Рішення № 141361048 у справі № 380/15669/26 від 29.10.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2026 року справа № 380/15669/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Сидор Н.Т.,

за участю секретаря судового засідання Яськів В.Ю.,

представника позивача Чернова Д.М.,

представника відповідача Дорош Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові у порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуральня Бруницьких» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гуральня Бруницьких» (далі також ТОВ «Гуральня Бруницьких», позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі також ДПС, відповідач) із вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 02.06.2026 №0[телефон приховано].

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на незгоду із висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки №21087/13-01-09-01/43656859 від 15.05.2026, а саме позивач не погоджується із обчисленням строку дії ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого, в тому числі закінчення дії ліцензії, а також вказує, що нарахування штрафної санкції контролюючим органом здійснено із значним порушенням. Як наслідок вважає податкове повідомлення-рішення від 02.06.2026 №0[телефон приховано] протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач проти позову заперечує повністю з наступних підстав.

Зазначає, що перевіркою встановлено, що відповідно до Єдиного реєстру ліцензіатів, 14.05.2026 завершився термін дії ліцензії на право виробництва спирту етилового неденатурованого №990117202100007 від 14.05.2021, адреса місця провадження діяльності - Львівська область, Львівський район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, буд. 176Г, 176Д, 176Е, 176Є, 176Ж, 176К, вул. С. Стрільців, буд. 41, однак суб`єкт господарювання виробництво спирту не завершив/не припинив, чим порушив частину 1, статті 3 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ХІ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

Відповідач стверджує, що відповідно до статті 3 Закону №481/95-ВР серед іншого визначено, що ліцензії видаються терміном на п`ять років. Отже, ліцензія діяла з дати видачі - 14.05.2021 до 13.05.2026 включно, відтак термін дії ліцензії не поширюється на 14.05.2026, що додатково також підтверджується листом ДПС від 22.05.2026 №11619/7/99-00-09-01-01-07. Контролюючий орган окремо наголошує, що у разі визначення днем закінчення строку дїі такої ліцензії дату - 14.05.2026, фактичний строк її дії становив би п`ять років і один день, що не відповідає встановленому Законом строку дії ліцензії - п`ять років.

Щодо тверджень позивача про неправильне визначення розміру штрафної санкції зазначає, що як і на момент так і до закінчення проведення фактичної перевірки позивачем не надано контролюючому органу наведені ним у позовній заяві «калькуляції собівартості спирту етилового», у зв`язку з чим визначення вартості виробленої продукції здійснювалось виходячи з наявних у контролюючого органу на час перевірки документів та інформації, а саме те, що за даними обчислювача об`єму спиртну «Універсал», 14.05.2026 у період з 00 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. Товариством було вироблено 4 659,11 дал або 46 591,1 літрів спирту етилового денатурованого. Ціна реалізації - 50 грн за літр, на загальну вартість 2 329 555 грн. Відповідно до останньої поставки здійсненої Позивачем (ТТН від 13.05.2026 № 05) вартість 1 далл податком спирту етилового неденатурованого безводного 1833,10 грн. 1 далл = 10 л 1833,10/10 = 183,31 грн. (вартість 1 л спирту етилового неденатурованого безводного з акцизним податком) Ставка акцизного податку відповідно до п. 215.3 ст. 215 ПК України за 1 л спирту етилового 133,31 грн. 183,31-133,3 = 50,00 грн. вартість для визначення відповідальності згідно зі ст. п. ч. 2 ст. 73 Закону 3817. Наголошує, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 73 Закону №3817, до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах, зокрема, виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, вирощування тютюну, ферментація тютюнової сировини без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості вироблених товарів (продукції) або вирощеного тютюну, або ферментованої тютюнової сировини, але не менше 15 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Водночас подання позивачем у подальшому власних калькуляцій собівартості не свідчить саме по собі про неправомірність здійсненого під час перевірки розрахунку, оскільки пункт 1 частини 2 статті 73 Закону №3817 передбачає застосування фінансової штрафної санкції виходячи з вартості вироблених товарів (продукції), а не виключно із показника їх собівартості

