Рішення № 141361260 у справі № 400/8826/26 від 10.11.2026

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2026 р. № 400/8826/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., при секретарі судового засідання Друца Т.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків в сумі 624516,00 грн

За участю:

представниці позивача Паламарчук Наталі Ростиславівни

представника відповідача Титаренка Юрія Олександровича

ВСТАНОВИВ:

20 липня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Департаменту патрульної поліції (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальних збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача в сумі 624516,00 гривень (а.с. 2-6, том 1).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, який проходив службу у поліції в позивача, керуючи службовим транспортним транспортом, потрапив 12.04.2026 в дорожньо-транспорту пригоду (далі - ДТП). Внаслідок ДТП службовий транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.05.2026 у справі № 490/3519/26 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Крім цього, за фактом вказаного ДТП позивач провів службове розслідування, за висновками якого встановлено, що відповідач, перебуваючи у складі наряду управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, учинив дисциплінарний проступок, який завдав суттєвого пошкодження майна. Висновком експортного дослідження від 11.06.2026 № ЕД-19/115-26/6805-АВ встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власнику відповідного автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП станом на момент проведення огляду, складає 624516,00 гривні. За таких обставин, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу завданні в результаті ДТП збитки.

У відзиві на позовну заяву від 31.08.2026 (а.с. 192-194, том 1) відповідач заперечив проти позову і просив залишити позов без розгляду або відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив умотивовано тим, що відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон № 160-ІХ) граничний розмір матеріальної відповідальності відповідача становив 15 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, або 49920,00 грн, що в декілька разів менше заявленої позивачем суми. Крім того, розмір шкоди визначено висновком експертного дослідження, проведеного на замовлення та за кошти позивача, без участі відповідача. Водночас з цього висновку не вбачається, що при визначенні розміру збитку враховано вартість залишків транспортного засобу, які після ДТП залишилися у володінні позивача. Тому заявлений розмір шкоди (624516,00 грн) не доведений належними та допустимими доказами. На думку відповідача, позивач порушив встановлений законодавством порядок притягнення до матеріальної відповідальності. Крім того, він стверджував, що позивач звернувся з цим позовом до адміністративного суду з пропущенням строку для такого звернення.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ, ЗАЯВИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

позовної заяви, оформленої відповідно до статей 160, 161 КАС України, із зазначенням у ній місця проживання відповідача згідно з даними Єдиного державного демографічного реєстру та його реєстраційного номеру облікової картки платника податків;

доказу надіслання відповідачу на адресу місця його проживання згідно з даними Єдиного державного демографічного реєстру рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів (а.с. 169-170, том 1).

28.07.2026 представниця позивача подала до суду першої інстанції заяву про усунення недоліків, до якої додала уточнену позовну заяву та копію доказу її надіслання відповідачу (а.с. 173-185, том 1).

05.08.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі № 400/8826/26, про її розгляд за правилами загального позовного провадження та про призначення підготовчого засідання (а.с. 186-188, том 1).

У відзиві на позовну заяву від 31.08.2026 відповідач заявив клопотання про витребування у позивача доказів (а.с. 194, том 1), яке ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду частково задоволено (а.с. 210-212, том 1).

25.09.2026 позивач подав до суду першої клопотання від 25.09.2026 № 13903/41/16-2026 про прийняття та долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів, а щодо ненаданих повідомив про причини їх відсутності (а.с. 219-229, том 1).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2026 вищезазначене клопотання позивача від 25.09.2026 було задоволено, а відповідні докази долучено до матеріалів справи (пункт 42 протоколу судового засідання від 27.10.2026 № 7312299 (а.с. 12-19, том 2)).

31.08.2026 у відзиві на позовну заяву (а.с. 192-194, том 1) та 28.09.2026 (а.с. 232-233, том 1) відповідач заяви клопотання про залишення позову без розгляду, у задоволені яких ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2026 відмовлено (пункт 73 протоколу судового засідання від 27.10.2026 № 7312299 (а.с. 12-19, том 2)).

28.09.2026 відповідач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи (а.с. 236-238, том 1).

27.10.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відмову в задоволенні клопотання відповідача від 28.09.2026 про призначення судової автотоварознавчої експертизи (пункт 109 протоколу судового засідання від 27.10.2026 № 7312299 (а.с. 12-19, том 2)).

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.10.2026 закрито підготовче засідання, призначено справу до судового розгляду по суті та судове засідання на 10.11.2026 (пункт 125 протоколу судового засідання від 27.10.2026 № 7312299 (а.с. 12-19, том 2)).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Згідно з наказом позивача від 10.12.2015 № 21 о/с «По особовому складу» відповідача було призначено з 07.12.2015 поліцейським до Управління патрульної поліції у місті Миколаєві (а.с. 33, том 1).

У Свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 власником спеціалізованого легкового седану ХДЕ-88ХП (HDE-88ХП) з реєстраційним номером 311338 з 30.12.2022 є позивач (а.с. 35-36, том 1).

Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.05.2026 № 490/3519/26 (а.с. 37-39, том 1) відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП. Цим судовим рішенням встановлено, що 12.04.2026 відповідач, керуючи транспортним засобом ХДЕ-88ХП, номерний знак НОМЕР_2 , був не уважний, не слідкував за дорожньою обстановкою, змінив напрямок руху праворуч, здійснив зіткнення з бордюрним камнем, після чого транспортний засіб продовжив самовільний рух та виїхав за межі проїзної частини, де відбулось перекидання на бік. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки (службовому транспортному засобу), чим порушив п. 2.3 «б», 10.1 Правил дорожнього руху України.

Згідно з Висновком службового розслідування від 15.05.2026, затвердженого т.в.о. начальника Департаменту патрульної поліції 15.05.2026 (а.с. 63-92, том 1), дисциплінарна комісія вважала, зокрема:

за вчинення дисциплінарного проступку до відповідача застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани;

вирішити питання щодо притягнення відповідача до матеріальної відповідальності після прийняття рішення компетентним органом.

Цим висновком встановлено, що за результатами медичного огляду відповідача він перебував у тверезому стані, ознак алкогольного чи іншого сп`яніння не виявлено. Станом на момент проведення службового розслідування автотоварознавче дослідження автомобіля марки ХДЕ-88ХП (HDE-88ХП), реєстраційний номером НОМЕР_2 (на синьому фоні), фактично проведено не було.

Наказом позивача від 03.06.2026 № 387 «Про застосування до працівників УПП в Миколаївській області ДПП дисциплінарних стягнень» за вчинення дисциплінарного проступку до відповідача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани. З цим наказом відповідач ознайомився під особистий підпис 06.06.2026 (а.с. 226, зворотний бік; 227, лицьовий бік, том 1).

Відповідно до Висновку експерта від 11.06.2026 № ЕД-19/115-26/6805-АВ (а.с. 40-62, том 1) розмір матеріальної шкоди, завданий автомобіля СКС HDE-88XP, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП, може складати 624516,00 гривні.

Згідно з листом відповідача від 18.09.2026 № 92871-2026 та доданою до нього Довідкою відповідача № 141 (а.с. 225, зворотній бік; 226, лицьовий бік, том 1) залишкова вартість легкового автомобіля станом на 31.12.2025 становила 597004,10 гривні.

Рекомендованим листом з повідомленням позивач надіслав відповідачу Претензію від 10.07.2026 № 10080/41/10/02-2026 (а.с. 103-106, том 1) з пропозицією йому у добровільному порядку відшкодувати завдану ним шкоду в розмірі 624516,00 гривень.

З метою відшкодування відповідачем завданої шкоди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Частиною першою статті 17 Закону «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» у складі поліції функціонує патрульна поліція.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, як є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

За загальним правилом, під час вирішення справ даної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Разом з тим, оскільки у Законі України «Про Національну поліцію» відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов`язків, а тому до спірних правовідносин підлягають застосовані положення інших нормативно-правових актів.

Таким чином, на правовідносини в цій справі поширює свою дію Закон № 160-IX, який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Правові норми статей 1166 і 1187 ЦК України до спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

Відповідно до статті 2 Закону № 160-ІХ встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.

