Рішення № 141361005 у справі № 380/17251/26 від 09.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/17251/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УспіхІмпорт» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару,

в с т а н о в и в:

товариство з обмеженою відповідальністю «УспіхІмпорт» (далі - ТзОВ «УспіхІмпорт», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі також - відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці від 15.07.2026 №UA209000/2026/001204/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправним і скасувати рішення Львівської митниці від 23.07.2026 №UA209000/2026/001261/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронні митні декларації. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач, не зважаючи на це, прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Позивач вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 21.08.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

02.09.2026 за вх. № 78117 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Зазначав, що інвойси не вважається підписаними, а відтак такими, що узгоджують ціну товару, вказує, що подання платіжної інструкції банківській установі не свідчить про виконання цієї операції банком, оскільки банк може відмовити у здійснення цієї операції. Жодних доказів проведення цієї операції банком позивачем не надано. На думку відповідача, позивач не надав усіх витребуваних документів, не усунув сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, а тому митний орган правомірно відмовив у застосуванні першого методу визначення митної вартості та прийняв оскаржувані рішення про її коригування. Окрім того, зазначає що витрати на правничу допомогу не є обґрунтованими та є завищеними у контексті обсягу фактично наданих позивачем послуг.

03.09.2026 за вх. № 78276 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просив позов задовольнити повністю. Зазначав, що відповідачем не доведено наявності передбачених ст. ст. 53, 54 Митного кодексу України підстав для витребування додаткових документів та коригування митної вартості. Вказував, що митний орган не навів конкретних обставин, які викликали сумніви щодо правильності визначення митної вартості, а також не довів правомірності прийнятих рішень. Вказав, що у відповідних платіжних доручення є відмітки (печатки) банку, що свідчать про проведення відповідних операцій. Крім того, зазначав, що наведена відповідачем судова практика не є релевантною до спірних правовідносин. Також вказав, що витрати на професійну правничу допомогу підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Між ТзОВ «УспіхІмпорт» (покупцем) та компанією «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD» (виробник-постачальник) було укладено зовнішньоекономічний контракт №UND202603 від 06.03.2026 (далі - контракт), відповідно до якого продавець поставляє та передає у власність покупця меблі (надалі - товар), а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього контракту.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту №UND202603 від 06.03.2026 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №UND26102 від 12.04.2026 позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 10136,96 доларів США.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №26UA209170065808U2 від 15.07.2026, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації товар №1 меблі для сидіння-крісла, з оббивкою з тканини та/або екошкіри, різних кольорів та відтінків, з металевим каркасом, що обертаються, з регульованою висотою.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209170065808U2 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №UND202603 від 06.03.2026;

- Рахунок-проформа №UND26102 від 11.03.2026;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №UND26102 від 12.04.2026;

- Пакувальний лист б/н від 12.04.2026;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №286 від 13.03.2026;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №334 від 22.05.2026;

- Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №K010725-22 від 01.07.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №627 від 30.06.2026;

- Коносамент №UTRUST26041323 від 19.04.2026;

- Накладна УМВС №000212 від 26.06.2026;

- Автотранспортна накладна №7120 від 14.07.2026;

- Митна декларація країни відправлення №02172026[телефон приховано] від 15.04.2026.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На цю вимогу позивач надав: прайс-лист та інтернет пропозицію.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001204/2 від 15.07.2026.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000827.

З метою випущення товару у вільний обіг 15.07.2026 позивач (декларант) подав митну декларацію №26UA209170065957U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що поставка даного товару здійснюється на підставі контракту №UND202603 від 06.03.2026, укладеного між ТзОВ «УспіхІмпорт» та Компанією «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD». Пунктом 1.1. даного договору зазначено, що продавець поставляє та передає у власність покупця меблі (надалі - товар), а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами; поданий до митного оформлення інвойс №UND26102 від 12.04.2026 підписаний лише стороною продавця та не містить печатки та підпису покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; окрім цього п. 1.2. контракту передбачено, що продавець постачає Товар партіями на підставі замовлень покупця. Однак, жодного замовлення до митного оформлення не надавалось; одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п. 4 ч. 2 ст. 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі - Положення № 216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 13.03.2026 за №286, від 22.05.2026 за №334, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням № 216, зокрема підпису(ів) (власноручного (их)/електронного (их)) відповідальної(их) особи (іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатись рахунком. Підсумовуючи викладене, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар; митна декларація країни експорту № 02172026[телефон приховано] від 15.04.2026 не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; При цьому, транспортний документ 268626196, відомості про який наявний в митній декларації країни відправлення від 15.04.2026 №02172026[телефон приховано], до митного оформлення не надано.

