Рішення № 141361497 у справі № 420/2776/26 від 09.11.2026

Справа № 420/2776/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-2) в якій просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов`язаних громадянина ОСОБА_1 , як особу, виключену з військового обліку на підставах, зазначених в тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 28.08.2017 р.;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, та резервістів інформацію стосовно Перана ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних на підставах, зазначених в тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 28.08.2017;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видалити Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити орган Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , щодо якого надсилалося звернення відповідно до вимог абз.3 п.56 Порядку № 1487.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з тимчасовим посвідченням № НОМЕР_1 від 28.08.2017 р. 08.08.2017 р. призовна комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 визнала його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст.9 "а" графи I наказу МОУ № 402 від 2008 р. Через застосунок "Резерв+" позивач дізнався, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів не містить відомостей про його виключення з військового обліку. Натомість у Реєстрі його зазначено як військовозобов`язаного, який перебуває на військовому обліку. З 14.06.2025 р. у застосунку відображається запис "Порушення правил військового обліку", а 14.06.2025 р. відповідач звернувся до Національної поліції щодо доставлення позивача для складення протоколу з причини "не прибули за повісткою до ТЦК та СП". 27.08.2025 р. позивач подав відповідачу заяву від 26.08.2025 р. У ній він просив внести до Реєстру інформацію про своє виключення з військового обліку, видалити відомості про розшук і порушення правил військового обліку та повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для його затримання та доставлення. Заяву у встановлений строк розглянуто не було. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 р. у справі № 420/33709/25 відповідача зобов`язано повторно розглянути цю заяву. Листом від 01.01.2026 р. № 11 відповідач за результатами повторного розгляду відмовив у задоволенні вимог позивача. Позивач вважає таку відмову протиправною з таких підстав: з 08.08.2017 р. він є особою, виключеною з військового обліку, і не належить ні до призовників, ні до військовозобов`язаних, ні до резервістів; п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" не передбачає взяття на військовий облік військовозобов`язаних осіб, раніше виключених з військового обліку; як особа, виключена з військового обліку, він не належить до кола осіб, на яких поширюється Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом МОУ від 14.08.2008 р. № 402. Тому відсутність у нього висновку ВЛК не може бути підставою для відмови; доказів притягнення його до адміністративної відповідальності не існує, а отже, немає й підстав для його доставлення до ТЦК та СП.

Ухвалою від 09.02.2026 р. позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.

Позивач у встановлений строк усунув недоліки позовної заяви та ухвалою від 13.02.2026 р. відкрито провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.03.2026 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що за даними Реєстру позивач є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Він обліковується як порушник військового обліку з 14.06.2025 р. з причини "Не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію")", а свої персональні (облікові) дані уточнив з порушенням встановленого строку 24.07.2025 р.; 24.07.2025 р. оператор ІНФОРМАЦІЯ_4 вніс до Реєстру інформацію про облік позивача як порушника, і того ж дня її підтвердив кваліфікованим електронним підписом начальник 6 відділу; позивач не має висновку ВЛК, відстрочки від призову чи бронювання; оскільки саме ІНФОРМАЦІЯ_4 підтвердив облік позивача як порушника, належним відповідачем є 6 відділ, а ІНФОРМАЦІЯ_5 може бути залучений лише як третя особа; у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 зазначено, що позивача 08.08.2017 р. "знято з обліку", без зазначення підстав, передбачених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу"; належним підтвердним документом для виключення з військового обліку через непридатність до військової служби є лише висновок військово-лікарської експертизи. Проте в ІНФОРМАЦІЯ_4 немає ні висновку ВЛК, ні протоколів засідань ВЛК щодо визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку; позивача було знято з військового обліку, а не виключено з нього, тому закон допускає повторне взяття його на облік як військовозобов`язаного, зокрема на підставі ст. 38 Закону № 2232-XII; невнесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку є правомірним.

06.04.2026 р. представник позивача подав до суду відповідь на відзив та зазначив, що: відзив не містить заперечень щодо наведених у позові обставин і правових підстав із посиланням на докази та норми права, як того вимагає п.5 ч.2 ст.162 КАС України; позивач не є військовозобов`язаним, оскільки його виключено з військового обліку, що підтверджує тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 . На його зворотному боці поряд зі штампом "Знятий з обліку" є рукописний запис про виключення з військового обліку за станом здоров`я, що відповідає запису на лицьовому боці про рішення призовної комісії від 08.08.2017 р.; ризик помилок державного органу в оформленні документів має покладатися на державу, а не на особу (з посиланням на практику ЄСПЛ).

Ухвалою від 04.09.2026 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.09.2026 р. залучено до участі у розгляді справи в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 09.11.2026 р. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача-1 про залишення позовної заяви без руху.

