Рішення № 141361443 у справі № 420/23631/26 від 09.11.2026

Справа № 420/23631/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС в Одеській області №165/15-32-04-07-25 від 07.05.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ "БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0" з 31.03.2026 року; зобов`язання Головне управління ДПС Одеської області поновити відносно ТОВ "БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0" реєстрацію як платника єдиного податку 3 групи за ставкою 5% з 31.03.2026 року.

Ухвалою суду від 13.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача у позовній заяві зазначав, що підставою для прийняття спірного рішення податковий орган зазначив порушення скаржником вимог абз. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ, а саме - здійснення діяльності, яка не дає права на застосування спрощеної системи оподаткування (діяльність у сфері охорони). В свою чергу, представник позивача наголосив, що позивач дійсно мав відповідний КВЕД та частково здійснював охоронну діяльність до 01.01.2026. Проте, у зв`язку із Законом України № 4698-IX від 03.12.2025 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України», який набрав чинності 26.12.2025 року, що встановив обов`язковий перехід на загальну систему оподаткування для суб`єктів охоронної діяльності, керівним органом товариства було прийнято рішення не здійснювати надання охоронних послуг за КВЕД 80.10. На підтвердження вищевказаного, контролюючому органу було надано рішення учасника Товариства від 29.12.2025, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.12.2025 та опис реєстраційної дії від 29.12.2025. Також представник вказав, що протягом усього звітного періоду (а саме, з 01 січня 2026 року) позивач не укладав жодного договору на надання охоронних послуг та у позивача відсутні акти наданих послуг, рахунки-фактури або будь які первинні документи, що підтверджували б реалізацію послуг за КВЕД 80.10. Щодо правової природи ліцензії та відсутності КВЕД, то представник наголосив наявність ліцензії на здійснення охоронної діяльності є підтвердженням права суб`єкта на провадження такого виду діяльності у майбутньому, але в жодному разі не свідчить про автоматичне здійснення такої діяльності в режимі реального часу, що не враховано відповідачем.

26.08.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник зазначив, що не погоджується із позовними вимогами позивача, вказавши, що з 01.01.2026 не можуть бути платниками єдиного податку суб`єкти господарювання, які здійснюють охоронну діяльність. При цьому, як зазначив відповідач, Товариство не скористалось правом самостійного переходу на сплату інших податків і зборів та порушено вимоги підпункту 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу (здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування та наявність ліцензії на провадження охоронної діяльності від 18.11.2021 № 836, відповідно до статті 5 Закону України від 22.03.2012 № 4616-VІ «Про охоронну діяльність»). Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що ліцензія дає право суб`єкту господарювання на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, зокрема охоронної діяльності, тому у разі наявності в юридичної особи - платника єдиного податку ліцензії на провадження охоронної діяльності відповідно до норм Кодексу, ТОВ «БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0.» (код ЄДРПОУ 40178734) не має права перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. З урахуванням викладеного, як вказав відповідач, на підставі акта від 05.05.2026 № 19989/15-32-04-07-19/40178734 та відповідно до вимог вимоги абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України, Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 07.05.2026 № 165/15-32-04-07-25.

31.08.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Дослідивши письмові докази по справі, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДПС в Одеській області складено акт №19989/15-32-04-07-19/40178734 від 05.05.2026 про результати перевірки щодо дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності платником єдиного податку третьої групи ТОВ «БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0».

Згідно висновку акту від 06.05.2026, ТОВ «БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0» порушено вимоги абз. 5 п.п. 298.2.3 п.298.2 ст.298 ПКУ (здійснення видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування та наявність ліцензії на провадження охоронної діяльності від 23.06.2016 №541, відповідно до ст.5 Закону України від 22 березня 2012 року №4616-VІ «Про охоронну діяльність»).

Рішенням Головного управління ДПС в Одеській області №165/15-32-04-07-25 від 07.05.2026 анульовано реєстрацію платника єдиного податку ТОВ "БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0" з 31.03.2026 року, з підстав здійснення видів діяльності, які не дають право застосовувати спрощену систему оподаткування та наявність ліцензії на провадження охоронної діяльності від 23.06.2016 №541, відповідно до ст.5 Закону України від 22 березня 2012 року №4616-VІ «Про охоронну діяльність».

Пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначає, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Стаття 86 Податкового кодексу України врегульовує питання оформлення результатів перевірок.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Підпунктом 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.

Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків має право брати участь у розгляді матеріалів перевірки особисто або через свого представника, у тому числі в режимі відеоконференції, про що зазначає у поданих запереченнях. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податків має право надавати письмові (крім випадків розгляду матеріалів перевірки у режимі відеоконференції) та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.

Суд звертає увагу на те, що положеннями статті 86 Податкового кодексу України не передбачається, у який строк може бути прийняте інше рішення контролюючого органу, окрім податкового повідомлення-рішення, у тому числі у випадку звернення платника податку із запереченнями на акт такої податкової перевірки.

Натомість, зміст приписів пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України дає суду підстави вважати, що спірне рішення ГУДПС не могло бути прийняте раніше закінчення десятиденного строку, встановленого позивачеві для реалізації права на надання своїх зауважень (заперечень) з приводу висновків податкової перевірки.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 вказала, що підставами для скасування рішень, прийнятих за наслідками перевірки, є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

В постанові від 27 лютого 2025 року у справі 140/3098/23 Верховний Суд дійшов висновку про те, що прийняття податкових повідомлень-рішень без розгляду у встановлений законом строк заперечень платника податків на акт перевірки та з порушенням його права брати участь у розгляді заперечень, тобто з порушенням норм пункту 86.7 статті 86 ПК України, є порушенням яке має характер істотних порушень прав платника, а тому не може не впливати на оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення.

Про такий процесуальний наслідок недотримання вимог пункту 86.7 статті 86 ПК України Верховний Суд також вказував, зокрема, у постановах від 15 січня 2019 року у справі №826/3576/15, від 28 вересня 2020 року у справі № 520/2305/19, від 17 січня 2022 року у справі № 640/4983/19, від 24 лютого 2022 року у справі № 560/8920/20, від 12 липня 2023 року у справі № 200/4704/21.

В той же час, суд враховує, що спірне рішення прийнято без фактичної реалізації платникові права на надання заперечень на акт податкової перевірки, а також з порушенням порядку проведення податкової перевірки.

Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України врегульовано питання спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

У пункті 291.2 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Відповідно до пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку, зокрема третя група:

-фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

-електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв:

-не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України;

-не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів;

-обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

Відповідно до підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють охоронну діяльність (пункт 11).

Згідно підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (підпункт 5).

Згідно пунктом 299.11 статті 299 Податкового кодексу України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України можливе лише під час проведення перевірок.

Слід враховувати, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Так, предметом спору у цій справі є правомірність прийняття ГУДПС рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку.

Підставою прийняття відповідачем такого рішення стали висновки акту перевірки про порушення платником умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме про відсутність у платника підстав перебувати в реєстрі платників єдиного податку третьої групи.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

Також, Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17).

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Вирішуючи вказаний спір, суд враховує, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача. Поряд з цим, акт перевірки за результатами, якого прийняте спірне рішення, взагалі не містить інформації щодо виду та підстав перевірки.

Незважаючи на те, що акт податкової перевірки не є самостійним предметом судового оскарження, суд вважає за необхідне зазначити, що цей акт є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акту перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акту перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акту перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акту перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Про обов`язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд, зокрема в постанові від 26 червня 2023 року у справі №815/6819/14.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що згідно інформаційних баз даних ДПС України, товариством здійснюються види діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування (наявність ліцензії на провадження охоронної діяльності).

В подальшому в акті перевірки цитуються норми Податкового кодексу України. За результатами цитування вказаного нормативно-правового акту, податковий орган дійшов висновку про те, що платник немає підстав для перебування в реєстрі платників єдиного податку третьої групи та за рішенням контролюючого органу підлягає виключенню з Реєстру платників єдиного податку третьої групи.

Отже, акт перевірки, на підставі якого прийнято спірне рішення, взагалі не відображає зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень. В описовій частині акту перевірки не визначено в чому, за висновком податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення. Податковим органом в акті перевірки не наведено жодного доводу, який би підтверджував здійснення позивачем господарської діяльності, яка не може здійснюватися платниками єдиного податку третьої груп.

В свою чергу, неповнота висновків акту перевірки, виключає можливість стверджувати про здійснення позивачем господарської діяльності, яка не може здійснюватися платниками єдиного податку третьої груп. Неповнота ж висновків акту перевірки фактично унеможливлює здійснити аналіз правових норм в межах конкретних правовідносин.

Такий висновок апеляційного суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18 березня 2025 року у справі №160/21398/24.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, рішенням учасника ТОВ «БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0.» від 29.12.2025 №9 вирішено змінити види економічної діяльності товариства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в тому числі виключити, зокрема, такий вид діяльності, як « 80.10,80.20, 80.30».

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.12.2025, Опису реєстраційної дії від 29.12.2025, з Реєстру виключено дані щодо здійснення такого виду економічної діяльності ТОВ «БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0.» «як діяльність приватних охоронних служб».

Також, суд наголошує, що наявність ліцензії на здійснення охоронної діяльності є підтвердженням права суб`єкта на провадження такого виду діяльності, але в жодному разі не свідчить про автоматичне здійснення такої діяльності в режимі реального часу.

В той же час, з акту перевірки не вбачається, що перевіряючими встановлено факт здійснення позивачем охоронної діяльності.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС в Одеській області №165/15-32-04-07-25 від 07.05.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ "БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0" з 31.03.2026 року; зобов`язання Головне управління ДПС Одеської області поновити відносно ТОВ "БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0" реєстрацію як платника єдиного податку 3 групи за ставкою 5% з 31.03.2026 року, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача та те, що оскільки вимозі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за похідні вимоги позивача не стягувався, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 2662,40 грн. сплаченого ним судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області №165/15-32-04-07-25 від 07.05.2026 про анулювання реєстрації платника єдиного податку ТОВ "БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0" з 31.03.2026 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС Одеської області поновити відносно ТОВ "БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0" реєстрацію як платника єдиного податку 3 групи за ставкою 5% з 31.03.2026 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, вул. Семінарська 5, м.Одеса) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЗПЕКА БІЗНЕС 2.0" (код ЄДРПОУ 40178734, вул. Новосельського 64, м.Одеса) судовий збір у розмірі 2662,40 грн(дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра