Рішення № 141361002 у справі № 380/17103/26 від 09.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/17103/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Старт» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю «Перший Старт» (далі - ТзОВ «Перший Старт», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі також - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці від 06.07.2026 №UA209000/2026/001134/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці від 09.07.2026 №UA209000/2026/001169/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці від 09.07.2026 №UA209000/2026/001174/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці від 09.07.2026 №UA209000/2026/001178/2 про коригування митної вартості товарів.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронні митні декларації. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач, не зважаючи на це, прийняв рішення про коригування митної вартості товару, та визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Позивач вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Також вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у строках оплати за товар, умов поставки товару та не надання експортної декларації країни відправлення є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 21.08.2026 судом відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

03.09.2026 від відповідача за вх. № 78474 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги заперечує, зазначивши, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у зв`язку з чим були прийняті оскаржувані рішення.

04.09.2026 від позивача за вх. № 78708 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача зазначає про безпідставність коригування митної вартості товарів із використанням митних декларацій, за якими митну вартість визначено за резервним методом, відсутність обґрунтованих сумнівів у правильності визначення заявленої митної вартості та належних підстав для витребування додаткових документів. Також наголошує, що за умовами поставки DAP витрати на транспортування включені до вартості товару, а тому подання окремих транспортних документів не було обов`язковим. Крім того, зазначає про нерелевантність судової практики, на яку посилається митний орган.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Між ТзОВ «Перший Старт» (покупцем) та компанією «Global Trust Project Sp. z o.o», Польща (продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №1 від 15.08.2023 (далі - контракт), відповідно до якого продавець зобов`язаний поставити і передати у власність: транспортні засоби, та їх складові частини, далі - «товар», а покупець прийняти та розрахуватись за товар.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту №1 від 15.08.2023 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №39D/06/2026 від 19.06.2026 позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 4650 євро.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №26UA209180050133U2 від 25.06.2026, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації товар №1 автомобіль легковий 1 шт., використовувався як таксі, потребує ремонтного відновлення, марка VOLKSWAGEN, модель TOURAN, номер кузова НОМЕР_1 .

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209180050133U2 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- Зовнішньоекономічний контракт №1 від 15.08.2023;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 31.12.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 26.08.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №39D/06/2026 від 19.06.2026;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 24.07.2023;

- Довідка №25/06/2026-36 від 25.06.2026.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На цю вимогу позивач додаткових документів не надав та просив визнати митну вартість товарів на підставі вже поданих документів.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001134/2 від 06.07.2026.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2026/001299.

З метою випущення товару у вільний обіг 07.07.2026 позивач (декларант) подав митну декларацію №26UA209180054678U7, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі договору купівлі-продажу №1 від 15.08.2023, який укладений між ТзОВ «Перший Старт» та Компанією «Global Trust Project Sp. z о.о.». Пунктом 5.1. передбачено, що оплата за товар по даному контракту здійснюється по передплаті або після оплата протягом 120 днів на користь продавця на його банківський рахунок. У той час до митного оформлення надано рахунок-фактуру №39D/06/2026 від 19.06.2026, в якому зазначено лише відомості щодо переказу. З огляду на вказану інформацію умови оплати не визначені жодним документом, а відтак, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, оскільки на момент митного оформлення оплата за оцінюваний товар вже могла бути здійснена. Разом з тим, документів про оплату за оцінюваний товар відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до митного оформлення не було надано; у графі 20 МД умовами поставки заявлено DAP Городок. Відповідно до Інкотермс термін DAP означає, що продавець несе всі витрати і ризики, пов`язані з доставкою товару до узгодженого пункту призначення в країні покупця. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу такі документи та відомості, зокрема транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте жодних транспортно-перевізних документів до митного оформлення декларантом не надано; окремо слід зазначити, що на вимогу декларантом не надано експортної декларації країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості.

Отже, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту №1 від 15.08.2023 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №59D/06/2026 від 30.06.2026 позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 5250 євро.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №26UA209180052986U8 від 02.07.2026 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: товар №1 автомобіль легковий 1 шт., потребує ремонтного відновлення, марка FORD, модель TRANSIT CONNECT, номер кузова НОМЕР_3 .

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209180052986U8 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- Зовнішньоекономічний контракт №1 від 02.01.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 31.12.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 26.08.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №59D/06/2026 від 30.06.2026;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 13.02.2020;

- Довідка №02/07/2026-15 від 02.07.2026;

- Фото від 02.07.2026.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На цю вимогу позивач додаткових документів не надав та просив визнати митну вартість товарів на підставі вже поданих документів.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001169/2 від 09.07.2026.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2026/001327.

