Рішення № 141361059 у справі № 380/11586/25 від 10.11.2026

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 року справа № 380/11586/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою, в якій просить суд:

-визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2025 №0[телефон приховано], прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області відносно мене, ОСОБА_1 , про накладення штрафу в розмірі 24000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства. Зокрема, за результатами фактичної перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення ч. 2 ст. 23 Закону України №3817-IX "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" щодо заборони роздрібної торгівлі сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином за кодом УКТЗЕД 2939. Позивач вказує, що згідно з наявним розрахунковим документом (чеком) здійснювалася реалізація ароматизатора з кодом УКТЗЕД [номер приховано] (продукт для харчової промисловості), а докази продажу саме сировини чи нікотину за товарною позицією 2939 УКТЗЕД у матеріалах перевірки відсутні. Крім того, письмові пояснення продавця ОСОБА_2 оспорюються нею самою в межах судового розгляду справи про адміністративне правопорушення, а факт опису та вилучення товарів у магазині не підтверджує факт їх роздрібної реалізації.

Ухвалою суду від 16.06.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Представник відповідачів подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що в якому зазначив, що фактична перевірка була проведена у відповідності до вимог ст. 80, 81 Податкового кодексу України. Під час перевірки зафіксовано факт продажу набору (ароматизатора In Bottle Peach Pineapple та гліцерину з нікотином ємкістю 50 мг на загальну суму 350,00 грн), що підтверджується поясненнями продавця та банківським чеком. Відповідач зазначає, що за загальнодоступною інформацією зазначені компоненти є сировиною для приготування готової рідини для електронних сигарет (набором для самозамісу), торгівля якими у роздріб заборонена ч.2 ст.23 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", у зв`язку з чим штраф застосовано правомірно.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , зареєстрована як фізична особа-підприємець (РНОКПП НОМЕР_1 ) та здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 .

У період з 11.04.2025 по 16.04.2025 посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку магазину ФОП ОСОБА_1 .

Мета перевірки: контроль за дотриманням вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, порядком здійснення готівкових розрахунків, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, свідоцтв, дотримання.

За результатами перевірки за місцем фактичного провадження діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , ГУ ДПС у Львівській області складено акт від 16.04.2025 №17163/13-01-09-01/ НОМЕР_1 .

Відповідно до змісту акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що 11.04.2025 о 13:25 в магазині за адресою : АДРЕСА_1 , в якому здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , встановлено факт продажу набору для куріння електронних сигарет до складу якого входить: компонент нікотин з гліцерином 15 мл та ароматизатор 15 мл, на загальну суму 350,00 грн, що підтверджується чеком банківського POS від 11.04.2025.

Також, у ході проведення фактичної перевірки, згідно бази даних СОД РРО/ПРРО та зареєстрованого за вищевказаною адресою ПРРО [номер приховано], відповідно до фіскального чеку №nttmggsb rM від 26.03.2025 о 20:45:28 год., ФОП ОСОБА_1 була здійснена реалізація ОСОБА_3 500 мг/3мл в кількості 2 штуки на суму 80,00 грн, тим самим платником порушено вимоги п.2 ст. 23 Закону України №3817-ІХ від 18.06.2024 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.05.2025 №0[телефон приховано], яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24 000,00 грн на підставі п. 21 ч. 2 ст. 73 Закону України №3817-IX.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.75.1 ст.75 цього Кодексу контролюючі органи мають право проводити, зокрема, фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 статті 75 цього Кодексу).

За змістом п.80.1, п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами підпунктів 80.2.2, 80.2.5 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності таких підстав, як:

наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Відповідно, в наказі про проведення фактичної перевірки в обов`язковому порядку підлягає зазначення підстави для проведення перевірки, визначеної Податковим кодексом України.

Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2026 року по справі №340/3794/25 вказав, що наказ про проведення перевірки є не лише внутрішнім організаційним документом контролюючого органу, а насамперед юридичним актом індивідуальної дії, який спрямований на породження правових наслідків для конкретного платника податків. Саме з моменту пред`явлення належно оформленого наказу виникає процесуальна підстава для допуску посадових осіб до перевірки, а відтак розпочинається реалізація заходів податкового контролю, які можуть впливати на майнову та правову сферу суб`єкта господарювання. У зв`язку з цим наказ виконує, зокрема, гарантійну функцію, оскільки сприяє забезпеченню балансу між публічними інтересами держави у сфері податкового контролю та правами платника податків. Його зміст має бути достатньо визначеним і зрозумілим, таким, що дає можливість ідентифікувати особу, обсяг та межі перевірки без обґрунтованих сумнівів. Саме через наказ платник податків отримує можливість завчасно ознайомитися з підставами перевірки.

Єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.