Отже, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

Між ТзОВ «УспіхІмпорт» (покупцем) та компанією «HANGZHOU YOHO INDUSTRIAL CO., LTD» (виробник-постачальник) було укладено зовнішньоекономічний контракт №YHSI202510 від 10.10.2025 (далі - контракт), відповідно до якого продавець поставляє та передає у власність покупця вуличні меблі (надалі - товар), а покупець приймає та оплачує Товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього контракту.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту №YHSI202510 від 10.10.2025 згідно рахунку-фактури (інвойсу) №YHSI251006-6 від 27.04.2026 позивач придбав у продавця товар загальною вартістю 22376,80 доларів США.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію №26UA209170068726U7 від 23.07.2026, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації товар №1 меблі для сидіння з металевим каркасом не оббиті - набір меблів для активного відпочинку в приміщенні та на вулиці обтягнутих ротангом. Матеріал рами: сталь, пофарбована антикорозійним покриттям. Набір складається з 3-ох елементів (2 крісла з текстильними подушками та 1 столика); товар №2 крісло-шезлонг на металевому каркасі (стальна труба з порошковим покриттям) з поліестеровим та ПВХ покриттям, в комплекті з підголовником та підстаканником; товар №3 меблі металеві - багатоцільовий стіл для приміщення та відпочинку на вулиці. Матеріал рами: сталь, пофарбована антикорозійним покриттям, стільниця із загартованого скла, товщиною 5 мм.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №26UA209170068726U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №YHSI202510 від 10.10.2025;

- Рахунок-проформа №YHSI251006-6 від 10.10.2025;

- Рахунок-фактура (iнвойс) №YHSI251006-6 від 27.04.2026;

- Пакувальний лист б/н від 27.04.2026;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №214 від 15.01.2026;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №357 від 05.06.2026;

- Договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів №2214-T/25 від 08.07.2025;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №92408 від 21.07.2026;

- Коносамент №UTRUST26043414 від 03.05.2026;

- Накладна УМВС №000351 від 18.07.2026;

- Автотранспортна накладна №3920 від 22.07.2026;

- Митна декларація країни відправлення №31012026[телефон приховано] від 28.04.2026.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На цю вимогу позивач надав: прайс-лист та інтернет пропозицію.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001261/2 від 23.07.2026.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2026/000861.