Представником позивача в спростування заперечень відповідача, висловлених у відзиві на позовну заяву, подано до суду відповідь на відзив, у якій представник позивача ставить під сумнів достовірність та допустимість даного листа-відповіді ДПС України як доказу в адміністративному процесі та наголошує, що відповідачем безпідставно обмежено п`ятирічний строк дії ліцензії № 990117202100007 на 1 день. Також наголошує, що нарахування відповідачем штрафних санкцій здійснено із суттєвим порушенням п. 1 ч. 2 ст. 73 Закону № 3817, адже розмір санкцій відповідач нарахував на підставі ТТН від 13.05.2026 № 05, яка за своєю суттю засвідчує лише факт транспортування вантажу, і аж ніяк не собівартість виготовленої продукції.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 03.08.2026 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 14.09.2026 суд задовольнив клопотання представника позивача про його участь у підготовчих судових засіданнях та судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

15.09.2026 протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, що аналогічні змісту позовної заяви. Просив позов задовольнити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів аналогічних, наведеним у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні 29.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши вступне слово представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Працівниками ГУ ДПС у Львівській області відповідно до наказу від 05.05.2026 №2324-ПП та направлень на перевірку від 05.05.2026 №4789 та №4792 була проведена фактична перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуральня Бруницьких» (ЄДРПОУ 43656859) з питань дотримання вимог законодавства у сфері виробництва, зберігання та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки №21087/13-01-09-01/43656859 від 15.05.2026.

Під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Гуральня Бруницьких» було видано ліцензію на право виробництва спирту етилового неденатурованого №990117202100007 від 14.05.2021, терміном дії з 14.05.2021 по 14.05.2026 року; та ліцензію на право виробництва біоетанолу №990116202500001 від 14.03.2025, терміном дії з 14.03.2025 по 14.03.2027 року.

Перевіркою встановлено, що відповідно до Єдиного реєстру ліцензіатів, 14.05.2026 завершився термін дії ліцензії на право виробництва спирту етилового неденатурованого №990117202100007 від 14.05.2021, адреса місця провадження діяльності - Львівська область, Львівський район, смт. Великий Любінь, вул. Львівська, буд. 176Г, 176Д, 176Е, 176Є, 176Ж, 176К, вул. С. Стрільців, буд. 41, однак суб`єкт господарювання виробництво спирту не завершив/не припинив, чим порушено частину 1 статті 3 Закону України від 18.06.2024 № 3817-ХІ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

За даними обчислювача об`єму спиртну «Універсал», 14.05.2026 у період з 00 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. Товариством було вироблено 4 659,11 дал або 46 591,1 літрів спирту етилового денатурованого. Ціна реалізації - 50 грн за літр, на загальну вартість 2 329 555 гривень.

На підставі встановлених перевіркою обставин, викладених у акті перевірки №21087/13-01-09-01/43656859 від 15.05.2026, ГУ ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.06.2026 №0[телефон приховано], яким до ТОВ «Гуральня Бруницьких» на підставі п.1 частини 2 статті 73 Закону №3817 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4 659 110,00 грн.

Позивачем було оскаржено спірне податкове повідомлення-рішення від 02.06.2026 №0[телефон приховано] в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду скарги від 22.07.2026 № 19380/6/99-00-06-03-02-06 ДПС України залишено без змін ППР Головного управління ДПС у Львівській області від 02.06.2026 №0[телефон приховано], а скаргу - без задоволення.

Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення від 02.06.2026 №0[телефон приховано] прийнято з порушенням вимог чинного законодавства позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України).

Згідно з підп.20.1.10 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Відповідно до підп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим пунктом, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України).

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, ввезення на митну територію України, вивезення за межі митної території України, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюновою сировиною, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, а також посилення боротьби з їх незаконним виробництвом та обігом на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 №3817-IX (далі Закон №3817-IX).

Відповідно до п.40 ч.1 ст.1 Закону №3817-IX ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону №3817-IX виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу здійснюється суб`єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію: на право виробництва спирту етилового, на право виробництва спиртових дистилятів, на право виробництва біоетанолу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.73 Закону №3817-IX до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, вирощування тютюну, ферментація тютюнової сировини без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості вироблених товарів (продукції) або вирощеного тютюну, або ферментованої тютюнової сировини, але не менше 15 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

У цій справі предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу за виробництво спирту етилового 14.05.2026 без наявної ліцензії.

