Рішення № 141361375 у справі № 420/21336/26 від 09.11.2026

Справа № 420/21336/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - третя особа), в якому просить:

визнати незаконною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не підготовці та ненаданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлених довідок про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 за нормами, чинними станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та на 01.01.2026 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік»; Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік»; Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2024, 01.02.2025 та 01.02.2026 основного розміру пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нові довідки про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та на 01.01.2026 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік»; Законом України «Про державний бюджет України на 2024 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2025 рік» та Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, 01.02.2024, 01.02.2025 та 01.02.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, що є базовим державним соціальним стандартом, та враховуючи правові висновки Верховного Суду щодо відновлення дії первинної редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 після визнання в судовому порядку нечинними протиправних змін, позивач вважає, що виникли правові підстави для обчислення грошового забезпечення годувальника із застосуванням оновленої розрахункової величини та, як наслідок, право на перерахунок призначеної пенсії.

З метою реалізації цього права позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про складання та надання до пенсійного органу оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026. Крім того, позивач вимагав включити до зазначених довідок щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію у розмірах, визначених нормативно-правовими актами.

Проте відповідач листом від 18.06.2026 №1943/18774 відмовив у виготовленні та наданні таких оновлених довідок.

Оскільки відповідач відмовився добровільно видавати довідки, позивач вважає такі дії протиправними та такими, що порушують її право на належне матеріальне забезпечення, що й стало підставою для звернення до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою від 20.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Станом на дату розгляду справи відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Рішення ухвалюється судом в межах строку розгляду справи з урахуванням строку перебування судді у щорічній основній відпустці та на лікарняному, а також з урахуванням періодів тривалої відсутності електроенергії в будівлі суду внаслідок ракетних обстрілів збройними угрупуваннями російської федерації та тривалості повітряних тривог, оголошених в м. Одесі.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, де отримує пенсію в разі втрати годувальника після смерті чоловіка - ОСОБА_2 , призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

08 червня 2026 року позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою. У вказаній заяві позивач, посилаючись на рішення Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі № 380/19324/23, просила відповідача скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нові довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023, 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 для проведення відповідного перерахунку пенсії. У заяві позивач наполягала на обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням актуальних розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідні роки, а також на обов`язковому зазначенні відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премії.

Листом від 18.06.2026 №1943/18774 ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовив позивачу у задоволенні заяви. Відповідач зазначив, що відповідно до Порядку №45 довідки про розмір грошового забезпечення готуються виключно на підставі офіційних списків Головного управління Пенсійного фонду України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про перерахунок пенсій, проте після 2018 року таких рішень Уряд не приймав. Також відповідач указав, що згідно з Постановою КМУ №103 додаткові види грошового забезпечення та премії не враховуються, а окреме доручення Міністра оборони України №2683/з та лист Департаменту соціального забезпечення МО України від 13.10.2023 №423/6682 є відомчими внутрішніми документами тимчасового характеру, які за практикою Верховного Суду (зокрема, у справах №592/5164/16-а, №140/5557/22, №520/27798/23) не породжують правових підстав для проведення перерахунку пенсії. Окрім цього, відповідач послався на набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України №481, яка встановила фіксовану розрахункову величину для посадових окладів на рівні 1762 грн, що унеможливлює видачу довідок у добровільному порядку без судових рішень. Наостанок відповідач поінформував, що через відсутність з технічних обставин доступу до мережі Інтернет відповідь надано засобами поштового зв`язку, а також зазначив про відсутність у штаті ТЦК та СП посади, з якої померлого годувальника було звільнено на пенсію.

Вважаючи вказані дії протиправними позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).

Питання визначення строків перерахунку раніше призначених пенсій регламентовано статтею 51 Закону № 2262-XII.

Так, відповідно до абзацу другого статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

За приписами абзацу третього статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

У свою чергу, загальні засади формування складових грошового забезпечення військовослужбовців визначаються частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон 2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону 2011-ХІІ, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За умовами частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018 та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 4 Постанови №704 в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постанова №704 набрала чинності з 01.03.2018.

21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), якою було внесено зміни до Постанови №704 та, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції: установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 (пункт 6 Постанови №103).

Зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 при цьому не вносилися.

Постанова №103 набула чинності 24.02.2018.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.06.2023 у справі № 380/13603/21, від 30.04.2025 у справі № 620/9741/24 та інших, виснував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».

Таким чином, з 29.01.2020 чинною є та редакція пункту 4 Постанови №704, яка передувала унесеним Постановою №103 змінам та яка передбачала визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі № 240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ та п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.

Водночас, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а отже настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначає Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».

Статтею 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти.

На підставі частини 3 статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

При цьому, відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України, порядок встановлення державних стандартів (п. 3).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, станом на станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», становив 2102 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб визначено в розмірі 2270 грн станом на 01.01.2021.

Станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб визначений у статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» і становить 2481 грн.

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2684 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з 01.01.2023 грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року за Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови ІНФОРМАЦІЯ_3 та зобов`язання відповідача підготувати й надати до ГУ ПФУ в Одеській області нові довідки про розміри грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, 12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийнято постанову «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» №481 (далі - Постанова №481), яка набрала чинності 20.05.2023.

Приписами Постанови № 481 скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а також внесено зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Також установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з дня набрання чинності постановою № 481 Кабінет Міністрів України запровадив нову розрахункову величину для визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням - фіксовану суму 1762 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року.

Тому суд дійшов висновку, що у період після 20.05.2023 правові підстави для застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції, до внесення змін Постановою № 481 - відсутні, а відтак відповідач правомірно проводив би нарахування грошового забезпечення на майбутні періоди на підставі приписів пункту 4 Постанови № 704 у редакції Постанови № 481.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 вересня 2025 року у справі № 200/4426/24.

Відтак, грошове забезпечення позивача ОСОБА_3 для обчислення довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2023 було визначено відповідачем без урахування зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня відповідного календарного року.

Таким чином, посадовий оклад позивача та його оклад за військовим званням за вказаний спірний період мав би визначатися ІНФОРМАЦІЯ_2 щорічно - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (в даному випадку станом на 01.01.2023), а не станом на 01.01.2018 (виходячи з прожиткового мінімуму 1762 грн).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що станом на 01.01.2023 позивач мав право на визначення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на тарифні коефіцієнти, визначені Постановою № 704

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нові довідки про розміри грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки станом на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 гривень, станом на 01.01.2025 у розмірі 3028,00 гривень та станом на 01.01.2026 у розмірі 3328,00 гривень, суд зазначає наступне.

12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704», пунктом 2 якої внесені зміни до пункту 4 Постанови №704, шляхом викладення абзацу першого в нижченаведеній редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Пунктом 3 Постанови №481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з дня набрання чинності Постановою №481 Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

Проте, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 в справі №320/29450/24, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови №481 неправомірними та визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови №481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови №704.

В той же час, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.07.2026 у справі №320/29450/24 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У цій постанові Верховний Суд дійшов таких висновків:

- встановлення розміру грошового забезпечення військовослужбовців делеговано Уряду, тобто зазначене питання є сферою правового регулювання саме Кабінету Міністрів України (у тому числі, встановлення базової величини). Водночас, сам порядок виплати грошового забезпечення здійснюється Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України;

- за відсутності базового спеціального закону, норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для певних категорій осіб (зокрема, військовослужбовців,) встановлюються та регулюються актами Кабінету Міністрів України, а саме Постановою № 704, якою, зокрема, й було затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, а також встановлення базового критерію для розрахунку такого грошового забезпечення;

- помилковими твердження судів першої та апеляційної інстанцій про те, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів, зокрема у твердому (фіксованому) розмірі.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.09.2021 у справі №640/33771/20 та від 09.06.2022 у справі №520/2098/19, згідно з якою питання грошового забезпечення військовослужбовців та осіб, які прирівнюються до них, належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Таким чином, оскільки Постанова №481 прийнята Кабінетом Міністрів України у межах наданих йому повноважень, то суд не вбачає підстав для незастосування Постанови №704 у редакції із змінами, унесеними згаданою постановою.

Суд нагадує, що підставою для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ.

Саме із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців припис частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ пов`язує виникнення права особи на перерахунок пенсії та кореспондуючого йому обов`язку уповноважених органів скласти довідки для перерахунку та здійснити відповідний перерахунок.

У цьому аспекті суд зазначає, що питання грошового забезпечення військовослужбовців не регулюються законодавством у сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців та інших осіб.

Натомість спеціальним Законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту (у тому числі визначає основні засади визначення грошового забезпечення), гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ установлено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Отже, спеціальним Законом України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлені основні засади визначення грошового забезпечення, яке за своєю природою є сукупністю гарантованих державою виплат, які надаються військовослужбовцям за виконання ними військових обов`язків, та визначено його складові такі як основні виплати (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), додаткові виплати (підвищення посадового окладу, різноманітні надбавки, доплати та винагороди постійного характеру, а також премія) та одноразові виплати (винагороди та допомоги, які надаються за певних обставин).

Водночас визначення розміру такого грошового забезпечення цим Законом делеговано Кабінету Міністрів України (частина четверта статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

В аспекті обставин цієї справи суд наголошує на тому, що відсутні будь-які докази того, що у спірному періоді (та після набрання чинності Постановою №481) відбулось підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, обумовлене як прийняттям Кабінетом Міністрів України відповідного рішення, так і зміною (збільшенням) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.