З метою випущення товару у вільний обіг 09.07.2026 позивач (декларант) подав митну декларацію №26UA209180055286U8, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Договору купівлі-продажу №1 від 15.08.2023, який укладений між ТзОВ «Перший Старт» та Компанією «Global Trust Project Sp. z о.о.». Пунктом 5.1. передбачено, що оплата за товар по даному контракту здійснюється по передплаті або післяоплата протягом 120 днів на користь продавця на його банківський рахунок. У той час до митного оформлення надано рахунок-фактуру №59D/06/2026 від 30.06.2026, в якому зазначено лише відомості щодо переказу. З огляду на вказану інформацію умови оплати не визначені жодним документом, а відтак, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, оскільки на момент митного оформлення оплата за оцінюваний товар вже могла бути здійснена. Разом з тим, документів про оплату за оцінюваний товар відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до митного оформлення не було надано; у графі 20 МД умовами поставки заявлено DAP Городок. Відповідно до Інкотермс термін DAP означає, що продавець несе всі витрати і ризики, пов`язані з доставкою товару до узгодженого пункту призначення в країні покупця. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу такі документи та відомості, зокрема транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте жодних транспортно-перевізних документів до митного оформлення декларантом не надано; слід зазначити, що декларантом не надано експортної декларації країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту №1 від 15.08.2023 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №56D/06/2026 від 26.06.2026 позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 4850 євро.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №26UA209180052688U4 від 02.07.2026 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: товар №1 автомобіль легковий 1 шт., потребує ремонтного відновлення, марка OPEL, модель COMBO, номер кузова НОМЕР_5 .

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209180052688U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- Зовнішньоекономічний контракт №1 від 15.08.2023;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 31.12.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 26.08.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №56D/06/2026 від 26.06.2026;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 від 26.02.2020;

- Довідка №01/07/2026-49 від 01.07.2026;

- Фото.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На цю вимогу позивач додаткових документів не надав та просив визнати митну вартість товарів на підставі вже поданих документів.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001174/2 від 09.07.2026.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2026/001331.

З метою випущення товару у вільний обіг 09.07.2026 позивач (декларант) подав митну декларацію №26UA209180055405U7, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Договору купівлі-продажу №1 від 15.08.2023, який укладений між ТзОВ "Перший старт" та Компанією «Global Trust Project Sp. z o.o.». Пунктом 5.1. передбачено, що оплата за товар по даному контракту здійснюється по передплаті або після оплата протягом 120 днів на користь продавця на його банківський рахунок. У той час до митного оформлення надано рахунок-фактуру №56D/06/2026 від 26.06.2026, в якому зазначено лише відомості щодо переказу. З огляду на вказану інформацію умови оплати не визначені жодним документом, а відтак, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, оскільки на момент митного оформлення оплата за оцінюваний товар вже могла бути здійснена. Разом з тим, документів про оплату за оцінюваний товар відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до митного оформлення не було надано; у графі 20 МД умовами поставки заявлено DAP Городок. Відповідно до Інкотермс термін DAP означає, що продавець несе всі витрати і ризики, пов`язані з доставкою товару до узгодженого пункту призначення в країні покупця. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу такі документи та відомості, зокрема транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте жодних транспортно-перевізних документів до митного оформлення декларантом не надано; окремо слід зазначити, що на вимогу декларантом не надано експортної декларації країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості.

Отже, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту №1 від 15.08.2023 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №54D/06/2026 від 26.06.2026 позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 4550 євро.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №26UA209180052687U5 від 02.07.2026 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: товар №1 вантажний автомобіль 1 шт., має ознаки аварійного пошкодження та потребує ремонтного відновлення марка OPEL, модель VIVARO, календарний рік виготовлення 2023, номер кузова НОМЕР_7 .

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209180052687U5 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- Зовнішньоекономічний контракт №1 від 15.08.2023;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 31.12.2024;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 26.08.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №54D/06/2026 від 26.06.2026;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_8 від 12.08.2023;

- Довідка №01/07/2026-48 від 01.07.2026;

- Фото.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На цю вимогу позивач додаткових документів не надав та просив визнати митну вартість товарів на підставі вже поданих документів.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001178/2 від 09.07.2026.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2026/001332.