З метою випущення товару у вільний обіг 23.07.2026 позивач (декларант) подав митну декларацію №26UA209170068883U4, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що поставка даного товару здійснюється на підставі Контракту №HSI202510 від 10.10.2025, укладеного між ТзОВ «УспіхІмпорт» та Компанією HANGZHOU YOHO INDUSTRIAL Со., LTD. Пунктом 1.1. даного договору зазначено, що продавець поставляє та передає у власність покупця вуличні меблі (надалі - товар), а покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід`ємною частиною цього контракту. Оскільки, наданий інвойс (рахунок-фактура) може уточнювати та більш детально розкривати зміст договірних умов, тобто таким документом погоджуються істотні умови контракту, зокрема кожної окремої поставки, та такий є невід`ємною частиною контракту, а відтак додатком до такого, то такий документ підлягає погодженню, шляхом підписання сторонами. Поданий до митного оформлення інвойс №HSI251006-6 від 27.04.2026 підписаний лише стороною продавця та не містить печатки та підпису покупця. За даних обставин такий інвойс не вважається підписаним, а відтак таким що узгоджує істотні умови конкретної партії товару, відповідно не є документом, що підтверджує числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; окрім цього, п. 1.2. контракту передбачено, що продавець постачає товар партіями на підставі замовлень покупця. Однак, жодного замовлення до митного оформлення не надавалось; одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (п. 4 ч. 2 ст. 53 Кодексу). Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (далі - Положення №216). У якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, декларантом додатково надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 15.01.2026 №214, від 05.06.2026 №357, які не можуть бути взяті до уваги, оскільки: не містять обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №216, зокрема підпису(ів) (власноручного(их)/електронного(их)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. Підсумовуючи викладене, декларантом не надано належних документальних підтверджень ціни, що фактично сплачена за оцінюваний товар; у митній декларації країни експорту від 28.04.2026 №31012026[телефон приховано] не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту товарів, через відсутність в ній дати експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними; транспортний документ 269421025, відомості про який наявний в митній декларації країни відправлення від 28.04.2026 №31012026[телефон приховано], до митного оформлення не надано; відповідно до вимог Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006 №57-V та ст. 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (Женева, 19.05.1956) у гр. 22 та 23 CMR зазначається підпис та/або печатка відправника та перевізника. В СMR №3920 від 22.07.2026 у гр. 22 відсутній штамп та/або підпис відправника.

Тобто, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 1 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами ч. ч. 3-6 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001204/2 від 15.07.2026, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001204/2 від 15.07.2026, відповідач вказує, що поданий до митного оформлення інвойс №UND26102 від 12.04.2026 підписаний лише стороною продавця та не містить печатки та підпису покупця та замовлення (заявки) до митного оформлення декларантом не подано.

Пунктами розділу 1 контракту №UND202603 від 06.03.2026 року не передбачено, що рахунок-фактура вважається погодженим лише в разі підписання такого документа продавцем та покупцем. У вказаному положенні зазначено лише, що у рахунку-фактурі зазначаються найменування, кількість та ціна товару, однак не конкретизовано способи їх погодження.

Суд звертає увагу, що рахунок-фактура містить печатку та підпис уповноваженої особи продавця «TIANJIN U-NOD INTERNATIONAL TRADE CO., LTD», Китай.

Суд зазначає, що комерційний інвойс у зовнішньоекономічній діяльності є документом, який продавець надає покупцю для підтвердження угоди про продаж товарів та відображення інформації про них і який використовується для митних цілей під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності (торгівлі).

При цьому суд враховує, що законодавством України не встановлено затвердженої форми інвойсу. Зокрема, зразок інвойсу наведений у Рекомендаціях №6 Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок уніфікованого рахунка - для міжнародної торгівлі», якими передбачено необхідність підпису виконавця (продавця, постачальника), натомість вимог щодо обов`язкового зазначення підпису покупця не встановлено.

Крім того, суд бере до уваги доводи позивача про те, що він не впливає на зміст документів, які формуються та надаються продавцем товару - контрагентом за договором.

Суд зазначає, що погодження позивачем виставленого продавцем інвойсу, який підписаний продавцем, підтверджується подальшими діями позивача щодо ввезення та декларування товару.

Разом з тим суд звертає увагу, що посадовими особами митного органу не вчинено жодних дій, спрямованих на фіксацію порушення митних правил, передбаченого цією статтею, у діях посадових осіб позивача, що, за доводами позивача, свідчить про необґрунтованість відповідного зауваження митного органу. Водночас із тими самими документами після винесення відповідного рішення про визначення митної вартості працівником митного органу завершено митне оформлення товару. Наведене також свідчить про необґрунтованість відповідного зауваження. Крім того, жодних протоколів про порушення митних правил у зв`язку з можливою підробкою документів чи повідомлень не складено.

Суд встановив, що під час митного оформлення декларантом надано митному органу рахунок-фактуру та платіжну інструкцію, а отже, документи, які містять відомості щодо ціни, фактично сплаченої за товар, були подані.

Більше того, суд звертає увагу, що подальші дії митного органу, а саме завершення митного оформлення товару після винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, підтверджують, що посадові особи митного органу також прийняли зазначений інвойс, оскільки під час випуску товарів у вільний обіг жодних застережень, зокрема у вигляді карток відмови чи протоколів про порушення митних правил, не було.

