Рішення № 141361609 у справі № 510/1297/26 від 09.11.2026

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Провадження № 2/510/2146/26

Справа № 510/1297/26

09 листопада 2026 року м. Рені Одеської області

Ренійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Гончарової-Парфьонової О.О.,

за участю секретаря Фурсової А.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Рені Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на спадкове майно, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина, до її складу увійшло право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На час смерті ОСОБА_3 разом із ним проживав його син ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_1 , які прийняли спадщину, що відкрилась після його смерті, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, у відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР, відмови від спадщини не заявляли.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_1 .

Однак, при зверненні до державної нотаріальної контори щодо отримання свідоцтва про право на спадщину, у видачі свідоцтва позивачу було відмовлено, у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, що й стало підставою для звернення до суду.

Позивач у підготовче судове засідання не з`явився, від його представника - адвоката Златі Д.С. надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач у підготовче судове засідання також не з`явився, направив до суду заяву про визнання позовних вимог та просив розглянути справу без його участі.

Суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дійсно, як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін ОСОБА_3 (запис акта про смерть № 136 від 27 квітня 2000 року).

Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась до ІНФОРМАЦІЯ_3 , виниклі спадкові правовідносини регулюються вимогами чинного на той час ЦК Української РСР.

Згідно ст. 525 ЦК Української РСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Отже, після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Підстави спадкоємства визначені ст. 524 ЦК Української РСР, а саме, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Відсутність заповіту, наявності свідоцтва про право на спадщину та заведеної спадкової справи після смерті спадкодавця ОСОБА_3 підтверджується інформаційною довідкою № 86026980 зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 17 липня 2026 року.

Так, судом встановлено, що спадкодавець заповіту не залишив, тому спадкування здійснюється за законом.

При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті, що передбачено ч. 1 ст. 529 ЦК Української РСР.

Сторони по справі (діти спадкодавця) та ОСОБА_1 (дружина спадкодавця) входять до кола першої черги спадкоємців за законом.

Згідно ст. 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

З матеріалів будинкової книги, заведеної на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що на час смерті ОСОБА_3 , разом із ним проживали позивач та ОСОБА_1 (дружина спадкодавця), які продовжили мешкати у будинку після смерті ОСОБА_3 .

Отже, позивач та ОСОБА_1 прийняли спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 , шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, у відповідності до ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР, відмови від спадщини не заявляли.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати сторін ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Після смерті ОСОБА_1 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право власності на належну їй частку житлового будинку з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною 1 ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ч. 1 ст. 1217 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, що передбачено ч. 1 ст. 1222 ЦК України.

За життя, ОСОБА_1 , на випадок своєї смерті, заповідального розпорядження не залишила, що вбачається з інформаційної довідки № 86027015 зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 17 липня 2026 року, тому спадкоємство здійснюється за законом.

Сторони по справі (діти спадкодавця), входять до кола спадкоємців першої черги за законом.

Судом встановлено, що позивач на день смерті матері ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , що вбачається з будинкової книги.

Отже, позивач прийняв спадщину у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідач ніяких дій з прийняття спадщини не вчинив, не заперечує проти прийняття спадщини позивачем, про що свідчить його заява про визнання позовних вимог.

Однак, при зверненні позивача до державної нотаріальної контори, у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно, про що видано відповідну постанову.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Разом із тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, що визначено ч. 5 ст. 1268 ЦК України.

На підтвердження позовних вимог, суду надані копії документів, які підтверджують право власності та видавалися на ім`я померлого ОСОБА_3 , а відсутність оригіналів правовстановлюючих документів не позбавляє спадкоємців права на спадщину, що передбачено ч. 3 ст. 1296 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем (ч. 3 ст. 200 ЦПК України).

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

У даному випадку визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Отже, всі вказані обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та не викликають у суду жодних сумнівів. Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають чинному законодавству, а тому мають бути задоволені.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Оскільки у позовній заяві представник позивача просив залишити судові витрати за позивачем, питання про стягнення судових витрат з відповідача судом не розглядалось.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 76, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.О. Гончарова-Парфьонова