З метою випущення товару у вільний обіг 09.07.2026 позивач (декларант) подав митну декларацію №26UA209180055413U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що поставка оцінюваного товару здійснюється на підставі Договору купівлі-продажу №1 від 15.08.2023, який укладений між ТзОВ "Перший старт" та Компанією «Global Trust Project Sp. z o.o.». Пунктом 5.1. передбачено, що оплата за товар по даному контракту здійснюється по передплаті або після оплата протягом 120 днів на користь продавця на його банківський рахунок. У той час до митного оформлення надано рахунок-фактуру №54D/06/2026 від 26.06.2026, в якому зазначено лише відомості щодо переказу. З огляду на вказану інформацію умови оплати не визначені жодним документом, а відтак, у митного органу відсутня можливість здійснити контроль правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, оскільки на момент митного оформлення оплата за оцінюваний товар вже могла бути здійснена. Разом з тим, документів про оплату за оцінюваний товар відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України до митного оформлення не було надано; у графі 20 МД умовами поставки заявлено DAP Городок. Відповідно до Інкотермс термін DAP означає, що продавець несе всі витрати і ризики, пов`язані з доставкою товару до узгодженого пункту призначення в країні покупця. Згідно з п. б ч. 1 ст. 335 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають митному органу такі документи та відомості, зокрема транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте жодних транспортно-перевізних документів до митного оформлення декларантом не надано; слід зазначити, що декларантом не надано експортної декларації країни відправлення, що не дозволяє впевнитися в достовірності заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару, які впливають на формування митної вартості.

Тобто, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 1 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами ч. ч. 3-6 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001134/2 від 06.07.2026, №UA209000/2026/001169/2 від 09.07.2026, №UA209000/2026/001174/2 від 09.07.2026 та №UA209000/2026/001178/2 від 09.07.2026 відповідач зазначає однотипне зауваження, а саме щодо ненадання декларантом документів, які підтверджують оплату за оцінюваний товар, оскільки подані до митного оформлення рахунки-фактури №39D/06/2026 від 19.06.2026, №59D/06/2026 від 30.06.2026, №56D/06/2026 від 26.06.2026 та №54D/06/2026 від 26.06.2026 містять лише відомості щодо переказу, однак не підтверджують фактичну оплату товару, суд зазначає таке.

Суд враховує, що умови оплати визначені саме п. 5.1 зовнішньоекономічного договору №1 від 15.08.2023, відповідно до якого оплата за товар здійснюється по передплаті або післяплаті протягом 120 днів на користь продавця на його банківський рахунок. Саме тому відповідний платіж на момент здійснення митного оформлення відповідного автомобіля не було проведено.

Таким чином, умови оплати є визначеними договором та не потребують додаткового уточнення в рахунку-фактурі. Зазначення у фактурах-інвойсах №39D/06/2026 від 19.06.2026, №59D/06/2026 від 30.06.2026, №56D/06/2026 від 26.06.2026 та №54D/06/2026 від 26.06.2026 інформації про «переказ» відповідає загальному способу здійснення розрахунків і не змінює погоджених сторонами договірних умов.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи подаються до митного оформлення лише у випадку, якщо рахунок за товар сплачено. Оскільки на момент подання товару до митного контролю оплата ще не була здійснена, у позивача відсутній обов`язок надавати платіжні документи, а їх неподання не може розцінюватися як порушення вимог митного законодавства чи як підстава для сумнівів у достовірності митної вартості.

Крім того, у межах процедур контролю правильності визначення митної вартості предметом доказування є ціна товару та складові митної вартості, визначені статтями 49- 58 Митного кодексу України. Умови, строки та порядок здійснення оплати не впливають на числове значення митної вартості товару, не змінюють ціну, що підлягає сплаті, та не є складовими митної вартості.

У зв`язку з цим відомості щодо термінів і способу оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю митної вартості, а будь-які твердження про суперечності у цих відомостях не можуть бути підставою для висновку про наявність розбіжностей у даних щодо митної вартості товару.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі №420/1709/19, у якій зазначено, що строки та умови оплати товару не впливають на визначення його митної вартості та не можуть слугувати підставою для її коригування.

Окрім того, суд встановив, що позивачем до позовної заяви долучено банківські платіжні документи про оплату автомобілів, а саме платіжну інструкцію в іноземній валюті №196 від 29.07.2026, відповідно до якої здійснено оплату на загальну суму 41950 євро.

Зазначеною платіжною інструкцією, зокрема, підтверджується оплата двох вживаних автомобілів, які є предметом даного спору, а саме: за рахунком-фактурою №39D/06/2026 - вживаного автомобіля VOLKSWAGEN TOURAN, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 4650 євро; за рахунком-фактурою №56D/06/2026 - вживаного автомобіля OPEL COMBO, номер кузова НОМЕР_5 , вартістю 4850 євро.