Також суд враховує доводи позивача про те, що замовлення (заявка) до Контракту не є первинним документом, який містить інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. При цьому така заявка не має значення для числових значень митної вартості. Крім того, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Окрім того, суд встановив, що до митного контролю подано рахунок-проформу №UND26102 від 11.03.2026. Суд зазначає, що рахунок-проформа за своєю суттю є попереднім інвойсом та використовується для узгодження ціни, обсягу поставки тощо, і лише після його затвердження складається комерційний інвойс. Відтак наданий до митного оформлення рахунок-проформу можна вважати замовленням. Таким чином, всі витрати на товар, які понесло ТзОВ «УспіхІмпорт» за контрактом №UND202603 від 06.03.2026, включені до заявленої митної вартості.

При цьому суд звертає увагу, що положення п. 1.2 контракту не можуть застосовуватися відірвано від інших положень цього ж контракту. Так, наступним пунктом зовнішньоекономічного контракту, який не був взятий митним органом до уваги, передбачено, що: «Найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною Контракту» (п. 1.3 контракту).

Під час митного оформлення декларантом надано митному органу рахунок-проформу, рахунок-фактуру та банківські платіжні документи, які містять усі відомості щодо ціни, фактично сплаченої за товар. Відповідно, у митного органу були відсутні підстави для невизнання заявленої митної вартості з наведених ним мотивів.

Крім того, суд зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, натомість замовлення як додатковий документ на підтвердження заявленої митної вартості нормами статті 53 МК України не визначено.

Отже, суд доходить висновку, що подані декларантом документи підтверджують заявлену митну вартість товару, а наведені митним органом зауваження щодо відсутності підпису покупця на рахунку-фактурі та ненадання замовлення (заявки) не спростовують достовірності поданих документів і не свідчать про відсутність документального підтвердження числових значень складових митної вартості товару.

Щодо зауваження в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001204/2 від 15.07.2026, стосовно того, що копії банківських платіжних документів від 13.03.2026 за №286 та від 22.05.2026 за №334 не можуть бути взяті до уваги.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція повинна містити інформацію, яка дає змогу ідентифікувати платника та отримувача коштів, рахунки сторін, суму платіжної операції та інші реквізити, необхідні для її належного виконання.

Частиною 7 цієї ж статті передбачено, що обов`язкові реквізити платіжних інструкцій визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п. 14 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови від 25.08.2022 №189), платіжна інструкція повинна містити, зокрема, реквізит «Призначення платежу».

Згідно з п. 15 зазначеного Положення платник заповнює цей реквізит таким чином, щоб надати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється.

Суд звертає увагу, що у банківських платіжних документах №286 від 13.03.2026 та №334 від 22.05.2026 у призначенні платежу наявне посилання на контракт №UND202603 від 06.03.2026 та рахунок-проформу №UND26102 від 11.03.2026, що дає можливість ідентифікувати здійснені платежі з відповідною господарською операцією.

Суд також зазначає, що вказані платіжні інструкції містять відмітки банку про проведення оплати, дату операції, суму операції в доларах США та розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з іншими документами, поданими до митного оформлення.

Крім того, суд встановив, що загальна сума за товар у розмірі 10136,96 доларів США на момент здійснення митного оформлення була повністю сплачена, що підтверджується наданими банківськими платіжними документами.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що подані банківські платіжні документи містять усі необхідні відомості для їх ідентифікації із спірною поставкою товару та підтверджують факт здійснення оплати за нього.

Відтак, доводи відповідача щодо неналежності зазначених документів як доказів заявленої митної вартості є безпідставними.

Щодо зауваження митного органу, викладеного у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001204/2 від 15.07.2026, стосовно недоліку митної декларації країни експорту.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не належить до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Водночас, згідно з п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення належить до додаткових документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів за наявності таких документів.