Позивач не заперечує факту виробництва спирту етилового 14.05.2026, однак вважає, що в цей день у нього була чинна ліцензія № 990117202100007 від 14.05.2021 з терміном дії з 14.05.2021 до 14.05.2026.

Отже, вирішення спору залежить від того, чи охоплюється день 14.05.2026 строком дії зазначеної ліцензії.

Суд враховує, що ліцензія на виробництво спирту етилового неденатурованого № 990117202100007 від 14.05.2021 була видана Товариству з обмеженою відповідальністю «Гуральня Бруницьких» відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Відповідно до ст.1 Закону №481/95-ВР (у редакції, чинній на дату видачі ліцензії) ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно з ч.2 ст.4 Закону №481/95-ВР ліцензії видаються терміном на п`ять років, а плата за них справляється щорічно.

Відповідно до ч.3 розділу XIII «Перехідні положення» Закону №3817-IX ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному цим Законом.

Ні Закон №481/95-ВР, ні Закон №3817-IX не містять спеціальних правил обчислення строку дії ліцензії. Тому суд застосовує загальні правила обчислення строків, визначені Цивільним кодексом України від 16.01.2003 №435-IV (далі ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ч.1 ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч.1 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до ч.1 ст.255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Як встановлено судом, ліцензію № 990117202100007 видано позивачу Державною податковою службою України із зазначенням терміну дії «з 14.05.2021 до 14.05.2026». Відмітка про поточну сплату за ліцензію, проставлена ліцензійним органом, також засвідчує внесення позивачем плати за ліцензію, зокрема, за останній період з 14.05.2025 до 14.05.2026.

Таким чином, кінцевий термін дії ліцензії визначено ліцензійним органом конкретною календарною датою - 14.05.2026, яка відповідно до частини другої статті 252 ЦК України є моментом у часі, з настанням якого пов`язано припинення права позивача на провадження ліцензованої діяльності. Отже, саме 14.05.2026 є останнім днем строку дії ліцензії, протягом якого позивач мав право здійснювати виробництво спирту етилового неденатурованого.

Такий висновок узгоджується із приписами частини першої статті 254 ЦК України, за якою строк, визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, тобто для ліцензії, виданої на п`ять років з 14.05.2021 - 14.05.2026, а також з положеннями частини першої статті 255 ЦК України, згідно з якою дія може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Посилання ДПС у відзиві на позовну заяву на те, що останнім днем п`ятирічного строку дії ліцензії є 13.05.2026, суд оцінює критично, оскільки такий висновок суперечить як змісту самої ліцензії, у якій ліцензійним органом визначено кінцеву дату її дії, так і положенням частини першої статті 254 ЦК України.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постанові від 25.04.2018 у справі №803/350/17 щодо строку дії ліцензії, виданої відповідно до Закону №481/95-ВР. Суд зазначив: «Касаційний суд погоджується із висновком суд попередніх інстанцій, що спеціальним законом з питань ліцензування роздрібного продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів визначено річний термін дії ліцензій та не встановлено правило щодо початку та закінчення перебігу строку дії ліцензії та порядку його обчислення.» Далі Верховний Суд застосував ст.253, 254 ЦК України та вказав: «Терміни дії даних ліцензій були обмежені повноваженим органом з настанням календарного дня, - 10.08.2016, шляхом зазначення в них прийменника «до», який в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь.»

У постанові від 25.04.2018 у справі №815/4720/16 Верховний Суд зазначив: «Отже терміни дії даних ліцензій були особисто встановлені повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.» Такий самий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №815/1298/17, від 14.08.2018 у справі №803/1387/17, від 28.08.2018 у справі №814/4170/15, на які посилається позивач. Зокрема, у постанові від 28.08.2018 у справі №814/4170/15 Верховний Суд вказав: «З урахуванням наведеного самостійного зазначення контролюючим органом в ліцензії кінцевої календарної дати її дії «до 05.05.2015» та положень Цивільного кодексу України, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності в діях позивача порушень вимог Закону № 481/95-ВР під час здійснення роздрібного продажу підакцизного товару в останній день чинності ліцензії - 05.05.2015 - є правильним.»