Крім того, цією ж платіжною інструкцією здійснено оплату ще чотирьох вживаних автомобілів, а саме: за рахунком-фактурою №08D/07/2026 - CITROEN JUMPY, VIN НОМЕР_9 , вартістю 6450 євро; за рахунком-фактурою №60D/06/2026 - FORD TRANSIT CUSTOM, VIN НОМЕР_10 , вартістю 5750 євро; за рахунком-фактурою №12B/07/2026 - SKODA SUPERB, VIN НОМЕР_11 , вартістю 17000 євро; за рахунком-фактурою №13B/07/2026 - RENAULT ZOE, VIN НОМЕР_12 , вартістю 3250 євро.

Отже, платіжна інструкція №196 від 29.07.2026 підтверджує оплату всіх шести зазначених транспортних засобів на загальну суму 41950 євро, у тому числі автомобілів VOLKSWAGEN TOURAN та OPEL COMBO, щодо яких виник спір у даній справі.

Також позивачем до позовної заяви долучено платіжну інструкцію в іноземній валюті №202 від 04.08.2026, відповідно до якої було здійснено оплату на загальну суму 31750 євро.

Зазначеною платіжною інструкцією, зокрема, підтверджується оплата вживаного автомобіля, який є предметом даного спору, а саме: за рахунком-фактурою №59D/06/2026 FORD TRANSIT CONNECT, WF07XXWPG7LR12400, на загальну суму 5250 євро.

Крім того, цією ж платіжною інструкцією здійснено оплату ще сімох вживаних автомобілів, а саме: за рахунком-фактурою №15B/07/2026 вживаний автомобіль NISSAN QASHQAI, SJNFAAJ11U1395415, на суму 2200 євро, за рахунком-фактурою №17B/07/2026 PEUGEOT 3008, VF3MCYHZJKS054394, на суму 3500 євро, за рахунком-фактурою №19D/07/2026 вживаний автомобіль RENAULT ZOE, VF1AG00[телефон приховано], на суму 6650 євро, за рахунком-фактурою №18B/07/2026 вживаний автомобіль PEUGEOT 3008, VF30U9HD8ES132155, на суму 1500 євро, за рахунком-фактурою №14B/07/2026 вживаний автомобіль NISSAN LEAF, SJNFAAZE1U0078239, на суму 3200 євро, за рахунком-фактурою №16B/07/2026 вживаний автомобіль PEUGEOT 3008, VF3MCBHZHHS077793, на суму 4150 євро, за рахунком-фактурою №17D/07/2026 вживаний автомобіль RENAULT ZOE, VF1AGVYF059899973, на суму 5300 євро.

Отже, платіжна інструкція №202 від 04.08.2026 підтверджує оплату всіх восьми зазначених транспортних засобів на загальну суму 31750 євро, у тому числі автомобіля FORD TRANSIT CONNECT, щодо якого виник спір у даній справі.

Також позивачем до позовної заяви долучено банківські платіжні документи про оплату автомобілів, а саме платіжну інструкцію в іноземній валюті №199 від 31.07.2026, відповідно до якої було здійснено оплату на загальну суму 17050 євро.

Зазначеною платіжною інструкцією, зокрема, підтверджується оплата вживаного автомобіля, який є предметом даного спору, а саме: за рахунком-фактурою №54D/06/2026 OPEL VIVARO, VXEVBYHVMP7844708, на загальну суму 4550 євро.

Крім того, цією ж платіжною інструкцією здійснено оплату ще трьох вживаних автомобілів, а саме: за рахунком-фактурою №15D/07/2026 вживаний автомобіль RENAULT ZOE VF1AG00[телефон приховано] на суму 5650 євро, за рахунком-фактурою №14D/07/2026 вживаний автомобіль RENAULT ZOE, VF1AGVYB054759592, на суму 3600 євро, за рахунком-фактурою №13D/07/2026 вживаний автомобіль RENAULT ZOE, VF1AGVYB054860179, на суму 3250 євро.

Отже, платіжна інструкція №199 від 31.07.2026 підтверджує оплату всіх чотирьох зазначених транспортних засобів на загальну суму 17050 євро, у тому числі автомобіля OPEL VIVARO, щодо якого виник спір у даній справі.

Суд бере до уваги зазначені платіжні інструкції як належні та допустимі докази, які підтверджують фактичну оплату позивачем транспортних засобів, що є предметом спору у цій справі.

Таким чином, суд встановив, що оплата всіх чотирьох оцінюваних транспортних засобів підтверджується долученими до позовної заяви банківськими платіжними документами, а тому зауваження митного органу щодо ненадання документів про оплату товару на момент митного оформлення не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що зауваження митного органу щодо відсутності документів про оплату товару є необґрунтованими та не можуть бути самостійною підставою для коригування митної вартості товарів.