Суд враховує, що позивач не є особою, яка здійснює заповнення митної декларації країни відправлення, а отримує її від відправника товару у тому вигляді, в якому вона оформлена уповноваженими органами країни експорту. Відтак, позивач не впливає на зміст відомостей, зазначених у такій декларації, та не може нести відповідальність за особливості її заповнення.

При цьому суд звертає увагу, що митним органом не наведено посилань на конкретні норми законодавства Китайської Народної Республіки, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації, а також не зазначено, які саме вимоги такого законодавства порушено під час її оформлення. Митний орган фактично обмежився наведенням власних сумнівів та припущень щодо правильності заповнення відповідної графи, не надавши належного нормативного обґрунтування своїм висновкам.

Окремо суд звертає увагу, що зауваження митного органу щодо відсутності документа №268626196 не спростовує відомостей, зазначених у поданих до митного оформлення документах. Так, відповідний номер зазначений у коносаменті №UTRUST26041323 від 19.04.2026, поданому декларантом до митного оформлення, та фактично є реквізитом лінійного коносамента. При цьому суд враховує, що лінійні коносаменти перебувають у розпорядженні перевізника та використовуються ним під час здійснення перевезення, а тому їх відсутність у позивача не може свідчити про непідтвердження заявленої митної вартості товару.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені митним органом зауваження щодо відсутності документа №268626196 та відомостей, зазначених у графі «Держава (регіон) торгівлі» митної декларації країни відправлення, не можуть бути підставою для висновку про недостовірність заявленої митної вартості товару, оскільки митним органом не доведено порушення порядку оформлення відповідної декларації, не встановлено конкретних вимог законодавства країни експорту, які були порушені, та не обґрунтовано, яким чином наведені зауваження впливають на числові значення складових митної вартості товару. Висновки митного органу в цій частині ґрунтуються на припущеннях, що не відповідає вимогам щодо належного доказування.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001261/2 від 23.07.2026, то суд зазначає таке.

Стосовно зауваження митного органу, викладеного у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001261/2 від 23.07.2026, що поданий до митного оформлення інвойс №HSI251006-6 від 27.04.2026 підписаний лише стороною продавця та не містить печатки та підпису покупця та замовлення (заявки) до митного оформлення декларантом не подано.

Суд встановив, що пунктами розділу 1 контракту №YHSI202510 від 10.10.2025 не передбачено, що рахунок-фактура вважається погодженим лише в разі підписання такого документа продавцем та покупцем. У вказаному положенні зазначено лише, що у рахунку-фактурі зазначаються найменування, кількість та ціна товару, однак не конкретизовано способи їх погодження. Суд звертає увагу, що рахунок-фактура містить печатку та підпис уповноваженої особи продавця «HANGZHOU YOHO INDUSTRIAL CO., LTD», Китай.

Суд зазначає, що комерційний інвойс у зовнішньоекономічній діяльності є документом, який продавець надає покупцю для підтвердження угоди про продаж товарів та відображення інформації про них і який використовується для митних цілей під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності (торгівлі).

При цьому суд враховує, що законодавством України не встановлено затвердженої форми інвойсу. Зокрема, зразок інвойсу наведений у Рекомендаціях №6 Європейської економічної комісії ООН «Формуляр-зразок уніфікованого рахунка - для міжнародної торгівлі», де передбачено необхідність підпису виконавця (продавця, постачальника), натомість вимоги щодо обов`язкового зазначення підпису покупця відсутні.

Крім того, суд бере до уваги доводи позивача про те, що він не впливає на зміст документів, які формуються та надаються продавцем товару - контрагентом за договором.

Суд зазначає, що погодження позивачем виставленого продавцем інвойсу, який підписаний продавцем, підтверджується подальшими діями позивача щодо ввезення та декларування товару.

Разом з тим суд звертає увагу, що посадовими особами митного органу не вчинено жодних дій, спрямованих на фіксацію порушення митних правил, передбаченого цією статтею, у діях посадових осіб позивача. Водночас із тими самими документами після винесення відповідного рішення про визначення митної вартості працівником митного органу завершено митне оформлення товару. Наведене, за доводами позивача, свідчить про необґрунтованість відповідного зауваження митного органу. Крім того, жодних протоколів про порушення митних правил у зв`язку з можливою підробкою документів чи повідомлень не складено.

Суд встановив, що під час митного оформлення декларантом надано митному органу рахунок-фактуру та платіжну інструкцію, а отже, документи, які містять усі відомості щодо ціни, фактично сплаченої за товар, були подані.

Більше того, суд звертає увагу, що подальші дії митного органу, а саме завершення митного оформлення товару після винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості, підтверджують, що посадові особи митного органу також прийняли зазначений інвойс, оскільки під час випуску товарів у вільний обіг жодних застережень, зокрема карток відмови чи протоколів про порушення митних правил, не було.

Також суд враховує доводи позивача про те, що замовлення (заявка) до контракту не є первинним документом, який містить інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє товариство. Така заявка не має значення для числових значень митної вартості. Крім того, на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Окрім того, суд встановив, що до митного контролю подано рахунок-проформу №YHSI251006-6 від 10.10.2025. Суд зазначає, що рахунок-проформа за своєю суттю є попереднім інвойсом та використовується для узгодження ціни, обсягу поставки тощо, і лише після його затвердження складається комерційний інвойс. Відтак наданий до митного оформлення рахунок-проформу можна вважати замовленням.

Суд також враховує, що всі витрати на товар, які понесло ТзОВ «УспіхІмпорт» за контрактом №YHSI202510 від 10.10.2025, включені до заявленої митної вартості.

При цьому суд звертає увагу, що положення п. 1.2 контракту не можуть застосовуватися відірвано від інших положень цього ж контракту. Так, наступним пунктом зовнішньоекономічного контракту, який не був взятий митним органом до уваги, передбачено, що найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у проформі інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту (п. 1.3 контракту).

З огляду на те, що під час митного оформлення декларантом надано митному органу рахунок-проформу, рахунок-фактуру та банківські платіжні документи, суд зазначає, що всі відомості щодо ціни, фактично сплаченої за товар, були надані. Відповідно, у митного органу були відсутні підстави для невизнання заявленої митної вартості з наведених ним мотивів.

Крім того, суд зазначає, що до переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, натомість замовлення як додатковий документ на підтвердження заявленої митної вартості нормами ст. 53 Митного кодексу України не визначено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подані декларантом документи підтверджують заявлену митну вартість товару, а наведені митним органом зауваження щодо відсутності підпису покупця на рахунку-фактурі та ненадання замовлення (заявки) не свідчать про непідтвердження заявленої митної вартості та не є достатньою підставою для її коригування.

Щодо аргументу митного органу, викладеного у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001261/2 від 23.07.2026, банківських платіжних документів від 15.01.2026 №214 та від 05.06.2026 №357 не можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосується оцінюваного товару та підтверджують факт оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція повинна містити інформацію, яка дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та інші відомості (реквізити), необхідні для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту та прийняття до виконання.

Відповідно до п. 14 розділу 2 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 25.08.2022 №189), платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах повинна містити визначені нормативним актом обов`язкові реквізити, серед яких, зокрема, реквізит «Призначення платежу».

Згідно з п.п. 10 п. 14 зазначеного Положення платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити призначення платежу.

При цьому п. 15 Положення №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Водночас суд звертає увагу, що чинне законодавство України не містить визначення поняття «повнота інформації» у контексті заповнення реквізиту «Призначення платежу», а також не встановлює обов`язкової вимоги щодо зазначення у такому реквізиті одночасно номерів зовнішньоекономічного контракту та рахунку-проформи. Отже, відсутність окремого зазначення певних реквізитів документів у призначенні платежу сама по собі не може свідчити про неможливість ідентифікації відповідної платіжної операції або недостовірність відомостей щодо оплати товару.

Як встановлено судом, у банківських платіжних документах №214 від 15.01.2026 та №357 від 05.06.2026 у призначенні платежу наявне посилання на контракт №YHSI202510 від 10.10.2025 та рахунок-проформу №YHSI251006-6 від 10.10.2025, що дає можливість ідентифікувати здійснені платежі з відповідною зовнішньоекономічною операцією.

Суд також враховує, що зазначені платіжні інструкції містять відмітки банківських установ про проведення оплати, дати здійснення операцій, суми платежів у доларах США та розрахункові рахунки сторін, що узгоджується з іншими документами, поданими декларантом до митного оформлення.

При цьому судом встановлено, що загальна вартість товару за відповідною зовнішньоекономічною операцією у розмірі 22376,80 доларів США на момент здійснення митного оформлення була повністю оплачена, що підтверджується поданими банківськими платіжними документами.

Крім того, суд звертає увагу, що зазначені платіжні документи містять посилання як на зовнішньоекономічний контракт №YHSI202510 від 10.10.2025, так і на рахунок-проформу №YHSI251006-6 від 10.10.2025, за якими здійснювалася відповідна оплата. Вказані відомості узгоджуються між собою та з іншими документами, поданими до митного оформлення, що дає можливість ідентифікувати такі платежі саме з поставкою товару за вказаним контрактом.

Отже, сукупність відомостей, зазначених у банківських платіжних документах, а саме посилання на зовнішньоекономічний контракт та рахунок-проформу, дані про дату та суму платежів, розрахункові рахунки сторін і відмітки банківських установ про проведення оплати, дають можливість ідентифікувати відповідні платіжні операції з поставкою товару за контрактом №YHSI202510 від 10.10.2025.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подані декларантом банківські платіжні документи належним чином підтверджують факт повної оплати товару та відомості щодо ціни, яка фактично сплачена за товар, а наведені митним органом зауваження щодо їх оформлення не є підставою для висновку про непідтвердження заявленої митної вартості.

Стосовно аргументу митного органу, викладеного у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001261/2 від 23.07.2026, що експортна митна декларація країни відправлення не містить всіх відомостей необхідних для ідентифікації числових значень складових митної вартості по товару.

Судом встановлено, що документ №269421025 зазначений у коносаменті №UTRUST26043414 від 03.05.2026, який було подано декларантом до митного оформлення, та фактично означає реквізити лінійного коносаменту.

Водночас суд враховує, що лінійні коносаменти відсутні у позивача, оскільки такий документ використовується виключно перевізником. Відтак, позивач не є особою, у розпорядженні якої перебуває відповідний документ, та не має можливості надати його митному органу.

Стосовно зауважень митного органу щодо митної декларації країни відправлення суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не належить до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Водночас п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який подається декларантом (за наявності) для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Суд враховує, що позивач не є особою, яка здійснює оформлення митної декларації країни відправлення, оскільки така декларація заповнюється та подається відповідно до правил, встановлених законодавством держави експорту. Відтак позивач отримує такий документ від відправника у готовому вигляді та не має можливості впливати на порядок його заповнення, зокрема щодо відомостей, зазначених у графі «Держава (регіон) торгівлі». При цьому позивачу не відомий порядок заповнення зазначеної графи відповідно до законодавства країни відправлення.

Крім того, суд звертає увагу, що митним органом не наведено посилань на конкретні чинні норми законодавства Китайської Народної Республіки, які регламентують порядок заповнення експортної митної декларації, а також не зазначено, яким саме чином повинна заповнюватися графа «Держава (регіон) торгівлі» та які вимоги законодавства було порушено під час оформлення відповідного документа.

Отже, висновки митного органу щодо можливих недоліків у заповненні митної декларації країни відправлення ґрунтуються виключно на його припущеннях та сумнівах, без наведення належного законодавчого обґрунтування.

Стосовно зауваження відповідача, викладеного у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001261/2 від 23.07.2026, про те, що в СMR №3920 від 22.07.2026 у гр. 22 відсутній штамп та/або підпис відправника.

Суд констатує, що графа 22 CMR, на яку митний орган вказує як на недолік в оформленні через відсутність у ній підписів відправника та перевізника, містить надруковані реквізити як відправника, так і перевізника, що дають змогу їх ідентифікувати та не суперечать вимогам Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

При цьому суд звертає увагу, що ст. 6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не передбачає наявності печатки та підписів відправника і перевізника як обов`язкових реквізитів CMR.

Крім того, суд зазначає, що наведені митним органом твердження щодо порушень під час заповнення CMR не свідчать про наявність у поданих до митного контролю документах розбіжностей, оскільки розбіжність повинна існувати між декількома документами, або про наявність у цих документах ознак підробки. Також митним органом не зазначено, яких саме відомостей не містять подані документи щодо числових значень складових митної вартості товарів або щодо ціни, яка була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд враховує, що наявність або відсутність окремих необов`язкових реквізитів у CMR не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів, оскільки недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, зазначеного у вантажній накладній, митним органом не виявлено.

Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі №380/1221/2020, відповідно до якої: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення.

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних CMR, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів».

Більше того, суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна (CMR) у розумінні приписів ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не належить до документів, інформація з яких безпосередньо впливає на визначення митної вартості товарів.

Таким чином, інформація, зазначена у CMR, не впливає на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів. Оскільки митним органом не виявлено недоліків щодо кількісних та якісних характеристик товару, зазначеного у вантажній накладній, суд доходить висновку, що наведені зауваження до її оформлення не можуть бути самостійною підставою для коригування митної вартості товарів.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.

Згідно п. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено митним органом.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020, справа № 803/916/17 та від 08.10.2019, справа №803/776/17.

Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Згідно з п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною 3 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При цьому ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7)довільної чи фіктивної вартості.

Як свідчать матеріали справи, зі змісту оскаржуваних у даній справі рішень про коригування митної вартості товару вбачається, що останні містить відомості про митне оформлення товарів, які вже були здійснені.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначено лише номери та дати митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 у справі №1.380.2019.004890, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі №380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд бере до уваги, що оскаржувані рішення митного органу не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованого позивачем товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Крім того, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за резервним методом, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування таких є підставними та підлягають задоволенню.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону України №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

За вимогами ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частина 1 ст. 139 КАС України визначає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Європейським судом з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. п. 268, 269).

Згідно з висновком, сформованим Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), від 28.11.2002, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії:

- договору №2-24/10/25 про надання правової допомоги від 24.10.2025;

- додаткової угоди №42 від 11.08.2026 до вищевказаного Договору про надання правової допомоги;

- детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги у справі №380/17251/26.

Відповідно до умов договору №2-24/10/25 про надання правової допомоги від 24.10.2025 та додаткової угоди №42 від 11.08.2026 до договору №2-24/10/25 про надання правової допомоги від 24.10.2025 в ході представництва інтересів ТзОВ «УспіхІмпорт» у даній справі в суді першої інстанції буде надана така правова допомога: збір доказів, аналіз судової практики, підготовка позовної заяви, відповіді на відзив та участь у судових засіданнях в суді першої інстанції.

Згідно з умовами додаткової угоди №42 від 11.08.2026 до договору №2-24/10/25 про надання правової допомоги від 24.10.2025 вартість вищенаведеної правової допомоги в суді першої інстанції становить 20000,00 грн.

Суд зауважує, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У цій справі, суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявленої до повернення позивачем суми коштів із критеріями, встановленими ч. 5 ст. 134 КАС України, виходить із такого:

- дана справа відноситься до справ незначної складності;

- розгляд справи хоча проведено в порядку спрощеного провадження, без виклику сторін;

- дана справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання;

Відтак, суд дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. (по 3000,00 грн. за кожне з оскаржуваних рішень) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001204/2 від 15.07.2026, прийняте Львівською митницею.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2026/001261/2 від 23.07.2026, прийняте Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УспіхІмпорт» (адреса: 79047, Львівська область, м. Львів, проспект Чорновола В., буд. 63а, офіс 313А, ЄДРПОУ 45834390) судовий збір у розмірі 3870 (три тисячі вісімсот сімдесят) гривень 88 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (адреса: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1; ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УспіхІмпорт» (адреса: 79047, Львівська область, м. Львів, проспект Чорновола В., буд. 63а, офіс 313А, ЄДРПОУ 45834390) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень рівно.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 09.11.2026.

Суддя Потабенко В.А.