Верховний Суд у постанові від 06 серпня 2026 року по справі №340/3794/25 наголосив, що згідно з усталеною правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 16.12.2025 у справі №300/670/25, від 24.12.2025 у справі №580/4426/25, від 21.01.2026 у справі №140/14221/24, у випадках, коли фактичною підставою проведення перевірки визначено отримання інформації про порушення (пп.80.2.2 ПК України) або звернення споживача (пп.80.2.3 ПК України), суди зобов`язані не обмежуватися формальним посиланням на наявність відповідних документів, а повинні ретельно дослідити зміст та правову природу такої інформації. Відтак, для визнання перевірки законною/незаконною суди мають переконатися у предметності інформації, що надійшла до податкового органу, та встановити, чи містить вона опис конкретних фактичних порушень, допущених безпосередньо позивачем, і чи дозволяє вона однозначно пов`язати ймовірне порушення з конкретним суб`єктом господарювання. Верховний Суд у постанові від 19.02.2026 у справі №520/7463/25 зазначив, що у кожному конкретному випадку, якщо підстави позову обґрунтовані неправомірністю призначення перевірки, суди повинні перевірити наявність фактичних підстав більш предметно, а не формально.

Разом з тим, ні в наказі, ні в будь-якому іншому документі Головного управління ДПС у Львівській області не зазначена будь-яка інформація, яка б свідчила про можливі порушення норм законодавства позивачем.

Зазначене вище свідчить на користь відсутності у відповідача правових підстав для призначення та проведення фактичної перевірки позивача в порядку підпунктів 80.2.2, 80.2.5, 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а відтак і про протиправність призначення та проведення самої фактичної перевірки на підставі наказу №2295-ПП від 10.04.2025.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №813/1790/18.

Відповідачем допущено таке процедурне порушення, як відсутність правових підстав для призначення та проведення перевірки, яке є істотним та безпосередньо впливає на суть зафіксованих порушень.

Такі, допущені контролюючим органом, порушення вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки платника призводять до відсутності і правових наслідків, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішень, прийнятих за її результатами.

Поряд з тим, враховуючи, що посадових осіб контролюючого органу було допущено до проведення фактичної перевірки, а сторона позивача вказує на відсутність встановлених під час перевірки порушень законодавства, суд вважає доцільним надати оцінку спірним правовідносинам і в частині виявлених контролюючим органом під час перевірки порушень платником вимог законодавства по суті.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захист) здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" №3817-ІХ від 18.06.2024, який набрав чинності 27 липня 2024 року (далі Закон №3817-ІХ).

Відповідно до ч. 1 Розділу XII Прикінцевих положень Закону № 3817-ІХ, встановлено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім встановлених нормою виключень.

Частиною 2 Розділу XII Прикінцеві положення встановлено, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" і постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону.

Положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.

Отже, оскільки перевірка проведена та податкове повідомлення-рішення винесене після набрання чинності Закону №3817-ІХ, то в даному випадку застосуванню підлягають норми саме цього закону.

Згідно із пп. 14.1.56-4 статті 14 ПК України рідини, що використовуються в електронних сигаретах - рідкі суміші хімічних речовин, що містять або не містять нікотин, використовуються для створення пари в електронних сигаретах та містяться, зокрема, в картриджах, заправних контейнерах та інших ємностях.

Відповідно до п.78 ч.1 ст.1 Закону №3817-ІХ сировина для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - суміш нікотину, солі нікотину чистотою не менше 98 відсотків, спеціально підготовленої води, гліцерину дистильованого, пропіленгліколю та іншої сировини і матеріалів, які забезпечують встановлені виробником характеристики рідини, не призначена для кінцевого використання в електронних сигаретах для створення аерозолів (парів).

Пункт 215.1 статті 251 ПК України визначає, що до підакцизних товарів належать, в тому числі, рідини, що використовуються в електронних сигаретах.

Підпункт 215.3.3-1 пункту 215.3 статті 215 ПК України дає виключний перелік рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з яких справляється податок і які, відповідно, є підакцизними товарами. Так, до рідин, що використовуються в електронних сигаретах, що містяться, зокрема, в картриджах, заправних контейнерах та інших ємностях, належать товари з такими кодами товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД: 2404 12 00 10; 2404 19 90 10; 2404 12 00 90; 2404 19 90 90.

Статтею 23 Закону №3817-ІХ визначено основні вимоги до роздрібної торгівлі тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та тютюновою сировиною.

Так роздрібну торгівлю тютюновими виробами та/або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюють суб`єкти господарювання за наявності у них однієї з таких ліцензій: на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.

Роздрібна торгівля на території України тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах забороняється (ч. 2 ст. 23 Закону №3817-ІХ).

Частиною 1 пункту 11 статті 73 Закону №3817-ІХ передбачено, що за порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального суб`єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом.

Відповідно до п.21 ч.2 ст.73 Закону №3817-ІХ до суб`єктів господарювання за роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу), який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД, окремо чи в наборах, застосовуються штрафні санкції у розмірі - 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Отже, Закон №3817-IX визначає наступні види сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах: суміш нікотину, солі нікотину чистотою не менше 98 відсотків, спеціально підготовлена вода, гліцерин дистильований, пропіленгліколь; інша сировини і матеріалів, які забезпечують встановлені виробником характеристики рідини, не призначена для кінцевого використання в електронних сигаретах для створення аерозолів (парів).

Як наведено вище по тексту, пп. 215.3.3-1 п. 215.3 ст. 215 ПК України дає виключний перелік рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з яких справляється податок і які, відповідно, є підакцизними товарами.

Так за змістом цієї норми права, до рідин, що використовуються в електронних сигаретах, що містяться, зокрема, в картриджах, заправних контейнерах та інших ємностях, належать товари з такими кодами товару (продукції) згідно з УКТ ЗЕД: 2404 12 00 10; 2404 19 90 10; 2404 12 00 90; 2404 19 90 90.

Зокрема пунктом 78 ч. 1 ст. 1 Закону №3817-ІХ визначено, що сировина для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - суміш нікотину, солі нікотину чистотою не менше 98 відсотків, спеціально підготовленої води, гліцерину дистильованого, пропіленгліколю та іншої сировини і матеріалів, які забезпечують встановлені виробником характеристики рідини, не призначена для кінцевого використання в електронних сигаретах для створення аерозолів (парів).

З аналізу даного визначення вбачається, що речовина може бути визначена сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах за умови наявності в її складі сукупності перелічених складових елементів, які в свою чергу мають відповідати встановленим законодавством хімічним властивостям (показникам).

Таким чином, умовою віднесення окремих речовин (сумішей) до сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, можливе виключно за умови перевірки їх відповідності ознакам визначеним п. 78 ч. 1 ст. 1 Закону №3817-ІХ.

Водночас, в акті перевірки відсутні будь-які відомості про те, яким чином перевіряючі встановили відповідність товарів, продаж яких здійснював позивач, ознакам визначеним в п. 78 ч. 1 ст. 1 №3817-ІХ.

Додатково в матеріалах справи наявний фіскальний чек на придбання товару Ароматизатор Pineapple Peach Flavor Shot 50 від ФОП ОСОБА_1 у якому зазначено товар з кодом УКТЗЕД [номер приховано]

Проте, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи (фіскальним чеком), реалізована позивачем продукція за класифікацією УКТ ЗЕД має код [номер приховано] (товари для використання у харчовій промисловості / ароматизатори).

Посилання відповідача на відомості з мережі Інтернет стосовно характеристик продукції не можуть замінити належну процедуру класифікації товару відповідно до УКТЗЕД та встановлення його фізико-хімічного складу в установленому законом порядку.

Пояснення продавця, які заперечуються останньою у судовому порядку та за відсутності підтверджуючих первинних чи розрахункових документів встановленого зразка, не є достатньою підставою для висновку про вчинення правопорушення.

Крім того, наявність на складі чи в магазині товарів (опис 1213 одиниць) сама по собі, без доведеного факту їх роздрібної реалізації кінцевому споживачу у розумінні вимог законодавства, не може слугувати достатньою підставою для застосування фінансових санкцій за роздрібну торгівлю забороненою сировиною.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що перевіряючими в ході перевірки не було належним чином встановлено, що товари, реалізацію яких здійснював позивач, відповідають визначеним п.78 ч.1 ст.1 Закону №3817-ІХ критеріям сировини для рідин, що використовуються в електронних сигарет, та підійшов формально до встановлення порушення зі сторони позивача.

Суд зазначає, що у акті перевірки відсутні будь-які відомості щодо дослідження складу товарів, їх фізико-хімічних характеристик, супровідної технічної документації, маркування, висновків спеціалістів чи інших даних, на підставі яких можливо дійти обґрунтованого висновку, що реалізований товар є саме сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або нікотином у значенні, наведеному в частині другій статті 23 Закону №3817-IX.

Фактично висновки контролюючого органу зведені до того, що позивачем здійснювалася реалізація ароматизаторів та гліцерину в наборі, до якого нібито входить і суміш нікотину, а відтак такі товари були ототожнені перевіряючими із сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

При цьому, витяг з СОД РРО може свідчити лише про факт реалізації певних товарів та їх найменування у розрахункових документах, однак сам по собі він не підтверджує правову природу таких товарів та їх відповідність ознакам сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, у розумінні Закону №3817-IX.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд зробив висновок, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від податкове повідомлення-рішення від 13.05.2025 №0[телефон приховано] не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, так як прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому підлягає скасуванню.

Як зазначає Верховний Суд в постанові від 20.03.2020 року усправі № 826/11054/15, з огляду на вищезазначені положення, саме на податковий орган як суб`єкт владних повноважень покладається обов`язок надати суду достатні докази на обґрунтування зафіксованих в акті перевірки висновків про порушення платником податків норм податкового та іншого законодавства, на підставі яких щодо платника прийнято оскаржувані акти індивідуальної дії, які є предметом судового розгляду.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 1211,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 13.05.2025 №0[телефон приховано].

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області сплачений судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гулкевич Ірена Зіновіївна