Пунктом 4 статті 1 Закону № 160-ІХ встановлено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 160-ІХ умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Частинами першою та другою статті 7 Закону № 160-ІХ визначено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 8 Закону № 160-ІХ у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 8 Закону № 160-ІХ за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Абзацом першим частини першої статті 10 Закону № 160-ІХ встановлено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Так, постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.05.2026 № 490/3519/26 (а.с. 37-39, том 1) і Висновку службового розслідування від 15.05.2026 (а.с. 63-92, том 1) встановлено, що 12.04.2026 відповідач, керуючи транспортним засобом ХДЕ-88ХП, номерний знак НОМЕР_2 , під час виконання службових обов`язків, спричинив ДТП, внаслідок яких транспортний засіб отримав механічні пошкодження. У цей момент відповідач перебував у тверезому стані, ознак алкогольного чи іншого сп`яніння не мав.

У Висновку службового розслідування від 15.05.2026 (а.с. 63-92, том 1) не зазначено форму вини відповідача. Як наслідок, за безпосередньо його результатами неможливо визначити вид матеріальної відповідальності, який може бути застосований до відповідача: обмежену чи повну.

Тому твердження позивача, що до відповідача слід застосувати повну матеріальну відповідальність без встановлення форми його вини за результатами службового розслідування є передчасним.

Крім того, всупереч вимогам частини шостої статті 8 Закону № 160-ІХ Висновком службового розслідування від 15.05.2026 (а.с. 63-92, том 1) не встановлено розмір матеріальної шкоди завданої відповідачем внаслідок пошкодження транспортного засобу. До нього не додано будь-яких документів, що могли б свідчити про розмір матеріальної шкоди.

Згідно з цим Висновком дисциплінарна комісія вважала за необхідне в вирішити питання щодо притягнення відповідача до матеріальної відповідальності після прийняття рішення компетентним органом.

Наказом позивача від 03.06.2026 № 387 «Про застосування до працівників УПП в Миколаївській області ДПП дисциплінарних стягнень» (а.с. 226, зворотний бік; 227, лицьовий бік, том 1) за вчинення дисциплінарного проступку до відповідача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани, однак цим наказом він не був притягнутий до матеріальної відповідальності.

У клопотанні від 25.09.2026 № 13903/41/16-2026 (а.с. 224-225, том 1) позивач повідомив, що наказ про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності за завданні ним матеріальні збитки за пошкоджений транспортний засіб не приймався.

Тобто за результатами службового розслідування не було прийнято у встановленому законодавством порядку рішення про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності та про встановлення розміру завданої ним матеріальної шкоди.

За таких обставин відповідач був позбавлений права на оскарження наказу про притягнення його до матеріальної відповідальності, закріпленого частиною першою статті 14 закону № 160-ІХ.

Водночас суд врахував, що всупереч частин першої та другої статті 7 Закону № 160-ІХ розмір завданої шкоди встановлений не на підставі даних бухгалтерського обліку та без врахування ступеня зносу, а лиш на підставі Висновку експерта від 11.06.2026 № ЕД-19/115-26/6805-АВ (а.с. 40-62, том 1).

Проте, цим висновком не встановлено конкретного розміру матеріальної шкоди, у ньому лише зазначено, що цей розмір може складати 624516,00 гривні.

Згідно з листом відповідача від 18.09.2026 № 92871-2026 та доданою до нього Довідкою відповідача № 141 (а.с. 225, зворотній бік; 226, лицьовий бік, том 1) залишкова вартість легкового автомобіля станом на 31.12.2025 становила 597004,10 грн, що менше розміру, визначеного експертом.

Отже, встановлення факту пошкодження службового транспортного засобу з вини відповідача саме по собі не є достатньою підставою для стягнення з нього заявленої суми матеріальної шкоди. За результатами службового розслідування не визначено форму вини відповідача та розмір завданої шкоди, а наказу про притягнення його до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню, позивач не видав. Відтак позивач не дотримався передбаченого Законом № 160-ІХ порядку притягнення відповідача до матеріальної відповідальності та не обґрунтував застосування до нього саме повної матеріальної відповідальності. Крім того, поданий висновок експерта містить лише вказівку на можливий розмір шкоди, а визначення заявленої до стягнення суми за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням ступеня зносу транспортного засобу позивач не підтвердив. У сукупності наведені обставини свідчать про недоведеність підстав для стягнення з відповідача матеріальної шкоди в заявленому розмірі 624516,00 гривні.

Тому суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 відмовити повністю.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

5. Учасники справи:

позивач: Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048; код ЄДРПОУ 40108646);

відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

6. Повний текст рішення суду складений 10.11.2026.

Суддя В.Г.Ярощук