Стосовно доводів відповідача щодо неподання позивачем транспортно-перевізних документів до митного оформлення, суд зазначає таке.

Суд враховує, що поставка даного автомобіля здійснювалась на умовах DAP - UA Городок відповідно до Incoterms 2010, що підтверджується інвойсами №39D/06/2026 від 19.06.2026, №59D/06/2026 від 30.06.2026, №56D/06/2026 від 26.06.2026 та №54D/06/2026 від 26.06.2026.

Суд звертає увагу, що згідно з правилами Incoterms 2010 термін DAP (Delivered at Place / Постачання в місці призначення) означає, що продавець виконує свої зобов`язання з постачання товару шляхом доставки його у погоджене сторонами місце призначення, несучи всі ризики та витрати, пов`язані з транспортуванням товару до такого місця.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України транспортні (перевізні) документи подаються як документи, що підтверджують митну вартість товарів, у разі якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару. З огляду на те, що у даному випадку поставка товару здійснюється на умовах DAP, а витрати на транспортування включені до вартості товару, зазначеної в інвойсі, подання окремих транспортних (перевізних) документів саме для цілей підтвердження митної вартості не є обов`язковим.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів зокрема є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Таким чином оскільки витрати на транспортування зважаючи на умови поставки включаються у вартість товару, то й подання відповідних транспортних (перевізних) документів, що їх підтверджують, є необов`язковим.

Щодо аргументів митного органу про не подання експортних декларацій країни відправлення, суд вказує наступне.

Суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не належить до основних документів, що підтверджують митну вартість товарів.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який подається декларантом за наявності, а не в обов`язковому порядку.

Таким чином, відсутність митної декларації країни відправлення сама по собі не може свідчити про недостовірність заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару і не є підставою для сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Умови поставки та вартість товару підтверджуються належними основними документами, поданими до митного оформлення, зокрема рахунком-фактурою (інвойсом), зовнішньоекономічним договором та іншими комерційними документами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства, які містять усі необхідні відомості для перевірки заявлених показників.

Крім того, чинне митне законодавство України не пов`язує можливість підтвердження митної вартості виключно з наявністю митної декларації країни відправлення, а покладає обов`язок підтвердження заявленої митної вартості на сукупність документів, визначених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

З огляду на викладене, ненадання митної декларації країни відправлення не є порушенням вимог Митного кодексу України та не може бути підставою для висновку про недостовірність заявлених відомостей щодо умов поставки та вартості товару.

Суд також враховує, що умовами зовнішньоекономічного договору не передбачено обов`язку продавця надавати покупцю митну декларацію країни відправлення. Відповідно, зазначений документ відсутній у позивача та об`єктивно не може бути наданий до митного оформлення.

Обов`язки щодо здійснення експортного митного оформлення товару з врахуванням узгоджених сторонами умов поставки в країні відправлення покладені на продавця. У зв`язку з цим митна декларація країни відправлення оформлюється продавцем виключно з метою виконання вимог митного законодавства країни експорту та не є документом, який підлягає обов`язковій передачі покупцю.

Разом з тим, суд бере до уваги, що зважаючи на дане зауваження позивачем до позовної заяви подано Т1 №26PL301010001PIDB5, №26PL402010001Z1TB0, №26PL301010001S1MB6 та №26PL402010001XOQB2.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.

Згідно п. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено митним органом.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020, справа № 803/916/17 та від 08.10.2019, справа №803/776/17.

Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Згідно з п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною 3 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При цьому ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7)довільної чи фіктивної вартості.

Як свідчать матеріали справи, зі змісту оскаржуваних у даній справі рішень про коригування митної вартості товару вбачається, що останні містить відомості про митне оформлення товарів, які вже були здійснені.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначено лише номери та дати митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі №380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд бере до уваги, що оскаржувані рішення митного органу не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованого позивачем товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Крім того, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за резервним методом, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування таких є підставними та підлягають задоволенню.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001134/2 від 06.07.2026, прийняте Львівською митницею.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001169/2 від 09.07.2026, прийняте Львівською митницею.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001174/2 від 09.07.2026, прийняте Львівською митницею.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001178/2 від 09.07.2026, прийняте Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Перший Старт» (адреса: 79020, м. Львів, вул. Під Голоском, буд. 6, ЄДРПОУ 44431386) судовий збір у розмірі 3720 (три тисячі сімсот двадцять) гривень 12 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 09.11.2026.

Суддя Потабенко В.А.