Рішення № 141361088 у справі № 463/7316/26 від 10.11.2026

Справа № 463/7316/26

Провадження № 2-о/463/300/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2026 року м. Львів

Личаківський районний суд міста Львова в складі: головуючої судді Ціпивко І.І., з участю секретаря судового засідання Гусак К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення,

з участю: заявниці ОСОБА_1 та її представниці адвоката Сукмановської Н.С.,

встановив:

Представниця заявниці звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання спадкоємця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) разом із спадкодавцем, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент відкриття спадщини.

В обґрунтування заяви покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помела її мати, ОСОБА_2 . Вона звернулася у Четверту львівську державну нотаріальну контору для оформлення спадкових прав, адже інших родичів окрім неї не було, а після смерті матері залишилася 1/3 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, нотаріус відмовила в оформленні спадкових прав, мотивуючи тим, що відсутні документи, що підтверджують прописку (реєстрацію) на момент смерті матері. Акт про фактичне місце проживання за однією адресою не може бути підставою для видачі Свідоцтва на спадщину згідно нотаріального законодавства. Також, нотаріус роз`яснила їй право звернутися до суду з відповідною заявою про встановлення юридичного факту, а саме факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент відкриття спадщини, оскільки іншим чином прийняти спадщину після смерті матері є неможливим. Її мати померла у віці 90 років. Вона мала ішемічну хворобу серця, а саме: атеросклеротичний кардіосклероз. Останні роки мати себе погано почувала, пила багато різних препаратів, була малорухливою, в основному лежала. Тобто надовго її саму залишити було неможливо, оскільки їй могло стати раптово погано, а поруч би нікого не було. Тому вона змушена була проживати разом з нею, щоб надати їй належний догляд. Отже, ОСОБА_1 постійно проживала по АДРЕСА_1 , доглядала та опікувалася матір`ю.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Заінтересована особа не скористалася правом на подання пояснення.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 03.08.2026 року головуючою суддею в справі визначено суддю Ціпивко І.І.

Ухвалою судді від 03.08.2026 року заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.09.2026 року. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права.

Ухвалою суду від 21.09.2026 витребувано докази: у Четвертій Львівській державній нотаріальній конторі належним чином засвідченої копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

27.10.2026 року розгляд справи відкладено через неявку сторін.

Розгляд справи по суті відбувся 09.11.2026 року за участі заявниці та її представника.

Складання та оголошення судового рішення відкладено до 10.11.2026 року.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник адвокат Сукмановська Н.С. у судовому засіданні вимоги заяви підтримали та надали пояснення аналогічні тим, що викладені у заяві. Просили заяву задовольнити.

Заінтересована особа нотаріус Четвертої Львівської державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в суді. Надіслав до суду матеріали спадкової справи, яка витребовувалась судом.

Свідок ОСОБА_3 , будучи допитаною у судовому засіданні, повідомила, що постійно з 1997 року проживає за адресою АДРЕСА_2 , є сусідкою заявниці ОСОБА_1 . Підтвердила те, що ОСОБА_1 постійно проживала разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 до дня її смерті за тією ж адресою.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, суд вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, які мають юридичне значення для її розгляду, вважає, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження та про укладення шлюбу.

ОСОБА_1 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю матірю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , від 11.11.2025 року.

Квартира, в якій проживала заявниця зі своє матір`ю належала ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності від 18.12.1995 року, виданого виконкомом Львівської міської ради.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 13.10.1997 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

19.05.2026 заявниця звернувся з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом до Четвертої Львівської державної нотаріальної контори. За наслідком розгляду заяви, заявниця отримала постанову, якою їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та було повідомлено про те, що їй необхідно надати рішення суду, яким буде встановлений факт постійного проживання з померлим сином на час відкриття спадщини.

Заявниця постійно проживала разом зі своєю померлою матір`ю (спадкодавцем) на час відкриття спадщини, що підтверджується: актом про встановлення факту проживання, складеного комісією ЛКП «Господар», копією будинкової книги та показаннями свідка ОСОБА_3 .

Згідно з матеріалами спадкової справи №226/2026 після смерті ОСОБА_2 , з заявою після смерті останньої, звернулася ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч.1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Відповідно до ч. 2 ст.315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до правового висновку, висловленого у Постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №484/747/17, відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які мають бути оцінені судом.

Мотивована оцінка доказів, наданих заявником та висновки суду за результатами заяви.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження. ОСОБА_1 проживала без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю матір`ю ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заявниця постійно проживала разом зі своєю померлою матірю (спадкодавцем) на час відкриття спадщини, що підтверджується актом про встановлення факту проживання, будинковою книгою та показаннями свідка.

Метою звернення заявниці до суду є встановлення факту її постійного проживання, як спадкоємиці зі спадкодавцем на час відкриття спадщини для подальшого оформлення прав на спадкове майно в нотаріальному порядку на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з роз`ясненнями викладеними у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що в судовому засіданні знайшли підтвердження обставини на які посилається заявниця, суд приходить до висновку, що слід встановити факт постійного проживання спадкоємця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) разом із спадкодавцем, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент відкриття спадщини на час відкриття спадщини на день його смерті.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 264, 265, 273, 293, 315, 319 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) разом із спадкодавцем, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявниця: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Четверта Львівська державна нотаріальна контора, ЄДРПОУ 02899401, місцезнаходження: м. Львів, вул. Зелена, 2.

Суддя Ірина ЦІПИВКО