На тому, що у зв`язку з прийняттям постанови №481 відсутні підстави для перерахунку грошового забезпечення військовослужбовців унаслідок зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб неодноразово наголошував Верховний Суд (постанови від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 30 червня 2025 року у справах №280/8083/24, № 280/8605/24 та № 460/3942/24, від 08 вересня 2025 року у справі № 200/4426/24, від 15 жовтня 2025 року у справі № 500/3399/24, від 16 жовтня 2025 року у справі № 620/10526/24, від 10 грудня 2025 року у справі № 200/2682/24 та інші), указуючи, що з 21 травня 2023 року правові підстави для застосування пункту 4 Постанови № 704 у редакції, до внесення змін Постановою № 481 відсутні.

Суд акцентує увагу на тому, що право на перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ не існує саме по собі, а є наслідком конкретного юридичного факту - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Тому за відсутності факту підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців не виникає і права на перерахунок раніше призначених пенсій.

При цьому суд враховує, що Законами України про Державний бюджет України щорічно установлюється конкретний розмір прожиткового мінімуму.

Тобто, щорічно відповідна норма закону про Державний бюджет визначає прожитковий мінімум як базовий державний соціальний стандарт у розумінні статті 6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», проте не встановлює, що саме ця величина є розрахунковою для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців і осіб рядового та начальницького складу.

Ані Закон №2011-ХІІ, ані Закон №2262-ХІІ не визначають базового критерію, виходячи з якого обчислюються посадові оклади та оклади за військовим (спеціальним) званням.

Натомість частина четверта статті 9 Закону №2011-ХІІ, частина третя статті 43 та частина четверта статті 63 Закону №2262-ХІІ безпосередньо відсилають до умов, порядку та розмірів, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На цю обставину вказав Верховний Суд у постанові від 16.07.2026 у справі №320/29450/24, зазначивши, що у жодному з профільних законодавчих актів законодавець не визначив базовий критерій для здійснення розрахунку посадового окладу грошового забезпечення, а зміст пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII не дозволяє виявити норму, на відповідність якій можна здійснити перевірку положень пункту 4 Постанови №704.

Верховний Суд також констатував, що за відсутності базового спеціального закону норми та положення щодо структури, складових розрахунку та розмірів грошового забезпечення для військовослужбовців встановлюються та регулюються актами Кабінету Міністрів України, а саме Постановою №704, якою затверджено конкретний механізм визначення розміру грошового забезпечення, у тому числі базовий критерій для його розрахунку.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що між пунктом 4 Постанови №704 у редакції, викладеній пунктом 2 Постанови №481 та Законами України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» відсутні колізії, які б вимагали застосування правил частини третьої статті 7 КАС України.

Отже, з набранням чинності Постановою №481 та, зокрема, станом на 01.01.2024, 01.01.2025 та на 01.01.2026 розміри посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням підлягали визначенню виходячи з розміру 1762 гривні, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що після 20.05.2023 - дати набрання чинності постановою № 481, відсутнє право на визначення розміру посадового окладу позивача та окладу за військовим званням, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на тарифні коефіцієнти, що визначені Постановою № 704, оскільки із зазначеної дати розрахунковою величиною розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб є 1762 грн.

Докази існування підстав, визначених статтею 63 Закону №2262-ХІІ та Порядком №45, відсутні, а тому позивач не набув права вимагати оформлення нової довідки про розмір грошового забезпечення для здійснення перерахунку пенсії.

Дії відповідача щодо відмови у виготовленні такої довідки вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому не можуть бути визнані протиправними.

З огляду на те, що станом на 01 січня 2024 року та 01 січня 2025 року Постанова КМУ №481 була чинною, а згодом законність її прийняття була підтверджена Верховним Судом, у відповідача не було правових підстав для застосування при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням годувальника ОСОБА_1 іншої розрахункової величини, окрім встановлених Урядом 1762,00 грн.

Що стосується вимог станом на 01 січня 2026 року, то на цей період Кабінетом Міністрів України не було прийнято нових рішень про зміну розмірів грошового забезпечення військовослужбовців.

Зважаючи на вищевикладене, дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 довідок станом на 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 із розрахунком окладів на основі прожиткового мінімуму повністю відповідали вимогам чинного законодавства.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача в частині виготовлення та надання оновлених довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2024, 01.01.2025 та 01.01.2026 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Враховуючи те, що відповідачем не доведено на підставі належних і допустимих доказів правомірності своїх дій щодо відмови у виготовленні та наданні оновлених довідок про розмір грошового забезпечення позивача із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року за 2023 рік, то суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити частково.

Визнати незаконною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не підготовці та ненаданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 за нормами, чинними станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 за нормами, чинними станом на 01.01.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 із зазначенням відомостей про надбавку за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з 01.02.2023.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 332 (триста тридцять дві) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний