Рішення № 141361447 у справі № 464/9194/25 від 09.11.2026

Справа № 464/9194/25

пр.№ 2/464/614/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.11.2026 року Сихівський районний суд м.Львова в складі головуючого судді Теслюка Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТзОВ «ФК «ЄАПБ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

представник ТзОВ «ФК «ЄАПБ» - Какун А.С. звернулася в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №382206869 від 14.06.2024 в розмірі 17 928 грн, з яких 4 800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 10 728 грн - заборгованість за процентами, 2 400 грн - неустойка, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 14.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії №382206869, на виконання якого первісний кредитор перерахував на платіжну картку відповідача 4 800 грн. За Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та Реєстром прав вимоги №298 від 20.08.2024 право грошової вимоги до відповідача за вказаним договором перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі - ТзОВ «Таліон плюс»), а за Договором факторингу №27/0225-01 від 27.02.2025 та Реєстром прав вимоги №3 від 04.08.2025 - до позивача. Відповідач свої зобов`язання не виконав, жодного платежу ні новому, ні попереднім кредиторам не здійснив, з 04.08.2025 позивач жодних нарахувань не проводив.

Ухвалою від 01.01.2026 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від представника відповідача - адвоката Бігуна Н.В. 28.01.2026 надійшов відзив на позов, у якому останній просить у його задоволенні відмовити. Покликається на те, що позивач не надав належного доказу перерахування відповідачу кредитних коштів, а саме платіжної інструкції, оформленої відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 №163. Проценти нараховано за денною ставкою 1,5 відсотка, яка перевищує встановлений частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір 1 відсоток, а тому відповідна умова договору є нікчемною. Неустойка не підлягає стягненню з огляду на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Представник позивача - Гончарук Д.Р. 30.01.2026 подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що договір укладено та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, кредитні кошти перераховано через оператора платіжних послуг на картку, вказану відповідачем, проценти нараховано відповідно до погоджених сторонами умов, а відповідач розрахунку заборгованості не спростував.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 14.06.2024 між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено Договір кредитної лінії №382206869 (далі - Договір №382206869), підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «УХНН», відправленим 14.06.2024 о 11:20:15 та введеним 14.06.2024 о 11:20:52, а кредитодавцем - кваліфікованим електронним підписом директора Сінченка С.А. До укладення договору відповідачу надано Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ», підписаний ним одноразовим ідентифікатором «4599». Верифікацію позичальника здійснено через систему BankID НБУ (п.4.7 договору).

За умовами Договору №382206869 кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом 4 800 грн (п.2.1); перший транш у сумі 4 800 грн надається 14.06.2024 (п.2.3) шляхом переказу на платіжну картку позичальника №5375-41ХХ-ХХХХ-0023 (п.5.1). Договір діє протягом 5 років (п.11.1), кінцева дата повернення кредиту - 14.07.2029 (п.7.3). Базова процентна ставка на момент укладення договору та отримання першого траншу складає 1,50 відсотка в день від суми залишку кредиту (547,50 відсотка річних); для траншів, отриманих після 21.08.2024, ставка обмежується 1 відсотком в день (п.8.3). У разі повного повернення кредиту протягом дисконтного періоду (30 днів) та шести днів після нього застосовується знижена (дисконтна) ставка 0,65 відсотка в день (п.п.8.5, 8.5.1). Пунктом 12.3 договору передбачено штраф за порушення строку оплати платежу на 14 і більше днів - до 25 відсотків суми кредиту, на 21 і більше днів - до 50 відсотків суми кредиту.

Згідно з платіжним документом від 14.06.2024 ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з рахунку в АТ «Райффайзен Банк» перераховано ОСОБА_1 4 800 грн з призначенням платежу «Переказ коштів згідно договору №382206869 від 14.06.2024, для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , Moneyveo SFD Visa Transfer».

З розрахунку заборгованості ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що за період з 14.06.2024 по 20.08.2024 відповідачу нараховано проценти в сумі 4 824 грн (протягом дисконтного періоду - по 31,20 грн в день, з подальшим донарахуванням за базовою ставкою, а далі - по 72 грн в день) та неустойку в сумі 2 400 грн (по 1 200 грн 27.07.2024 і 03.08.2024). Платежів від відповідача не надходило.