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує означені висновки Верховного Суду, незважаючи на те, що такі сформовані щодо ліцензій на право роздрібної торгівлі, втім такі стосуються тієї самої категорії ліцензій, виданих на визначений строк відповідно до Закону №481/95-ВР та у таких висвітлений правовий підхід щодо тлумачення формулювання кінцевої календарної дати строку дії ліцензії.

Посилання відповідача на лист Державної податкової служби України від 22.05.2026 №11619/7/99-00-09-01-01-07 є безпідставним, оскільки такий лист не є актом нормативного характеру, а його зміст не відповідає змісту законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини. Крім того, цей лист надано на запит відповідача від 19.05.2026, тобто після закінчення спірного періоду. Відомості про статус ліцензії «Термін дії завершено» станом на 14.05.2026 також не змінюють строку дії ліцензії, який визначено самою ліцензією та законом.

Суд також звертається до частини 1 статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків (ETS № 76) від 16.05.1972, яка набрала чинності для України з 28.04.1983, - строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі (dies a quo) і спливають опівночі (dies ad quem). За змістом статті 2 цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Таким чином, термін ліцензії на виробництво спирту етилового неденатурованого визначається вказівкою на календарну дату, тобто конкретний день, який чітко зазначений у ліцензії.

Отож, позивач, отримавши від уповноваженого органу ліцензію, в якій кінцевою датою її дії зазначено 14.05.2026, та сплативши плату за ліцензію за період до 14.05.2026, мав обґрунтовані законні очікування щодо правомірності здійснення ліцензованої діяльності в цей день. Суб`єкт владних повноважень, який сам визначив у виданому ним документі кінцеву дату дії ліцензії, не може у подальшому притягувати суб`єкта господарювання до відповідальності за здійснення діяльності в межах такої дати, оскільки це суперечить принципу правової визначеності як складовій принципу верховенства права.

Крім того, суд зважає на те, що відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України однією із засад податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Аналогічне правило закріплено пунктом 56.21 статті 56 ПК України.

Отже, навіть за умови допущення можливості неоднозначного тлумачення порядку обчислення терміну дії ліцензії, таке тлумачення в силу наведених норм має здійснюватися на користь платника податків.

Оскільки контролюючий орган в ліцензії самостійно зазначив кінцеву календарну дату дії «до 14.05.2026», то в діях позивача відсутні порушення вимог частини 1 статті 3 Закону №3817-ІХ, а саме здійснення виробництва спирту етилового в останній день чинності ліцензії 14.05.2026.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для застосування до позивача фінансових санкцій у вигляді штрафу згідно пункту 1 частини 2 статті 73 Закону №3817-IX за здійснення ним 14.05.2026 виробництва спирту етилового, а тому спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Львівській області є протиправним та підлягає скасуванню.

Звідси висновується, що доводи позивача щодо неправильного визначення контролюючим органом розміру фінансової санкції, на переконання суду, не потребують окремої правової оцінки з огляду на встановлену судом відсутність правових підстав для застосування до позивача відповідальності за пунктом 1 частини другої статті 73 Закону №3817-IX.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши за критеріями, визначеними у частині 2 статті 2 наведеного Кодексу, правомірність прийняття відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу в розмірі 4659110,00 грн, суд приходить до висновку, що обставини, що слугували підставами для його прийняття, є неправомірними та необґрунтованими, спростовуються вище наведеними доказами, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

А отже, аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави суду для висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, відповідно до вищевикладених висновків суду.

Щодо інших доводів сторін, які викладені у заявах по суті справи, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення цього спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до КАС України, суд виходить з наступного.

Приписами ч.1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжною інструкцією №250004348 від 28.07.2026 позивачем сплачено судовий збір в сумі 33280,00 грн, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуральня Бруницьких» (вул. Львівська, буд. 176, смт. Великий Любінь, Львівська область, 81555; ЄДРПОУ 43656859) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003; ЄДРПОУ 43968090) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 02.06.2026 № 0[телефон приховано].

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гуральня Бруницьких» судові витрати у вигляді судового збору в сумі 33280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2026.

Суддя Сидор Н.Т.