Станом на 09.11.2026 р. відповідача-2 відзив на позовну заяву не надав.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку відмову в задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 28.08.2017 р. 08.08.2017 р. визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за ст.9 "а" графи I наказу МОУ № 402 від 2008 р. На зворотному боці посвідчення є штамп "Знятий з обліку" ІНФОРМАЦІЯ_3 і рукописний запис про виключення з військового обліку за станом здоров`я від 28.08.2017 р.

Згідно з військово-обліковим документом, сформованим у застосунку "Резерв+" 12.12.2025 р., позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (Саврань), категорія обліку - " ІНФОРМАЦІЯ_6 "; має відмітку "Порушення правил військового обліку"; причина звернення до Нацполіції - "Не прибули за повісткою до ТЦК та СП", дата звернення - 14.06.2025 р.; відомості про постанову ВЛК відсутні; має відмітку "Дані уточнено вчасно" з датою уточнення даних 24.07.2025 р.

26.08.2025 р. позивач звернувся до відповідача-1 із заявою, в якій просив внести до Реєстру інформацію про виключення з військового обліку відповідно до записів у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 від 28.08.2017 р., видалити з Реєстру інформацію про розшук і порушення правил військового обліку та повідомити органи Національної поліції про відсутність підстав для його адміністративного затримання та доставлення.

Відповіді на заяву отримано не було.

Згідно даних КП "ДСС" рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 р. у справі № 420/33709/25 визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не належного розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 ; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2025 року щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про його виключення з військового обліку.

Листом від 01.01.2026 р. № 11 відповідач-1 за результатами повторного розгляду заяви повідомив, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 , не має висновку ВЛК щодо ступеня придатності до військової служби, а група інвалідності йому не встановлена; 20.05.2024 р. та 24.07.2025 р. позивач уточнив свої персональні (облікові) дані через застосунок "Резерв+"; висновок ВЛК є єдиним належним підтвердним документом для виключення з військового обліку через непридатність до військової служби, але в 6 відділі немає ні висновку ВЛК, ні протоколів засідань ВЛК щодо позивача, тому підстав для внесення до Реєстру даних про його виключення з військового обліку немає; відповідно до ст.38 Закону № 2232-XII позивач у будь-якому разі підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Вважаючи протиправними дії відповідача-1 щодо взяття його на військовий облік військовозобов`язаних та бездіяльність щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 р. № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України "Про правовий режим воєнного стану".

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ст.1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За приписами ст.2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Відповідно до ст.33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами ч.1 ст.34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначений Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 Порядку № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21.10.1993 р. № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до ст.1 Закону № 3543-ХІІ мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону № 3543-ХІІ передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частиною 3 статті 22 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов`язані назвати свої прізвища, ім`я та по батькові, посади, а також пред`явити службові посвідчення.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

З аналізу наведених норм вбачається що в умовах воєнного стану та загальної мобілізації військовозобов`язані зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк і місце, зазначені в повістці, а у разі неприбуття повідомити про причини неявки у встановлений законом строк з подальшою явкою не пізніше семи календарних днів після усунення таких причин. Невиконання цього обов`язку тягне передбачені законом наслідки у сфері ведення військового обліку та може бути підставою для вчинення уповноваженими органами визначених законом дій, спрямованих на забезпечення явки військовозобов`язаного і документування відповідних обставин.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України від 16.03.2017 р. № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон № 1951-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону № 1951-VIII Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно ст.3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є, зокрема, обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За змістом ст.5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру. Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Статтею 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

У свою чергу, за змістом ст.13 Закону № 1951-VIII відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, знищуються суб`єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Згідно ст.14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 цього Закону здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію.

За приписами ч.ч.8, 9 ст.5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що відповідні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд зазначає, що положеннями ст.9 Закону № 1951-VIII передбачено право військовозобов`язаного звернутися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо виправлення недостовірних відомостей, внесених до Реєстру.

Оскільки позивач перебуває на військовому обліку саме у 6 відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній є уповноваженим органом, до компетенції якого належить внесення та актуалізація відповідних відомостей щодо позивача в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Відтак саме 6 відділ ІНФОРМАЦІЯ_7 має вчиняти необхідні дії щодо перевірки поданих позивачем документів та внесення відповідних змін до Реєстру.

Разом із тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення ІНФОРМАЦІЯ_2 будь-яких протиправних дій або прийняття рішень, якими б було порушено права та законні інтереси позивача. Сам по собі факт відображення у військово-обліковому документі позивача відомостей про перебування на військовому обліку у 6 відділі ІНФОРМАЦІЯ_7 не свідчить про вчинення протиправних дій саме ІНФОРМАЦІЯ_8 як окремим суб`єктом владних повноважень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що підстави для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 за наведених позивачем обставин відсутні.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи та наведених положень законодавства, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності і зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бездрабко