Між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТзОВ «Таліон плюс» (фактор) укладено Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції Додаткової угоди №26 від 31.12.2020), строк дії якого Додатковою угодою №32 продовжено до 31.12.2024. За умовами цього договору наявне право вимоги переходить до фактора з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги (п.4.1). Згідно з витягом із Реєстру прав вимоги №298 від 20.08.2024, до ТзОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №382206869 на загальну суму 12 024 грн (4 800 грн - тіло кредиту, 4 824 грн - проценти, 2 400 грн - неустойка).

Згідно з розрахунком заборгованості ТзОВ «Таліон плюс» новий кредитор у період з 21.08.2024 по 10.11.2024 нарахував відповідачу проценти за ставкою 1,5 відсотка в день (по 72 грн в день, за 82 дні - 5 904 грн), із 10.11.2024 нарахування припинено; загальна сума процентів склала 10 728 грн.

Між ТзОВ «Таліон плюс» (клієнт) та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) 27.02.2025 укладено Договір факторингу №27/0225-01, за яким право вимоги переходить до фактора на наступний календарний день після підписання відповідного Реєстру прав вимоги (п.4.1). Згідно з Реєстром прав вимоги №3 від 04.08.2025 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №382206869 на суму 17 928 грн (4 800 грн - тіло кредиту, 10 728 грн - проценти, 2 400 грн - неустойка). За платіжною інструкцією №77 від 05.08.2025 ТзОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило ТзОВ «Таліон плюс» 6 038 580,05 грн з призначенням платежу «Оплата згідно договору факторинга №27/0225-01 від 27.02.2025 року Реєстр прав вимоги №3 від 04.08.2025 р.».

До спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина друга статті 639 ЦК України). Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 16 грудня 2020 року в справі № 561/77/19, від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20.

Відповідач факту укладення Договору №382206869 та його підписання одноразовим ідентифікатором не заперечує. Тому суд вважає договір укладеним у належній формі.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює докази за стандартом їх вірогідності (стаття 89 ЦПК України). Позивач надав платіжний документ від 14.06.2024 про перерахування 4 800 грн, у якому зазначено платника, його банк і рахунок, отримувача з його реєстраційним номером облікової картки платника податків, суму, дату та призначення платежу з посиланням на номер і дату договору. Номер платіжної картки в ньому збігається з номером, який відповідач сам зазначив у заявці та п.5.1 договору. Це саме надання 4 800 грн відображено в розрахунку заборгованості первісного кредитора.

Відповідач, заперечуючи отримання коштів, не стверджує, що зазначена платіжна картка йому не належить, не надав виписки за своїм картковим рахунком за 14.06.2024 і не клопотав про її витребування у банку-емітента, хоча такий доказ перебуває саме в нього. Сумніви сторони щодо форми платіжного документа, не підкріплені жодним доказом та не спростовують сукупності узгоджених між собою доказів позивача.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України). За договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника (стаття 1077 ЦК України). Для підтвердження факту відступлення права вимоги новий кредитор повинен надати докази переходу права на кожному етапі такої передачі: договір про відступлення права вимоги, реєстр з даними за конкретним кредитним договором і докази оплати (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17).

Разом із відповіддю на відзив позивач подав Договір факторингу №28/1118-01 в початковій редакції, додаткові угоди до нього та витяг з Реєстру прав вимоги №298 від 20.08.2024, просивши поновити строк їх подання. Ці документи складені між попередніми кредиторами, стороною яких позивач не є, і надані на спростування доводів відзиву та надіслані представнику відповідача, який заперечень щодо них не подав. З огляду на це суд визнає причини неподання цих доказів разом із позовом поважними, поновлює строк їх подання і досліджує їх (частина четверта статті 83, стаття 127 ЦПК України).

Витяг з Реєстру прав вимоги №298 від 20.08.2024 містить дані відповідача та Договору №382206869, підписаний в межах строку дії Договору факторингу №28/1118-01 (до 31.12.2024), а Реєстр прав вимоги №3 від 04.08.2025 та платіжна інструкція №77 від 05.08.2025 підтверджують наступне відступлення та його оплату. Отже, до ТзОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №382206869. Водночас новий кредитор набуває лише ті права, які існували на законних підставах, тому суд перевіряє обґрунтованість кожної складової заявленої заборгованості.

Оскільки відповідач не надав доказів повернення кредиту ні первісному, ні наступним кредиторам, заборгованість за тілом кредиту в сумі 4 800 грн підлягає стягненню.

Щодо процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Згідно з частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, чинного з 24 грудня 2023 року) максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсоток. Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 відсотка, протягом наступних 120 днів - 1,5 відсотка. Таким чином, для договорів, укладених у період з 22.04.2024 по 19.08.2024, гранична денна процентна ставка становить 1,5 відсотка, а для договорів, укладених з 20.08.2024, - 1 відсоток.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) зазначила, що умова договору про споживчий кредит про денну процентну ставку, що перевищує встановлений законом граничний розмір, є нікчемною, і суд зобов`язаний враховувати це з власної ініціативи; водночас зменшити погоджені сторонами проценти з підстав їх несправедливості суд без відповідної вимоги споживача не може.

Договір №382206869 укладено 14.06.2024, тобто в період, коли гранична денна процентна ставка становила 1,5 відсотка, і перший транш надано цього ж дня. Денна процентна ставка, розрахована у договорі відповідно до частини четвертої статті 8 Закону, складає 1,50 відсотка (п.8.4 договору), тобто не перевищує граничного значення, чинного на дату укладення договору. Процентна ставка за договором є фіксованою (стаття 1056-1 ЦК України, п.8.2 договору), а обмеження ставки 1 відсотком договір поширює лише на транші, отримані після 21.08.2024 (п.8.3), яких відповідач не отримував. Тому доводи відзиву про нікчемність умови про денну ставку 1,5 відсотка суд відхиляє.

Разом з тим, вирішуючи питання про період, за який підлягають стягненню проценти, суд зважає на таке.

Згідно з частиною восьмою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виснував, що суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит, як тлумачення умов договору, у разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень; при застосуванні умов договору під час вирішення спору суд здійснює тлумачення його змісту навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення.

Умови Договору №382206869 щодо строку кредитування є нечіткими та двозначними, оскільки передбачають декілька варіантів його визначення. Так, у Паспорті споживчого кредиту строк кредитування зазначено як «до 1826 днів (Дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення)», а реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту розраховано з припущення користування кредитом протягом 30 календарних днів. Пунктом 3.1 договору встановлено Дисконтний період тривалістю 30 днів від дати отримання першого траншу, пунктом 4.1 - що позичальник при поданні заявки обрав строк оплати обов`язкового платежу за процентами, протягом якого застосовуються умови Дисконтного періоду, а пунктом 7.1 - що датою повернення всієї суми кредиту є дата закінчення Дисконтного періоду, тобто 14.07.2024. Відповідно до пункту 8.4 договору орієнтовна загальна вартість кредиту становить 6 960 грн, з яких 4 800 грн - сума кредиту та 2 160 грн - проценти за 30 днів Дисконтного періоду. Водночас пунктами 7.3, 11.1 договору визначено строк його дії 5 років та кінцеву дату повернення кредиту 14.07.2029, пунктом 3.2 - можливість необмеженої кількості продовжень Дисконтного періоду, а пунктом 3.4 - що таке продовження не є зміною умов договору.

Тлумачачи ці положення на користь споживача відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та з урахуванням наведеного висновку Верховного Суду, суд виходить з того, що кредит надано відповідачу на строк 30 днів, тобто до 14.07.2024.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц). Тому правомірно нарахованими є проценти за 30 днів користування кредитом за базовою ставкою, яка застосовується у разі неповернення кредиту протягом Дисконтного періоду (пункти 8.2, 8.4 договору), що становить 2 160 грн (4 800 грн ? 1,5 % ? 30 днів). Проценти, нараховані первісним та новим кредиторами після 14.07.2024 на загальну суму 8 568 грн, стягненню не підлягають, а в цій частині в позові слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача неустойки, суд зазначає таке.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі допущення позичальником прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року, підлягає списанню кредитодавцем.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і триває дотепер. Дія пункту 18 поширюється і на договори про споживчий кредит, укладені після введення воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23, від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22).

Неустойку в сумі 2 400 грн нараховано 27.07.2024 та 03.08.2024, тобто під час дії воєнного стану, тому обов`язку її сплати у відповідача не виникло, а в цій частині в позові слід відмовити.

З урахуванням наведеного позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути 6 960 грн, з яких 4 800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2 160 грн - заборгованість за процентами.

Окрім цього, з урахуванням пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір, сплачений при поданні позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 1 175 грн 53 коп.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 141, 263 - 265, 279 ЦПК України,

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором кредитної лінії №382206869 від 14.06.2024 в розмірі 6 960 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят) грн, з яких 4 800 грн - заборгованість за тілом кредиту та 2 160 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір, сплачений при поданні позову, у розмірі 1 175 грн 53 коп.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 09.11.2026.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК