Рішення № 141361753 у справі № 420/30440/26 від 09.11.2026

Справа № 420/30440/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко О.А

секретар судового засідання Іщенко С.О.

за участю сторін:

третьої особи - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 29.09.2026 року надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови за ВП №81779461 від 17.09.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Головне управління) 18.09.2026 з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відділ примусового виконання рішень) надійшла постанова ВП №81779461 від 17.09.2026 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Позивач зазначає, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 по справі № 420/7829/26, яке набрало законної сили 31.07.2026, ОСОБА_1 04.08.2026 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.02.2026 та з 01.03.2026. Новий розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений після виконання зазначеного рішення, становитиме 32297,14 грн. Сума доплати на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/7829/26, за період з 01.02.2020 по 31.08.2026 з урахуванням фактично виплачених сум склала 692301,70 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

З покликанням на постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821, від 05.02.2026 № 127, від 19.08.2026 року №1046, позивач зазначає, що після доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 по справі №420/7829/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 буде виконано в межах повноважень, покладених на Головне управління.

Як стверджує позивач, у зв`язку із численними помилками після доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування на підставі Постанови № 821, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 по справі №420/7829/26 було виконано в межах покладених зобов`язань. Головне управління внесло відомості про виконання рішення у справі № 420/7829/26 до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.

У позові також зазначено, що державним виконавцем не взято до уваги для застосування відповідальності за невиконання рішення суду у вигляді штрафу повинні мати місце наступні умови: 1. факт невиконання рішення про зобов`язання боржника виконати певні дії; 2. невиконання зумовлено неповажними причинами. Отже, зазначене рішення не виконане у зв`язку з поважними причинами. А саме не доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування. В свою чергу Головне управління повідомило Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про те, що після вирішення зазначеної проблеми їх буде повідомлено про виконання рішення.

Головне управління вважає, що державним виконавцем при винесенні постанови про накладення штрафу не враховано викладені обставини (факт повного виконання рішення суду Головним управлінням в межах, допустимих діючим законодавством, до відкриття виконавчого провадження), що призвело до порушення норм законодавства, що стосується притягнення боржника до відповідальності згідно з вимогами Закону № 1404.

Ухвалою суддів від 05.10.2026 року позов залишено без руху.

За вх.№ЕС117964/26 від представника позивача до суду надійшли докази сплати судового збору.

Ухвалою суду від 20.10.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі.

Вказаною ухвалою зобов`язано позивача надати до суду у строк до 28.10.2026 р. належним чином засвідчені копії: доказів виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/7829/26 та направлення відповідної інформації державному виконавцю; доказів звернення до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів для виконання рішення суду по справі №420/7829/26.

28.10.2026 року від третьої особи до суду надійшли пояснення, в яких вказано, що ОСОБА_1 позовні вимоги вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У поясненнях зазначено, що у період з 01.02.2020 по теперішній час пенсія третьої особи не відповідає належному розміру, передбаченому чинним законодавством, тому підлягає перерахуванню та виплаті пенсійним органом без обмеження максимального розміру за рішенням суду. Однак, після набрання судовим рішенням законної сили 31.07.2026 ГУ ПФУ в Одеській області продовжує виплату пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимальним розміром всупереч цього рішення. Зокрема, згідно проведеного відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/7829/26 перерахунку пенсії з 01 вересня 2026 року: загальна сума призначеної пенсії - 32297,14 грн. (підтверджено розрахунком пенсії від 04.09.2026); нараховано до виплати у вересні 2026 року - 32297,14 грн. (підтверджено перерахунком пенсії від 04.08.2026). Натомість, розмір фактично виплаченої пенсії за вересень 2026 року (04.09.2026) становить 20802,87 грн. (підтверджено довідкою про доходи пенсіонера вих. №4085 від 04.09.2026). Отже, виплата пенсії проводиться у попередньому розмірі, який встановлений до виконання рішення суду, та без урахування перерахунку, вчиненого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/7829/26. За таких обставин, боржник здійснюючи виплату перерахованої пенсії у попередньому розмірі, що не відповідає встановленому на виконання судового рішення, яким поновлено право ОСОБА_1 на належний розмір пенсійної виплати, грубо порушує принцип обов`язковості судових рішень всупереч вимогам статті 129-1 Конституції України. Відтак, ГУ ПФУ в Одеській області не виконує рішення суду від 30.06.2026 у справі №420/7829/26, а саме не здійснює щомісячну поточну виплату перерахованої пенсії у належному максимальному розмірі.

Таким чином, вказано у поясненнях, оскільки боржник у встановлений строк не виконав вимоги виконавчого документа, державний виконавець вчинив правомірні дії з накладення штрафу на божника ГУ ПФУ в Одеській області за невиконання рішення суду виключно у межах своїх повноважень, у спосіб та на підставі вимог Закону України «Про виконавче провадження».

28.10.2026 року від представника позивача до суду надійшли заяви на виконання вимог ухвали суду від 20.10.2026 року.

Ні у визначений суддею строк, ні станом на дату вирішення даної справи відзиву на позов до суду не надходило.

У судовому засіданні 03.11.2026 року третя особа заперечував проти задоволення позову.

Сторони у судове засідання не з`явилися, від позивача 02.11.2026 року до суду надійшла заява про розгляд справи без участі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року у справі № 420/7829/26, яке набрало законної сили, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії та:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.02.2026 та з 01.03.2026 перерахованої пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, індексацій) максимальним розміром.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.02.2026 та з 01.03.2026 пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, індексацій) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

25.08.2026 року Одеським окружним адміністративним судом у справі № 420/7829/26 видано виконавчий лист.

20.08.2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнято постанову, якою відкрито виконавчого провадження № 81779461 з примусового виконання виконавчого листа № 420/7829/26.

28.08.2026 року позивачем направлено до відповідача лист «Про виконання рішення», в якому зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 по справі № 420/7829/26, яке набрало законної сили 31.07.2026, ОСОБА_1 04.08.2026 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.02.2026 та з 01.03.2026. Новий розмір пенсії ОСОБА_1 , встановлений після виконання зазначеного рішення, становитиме 32297,14 грн. Сума доплати на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/7829/26, за період з 01.02.2020 по 31.08.2026 з урахуванням фактично виплачених сум склала 692301,70 грн та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації.

У листі вказано, що виплата нарахованої доплати до пенсії в подальшому буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.

Таким чином, зазначено у листі, покладені судом зобов`язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.

17.09.2026 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнято постанову ВП №81779461 про накладення на ГУ ПФУ в Одеській області штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання судового рішення у справі №420/7829/26.

У постанові вказано, що рішення суду не виконано.

Позивач, не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки; 6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Згідно з ч.1 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З аналізу вказаних норм вбачається, що на момент прийняття державним виконавцем постанови про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником рішення суду у встановлений законодавством строк, з приводу якого здійснюються заходи на його виконання. При цьому обов`язковою умовою накладення державним виконавцем штрафу є невиконання судового рішення боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, проте не зробив цього.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні праві висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 р. по справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 р. по справі № 360/4705/20 та по справі № 360/4708/20.

Судом встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафу слугувало невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення суду по справі №420/7829/26.

Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 року у справі № 420/7829/26, яке набрало законної сили, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії та:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.02.2026 та з 01.03.2026 перерахованої пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, індексацій) максимальним розміром.

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.02.2022, з 01.02.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025, з 01.02.2026 та з 01.03.2026 пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, індексацій) без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судом встановлено, що на виконання судового рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача.

В той же час, виплата перерахованої пенсії здійснюється в раніше визначеному розмірі.

Крім того, наданими до суду доказами підтверджено, що при виконанні рішення суду відповідачем, зокрема, проведено перерахунки пенсії позивача:

з 01.01.2025 року та її підсумок склав 39435,12 грн. В той же час, з урахуванням максимального розміру пенсії, пониження суми 39435,12 грн згідно постанови КМУ №1 від 03.01.2025 року розмір пенсії позивача склав 29301,94 грн.

з 01.03.2025 та її підсумок склав 40935,12 грн. В той же час, з урахуванням максимального розміру пенсії, пониження суми 40935,12 грн та згідно постанови КМУ №1 від 03.01.2025 року розмір пенсії позивача склав 29672,12 грн.

з 01.01.2026 року та її підсумок склав 41052,12 грн. В той же час, з урахуванням максимального розміру пенсії, пониження суми 40935,12 грн згідно постанови КМУ №1778 від 31.12.2025 року розмір пенсії позивача склав 31483,54 грн.

з 01.02.2026 року та її підсумок склав 41052,12 грн. В той же час, з урахуванням максимального розміру пенсії, пониження суми 41052,12 грн згідно постанови КМУ №1778 від 31.12.2025 року розмір пенсії позивача склав 31518,64 грн.

з 01.03.2026 року та її підсумок склав 43647,12 грн. В той же час, з урахуванням максимального розміру пенсії, пониження суми 43647,12 грн згідно постанови КМУ №1778 від 31.12.2025 року розмір пенсії позивача склав 32297,14 грн.

з 01.09.2026 року та її підсумок склав 43647,12 грн. В той же час, з урахуванням максимального розміру пенсії, пониження суми 43647,12 грн згідно постанови КМУ №1778 від 31.12.2025 року розмір пенсії позивача склав 32297,14 грн.

Тобто після виконання рішення суду у справі №420/7829/26 відповідачем на підставі постанови КМУ №1 від 03.01.2025 року та постанови КМУ №1778 від 31.12.2025 року при визначенні підсумку пенсії ОСОБА_1 застосовано понижуючі коефіцієнти.

Суд зазначає, що під час розгляду справи №420/7829/26 та ухваленні рішення суд не надавав оцінки правомірності таким діям. Такі дії вчинені вже після виконання рішення.

Відповідно до довідки про доходи пенсіонера, яка видана ОСОБА_1 , йому з квітня 2020 року виплачується пенсія у розмірі 20802,87 грн.

01.10.2026 року Одеським окружним адміністративним судом постановлено окрему ухвалу по справі №420/7829/26, якою заяву ОСОБА_1 , яка надійшла до суду 15.09.2026 року за вх.№ 105680/26 задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, вчинені на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 у справі №420/7829/26, щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 фактично перерахованої пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, індексацій) у повному обсязі без обмеження її максимальним розміром, починаючи з дня набрання рішенням законної сили - 31.07.2026; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону - неналежному виконанню рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 у справі №420/7829/26, та здійснити виплату ОСОБА_1 фактично перерахованої пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, індексацій) у повному обсязі без будь-яких обмежень та відстрочень, починаючи з дня набрання рішенням законної сили - 31.07.2026.

В окремій ухвалі від 01.10.2026 року по справі №420/7829/26 вказано, що незважаючи на те, що суд зобов`язав пенсійний орган провести виплату пенсії, такі дії відповідачем так і не були вчинені.

Суд зазначає, що судовим рішенням по справі №420/7829/26 визначено не лише обов`язок позивача провести відповідний перерахунок, а й здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання без застосування зазначеного нормативно-правового акта. Тому підтвердження проведення перерахунку та обліку нарахованих сум саме по собі не свідчить про виконання рішення в повному обсязі.

Оцінюючи посилання позивача на відсутність бюджетного фінансування, суд ураховує, що відповідно до частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Водночас саме по собі посилання на бюджетні обмеження не звільняє боржника від обов`язку довести наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали виконання судового рішення у встановлений строк.

До суду не надано доказів на підтвердження вжиття позивачем заходів для вирішення питання фінансування. Зокрема, матеріали справи не містять достатніх документальних даних щодо обсягу бюджетних асигнувань, фактично доведених до позивача для здійснення відповідних виплат, руху коштів за відповідними бюджетними програмами та об`єктивної неможливості здійснення виплат у визначеному судом розмірі.

Суд не заперечує значення бюджетного фінансування для здійснення виплат, однак у межах розгляду цього спору оцінює не загальну проблему фінансування судових рішень, а наявність конкретних поважних причин невиконання рішення у справі № 420/7829/26 на момент винесення оскаржуваної постанови. Надані позивачем листи не містять достатніх відомостей, які б підтверджували, що невиконання рішення в частині виплат було зумовлене виключно незалежними від позивача обставинами.

Рішенням суду зобов`язано саме здійснити виплату, а не включити стягувача до реєстру для подальших виплат.

Суд враховує сталу практику Верховного Суду щодо застосування статті 63 Закону № 1404-VIII у правовідносинах з органами Пенсійного фонду України.

У постановах Верховного Суду (зокрема, від 24.01.2020 у справі № 804/2988/17, від 19.08.2020 у справі №815/2141/18 та інших) послідовно висловлюється позиція, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення з поважних причин. Верховний Суд неодноразово наголошував, що часткове виконання рішення суду, зокрема проведення лише перерахунку пенсії без її фактичної повної виплати, не є належним виконанням рішення суду. Наявність Порядку № 821 не звільняла суб`єкта владних повноважень від обов`язку своєчасно та в повному обсязі виконати судове рішення.

Суд також враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 визнано протиправною та нечинною. Постановою Верховного Суду від 10.09.2026 зазначені судові рішення залишено без змін.

Так, у постанові Верховного Суду від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25, зокрема, зазначено таке:

«…Уряд України здійснює заходи щодо забезпечення виконання судових рішень у межах повноважень, визначених Законом № 794-VII. При цьому, постанови Кабінету Міністрів України повинні відповідати законам України, оскільки постанови мають підзаконний характер, тобто приймаються на основі та на виконання законів. Це означає, що будь-який нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів повинен узгоджуватися з Конституцією, законами та чинними міжнародними договорами, які мають вищу юридичну силу. Постанови Кабінету Міністрів видаються саме для реалізації та виконання законів, а не для їх зміни чи суперечності їм…

… Положення Постанови №821 фактично порушують права позивача на справедливий суд в частині виконання судового рішення, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 55 Конституції України.»…

… Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями визначати лише перелік документів та відомостей, які додаються до заяви стягувача при зверненні останнього до уповноваженого органу Державної казначейської служби України…

… 64. Вирішені Порядком №821, затвердженим оскаржуваною постановою, питання не відносяться до функцій і компетенції Кабінету Міністрів України, а підлягають регулюванню на законодавчому рівні або принаймні, мають бути делеговані законодавством Уряду.

65. Прийняття спірної постанови в умовах воєнного стану відбулося без належного обґрунтування пропорційності та дотримання справедливого балансу між інтересами держави та конституційними правами конкретних осіб. Принципи добросовісності, послідовності та правової визначеності як елементи верховенства права категорично забороняють органам влади діяти всупереч легітимним очікуванням громадян щодо виконання ухвалених на їхню користь рішень суду.

66. За такого правового регулювання, Верховний Суд констатує, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями розширювати права Пенсійного фонду України, дозволяючи його органам самостійно визначати черговість, частковість чи пропорційність виконання остаточних судових рішень. Усі питання щодо порядку погашення заборгованості за судовими рішеннями підлягають виключно законодавчому регулюванню, а тому оскаржувана Постанова № 821 прийнята Урядом поза межами його конституційної компетенції».

Отже, на момент винесення оскаржуваної постанови не могла бути правовою підставою для застосування спеціального порядку часткової виплати нарахованих на виконання судових рішень сум.

Відтак посилання позивача на здійснення виплат пропорційно до бюджетних асигнувань відповідно до цього Порядку не спростовує висновку державного виконавця про невиконання судового рішення.

Посилання на постанову Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 №1046, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25,

також не спростовує встановленого факту неповної виплати пенсії, оскільки визначення спеціального порядку фінансування не припиняє обов`язку виконати судове рішення.

Станом на дату винесення оскаржуваної постанови відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.

Відповідачем як не проведено виплату доплати до пенсії, так і проводиться виплата поточної пенсії у розмірі, що визначений на виконання рішення суду.

Суд вважає за необхідне зазначити, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.

У Рішенні від 26.06.2013 р. № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 р. №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 р. взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в п.43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п.43).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті постанови державний виконавець діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому правові підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішення має бути прийняте з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами те, що позивачем були порушені приписи законодавства України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 205, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).

Відповідачі: Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Хмельницького Богдана, 34, м. Одеса, 65605, код ЄДРПОУ 45862901).

Третя особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Суддя О.А. Вовченко

.