоди відповідачу, оскільки він забезпечений іншим житлом.

Отже, з урахуванням встановленого, суд прийшов до висновку, що спільне володіння та користування квартирою неможливе, між сторонами існують неприязні відносини, родинних зв`язків вони не підтримують, згоди щодо спільного користування квартирою між сторонами не досягнуто, що унеможливлює їх одночасне користування житлом.

Відповідач у спірній квартирі не проживає, має інше житло, а саме 1/3 частину трьох кімнатної квартири АДРЕСА_3 , у якій він зареєстрований.

Зазначене узгоджується з Постановою ВС у складі ОП КЦС від 9 вересня 2024 року у справі № 671/1543/21 (провадження № 61-18278сво23).

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів, які б свідчили, що припинення права власності відповідача на 1/4 частку у квартирі може завдати істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім`ї, всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, відповідачем суду не надано.

Посилання відповідача про заниження вартості квартири не заслуговують на увагу, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження зазначеного.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також усі обставини даної справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову в цій частині.

Що стосується позовних вимог щодо передачі всіх правовстановлюючих та технічних документів на квартиру, то суд зазначає, що у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити з огляду на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач протиправно утримує зазначені документи або чинить перешкоди у їх отриманні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, дослідивши матеріали цивільної справи, враховує наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача. Так як позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивачки слід стягнути 3303,11 грн. судового збору, сплаченого позивачкою при поданні позову до суду.

На підтвердження вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь 15000,00 грн. витрат пов`язаних з проведення експертизи, ОСОБА_1 надала до суду: договір №2-1228.25 від 21.08.2025 року про проведення судової експертизи, квитанцію про сплату коштів, тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача. права

На підставі викладеного та керуючись Главою 9 Розділу ІІІ ЦПК України ,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку в спільному майні, визнання власності та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Припинити право власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на належну йому 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 34, 5 кв. м., житловою 15, 4 кв. м. на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 жовтня 2000 року № НОМЕР_1 .

Виплатити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію вартості за 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 34, 5 кв. м., житловою 15, 4 кв. м., які внесено ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на депозитний рахунок згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №27 від 13.11.2025 року.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 34,5 кв. м., житловою 15,4 кв. м., яка належала ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 жовтня 2000 року № НОМЕР_1 .

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 3303,11 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 15000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно із п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 ).

Суддя: І.В. Плавич